Мстислав Ростропович

Мстисла́в Леопо́льдович Ростропо́вич (рос. Мстислав Леопольдович Ростропович; 27 березня 1927, Баку, Азербайджанська РСР, СРСР — 27 квітня 2007, Москва, РФ) — видатний радянський російський віолончеліст, диригент, Народний артист СРСР (1966), лавреат Сталінської (1951) і Ленінської (1964) премій СРСР, Державної премії РФ (1992). Відомий не тільки як музикант, але і як громадський діяч.

Ростропович Мстислав Леопольдович
Народився	27 березня 1927(1927-03-27)^[4]^[2]^[…] Баку, Закавказька РФСР, СРСР^[4]
Помер	27 квітня 2007(2007-04-27)^[1]^[2]^[…] (80 років) Москва, Росія^[5] ·колоректальний рак
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	композитор, диригент, музичний педагог, віолончеліст, піаніст
Alma mater	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Російська академія музики імені Гнесіних
Вчителі	Шостакович Дмитро Дмитрович і Шебалін Віссаріон Якович
Відомі учні	^d, Жаклін Дю Пре, ^d і ^d
Знання мов	російська^[2]
Заклад	Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Американська академія мистецтв і наук і Баварська академія витончених мистецтв
Роки активності	з 1942
Жанр	класична музика
Посада	посол доброї волі ООН^[d]
Конфесія	християнство
Батько	^d
У шлюбі з	Вишневська Галина Павлівна
Діти	^d
Нагороди	^d (1997) ^d Praemium Imperiale (1993) премія Леоні Соннінг (1981) ^d (1997) ^d (1970) ^d (1992) Лауреати премії Вольфа (2004) ^d (1983) ^d ^d ^d премія Ернста Сіменса (1976) ^d ^d (2000) почесний громадянин^[d] (1993) ^d ^d (10 червня 1994) Classical BRIT Awards
IMDb	ID 0744626
Медіафайли у Вікісховищі

З дружиною Галиною Вишневською, 1965

Життєпис

Почав займатися музикою з раннього дитинства разом із батьками — його батько, Леопольд Вітольдович Ростропович (1892—1942), був відомим віолончелістом, а мати — піаністкою.

У 16 років він поступив до Московської консерваторії, де вивчав композицію у Сергія Прокоф'єва і Дмитра Шостаковича.

1945 року завоював популярність як віолончеліст, вигравши золоту медаль на першому в СРСР конкурсі молодих музикантів. Завдяки міжнародним контрактам і турам Ростропович став відомим на Заході.

З 1974 року він став одним із провідних диригентів Заходу.

Протягом 17 сезонів був беззмінним диригентом і художнім керівником Національного симфонічного оркестру в Вашингтоні, який під його керівництвом увійшов до числа найкращих оркестрів США. Крім того, Ростропович диригував оркестрами Берлінської філармонії, Бостонського симфонічного оркестру, Лондонського симфонічного оркестру і Лондонської філармонії. Його останніми записами були Концерт Шнітке для віолончелі з оркестром № 2 і «Повернення в Росію» — унікальний документальний фільм про поїздку Ростроповича в Москву з Національним симфонічним оркестром в 1990 році.

Ростропович важко хворів: у лютому і квітні 2007 року йому зробили дві операції у зв'язку із злоякісною пухлиною печінки.

Помер в клініці в Москві 27 квітня 2007 року. Прощання з Ростроповичем відбулося 28 квітня в Московської консерваторії.

Похований Ростропович на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Творчість

Репертуар був надзвичайно широким. Він став першим виконавцем 117 творів для віолончелі, здійснив 70 оркестрових прем'єр. Як камерний музикант виступав в ансамблі з Святославом Ріхтером, у тріо з Емілем Гілельсом і Леонідом Коганом, окрім того акомпанував на фортепіано своїй дружині — співачці Галині Вишневській.

За його власним визнанням, на формування його особистості величезний вплив мали три композитори — Сергій Прокоф'єв, Дмитро Шостакович та Бенджамін Бріттен.

Близько 60 композиторів присвятили свої твори Ростроповичу, зокрема, крім вказаних вище, Арам Хачатурян, Оґюст Беріо, Альфред Шнітке, Леонард Бернстайн, Вітольд Лютославський, Кшиштоф Пендерецький, Анрі Дютійо, Б. Чайковський.

Благодійна діяльність

Відомий і своєю благодійною діяльністю: він був президентом «Благодійного фонду Вишневської-Ростроповича», що надає допомогу дитячим лікувальним установам РФ, а також одним із піклувальників , яку відродили в дусі і традиціях царськосільського ліцею.

Нагороди й звання

1959

• Дійсний член Академії мистецтв Франції (входить до числа «Сорока безсмертних») (1987)
• Почесний іноземний член Американської академії мистецтв і наук (1972)
• Член Національної академії Санта-Чечілія (1971)
• Член Шведської королівської музичної академії (1975)
• Член Королівської академії музики Англії (1984)
• Член-кореспондент Мюнхенської академії мистецтв (1981)
• Почесний громадянин 28 міст та областей (Афіни, Токіо, Тель-Авів, Єрусалим, Ал-Бандрель, Мілан, Флоренція, Вільнюс, Тбілісі, Оренбург, Воронеж, Буенос-Айрес, Слов'янськ та інші)
• Командор ордена мистецтв та літератури (Франція) 1975
• Почесний орден Діамантової зірки (Тайвань) 1977
• Орден Франціско Міранди 1-го класу (Венесуела) 1979
• Офіцер Ордена Почесного легіону (1987-командор, 1998-великий офіцер, Франція)
• Командор ордена Данеброг (Данія) 1983
• Орден Сантьяго да Еспада (Португалія)
• Орден Гейдара Алієва (Азербайджан) 2007
• Нагорода Греммі (1970, 1977, 1980, 1983, 2003)
• Премія Альберта Швейцера (1985)
• Премія Вольфа (2004)

Примітки

1. http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/6598895.stm
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. Ростропович Мстислав Леопольдович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
5. Deutsche Nationalbibliothek Record #11879129X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
6. Ростропович переніс другу операцію [ 4 грудня 2009 у Wayback Machine.]//Комсомольська правда в Росії. — 2007. — квітень.

Посилання

• Мстислав Ростропович в программе «Без антракта», 2002 на YouTube
• Интересные факты о Мстиславе Ростроповиче [ 8 квітня 2007 у Wayback Machine.]