Наровча т рос Наровчат мокш Норзяд тат Мохши село адміністративний центр Наровчатського району Пензенської області Росія

53°52′52″ пн. ш. 43°41′48″ сх. д. / 53.88111111113877172° пн. ш. 43.69666666669477451° сх. д.Координати: 53°52′52″ пн. ш. 43°41′48″ сх. д. / 53.88111111113877172° пн. ш. 43.69666666669477451° сх. д.

Мапа

Наровчат

Наровчат

Наровчат у Вікісховищі

Географія

Село розташоване за 2 км від річки Мокші (притока Оки). Від Москви по автодорозі — 560 км, від Пензи — 150 км. Найближча залізнична станція — Ковилкіно (лінія Москва — Самара).

Історія

Населений пункт виник до приходу татар у Надволзьку рівнину, орієнтовно на зламі VIII—IX століть, первісна назва — Нороньшящть. Це була столиця середньовічного мокшанського царства Мурунза (відоме в Європі як Моксель). Тут карбували монети для Хазарії та Булгарії. За переказами Нороньшящть належав (був доменом) мокшанської правительки Нарчатки, яка боролася у боротьбі проти монголо-татарських загарбників.

Завойований військами Батия в 1237 році. Пізніше місто під ім'ям Мохші увійшло до складу Золотої Орди, ставши центром Наровчатовського улусу Золотої Орди. Головна резиденція Узбек-хана, місто стає тимчасовою столицею Золотої Орди. Монетний двір Мохші карбував монети. Саме у цьому місті 1313 року Узбек вручив митрополиту Петру ярлик про свободу православного віросповідання, а також приймав князів і послів Твері, Новгорода, Москви, Рязані, Литви та інших. 1320 року хан офіційно прийняв іслам, у Мохші споруджують першу мечеть.

Регіон Золотої Орди, що включає в себе правобережжя Волги від Саратова до Дубовки Волгоградської області налічував 3 великих ординських міста — Укек, й Мохші.

В 1395 році Мохші зруйнований Тамерланом, але попри це у XIV столітті зберігся як центр карбування срібних та мідних монет. На початку XVII століття місто відроджується під назвою Наровчатського городища. У 1780 році Наровчат став повітовим (рос. уездным) містом Наровчатського повіту (уезда) Пензенського намісництва, в 1798 році залишено за штатом, в 1803 знову стало повітовим містом.

У 1819 році в Наровчаті було збудовано в'язницю, яка проіснувала до 1959 року. Від 1926 року — втратило статус міста, ставши селом і центром волості Бєднодем'яновського повіту. Від 1928 року Наровчат стає районним центром Наровчатського району Мордовського округу . Від 1939 року у складі Пензенської області.

Населення

Населення — 4199 осіб (2010; 4398 у 2002).

Національний склад станом на 2002 рік:

росіяни — 94 %

Персоналії

Олександр Іванович Купрін (1870—1938) — російський письменник.

Джерела

Аркуш карти N-38-76 Наровчат. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1977 р. (рос.)
Лебедев В., Загадочный город Мохши, Пенза, 1958.
Мадуров Д., Серебряная Булгария: основные вехи истории. СПб.: Алетейя, 2018. 260 с.: ил.
Голубев О., Монетный двор Мухши, Пенза: Изд-во Соколова, 2020.
Човганонь Д., Загублена у віках: столиця держави Моксель. / Nаціональна Ініціатива, 2022.

Примітки

Результати перепису населення 2010 року в Пензенській області (рос.)
H. Paasonens Mordwinisches Worterbuch (Lexica Societatis Fenno-Ugricae), Helsinki, 1990
Белорыбкин Г. Н. Мохши / Пензенская энциклопедия. М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2001, с. 354
Лебедев В. П. (Россия. Дзержинск, Нижегородской обл.) Судьба ордынских поселений Волго-Сурского междуречья в XIV веке по нумизматическим данным / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. — 2008, Том 6.
Ковальов, Денис (10 жовтня 2022). Мокша не московиты. YouTube (Рос.) .
. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 6 березня 2012.
Лебедев В. П., Зорин А. В. (Россия. Дзержинск, Нижегородской обл.; Курск) Денежное обращение Курской земли в золотоордынское время / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. — 2008, Том 6.
Пачкалов А. В. Монетные дворы Золотой Орды и их локализация // Archivum Eurasiae Medii Aevi. Vol. XIII. Wiesbaden, 2004.
Результати перепису населення 2002 року в Пензенській області (рос.)

Це незавершена стаття з географії Пензенської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[rus-pnz-popstat-2010-1] Результати перепису населення 2010 року в Пензенській області (рос.)

[2] H. Paasonens Mordwinisches Worterbuch (Lexica Societatis Fenno-Ugricae), Helsinki, 1990

[3] Белорыбкин Г. Н. Мохши / Пензенская энциклопедия. М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2001, с. 354

[Лебедев-4] Лебедев В. П. (Россия. Дзержинск, Нижегородской обл.) Судьба ордынских поселений Волго-Сурского междуречья в XIV веке по нумизматическим данным / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. — 2008, Том 6.

[5] Ковальов, Денис (10 жовтня 2022). Мокша не московиты. YouTube (Рос.) .

[6] . Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 6 березня 2012.

[7] Лебедев В. П., Зорин А. В. (Россия. Дзержинск, Нижегородской обл.; Курск) Денежное обращение Курской земли в золотоордынское время / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. — 2008, Том 6.

[8] Пачкалов А. В. Монетные дворы Золотой Орды и их локализация // Archivum Eurasiae Medii Aevi. Vol. XIII. Wiesbaden, 2004.

[rus-pnz-popstat-9] Результати перепису населення 2002 року в Пензенській області (рос.)