Моноширинний або непропорційний шрифт шрифт у якому всі знаки точніше кегельні площадки знаків мають однакову ширину Цим

Моноширинний або непропорційний шрифт — шрифт, у якому всі знаки (точніше, кегельні площадки знаків) мають однакову ширину. Цим він відрізняється від пропорційного шрифту, у якому букви відрізняються за шириною одна від одної.

Моноширинний шрифт (внизу) в порівнянні з пропорційним

Слід розрізняти моноширинний і рівноширинний шрифти: в останніх знаки прагнуть до однакової ширини, але кегельні площадки знаків неоднакові.

Історія

Друкарські машинки

Перші моноширинні шрифти розроблено для друкарських машинок, оскільки реалізація механічного друку пропорційним шрифтом вимагала значного ускладнення друкувального вузла. Існували й , які використовували пропорційний шрифт і зміну міжлітерних інтервалів, але їх застосовували лише в оперативної поліграфії. Конструкція електромеханічних друкарських машинок і телеграфних апаратів здебільшого також передбачала використання моноширинних шрифтів.

Комп'ютери

Приклад інтерфейсу програми (FAR), що використовує псевдографіку і моноширинні шрифти

Використання моноширинних шрифтів продовжилося на комп'ютерах: пристроєм уведення-виведення в багатьох ранніх ЕОМ був телетайп. Довгий час алфавітно-цифрові друкувальні пристрої (наприклад — принтери типу «ромашка») і відеотерміналів і графічних адаптерів також дозволяли використовувати виключно моноширинні шрифти. Відеопам'ять текстових режимів зберігала інформацію у вигляді матриці знакомісць, в яку могла поміститися цілком певна їх кількість (як правило, 80 символів у рядку, що відповідало обсягу однієї перфокарти), а відеозображення динамічно створювалося за кодами символів і їх зображеннями. Це давало економію дорогої(на ті часи) пам'яті і спрощувало програмування.

До наборів символів подібних пристроїв часто включали також символи псевдографіки для оформлення різного роду таблиць і бланків, а також простих графіків і малюнків. Надалі моноширинні шрифти і псевдографіка лягли в основу розширеного текстового інтерфейсу користувача, що включає елементи віконного.

Особливості накреслення символів

Букви багатьох алфавітів (латинського — більшою мірою, сучасного українського — меншою) мають різну ширину знаків. Деякі знаки (такі, як i) займають у кегельній площадці місце шириною один основний штрих, а інші (такі, як w— в кілька разів більше. Тому навколо вузьких знаків утворюється багато порожнього місця, а широкі стають темними і їх складно розрізнити, особливо за невисокої роздільності і в жирному накресленні.

Щоб ці недоліки не були настільки помітними, до букв застосовують додаткові заходи оптичної компенсації. Вузьким буквах додають зарубки, навіть якщо інші символи шрифту виконано без зарубок. У широких символів іноді зменшують деякі елементи, такі як середній штрих у літери «Ш». Ще під час проєктування моноширинних шрифтів виникає проблема схожості цифри 0 і букви O, і, щоб їх можна було розрізнити, першу нерідко перекреслюють по діагоналі, або вносять певні елементи всередину овалу.

Всі ці заходи спотворюють звичний малюнок букв. До того ж рядки, набрані моноширинним шрифтом, не виглядають суцільними, а розбиваються на колонки шириною одне знакомісце, і, для компенсації, доводиться збільшувати міжрядковий інтервал. Тому у великих обсягах тексту моноширинні шрифти значно гірше читаються, ніж пропорційні, і мають меншу , що робить їх малопридатними для книг або журнальних статей.

Застосування в сучасній типографіці

Попри те, що сучасні відеосистеми і принтери комп'ютерів дозволяють працювати з пропорційними шрифтами, моноширинні шрифти продовжують використовуватися перш за все тому, що вони надають простий спосіб форматування тексту, хоч і обмежений у можливостях, зате без потреби в спеціальних мовах розмітки і програмному забезпеченні, а також легко відтворюваний на різних пристроях. Приклади застосування моноширинних шрифтів:

середовища розробки і редактори сирцевого коду програм — завдяки використанню моноширинних шрифтів спрощується вирівнювання рядків і розстановка відступів згідно зі стандартами оформлення, що дозволяє краще орієнтуватися в коді;
інтерфейс командного рядка й емулятори терміналу — в них, крім форматування виводу, моноширинний шрифт разом із псевдографікою дає можливість користуватися розширеним текстовим інтерфейсом користувача;
у технічній літературі моноширинним шрифтом виділяють будь-який комп'ютерний текст — не тільки блоки сирцевого коду, але й ключові слова мови програмування, назви файлів і каталогів, дані, що вводяться в програму тощо;
у біології моноширинним шрифтом пишуть ланцюжки нуклеотидів і амінокислот;
виконані моноширинними шрифтом ASCII-малюнки дозволяють змінювати шрифт на інший моноширинний без особливого спотворення зображення;
у закордонних паспортах та на банківських картках для зручності машинного розпізнавання (переважно ^[en]);
для друку простих документів на кшталт касових чеків;
системи оптичного розпізнавання тексту надійніше працюють з моноширинними шрифтами, тому такими шрифтами друкують документи, які, можливо, будуть автоматично скануватися;
табулатура для гітар;
у західній театральній традиції сценарій друкують шрифтом Courier-12. Одна сторінка такого сценарію триває приблизно одну хвилину. Такий спосіб оформлення до появи комп'ютерів допомагав вносити до сценарію зміни, зберігаючи читаність і єдність оформлення;
частково моноширинні шрифти використовують на автомобільних номерах — зокрема, Європейського Союзу, України, Росії.

Моноширинні цифри в пропорційних шрифтах

Зверху пропорційні цифри, знизу моноширинні

У друкарському наборі числових даних є тонкість: у таблицях [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.] усі цифри повинні мати однакову ширину (тобто вирівнюватися за розрядами), з вирівнюванням чисел за правим краєм, навіть якщо набір виконано пропорційним шрифтом. У Юнікод є знак «цифровий пробіл» (\u2007), за шириною рівний моноширинній цифрі. Плюс і мінус зазвичай мають таку ж ширину.

У комп'ютерних інтерфейсах моноширинними цифрами набирають не тільки таблиці, але й змінювані числові індикатори. Тому зазвичай цифри в комп'ютерних шрифтах роблять за замовчуванням моноширинними. У шрифті PT Sans до «вузької» одиниці застосували звичайні для моноширинних шрифтів заходи оптичної компенсації.

Режим пропорційних цифр вмикається командами Opentype; у CSS3 для цього використовується конструкція font-variant-numeric:tabular-nums / proportional-nums, або font-feature-settings:"tnum" / "pnum". Приклад:

1234567890-пропорційні цифри.
1234567890-моноширинні цифри.

Східноазійські шрифти

Елемент китайського, корейського і японського письма принципово вписані в квадрати однакового розміру, тому східноазійські шрифти є моноширинними за своєю природою.

Часто використовуються також «двоширинні шрифти»: ієрогліфи мають «повну» ширину, а Символи ASCII — рівно вдвічі вужчі від ієрогліфа. При цьому в шрифтах є також і повноширинні версії символів ASCII і «вузькі» версії деяких східноазійських символів (наприклад, катакана).

HTML

У розмітці HTML існує кілька тегів, які мають виводити текст моноширинним шрифтом:

Теги HTML для виведення тексту моноширинним шрифтом

<plaintext>...</plaintext> (простий текст, використання тегу не рекомендовано);
<pre>...</pre> (попереднє форматування, всі пропуски, символи переносу рядків і табуляції зберігаються при виведенні);
<tt>...</tt> (імітація телетайпа, застарілий тег);
<code>...</code> (програмний код);
<xmp>...</xmp> (приклад виведення програми, використання тегу не рекомендовано);
<samp>...</samp> (приклад виведення програми);
<kbd>...</kbd> (сполучення клавіш або введення з клавіатури).

У CSS моноширинний шрифт у загальному вигляді вибирають за допомогою конструкції font-family: monospace (хоча можна також зазначити назву конкретного моноширинного шрифту, наприклад font-family: Lucida Console, monospace або font-family: Courier New, monospace).

Приклади моноширинних шрифтів

^[en]
Courier і Courier New
^[en]
Terminus
^[en]
Anonymous Pro

Моноширинні шрифти часто також входять до набору деяких супергарнітур (кілька гарнітур, виконаних в одному стилі), таких як PT, , DejaVu та інших.

Примітки

. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 27 листопада 2020.
. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 27 листопада 2020.
Александра Королькова. [1] — Второе издание. — М. : IndexMarket, 2007. — С. 112—113. — . з джерела 14 березня 2022
Аня Данилова. . Бюро Горбунова. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
IBM PC для пользователя. — М. : Инфра-М, 1996. — С. 41—52. — .
. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
Ольга Смирнова. Формат разметки сценария.
П.Г. Гиленсон. Справочник художественного и технического редакторов. — М. : Книга, 1988.
. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()(англ.)
. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.

[1] . Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 27 листопада 2020.

[2] . Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 27 листопада 2020.

[alive-3] Александра Королькова. [1] — Второе издание. — М. : IndexMarket, 2007. — С. 112—113. — . з джерела 14 березня 2022

[4] Аня Данилова. . Бюро Горбунова. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.

[figur-5] IBM PC для пользователя. — М. : Инфра-М, 1996. — С. 41—52. — .

[6] . Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.

[7] Ольга Смирнова. Формат разметки сценария.

[8] П.Г. Гиленсон. Справочник художественного и технического редакторов. — М. : Книга, 1988.

[9] . Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()(англ.)

[10] . Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.

[11] . Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.