Монастирські жестові мови вперше зафіксовані в Х столітті і з того часу використовувалися у християнських споглядальних

Монастирські жестові мови вперше зафіксовані в Х столітті, і з того часу використовувалися у християнських споглядальних монастирях. Сьогодні продовжують використовуватися в бенедиктинських, траппістських та цистерціанських монастирях. При цьому в окремих орденах використовуються різні мови.

Монастирські жестові мови
Поширена в	Європа, США
Класифікація	Мова жестів
Офіційний статус
Державна	немає
Офіційна	немає
Коди мови
ISO 639-3	mzg

Особливості

У чернечому середовищі жестові мови є основним засобом спілкування, але при цьому їхня граматика рудиментарна, а кількість жестів вкрай обмежена (деякі жести залишаються незмінними впродовж століть). Хоча ченці практично не користуються звуковою мовою, в однонаціональних монастирях вона робить значний вплив на мову жестів. Так, серед цистерціанців США для позначення прийменників for 'для' і to 'до' використовуються знаки для схожі співзвучних числівників four 'чотири' і two 'два'.

Діалекти

бенедиктинський діалект
- клюнійський варіант
англо-саксонська монастирська мова жестів (мертва)
августинська діалект (мертва)
- дублінський варіант (мертва)
- ранньокатедральний варіант (мертва)
- паризький варіант (мертва)
цистерціанський діалект
траппістський діалект

Примітки

. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 26 березня 2015.
. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 березня 2015.

[1] . Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 26 березня 2015.

[2] . Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 26 березня 2015.