Монастир Святого Серця (Львів)

Монасти́р Свято́го Се́рця (повна назва: Монасти́р Згрома́дження Сесте́р Найсвяті́шого Се́рця Ісусового; лат. Sacre Coeur) — римо-католицький жіночий монастир, що проіснував століття у Львові (1844—1944). Від усього монастирського комплексу залишилося лише будівля виховного закладу монастиря, що є пам'яткою архітектури місцевого значення під охоронним  367-м.

Монастир Святого Серця (Львів)
лат. Sacre Coeur
Колишній монастир «Sacre Coeur» у Львові
49°50′11″ пн. ш. 24°00′48″ сх. д. / 49.8365444° пн. ш. 24.0134889° сх. д. / 49.8365444; 24.0134889
Тип споруди	монастир
Сучасний статус	не діючий
Розташування	Україна, Львів
Архітектор	Вінцент Равський (старший)
Засновник	Фердинанд д'Есте
Початок будівництва	1844
Кінець будівництва	1855
Зруйновано	1944
Будівельна система	цегла
Стиль	історизм
Стан	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Адреса	м. Львів, пл. Святого Юра, 1/2
Епонім	Найсвятіше Серце Ісуса
Монастир Святого Серця (Львів) (Україна)
Монастир Святого Серця у Вікісховищі

До монастирського комплексу також входив рекреаційний парк (нині сквер на площі Святого Юра), створений у 1897 році будівничим Стрийського парку Арнольдом Рерінгом.

Історія

Монастир сестер Святого Серця та пансіонат для дівчат засновано у Львові у 1844 році на кошти ерцгерцога Фердинанда д'Есте (ім'я якого в свій час носила площа Міцкевича) та архієпископа Франсуа де Поля Піштека. Для перших чотирьох сестер було виняйнято будинок на площі Святого Юра, а за по тому розпочато його багаторічну перебудову. Будівля монастиря була готова у 1855 році. У 1860—1864 роках до будівлі монастирського виховного корпусу з боку великого саду прибудовано невеликий костел Святого Серця Ісусового. Костел споруджений у популярному тоді неоготичному стилі за проєктом архітектора Вінцента Равського-старшого.

24 травня 1864 року костел було освячено, на честь найсвятішого Серця Ісусового та Пречистої Діви Марії, архієпископом Франциском Ксав'єром Вєжхлєвським. У 1884—1897 роках проводилася реконструкція та добудова приміщень монастиря Сакре-Кер, якими займалось архітектурне бюро українського архітектора І. Левинського.

У міжвоєнний період в комплексі Сакре-Кер розташовувалася приватна гімназія та інтернат для дівчат. Упродовж 1926—1932 років директором жіночої гімназії був професор Емануель Августинович де Рошко. Під час німецької окупації у будівлях монастиря містився військовий шпиталь. Після приходу радянської влади у 1944 році костел та монастир були закриті, рівно через 100 років від початку їх будівництва. У 1946 року чорниці виїхали до Польщі, а весь комплекс Сакре-Кер перейшов у власність Львівського політехнічного інституту. Вже у грудні того ж року на базі агрономічного та лісогосподарського факультетів політехнічного інституту в будівлях колишнього монастиря створено сільськогосподарський Інститут. У 1960-х роках аграрний інститут переведено до Дублян, а приміщення повернулися до Львівської Політехніки. На початку 1970-х роках знесено костел, а сиротинець та сад колишнього монастиря ліквідовано. На місці знесеного костелу з'явилася будівля студентського комбінату харчування політехнічного інституту (навчальний корпус № 26), а монастирського саду — будівля кафедри економіки та прикладної математики (навчальний корпус № 4) за проєктом архітектора П. Мар'єва та інженера В. Рокача. Більшість будівель знищено у 1970-х роках при будові нового комплексу політехнічного інституту. Збереглася лише будівля виховного закладу при монастирі, у якій нині міститься навчальний корпус № 3 Політехніки.

Архітектура

Будівля цегляна, трьохповерхова, з високим цоколем, партер прикрашений рустом та розташована на розі кварталу, головним фасадом обернена до площі Святого Юра, бічним — до .

Композиція фасадів кулісна, вони розчленовані на горизонтальні яруси лініями карнизів. Фасади фланковані виступами , на які компонуються пілястри з капітелями (композитного ордеру). Вікна в строгому оформленні, на першому поверсі у формі арки, на інших — прямокутні.

З боку площі Святого Юра ризаліти оздоблені високими двоярусними фронтонами, між ними в центрі знаходиться ще один фронтон, менший за розміром. Вхідний портал, прикрашений доричними напівколонами, розташований у лівому крилі. План внутрішніх приміщень базується на коридорній системі.

• Пілястра на фасаді
• Фронтон лівого крила
• Вхід до колишнього монастиря

Примітки

1. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 22 травня 2022.
2. Z kroniky żałobnej. Ś. p. Emanuel Augustynowicz de Roszko… — S. 91.
3. Турчин С. З історії Львівської політехніки // Будуємо інакше. — № 4, 2002. — С. 48.
4. Андрій Шуляр. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Митрополита Андрея, 5 — навчальний корпус № 4 зі студентською бібліотекою Національного університету «Львівська політехніка». lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 8 січня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

Джерела

• Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — 272 с. — .
• Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — 275 s.: 102 il. z planem miasta (пол.)
• Biriulow Jurij, Frucht Sergiusz Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów-Wroclaw: Via Nova, 2001. — 320 s. (пол.)
• Z kroniky żałobnej. Ś. p. Emanuel Augustynowicz de Roszko // Posłaniec Św. Grzegorza. — 1933. — r. VII. — nr. 7—8 (74—75). — S. 91—92. (пол.)

Посилання

• Ігор Мельник. Між двома колишніми монастирями. postup.brama.com. Поступ. оригіналу за 30 грудня 2011. Процитовано 22 травня 2022.
• Віктор Гуменний (1 лютого 2016). Серце Ісуса у Львові, або історія будівлі монастиря францисканок. photo-lviv.in.ua. Фотографії старого Львова. оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 22 травня 2022.
• Монастир Найсвятішого Серця Ісусового. any-type-tour.com. оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 22 травня 2022.