Мозжухін Іван Ілліч

Іван Ілліч Мозжу́хін (нар. 8 жовтня 1889, Сергіївське — пом. 17 січня 1939, Неї-сюр-Сен) — російський і французький кіноактор. Брат співака .

Мозжухін Іван Ілліч
рос. Иван Ильич Мозжухин
Ім'я при народженні	фр. Ivan Ilitch Mosjoukine
Народився	26 вересня 1887(1887-09-26)^[1] Кондоль, Пензенська губернія, Російська імперія
Помер	17 січня 1939(1939-01-17)^[2]^[1] (51 рік) Неї-сюр-Сен, Сена^[d], Франція^[3]^[2] туберкульоз
Поховання	Сент-Женев'єв-де-Буа
Громадянство	Російська імперія  Франція
Діяльність	актор, сценарист, актор театру, кінорежисер
Alma mater	МДУ
Роки діяльності	1911 — 1936
У шлюбі з	^d і Лисенко Наталія Андріївна
Брати / сестри	^d^[4]
IMDb	nm0610620
Мозжухін Іван Ілліч у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мозжухін.

Біографія

Народився 26 вересня [8 жовтня] 1889(18891008) року у селі Сергіївському Саратовської губернії Російської імперії (нині Кондоль у Пензенському районі Пензенської області Росії). Дитинство і юність провів у Пензі, де навчався у чоловічій гімназії. Продовжив навчання на юридичному факультеті Московського університету.

Залишивши навчання, вступив до драматичної трупи в Черкасах. Протягом трьох років грав на провінційній сцені, згодом у Москві в Введенському народному домі. З 1908 року почав знімався у кіно у фільмах фірми Олександра Ханжонкова, грав епізодичні ролі; з 1915 року знімався у фірмі . Упродовж 1914—1917 років — актор Московського драматичного театру.

1920 року емігрував до Франції. Знімався головним чином у Франції, також у Німеччині та Голлівуді (під прізвищем Москін). Помер від туберкульозу 17 січня 1939 року у Неї-сюр-Сен. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

Творчість

театральні ролі

• Петя Трофімов — «Вишневий сад» Антона Чехова;
• Незнамов — Олександра Островського);
• граф Клермон — «Король, закон і свобода» Леоніда Андреєва.

У кіно грав романтичних героїв у мелодрамах, знімався у побутових комедіях, салонних та декадентських драмах. Велику увагу приділяв жестам, міміці, виразу очей. Знімався у російських режисерів Якова Протазанова, Владислава Старевича, , Петра Чардиніна, Евгена Бауера. Працював у творчій співдружності з акторкою та дружиною Наталією Лисенко. Знявся у понад ста фільмах, зокрема:

в Росії

у фільмі «Пікова дама»

у фільмі «Отець Сергій»

у фільмі «Ніч перед Різдвом»

• за Левом Толстим — скрипаль Трухачевський (1911);
• «Оборона Севастополя» — адмірал Корнілов (1911);
•  — Петро (1912);
• за Олександром Пушкіним — Маврушка, він же і гвардійський офіцер (1913);
•  — чаклун (1913);
•  — Коко (1913);
• за Іваном Гончаровим — Райський (1913);
• «Ніч перед Різдвом» за Миколою Гоголем — чорт (1913);
• (1913);
• за Олександром Пушкіним — Руслан (1914);
•  — лікар Рене (1914);
• «Мазепа» — Іван Мазепа (1914);
•  — Бецький (1914);
• , за романом Федора Достоєвського «Біси» — Ставрогін (1915);
• за романом Лева Толстого «Війна і мир» — Анатоль Курагін (1915);
• за Сергієм Найдьоновим — Олексій (1915);
• (1915);
• «В буремній сліпоті пристрастей» — Микола, неврастенік (1915);
• (1915);
• «Пікова дама» за Олександром Пушкіним — Герман (1916);
• (1916);
•  — композитор Марко Галич (1916);
• (1916);
• (1916);
• (1916);
• (1917);
• за романом Сергія Степняка-Кравчинського — Андрій (1917);
•  — пастор Тальнокс та його син Сандро ван-Гоген (1917);
•  — мер міста Нортона (1918);
• за Левом Толстим — князь Касатський (1918).

за кордоном

• «Дитя карнавалу» (1921, 1933; сценарист і режисер);
• «Дім таємниць» (1922);
• «Кін» (1923);
• «Палаюче багаття» (1923; сценарист і режисер);
• «Тіні, які зникають» (1924);
• «Покійний Матіас Паскаль» (1925);
• «Михайло Строгов» (1926).

Автор сценаріїв до низки фільмів, поет (публікувався у російській кінопресі).

Вшанування пам'яті

Прапор Кондолі.

• 1989 року в рідному селі актора Кондолі, в будинку на вулиці Радгоспній, № 5, було відкрито . На будівлі музею Івану Мозжухіну встановлена меморіальна дошка;
• Герб і прапор Кондоля містять стилізовані контури кіноплівки на згадку про видатного земляка;
• З 2007 року у Пензі проходить кінофестиваль імені Івана Мозжухіна;
• 26 листопада 2010 року рішенням Пензенської міської Думи № 472-23/5 ім'я Івана Ілліча Мозжухіна було присвоєно одній із вулиць, а також восьми проїздам у мікрорайоні «Зоря-2 мкр. 1-2» міста Пензи;
• 19 травня 2016 року в Пензі, на будівлі по вулиці Володарського, № 5, де знаходилася чоловіча гімназія в якій навчався майбутній актор, встановлено меморіальну дошку-горельєф (скульптор ).

Примітки

1. Вікісховище — 2004.
   d:Track:Q565d:Track:Q14827288
2. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
3. Deutsche Nationalbibliothek Record #1051754321 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
4. https://wfpp.columbia.edu/pioneer/natalia-bakhareva/
5. Мозжухин Иван Ильич // Большая российская энциклопедия. [ 2 грудня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
6. Музей братьев Мозжухиных // Администрация Пензенского района. [ 3 грудня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
7. И. Белозерцев и Н. Михалков открыли в Пензе мемориал Ивану Мозжухину // «Пензенская правда». [ 3 грудня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
8. Мозжухин Иван Ильич // Советский экран. [ 3 грудня 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література

• Мозжухин, Иван Ильич // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 104-106 (рос.);
• Мозжухин Иван Ильич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Мозжухін Іван Ілліч // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Мозжухин Иван Ильич // Кино : энциклопедический словарь / гл. ред. С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. — С. 272. (рос.);
• Мозжухін Іван Ілліч // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 407. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]