Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту У Вікіпедії є стат

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пронюк (прізвище).

Пронюк Микола Васильович (1914, село Клубівці, Тлумацький повіт, Австро-Угорщина — 1947, УРСР) — український військово-політичний діяч, член ОУН, провідник СКВ «Клубівці» №2 з 4 січня 1945 по 19 грудня 1945 року.

Микола Пронюк
Микола Васильович Пронюк

провідник СКВ «Клубівці» №2

січень 1945 — грудень 1945

Попередник:

Іван Івасюк

Наступник:

Федір Сенюк

Народження:

1916
Клубівці, Тлумацький повіт, Австро-Угорщина

Смерть:

19 грудня 1945
село Довге

Причина смерті:

загинув у бою

Національність:

Країна:

Релігія:

Партія:

ОУНР (1944-1947)

Життєпис

Народився 1916 року в селі Клубівці Тлумацького повіту. Закінчив початкову школу. У 1930-х роках активно брав участь у діяльності місцевих культурно-просвітницьких та спортивно-пожежних товариств, зокрема руханково-пожежного товариства «Луг», СУПМ імені М. Драгоманова «Каменярі» та читальні товариства «Просвіта».

У цей же період проходив строкову службу в Познані у кавалерії Війська Польського. У 1940 році мав одружитися з односельчанкою Юлією Соколовською, але за день до весілля її разом із родиною було депортовано до Сибіру як поляків і куркулів. Після цих подій Микола Пронюк приєднався до ОУН.

1941 року вступив до Української допоміжної поліції, служив у Станиславові. У 1943 році зі зброєю дезертирував до УПА, де отримав псевдо Прут. Разом із товаришем Йосифом Баб'яком служив у складі ТВ-22 «Чорний Ліс», ймовірно, виконував обов’язки ройового.

Восени 1944 року був переведений до складу СКВ «Клубівці» №2, де виконував обов’язки військового інструктора. Разом із провідником куща Іваном Івасюком організував тритижневий курс військової підготовки для новобранців. За рішенням конференції СКВ «Клубівці» №2 спільно з Тисменицьким районним проводом ОУН від 4 січня 1945 року призначений провідником СКВ «Клубівці» №2. З січня по літо 1945 року також виконував обов’язки станичного ОУН у Клубівцях.

Восени 1945 року брав участь у будівництві криївки поблизу села Довге, яка мала стати базою для друку підпільних газет та створення радіостанції. 19 грудня 1945 року, під час штурму внутрішніми військами НКВС, криївка була розбита. Загинуло 8 повстанців, зокрема й провідник Микола Пронюк.

Примітки

Джерела

Єфімчук Я., Карпів Й. На межі життя і смерті. Івано-Франківськ: «СІМИК», 2002. 335 с.
Карпів Й. Зв’язковий не прийшов… . Вперед. №47-48. (3869-3870). С. 6.
Карпів Й., Онуфреїв М. У вирі боротьби. Івано-Франківськ: «Сімик», 2008. 399 с.
Літопис УПА. Нова серія. — Т. 22. Станиславівська округа ОУН: документи і матеріали 1945–1951. Упоряд. Проданик Д., Лесів С. 1376 с.
Літопис УПА. Нова серія. — Т. 28. Документи і матеріали референтури СБ. Книга перша: 1945–1951. Упоряд. Проданик Д., Гуменюк В. 792 с.
Пронюк Є. «В Провалі колись партизани табором стояли». Вперед. 2024. №38 (7376). С. 6.
Пронюк Є. До дня УПА: про клубовецьких, тисменицьких повстанців з перших вуст. Вперед. 2024. №37 (7375). С. 6.