Леонід Омелянович Меншиков (рос. Леонид Емельянович Меньшиков; 20 лютого 1916, Мангала — 5 серпня 2004) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.
Леонід Омелянович Меншиков | |
---|---|
рос. Леонид Емельянович Меньшиков | |
Народження | 20 лютого 1916 Мангала |
Смерть | 5 серпня 2004 (88 років) Київ, Україна |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | механізовані війська |
Роки служби | 1937–1940 1941–1947 |
Партія | КПРС |
Звання | Старший лейтенант |
Війни / битви | німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився 20 лютого 1916 року в селі Мангалі (тепер Боготольського району Красноярського краю) в селянській родині. Росіянин. Отримав початкову освіту. Працював в місті Ачинську.
У 1937 році призваний до лав Червоної Армії. У 1939 році закінчив курси молодших лейтенантів. У 1940 році демобілізований за станом здоров'я. У 1941 році добровольцем пішов на фронт. У боях німецько-радянської війни з грудня 1941 року.
У ніч на 22 вересня 1943 року командир взводу 82-міліметрових мінометів 69-ї механізованої бригади 9-го механізованого корпусу 3-ї гвардійської танкової армії Воронезького фронту лейтенант Л. О. Меншиков біля села Зарубинців Переяслав-Хмельницького району Київської області (нині затоплене водами Канівського водосховища) в числі перших подолав Дніпро. Разом зі стрілецьким підрозділом взвод опанував невеликим плацдармом, що створило підрозділам бригади сприятливі умови для форсування річки. Своїм вогнем Л. О. Меншиков знищив мінометну 81-міліметрову батарею противника разом з обслуговчим персоналом. Потім підрозділ прикривав переправу, забезпечуючи можливість радянським військам без втрат висаджуватися на правому березі Дніпра.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 листопада 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму на його правому березі лейтенанту Леоніду Омеляновичу Меншикову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2084).
Член ВКП(б) з 1944 року. З 1947 року старший лейтенант Л. О. Меньшиков в запасі. Жив у Києві. Помер 5 серпня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Нагороди
Нагороджений орденом Леніна, орденами Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями.
Література
- Меншиков Леонід Омелянович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988;
- Герои-освободители Черкасщины. — Дніпропетровськ: Промінь, 1980.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Menshikov Leonid Omelyanovich Menshikov ros Leonid Emelyanovich Menshikov 20 lyutogo 1916 Mangala 5 serpnya 2004 radyanskij oficer Geroj Radyanskogo Soyuzu Leonid Omelyanovich Menshikovros Leonid Emelyanovich MenshikovNarodzhennya20 lyutogo 1916 1916 02 20 MangalaSmert5 serpnya 2004 2004 08 05 88 rokiv Kiyiv UkrayinaPohovannyaBajkove kladovisheKrayina SRSRVid zbrojnih silsuhoputni vijskaRid vijskmehanizovani vijskaRoki sluzhbi1937 1940 1941 1947PartiyaKPRSZvannya Starshij lejtenantVijni bitvinimecko radyanska vijnaNagorodiBiografiyaNarodivsya 20 lyutogo 1916 roku v seli Mangali teper Bogotolskogo rajonu Krasnoyarskogo krayu v selyanskij rodini Rosiyanin Otrimav pochatkovu osvitu Pracyuvav v misti Achinsku U 1937 roci prizvanij do lav Chervonoyi Armiyi U 1939 roci zakinchiv kursi molodshih lejtenantiv U 1940 roci demobilizovanij za stanom zdorov ya U 1941 roci dobrovolcem pishov na front U boyah nimecko radyanskoyi vijni z grudnya 1941 roku U nich na 22 veresnya 1943 roku komandir vzvodu 82 milimetrovih minometiv 69 yi mehanizovanoyi brigadi 9 go mehanizovanogo korpusu 3 yi gvardijskoyi tankovoyi armiyi Voronezkogo frontu lejtenant L O Menshikov bilya sela Zarubinciv Pereyaslav Hmelnickogo rajonu Kiyivskoyi oblasti nini zatoplene vodami Kanivskogo vodoshovisha v chisli pershih podolav Dnipro Razom zi strileckim pidrozdilom vzvod opanuvav nevelikim placdarmom sho stvorilo pidrozdilam brigadi spriyatlivi umovi dlya forsuvannya richki Svoyim vognem L O Menshikov znishiv minometnu 81 milimetrovu batareyu protivnika razom z obslugovchim personalom Potim pidrozdil prikrivav perepravu zabezpechuyuchi mozhlivist radyanskim vijskam bez vtrat visadzhuvatisya na pravomu berezi Dnipra Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 17 listopada 1943 roku za muzhnist i geroyizm proyavleni pri forsuvanni Dnipra i utrimanni placdarmu na jogo pravomu berezi lejtenantu Leonidu Omelyanovichu Menshikovu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 2084 Chlen VKP b z 1944 roku Z 1947 roku starshij lejtenant L O Menshikov v zapasi Zhiv u Kiyevi Pomer 5 serpnya 2004 roku Pohovanij v Kiyevi na Bajkovomu kladovishi NagorodiNagorodzhenij ordenom Lenina ordenami Vitchiznyanoyi vijni 1 go i 2 go stupenya ordenom Chervonoyi Zirki medalyami LiteraturaMenshikov Leonid Omelyanovich Sajt Geroi strany ros Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 2 M Voeniz 1988 Geroi osvoboditeli Cherkasshiny Dnipropetrovsk Promin 1980