Медівник сивоголовий Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство

Медівник сивоголовий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Медолюбові (Meliphagidae)
Рід:	Медівник (Philemon)
Вид:	Медівник сивоголовий

Біноміальна назва

Philemon corniculatus
Latham, 1790

Ареал виду (в Австралії)

Підвиди

(Див. текст)

Посилання

Вікісховище:	Philemon corniculatus
Віківиди:	Philemon corniculatus
ITIS:	561988
МСОП:	22704227
NCBI:	108844

Медівни́к сивоголовий (Philemon corniculatus) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Мешкає в Австралії та Новій Гвінеї. Його найближчим родичем є сивоголовий медівник.

Опис

Довжина птаха становить 31-36 см. Верхня частина тіла коричнево-сіра, нижня частина тіла світло-коричнювато-сіра. Голова чорна, майже повністю лиса, за винятком кількох жмутиків пір'я на підборідді та бровах. Хвіст довгий, на кінці білий. На чорному дзьобі невеликий гребінь. Лапи темно-синьо-чорні, очі червоні. Гологоловому медівнику притаманний гучний, хриплий, каркаючий голос.

Підвиди

Виділяють два підвиди:

P. c. corniculatus (Latham, 1790) — південь Нової Гвінеї і північний схід Австралії;
P. c. monachus (Latham, 1801) — схід і південний схід Австралії.

Поширення і екологія

В Австралії гологолові медвники поширені від півострова Кейп-Йорк до озера ^[en] і долини річки Муррей у штаті Вікторія. Також гологолові медівники мешкають на півдні Новій Гвінеї, у ^[en]. Вони живуть в сухих тропічних і субтропічних лісах, в саванах, а також у вологих тропічних лісах, мангрових лісах, чагарникових заростях, на полях, в парках і садах. Популяції південної Австралії взимку мігрують на північ і повертаються додому навесні.

Поведінка

Гологолові медівники живляться нектаром, комахами і плодами. Сезон розмноження триває з липня по січень. За сезон може вилупитися два виводки. Гніздо глибоке, чашоподібне, підвішується на горизонтальній гілці на висоті 1-3 м над землею. В кладці 2-4 яйця розміром 22×33 мм. Вони мають жовтий або рожевуватий колір і поцятковані рожевувато-коричневими або пурпуровими плямками.

Галерея

Голова гологолового медівника
Гологоловий медівник
Дорослий птах на гнізді
Молодий птах
Гологоловий медівник

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Driskell, A.C.; Christidis, L (2004). Phylogeny and evolution of the Australo-Papuan honeyeaters (Passeriformes, Meliphagidae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 31 (3): 943—960. doi:10.1016/j.ympev.2003.10.017. PMID 15120392.
Slater, Peter (1974). A Field Guide to Australian Birds: Non-passerines. Adelaide: Rigby. с. 245. ISBN .
Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
Beehler, Bruce M.; Pratt, Thane K.; Zimmerman, Dale A. (1986). Birds of New Guinea. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. с. 205. ISBN .
Beruldsen, G (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 317. ISBN .

Посилання

Recordings of noisy friarbird from Cornell Laboratory of Ornithology's Macaulay Library
Recordings of noisy friarbird [ 25 листопада 2021 у Wayback Machine.] from Graeme Chapman's sound library

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[3] Driskell, A.C.; Christidis, L (2004). Phylogeny and evolution of the Australo-Papuan honeyeaters (Passeriformes, Meliphagidae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 31 (3): 943—960. doi:10.1016/j.ympev.2003.10.017. PMID 15120392.

[Slater74-4] Slater, Peter (1974). A Field Guide to Australian Birds: Non-passerines. Adelaide: Rigby. с. 245. ISBN .

[ioc-5] Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.

[6] Beehler, Bruce M.; Pratt, Thane K.; Zimmerman, Dale A. (1986). Birds of New Guinea. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. с. 205. ISBN .

[7] Beruldsen, G (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 317. ISBN .