У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Машковський Степан Пилипович Машковський 10 грудня 1914 1914 12 10 Тем

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Машковський.

Степан Пилипович Машковський (10 грудня 1914(1914-12-10), Темрюк, Темрюцька волость, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 18 березня 1958(1958-03-18), Жуковський, Московська область) — радянський військовий льотчик-випробувач 1-го класу, Герой Радянського Союзу (1941), в роки німецько-радянської війни командир авіаескадрильї 184-го винищувального авіаційного полку (Брянський фронт).

Степан Пилипович Машковський

Народження

10 грудня 1914
Темрюк, Темрюцька волость, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія

Смерть

18 березня 1958 (43 роки)
Жуковський, Московська область, РРФСР, СРСР

Поховання

Країна

Приналежність

Освіта

Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (1937), ^d (1954) і Московський авіаційний інститут

Роки служби

1936—1958

Звання

Полковник авіації

Командування

авіаескадрилья 184-го винищувального авіаційного полку (Брянський фронт)

Війни / битви

Бої на Халхин-Голі
Німецько-радянська війна

Нагороди

Машковський Степан Пилипович у Вікісховищі

Біографія

Народився 14 (27) листопада 1914 року в селі Темрюк (нині — село Темрюк Нікольського району Донецької області, Україна). Українець. У 1932 році закінчив два курси сільгосптехнікуму в місті Приморськ (Запорізька область, Україна). У 1932—1935 роках працював десятником шахти № 30 в Донбасі.

В армії з 1936 року. У 1937 році закінчив Харківську військову авіаційну школу льотчиків. Служив у Ленінградському військовому окрузі на посадах командира ланки, штурмана авіаескадрильї.

У липні-вересні 1939 року на посаді ад'ютанта авіаескадрильї 56-го винищувального авіаційного полку брав участь у боях на річці Халхин-Гол. Здійснив 120 бойових вильотів на винищувачі І-16, особисто збив 3 літаки противника і один у групі. Був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Після Халхин-Голу продовжував службу на посаді командира авіаескадрильї в Забайкальському військовому окрузі.

Учасник радянсько-німецької війни з липня 1941 на посаді командира авіаескадрильї 184-го винищувального авіаційного полку. Воював на Західному, Центральному та Брянському фронтах. За перший місяць боїв виконав 64 бойових вильотів, збив особисто 2 та у групі 4 літаки противника. 1 серпня 1941 року здійснив повітряний таран, після якого благополучно посадив свій І-16 на аеродром.

За мужність і героїзм, проявлені в боях, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 вересня 1941 року старшому лейтенанту Машковському Степану Пилиповичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 544).

Незабаром після цього С. П. Машковский був призначений помічником командира 32-го винищувального авіаційного полку (43-тя винищувальна авіадивізія, Західний фронт). У грудні 1941 року був важко поранений і до жовтня 1942 року знаходився в госпіталі. Після лікування призначений командиром авіаескадрильї 180-го (з листопада 1942 року — 30-го гвардійського) винищувального авіаційного полку (1-ша повітряна армія, Західний фронт), у складі якого воював до березня 1943 року.

Всього за роки війни здійснив 280 бойових вильотів на винищувачі І-16, «Харрікейн» і Р-39 «Аерокобра», провів 72 повітряних боїв, в яких збив особисто 14 і в групі 17 літаків противника.

З березня 1943 року — на льотно-випробувальній роботіи в льотно-дослідному інституті. Підняв у небо і провів випробування винищувачів (у 1947 році), (у 1947—1948 роках), (у 1949—1950 роках).

10 квітня 1947 року вперше в країні на літаку виконав зліт і політ з включенням форсажу. Провів:

випробування літаків: (1944), Лі-2 з моторами АШ-82ФН (1944—1945), Ту-4 (1948);
випробування: двигунів: ТБ-2 (на , 1951) , (на Ту-4ЛЛ, 1955), (на Ту-16, 1955).

Брав участь у випробуваннях , , , , , Ту-16, у випробуваннях по заправці винищувача МіГ-19 від Ту-16.

У 1947—1949 роках з літаків Пе-2 та , пілотованих С. Ф. Машковським, були виконані перші в країні катапультування (парашутист-випробувач Г. А. Кондрашов).

У 1954 році закінчив курси при Школі льотчиків-випробувачів, з 1952 року навчався в Московському авіаційному інституті.

Загинув 18 березня 1958 у випробувальному польоті на стратегічному бомбардувальнику М-4.

Жив у місті Жуковський Московської області. Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

Нагороди, пам'ять

Льотчик-випробувач 1-го класу (1948). Нагороджений двома орденами Леніна (1941, 1949), орденом Червоного Прапора (1939), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (1945, 1947), орденом Трудового Червоного Прапора (1949), трьома орденами Червоної Зірки (1948, 1949, 1951), медалями.

У селі Старченкове і у смт Нікольському, на алеї перед , споруджено бюсти Героя. У Жуковському на будинку, в якому жив С. П. Машковский, встановлено меморіальну дошку.

Література

Васин В. П., Симонов А. А. Испытатели ЛИИ. Жуковский, 2001(рос.)
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988(рос.)
Кавалеры Золотой Звезды. — Донецк: Донбас, 1976(рос.)
Трокаев А. А. Герои пламенных лет. Донецк: Донбас, 1985(рос.)