Мацегора Григорій Прокопович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Мацегора.

Григорій Прокопович Мацего́ра (8 вересня 1934, Олійники — 26 січня 2024) — український живописець і скульптор; член Запорізького обласного товариства художників з 1961 року, Спілки радянських художників України з 1970 року, Спілки майстрів народного мистецтва України з 1990 року та Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка з 1990 року. Заслужений діяч мистецтв України з 1994 року, кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009).

Мацегора Григорій Прокопович
Народження	8 вересня 1934(1934-09-08) Олійники, Сахновщинський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Смерть	26 січня 2024(2024-01-26) (89 років)
Країна	СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, пейзаж і ню
Навчання	Харківське державне художнє училище (1956)
Діяльність	художник, скульптор
Вчитель	Стаханов Ігор Михайлович і Сліпченко Микола Степанович
Член	Спілка радянських художників України, Національна спілка майстрів народного мистецтва України і Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка
Нагороди

Біографія

Народився 8 вересня 1934 року в селі Олійниках (нині Красноградський район Харківської області, Україна) у селянській сім'ї. 1956 року закінчив Харківське художнє училище, де навчався у Миколи Сліпченка, Ігоря Стаханова.

У 1957 році працював учителем малювання та креслення в середній школі смт Гути Богодухівського району Харківської області. Протягом 1958—1961 років очолював студію образотворчого мистецтва Дніпровського титано-магнієвого заводу. У 1961—1962 роках працював у Запорізькому товаристві художників; у 1962—1974 роках — на Запорізькому художньо-виробничому комбінаті, одночасно у 1972—1975 роках обіймав посаду відповідального секретаря Запорізької організації Спілки радянських художників України. 1982 року очолював творчу групу художників, які виконали серію робіт, присвячених 50-річному ювілею від дня заснування запорізького заводу Дніпроспецсталь.

1990 року став співзасновником Запорізького осередку Спілки майстрів народного мистецтва України і очолював його до 2004 року. Мешкав у Запоріжжі в будинку на вулиці Чумаченка, № 12, квартира № 76 та у будинку на вулиці Жуковського, № 80, квартира № 26. Помер 26 січня 2024 року.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису (створював жанрові картини, пейзажі, ню) та монументальної скульптури. Серед робіт:

живопис

• «Миколка» (1963);
• «Мотря» (1964);
• «Катерина» (1964);
• «Мати» (1966; 1988);
• «Дід Харитон» (1967);
• «Хата діда Єгора» (1968);
• «Моя бабуся» (1968);
• «Дочка Таня» (1971);
• серія «Мої земляки» (1971);
• «Київська лавра» (1975);
• «Осінь на Хортиці» (1975);
• «Весна в селі» (1977);
• «Слобожанське село» (1977);
• «Весна» (1978; 1995; 1998);
• «Галя» (1978);
• «Село Седнів. Козацька церква» (1978);
• «Покинута хата» (1978);
• «Стара хата в селі Седнів на Чер­­нігівщині» (1978);
• «На печі» (1978);
• «Дівчина з Чернігівщини» (1978);
• «У долині» (1980);
• «Дніпровський пейзаж» (1980);
• «Сонячний день» (1980);
• «Пам'ять про батька» (1988);
• «На Слобожанщині» (1988);
• «Світ мого дитинства» (1990);
• «Додому з хлібом» (1994);
• «Оптиміст» (1994);
• «Баба Палажка та рудий кіт» (1994);
• «Проводжала мати сина» (1994);
• «Вечірня пісня» (1994);
• «Стоїть гора високая» (1994);
• «Вечірня тиша» (1995);
• «Па­­м'ять про старе село» (1998);
• «Сільські новини» (1998);
• «Травень над Хоролом» (1999);
• «Вечірній пейзаж» (1999);
• «Дніпро вечірній» (2001);
• «Сім'я фронтовика» (2002);
• «Острів Хортиця» (2002);
• «Ровесники» (2003);
• «Осінні барви» (2004);
• «Зимовий ранок» (2005);
• «Безпритульні» (2005);
• «До кума» (2005);
• «Приїжджайте частіше додому» (2005);
• «Гонта» (2005);
• «Сон» (2011);
• «Комбайнер» (2012);
• «Зима на Чернігівщині» (2012);
• «Майдан» (2014);

скульптура

• скульптурні композиції у Запоріжжі — «Запорозькі козаки» (1970-ті), «Козацькі гармати» (1972, ресторан «Січ»), «Козаки на човні» (1974, річковий вокзал), «Запорожці» (2006, острів Хортиця);
• рельєф «Земля — космос» (Запорізьке поштове відділення № 95);
• контррельєф «Танок» (1995, Палац культури у Запоріжжі);
• рельєф меморіалу Братські могили (1985, Сахновщина).

Редактор та упорядник мистецьких альбомів «Художники Запоріжжя» (1975) та «Народне мистецтво Запоріжжя» (2001).

Був постійним учасником обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок з 1962 року; провів понад два десятки персональних виставок, зокрема у Києві у 1965, 1995, 2002, 2008 роках, Запоріжжі у 1970, 1977, 1984, 1994 роках, Сахновщині у 1972 році, Тернополі, Львові, Харкові у 2002 році. У 1995 та 2008 роках видано альбоми «Григорій Мацегора».

Роботи художника зберігаються у Запорізькому, Тернопільському, Харківському художніх музеях, Національному художньому музеї України у Києві, Вишгородському історичному музеї, Національному музеї у Львові, Музеї української громади імені Тараса Шевченка у Торонто.

Примітки

1. Мацегора Григорий Прокопович / Арт-галерея «Nostalgie». (рос.)
2. Указ Президента України від 29 квітня 1994 року № 190/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам образотворчого мистецтва»
3. Указ Президента України від 30 листопада 2009 року № 977/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
4. Мацегора Григорій Прокопович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 558.
5. Мацегора Григорій Прокопович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 95.
6. Світлана Олійник (7 лютого 2024). Не стало одного з найстаріших художників Запоріжжя — що він любив малювати. zprz.cit. Процитовано 15 лютого 2024.

Література

• Мацегора Григорій Прокопович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 404. — .;
• С. В. Латанський. Мацегора Григорій Прокопович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — .