Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Анатолій Тихонович Марченко (23 січня 1938, Барабинськ, Новосибірська область, Російська РФСР — 8 грудня 1986, Чистополь, Татарська АРСР, Російська РФСР) — письменник, дисидент, радянський політв'язень. З 1960-го відбув 17 років в тюрмах та засланнях. Дружина — Богораз Лариса Йосипівна.
| Марченко Анатолій Тихонович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Анато́лий Ти́хонович Ма́рченко | ||||
| Народився | 23 січня 1938[1][2][3] Барабинськ, Новосибірська область, РРФСР | |||
| Помер | 8 грудня 1986[1][2][3](48 років) Чистополь, Татарська АРСР, РРФСР | |||
| Країна |  СРСР | |||
| Діяльність | письменник, правозахисник, мемуарист, дисидент, політичний в'язень | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1958 — 1986 | |||
| У шлюбі з | Богораз Лариса Йосипівна | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
Біографія
Народився в родині помічника машиніста залізничника Тихона Якимовича і Олени Василівни Марченків. Після закінчення 8 класів виїхав на будівництво Новосибірської ГЕС. Отримав спеціальність змінного бурового майстра. Надалі працював на новобудовах сибірських ГЕС, на рудниках і в геологорозвідці в Томській області та на Карагандинській ДРЕС.
1958 року після масової бійки в робочому гуртожитку між місцевими робітниками і депортованими чеченцями, в якій не брав участі, був заарештований і засуджений до двох років ув'язнення у Карагандинському виправно-трудовому таборі (Карлаг). Відсидівши рік, скоїв втечу з місць ув'язнення. Близько року переховувався, не маючи документів, перебивався випадковими заробітками, і в підсумку вирішив тікати за кордон.
29 жовтня 1960 був затриманий при спробі переходу державного кордону СРСР з Іраном. До суду утримувався в слідчій в'язниці Ашхабадського КДБ. 3 березня 1961 Верховний Суд Туркменської РСР засудив Анатолія Марченка до шести років таборів за зраду батьківщині.
Звільнився в листопаді 1966. Оселився в м. Александрові (Володимирської обл.), працював вантажником. Табірне знайомство з письменником Ю. Даніелем ввело його в коло московської інакомислячої інтелігенції. 1967 року написав книгу про радянські політичні табори і в'язниці 1960-х років «Мої свідчення». За словами А. Даніеля, «Мої свідчення» з'явилися в самвидаві вже 1967-го. Книга отримала широке поширення в самвидаві, після передачі за кордон була перекладена більшістю європейських мов і стала першим розгорнутим мемуарним свідченням про життя радянських політв'язнів у післясталінський період.
1968 року Марченко стає помітним публіцистом Самвидаву, бере участь у правозахисному русі. 22 липня 1968 виступив з відкритим листом, адресованим радянським та іноземним газетам, а також радіостанції Бі-Бі-Сі про загрозу радянського вторгнення в Чехословаччину. Через кілька днів був заарештований і 21 серпня 1968 року за звинуваченням у порушенні паспортного режиму засуджений до одного року ув'язнення. Своє короткочасне перебування на волі і життя в таборі пізніше описав в автобіографічній книзі «Живи як усі». Через рік він на волю не вийшов: йому було висунуте звинувачення за статтею 190-1 (поширення наклепницьких вигадок, що ганьблять радянський суспільний і державний лад), пов'язане із книгою Марченка «Мої свідчення». Засуджений до двох років таборів. На момент винесення цього вироку був досить відомим дисидентом.
Після звільнення 1971 року оселився в м. Тарусі, одружився з Ларисою Богораз. Продовжував правозахисну і публіцистичну діяльність. З моменту виходу на свободу влада примушувала Марченка до еміграції, у разі відмови погрожуючи новим арештом. Марченко не виїхав і його переслідування продовжилися. П'ята судимість за статтею ст. 198-2 КК РРФСР (злісне порушення правил адміністративного нагляду). Засуджений до 4 років заслання. Відбував заслання в Східному Сибіру з дружиною і дитиною, під час цього заслання Марченко стає членом Московської гельсінкської групи, підписує звернення в Президію Верховної Ради СРСР із закликом до загальної політичної амністії в СРСР. Звільнився 1978 року.
У вересні 1981 був засуджений ушосте за ст. 70 КК РРФСР (антирадянська агітація і пропаганда) до 10 років у таборі суворого режиму і 5 років заслання.
4 серпня 1986 Анатолій Марченко оголосив голодування з вимогою звільнити всіх політв'язнів в СРСР. З 12 вересня був підданий насильницькому годуванню щодня, крім неділі. У зв'язку з цим Марченко звертався з листом до Генерального прокурора СРСР, звинувачуючи медичних працівників в'язниці в застосуванні тортур. Голодування тримав 117 днів. Через 12 днів після виходу з голодування Марченко відчув себе зле, з в'язниці був направлений у місцеву лікарню. Помер у лікарні Чистопольського годинникового заводу о 23 годині 50 хвилин.
Смерть Марченка мала широкий резонанс у дисидентському середовищі СРСР і в зарубіжній пресі. За однією з поширених версій, його смерть і реакція на неї підштовхнули М. Горбачова почати процес звільнення ув'язнених, засуджених за «політичними» статтями
Похований на кладовищі в місті Чистополі.
Праці
Автор мемуарних книг:
- Мої свідчення [ 25 травня 2013 у Wayback Machine.] (вийшла у Самвидаві 1967 року)
- Від Таруси до Чуни [ 20 грудня 2013 у Wayback Machine.] (щоденник 1975 року)
- Живи як усі [ 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (1987 рік)
Нагороди
У 1988 році Європейський парламент посмертно нагородив Анатолія Марченка премією ім. А. Сахарова.
Примітки
- SNAC — 2010.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- The Fine Art Archive — 2003.
- . Архів оригіналу за 3 червня 2013. Процитовано 24 жовтня 2012.
- . Архів оригіналу за 24 жовтня 2010. Процитовано 24 жовтня 2012.
- . Архів оригіналу за 29 серпня 2008. Процитовано 24 жовтня 2012.
- . Архів оригіналу за 27 червня 2010. Процитовано 24 жовтня 2012.
- . Архів оригіналу за 12 жовтня 2012. Процитовано 24 жовтня 2012.
- . Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 24 жовтня 2012.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Anatolij Tihonovich Marchenko 23 sichnya 1938 19380123 Barabinsk Novosibirska oblast Rosijska RFSR 8 grudnya 1986 Chistopol Tatarska ARSR Rosijska RFSR pismennik disident radyanskij politv yazen Z 1960 go vidbuv 17 rokiv v tyurmah ta zaslannyah Druzhina Bogoraz Larisa Josipivna Marchenko Anatolij Tihonovichros Anato lij Ti honovich Ma rchenkoNarodivsya23 sichnya 1938 1938 01 23 1 2 3 Barabinsk Novosibirska oblast RRFSRPomer8 grudnya 1986 1986 12 08 1 2 3 48 rokiv Chistopol Tatarska ARSR RRFSRKrayina SRSRDiyalnistpismennik pravozahisnik memuarist disident politichnij v yazenMova tvorivrosijskaRoki aktivnosti1958 1986U shlyubi zBogoraz Larisa JosipivnaNagorodipremiya Saharova za svobodu dumki 1988 U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Marchenko BiografiyaNarodivsya v rodini pomichnika mashinista zaliznichnika Tihona Yakimovicha i Oleni Vasilivni Marchenkiv Pislya zakinchennya 8 klasiv viyihav na budivnictvo Novosibirskoyi GES Otrimav specialnist zminnogo burovogo majstra Nadali pracyuvav na novobudovah sibirskih GES na rudnikah i v geologorozvidci v Tomskij oblasti ta na Karagandinskij DRES 1958 roku pislya masovoyi bijki v robochomu gurtozhitku mizh miscevimi robitnikami i deportovanimi chechencyami v yakij ne brav uchasti buv zaareshtovanij i zasudzhenij do dvoh rokiv uv yaznennya u Karagandinskomu vipravno trudovomu tabori Karlag Vidsidivshi rik skoyiv vtechu z misc uv yaznennya Blizko roku perehovuvavsya ne mayuchi dokumentiv perebivavsya vipadkovimi zarobitkami i v pidsumku virishiv tikati za kordon 29 zhovtnya 1960 buv zatrimanij pri sprobi perehodu derzhavnogo kordonu SRSR z Iranom Do sudu utrimuvavsya v slidchij v yaznici Ashhabadskogo KDB 3 bereznya 1961 Verhovnij Sud Turkmenskoyi RSR zasudiv Anatoliya Marchenka do shesti rokiv taboriv za zradu batkivshini Zvilnivsya v listopadi 1966 Oselivsya v m Aleksandrovi Volodimirskoyi obl pracyuvav vantazhnikom Tabirne znajomstvo z pismennikom Yu Danielem vvelo jogo v kolo moskovskoyi inakomislyachoyi inteligenciyi 1967 roku napisav knigu pro radyanski politichni tabori i v yaznici 1960 h rokiv Moyi svidchennya Za slovami A Danielya Moyi svidchennya z yavilisya v samvidavi vzhe 1967 go Kniga otrimala shiroke poshirennya v samvidavi pislya peredachi za kordon bula perekladena bilshistyu yevropejskih mov i stala pershim rozgornutim memuarnim svidchennyam pro zhittya radyanskih politv yazniv u pislyastalinskij period 1968 roku Marchenko staye pomitnim publicistom Samvidavu bere uchast u pravozahisnomu rusi 22 lipnya 1968 vistupiv z vidkritim listom adresovanim radyanskim ta inozemnim gazetam a takozh radiostanciyi Bi Bi Si pro zagrozu radyanskogo vtorgnennya v Chehoslovachchinu Cherez kilka dniv buv zaareshtovanij i 21 serpnya 1968 roku za zvinuvachennyam u porushenni pasportnogo rezhimu zasudzhenij do odnogo roku uv yaznennya Svoye korotkochasne perebuvannya na voli i zhittya v tabori piznishe opisav v avtobiografichnij knizi Zhivi yak usi Cherez rik vin na volyu ne vijshov jomu bulo visunute zvinuvachennya za statteyu 190 1 poshirennya naklepnickih vigadok sho ganblyat radyanskij suspilnij i derzhavnij lad pov yazane iz knigoyu Marchenka Moyi svidchennya Zasudzhenij do dvoh rokiv taboriv Na moment vinesennya cogo viroku buv dosit vidomim disidentom Pislya zvilnennya 1971 roku oselivsya v m Tarusi odruzhivsya z Larisoyu Bogoraz Prodovzhuvav pravozahisnu i publicistichnu diyalnist Z momentu vihodu na svobodu vlada primushuvala Marchenka do emigraciyi u razi vidmovi pogrozhuyuchi novim areshtom Marchenko ne viyihav i jogo peresliduvannya prodovzhilisya P yata sudimist za statteyu st 198 2 KK RRFSR zlisne porushennya pravil administrativnogo naglyadu Zasudzhenij do 4 rokiv zaslannya Vidbuvav zaslannya v Shidnomu Sibiru z druzhinoyu i ditinoyu pid chas cogo zaslannya Marchenko staye chlenom Moskovskoyi gelsinkskoyi grupi pidpisuye zvernennya v Prezidiyu Verhovnoyi Radi SRSR iz zaklikom do zagalnoyi politichnoyi amnistiyi v SRSR Zvilnivsya 1978 roku U veresni 1981 buv zasudzhenij ushoste za st 70 KK RRFSR antiradyanska agitaciya i propaganda do 10 rokiv u tabori suvorogo rezhimu i 5 rokiv zaslannya 4 serpnya 1986 Anatolij Marchenko ogolosiv goloduvannya z vimogoyu zvilniti vsih politv yazniv v SRSR Z 12 veresnya buv piddanij nasilnickomu goduvannyu shodnya krim nedili U zv yazku z cim Marchenko zvertavsya z listom do Generalnogo prokurora SRSR zvinuvachuyuchi medichnih pracivnikiv v yaznici v zastosuvanni tortur Goloduvannya trimav 117 dniv Cherez 12 dniv pislya vihodu z goloduvannya Marchenko vidchuv sebe zle z v yaznici buv napravlenij u miscevu likarnyu Pomer u likarni Chistopolskogo godinnikovogo zavodu o 23 godini 50 hvilin Smert Marchenka mala shirokij rezonans u disidentskomu seredovishi SRSR i v zarubizhnij presi Za odniyeyu z poshirenih versij jogo smert i reakciya na neyi pidshtovhnuli M Gorbachova pochati proces zvilnennya uv yaznenih zasudzhenih za politichnimi stattyami Pohovanij na kladovishi v misti Chistopoli PraciAvtor memuarnih knig Moyi svidchennya 25 travnya 2013 u Wayback Machine vijshla u Samvidavi 1967 roku Vid Tarusi do Chuni 20 grudnya 2013 u Wayback Machine shodennik 1975 roku Zhivi yak usi 30 zhovtnya 2013 u Wayback Machine 1987 rik NagorodiU 1988 roci Yevropejskij parlament posmertno nagorodiv Anatoliya Marchenka premiyeyu im A Saharova PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 The Fine Art Archive 2003 d Track Q10855166 Arhiv originalu za 3 chervnya 2013 Procitovano 24 zhovtnya 2012 Arhiv originalu za 24 zhovtnya 2010 Procitovano 24 zhovtnya 2012 Arhiv originalu za 29 serpnya 2008 Procitovano 24 zhovtnya 2012 Arhiv originalu za 27 chervnya 2010 Procitovano 24 zhovtnya 2012 Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2012 Procitovano 24 zhovtnya 2012 Arhiv originalu za 16 chervnya 2013 Procitovano 24 zhovtnya 2012 Posilannya