Мартинівка (Джанкойський район)

Марти́нівка (до 1945 року — Караджа-Кат, крим. Qaraca Qat) — село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 711 осіб. Орган місцевого самоврядування — Завіто-Ленінська сільська рада. Розташоване на півночі району.

село Мартинівка
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Джанкойський район
Рада	Завіто-Ленінська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01060090030020893
Облікова картка	Мартинівка
Основні дані
Населення	711
Поштовий індекс	96128
Телефонний код	+380 6564
Географічні дані
Географічні координати	45°52′41″ пн. ш. 34°20′02″ сх. д. / 45.87806° пн. ш. 34.33389° сх. д. / 45.87806; 34.33389Координати: 45°52′41″ пн. ш. 34°20′02″ сх. д. / 45.87806° пн. ш. 34.33389° сх. д. / 45.87806; 34.33389
Місцева влада
Адреса ради	96126, АРК, Джанкойський район, с. Завіт-Ленінський, вул. Шевченка, 20
Карта
Мартинівка
Мартинівка
Мапа
Мартинівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Мартинівка.

Географія

Мартинівка — село в північній частині району, у степовому Криму, у верхів'ї одної з балок, що впадають в Сиваш, висота над рівнем моря — 2 м. Сусідні села: Солонцеве за 4,5 км на північний захід, Зелений Яр за 2 км на північ і Завіт-Ленінський за 3,5 км на схід. Відстань до райцентру - близько 19 кілометрів, найближча залізнична станція — Солоне Озеро — близько 4,5 км.

Історія

Перша документальна згадка села зустрічається в «Камеральному Описі Криму»… 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Хадир Гаджі Ойрат входив в Орта Чонгарський кадилик Карасубазарського каймакамства .

Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 року , (8) 19 лютого 1784 року, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Перекопського повіті . Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Перекопський повіт Новоросійської губернії . За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 года Таврійської губернії , Карагоджа-Багалак був включений до складу Перекопського повіту.

За Відомостями про всі селища в Перекопському повіті… від 21 жовтня 1805 року, у селі Карагоджа-Багалакзначилося 12 дворів і 50 жителів кримських татар . На військово-топографічній карті 1817 року село Караджа Богала позначене з 5 дворами . Після реформи волосного поділу 1829 року Караджа Богала, згідно «Відомостями про казенні волості Таврійської губернії 1829 року» , залишився в складі Джанайської волості . Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину , село помітно спорожніло і на карті 1842 року зазначені вже руїни села Караджа Богалак , як і на триверстовій мапі 1865 року .

Після земської реформи 1890 року селище, вже як Караджі, віднесли до , але в «... Пам'ятній книзі Таврійської губернії за 1892 рік» у відомостях про Богемськоу волость ніяких даних про село, крім назви, не наведено . Не згадано поселення і в «... Пам'ятній книзі Таврійської губернії за 1900 рік», а в Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року" ', у Богемській волості Перекопського повіту значиться хутір Караджі Ольги Мокшеєвої.

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район . У 1922 році повіти перетворили в округи . 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких округу були ліквідовані, основною адміністративною одиницею став Джанкойський район і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, у селі Караджа, центрі Караджинської сільради Джанкойського району, значилося 42 двори, все селянські, населення становило 219 осіб. У національному відношенні враховано: 199 росіян, 19 вірмен, 1 записаний в графі «інші», діяла російська школа .

Указом Президії Верховної Ради Російської РФСР від 21 серпня 1945 року Караджа була перейменована в Мартинівку і Караджинська сільрада - в Мартинівську . У 1959 році сільрада скасували і село включили до складу Завіт-Ленінської.

Інфраструктура і економіка села

В середині 2000х років підведений газ, що стало ключовим фактором розвитку сільського господарства місцевими жителями.

Збут фруктів і овочів вирощених у теплицях відбувається як на місці так і доставкою на ринки Джанкою і Сімферополя.

Основна економічна діяльність: рослинництво і тваринництво.

Після відновлення в 2005-2010рр, спадщини СРСР - тваринницької ферми, здійснюється промисловий збір молока для джанкойського молокозаводу.

У селі є школа 1-2 ступенів (до 9-го класу). Після закінчення школярі мають можливість продовжити навчання або в школі сусіднього Завіт-Ленінського (11 класів), або в ПТУ Джанкою і Джанкойського району.

Примітки

1. . weather.in.ua. Архів оригіналу за 27 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
2. Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // {{{Заголовок}}}. — 1888.
3. Гржибовська, 1999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані та всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 рік з. 96.
4. Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784 року, стор. 117.
5. Про новий поділ держави на губернії. (Саме, даний Сенату.)
6. Гржибовська, 1999, З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії, с. 124.
7. Лашков Ф. Ф. Відомість про всіх селищах в Перекопському повіті складаються з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ…від 21 жовтня 1805 року // {{{Заголовок}}}. — 1 897.
8. . Археологічна карта Криму. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 22 березня 2015.
9. Гржибовська, 1999, Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 р с. 138.
10. Ляшенко В. І. . Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів [http: //elib.crimea.edu/index.php? Option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу] за 3 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
11. . Археологічна карта Криму. Архів /1842/42-1-4.jpg оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 21 березня 2015.
12. . ЕтоМесто.ru. 1865. Архів [http: //etomesto.ru/map-krym_depo/? x = 34.327206 & y = 45.875048 оригіналу] за 17 березня 2015. Процитовано 25 березня 2015.
13. Борис Веселовский. {{{Заголовок}}}. — 1911.
14. Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
15. Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 рік, с. 234.
16. [http: //dzhankoy.com.ua/publications/? IDpub = 26 Історія Джанкойського района]. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
17. Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= ()
18. Административно-территориальное розподіл Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
19. Колектив авторів (Кримське ЦСУ). Архівована копія. — С. 34, 35. з джерела 11 березня 2016
20. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области