Марковичі

Марко́вичі — козацький рід XVII — XVIII сторіччя. Походить від Марка Марковича. Самоназва — Марке́вичі (пол. Markiewicz) на зразок шляхетного роду Речі Посполитої.

Марк
герб Марковичів
Опис герба: див. текст
Гербовник:	Чернігівське РДК ч. VI, у Загальному гербовнику ч. VII-170
Родоначальник:	Марко Аврамович
Підданство:	Річ Посполита, Гетьманщина, Царство Польське, Російська імперія
Маєтки:	Турівка
Марк на Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Марковичі.

Опис

Питання про його походження викликало свого часу гарячі суперечки, однак так і залишилося до кінця не з'ясованим. Оскільки прізвище Маркевич (Маркович) — патримоніальне, тобто спочатку було по батькові, то воно широко розповсюджене в деяких народів (поляків, українців, чехів, білорусів, сербів,).

О. Лазаревський дотримувався версії про сербське походження Марковичів, П. Дорошенко доводив їх місцеве українське походження, прибічником сербської версії був, також,М. Маркович.Більшість істориків схиляється до балканської версії походження Марковичів.

• Засновником роду Марковичів-Маркевичів був Марко († 1712) — орендар прилуцький та пирятинський, володів значними маєтностями. Його ім'я й стало родовим прізвищем для нащадків. Власним коштом звів Пречистенську церкву у Прилуках, в якій був титарем. Багато жертвував на благодійницькі справи, за що й набув честі упокоїтися в Густинському монастирі. Мав п'ятеро синів і сім дочок від дружини, дочки прилуцького старости , який став засновником славетного роду Ограновичів (після зміни свого прізвища). Сини Марка належали до козацької старшини:
  • Андрій Маркевич — лубенський полковник і генеральний підскарбій.
    • Старший син Андрія, Маркевич Яків Андрійович — український письменник-мемуарист, державний діяч Гетьманщини. Один з найосвіченіших людей свого часу. Започаткував чернігівську лінію роду Марковичів, до якої, зокрема, належали історики Яків Маркович та Олександр Маркович.
    • Другий син Андрія, , став засновником роменської лінії. До неї належали, зокрема,  — начальник канцелярії військового міністра; його син Опанас Маркевич — етнограф, член Кирило-Мефодіївського братства, який взяв шлюб з письменницею Марко Вовчок, та його небіж, письменник Дмитро Маркович, що став генеральним прокурором Української народної республіки та сенатором Української держави. Нащадки цього шляхетного роду мешкають нині у Рівному.
  •  — прилуцький сотник та полковий суддя.
  •  — прилуцький сотник і бунчуковий товариш. Заснував прилуцьку лінію, представники якої у XIX сторіччі стали називатися Маркевичами.
  • Дочка Марка, Анастасія Маркович, стала дружиною гетьмана Івана Скоропадського, на якого мала значний вплив, так що козаки говорили: «Іван носить плахту, а Настя булаву».
    •  — дипломат у Дрездені і Константинополі, батько Маркевича Миколи Андрійовича, син Івана Андрійовича Маркевича.

Відмінний герб

герб Маркевичів

У червоному щиті на лазурному хвилеподібному краї стоїть срібний лебідь з чорними очима, дзьобом і лапами. Над щитом дворянський шолом з короною. Нашоломник: срібний лебідь з чорними очима, дзьобом і лапами. Намет: праворуч — червлений зі сріблом, ліворуч — лазурний зі сріблом.

Примітки

1. стор. 43 ч. 13, «Загальний гербовник дворянських родів Російської імперії» [ 29 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Джерела та література

• В. В. Томазов. Марковичі (Маркевичі) [ 21 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 520. — .
• Пріцак О. (Історично-генеальогічна студія). — Львів, 1938.
• Гуржій О. «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Суспільно-політичний портрет елітної жінки першої половини XVIII ст. [ 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Соціум. Альманах соціальної історії. Випуск 1. — 2002. — с.219—230.

Посилання

• Марковичі [ 12 липня 2018 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .
• «Видатні прилучани» (МАРКЕВИЧ МИКОЛА АНДРІЙОВИЧ), сайт «Прилуки» [ 21 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• «Микола Андрійович Маркевич», сайт «Прилуки» [ 4 січня 2014 у Wayback Machine.]