Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Маркграфство Фінале італ Marchesato di Finale1162 1602Прапор ГербСтолиця Фінале ЛігуреОфіційна мова лігурійськаВікісхови

Маркграфство Фінале

Маркграфство Фінале
Маркграфство Фінале
італ. Marchesato di Finale
1162 – 1602
image image
Прапор Герб
image
image
Столиця Фінале-Лігуре
Офіційна мова лігурійська
image Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Фінале (маркграфство)

Маркграфство Фінале (італ. Marchesato di Finale) — маркграфство в Італії, що існувало на території Італійської Рів'єри як незалежна держава під управлінням роду Дель Каретто з 1162 по 1602 рік. З 1602 до 1713 року перебувало у складі Іспанського королівства, з 1713 до 1797 року у складі Республіки Генуя. Ліквідовано 1797 року. Сьогодні територія колишнього маркграфства Фінале входить до італійської провінції Савона у регіоні Лігурія.

Передумови

Маркізат Фінале розвинувся на частині територій, дарованих у 967 році імператором Оттоном I Великим Алерамо Монферратському в нагороду за допомогу в італійських походах імператора, і протягом багатьох століть був імперським леном. Син Алерамо, маркграф Лігурії Ансельмо I дав початок династії маркізів Савони, або династії дель Васто.

Його син Боніфачо дель Васто придбав великі володіння в Лігурії та П'ємонті. Між 1142 і 1148 роками його сини поділили батьківський маєток, давши початок різним феодальним династіям. П'ята дитина Боніфачо, Енріко дель Васто (або Енріко дель Карретто) дав початок династії Дель Каретто. Титул "Дель Каретто" походить від невеликого замку на річці Борміда. Енріко успадкував марку Савона в той час, коли коммуни міст Савона і Нолі поступово сформувались у вільні муніципалітети під захистом Генуї, а угоди 1153 року з Савоною та 1155 року з Нолі офіційно закріпили їхню широку автономію.

Територія маркізата (або маркграфства) Савона простягалася від Лігурійського узбережжя (між Коголето і Фінале) вздовж долин Борміде майже до Акві. Кортемілія та Новелло також приєдналися до володінь Енріко через кілька десятиліть, після смерті бездітного брата Енріко Боніфачо, єпископа Альби та маркіза Кортемілії. Подібним чином ззі смертю Уго ді Клавесана, ще одного сина Боніфачо дель Васто, нащадки Енріко отримали права на землі в єпархії Альбенга та на інших територіях стародавнього маркізату Клавесана.

Інвеститура 1162 року

10 червня 1162 року права Енріко I на маркгу Савона були підтверджені імператором Фрідріхом I Барбароссою. Незважаючи на наявність майнових та фіскальних прав у районах Савона та Нолезе (які в подальшому були викуплені цими муніципалітетами за різними угодами до кінця XII століття), контроль, який Енріко I міг здійснювати в Лігурії під час імператорської інвеститури в 1162 р. фактично був зведений переважно до району Фінале. З цієї причини, незважаючи іншу назву, коректно припустити, що 1162 рік є справжньою датою заснування маркізату Фінале, який протягом наступних чотирьох століть зберігав династичну, юридичну та територіальну правонаступність. Тому Енріко I можна вважати першим маркграфом Фінале, хоча першим членом родини, який став офіційно використовувати титул маркіза Фінале (поселення, яке родина укріпила приблизно з 1193 року) став його син Енріко II Дель Карретто.

image
Статути, декрети та накази маркізату Фінале (Statuta, decreta et ordines Marchionatus Finarij), 1667

Після смерті маркграфа Савони Енріко I дель Каретто, його володіння були розділені між його двома синами Оттоне та Енріко II. Кордоном між володіннями братів була обрана річка Борміда. Оттоне отримав північно-східну частину батьківських володінь з містами і замками: Сессаме, Буббіо, Кассінаско, Монастеро-Борміда, Понті, Дего, Кайро-Монтенотте та Карретто. Енріко II отримав південно-західну частину володінь батька з містами і замками: Озілья, Міллезімо, Камерана, Клавезана, Новелло, Вадо, Нолі і Фінале. Енріко II Дель Карретто став першим членом родини, який використовував титул маркіза Фінале, оскільки через зростаючу автономію муніципалітетів Савона, Нолі, Альба та Алессандрія, контроль Енріко II над більшою частиною марки Савона був більш формальним, ніж реальним. В 1192 році Енріко II дель Коретто продав муніципалітету Нолі замок Сеньо та інші свої феодальні права на це місто, що призвело до народження незалежної морської Нолійської республіки, яка пережила маркграфство Фінале і проіснувала до 1797 року, коли вона була ліквідована Наполеоном

Син Енріко II, Джакомо дель Карретто підтримував гібеллінів і був близьким соратником імператора Фрідріха II, який видав заміж за Джакомо свою незаконнонароджену дочку [it]. Після смерті Джакомо його володіння були розділені між трьома синами, що призвело до виникнення трьох окремих династичних ліній. Однак лише Фінале залишалося незалежною державою, тоді як інші два домени були змушені підкоритися маркграфам Монферратським. Незважаючи на підтвердження суверенітету маркізату Фінале імператором, Дель Карретто повинні були постійно захищати свою незалежність від амбіцій Генуї.

У XV столітті союзи, укладені Дель Каретто спочатку з Вісконті, а пізніше із Сфорца дозволили маркізам Фінале убезпечити свою територію від нападів Генуї. Скориставшись утворенням в Мілані Амброзійської республіки, Генуя почала війну проти Дель Каретто, яка тривала з 1447 по 1448 рік. Внаслідок вторгнення генуезців столиця маркізату Фіналборго була захоплена та спалена, також було зруйновано замок Говоне. Маркізат Фінале змушений був визнати своє повне підпорядкування Генуї. Проте вже в 1450 році Джованні I дель Карретто відновив незалежність Фінале, після чого більше ста років маркізат залишався незалежним. Це були роки відносного процвітання цих земель. Благоденство тривало, поки маркізат Фінале не був залучений до війни між Францією та Іспанією, в результаті якої генуезці, що традиційно підтримували Іспанію, в 1558 році знову окупували територію маркізату. В 1582 Дель Каретто повернули свій контроль над територією маркізату, проте вже в 1598 останній маркіз Андреа Сфорца продав свої феодальні права на Фінале іспанському королю Філіппу II Габсбургу. Договір набув чинності після смерті маркіза у 1602 році. Маркграфство Фінале було останнім феодальним володінням, яким правили представники роду Алерамічі .

З 1602 по 1713 маркізат належав іспанській короні. У серпні 1713 року Антоніо Джустініані під час переговорів з імператором Карлом VI домовився про продаж маркізату Генуї за 1 250 000 крон. Філіппо Каттанео де Маріні був призначений першим «генуезьким губернатором» Фінале, що закінчило тривалу конфронтацію між Генуєю та Іспанією з приводу Фінале. З 1713 по 1797 належав Генуезькій республіці. Маркізат офіційно припинив своє існування у 1797 році, коли Генуезька республіка була окупована військами Першої французької республіки під командуванням Наполеона Бонапарта. Тоді усі землі, що перебували під контролем Генуї були включені до Лігурійської республіки.

Примітки

  1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 грудня 2014. Процитовано 29 вересня 2017.
  2. MONFERRATO, SALUZZO, SAVONA. fmg.ac. Процитовано 25 січня 2018.
  3. Karl-Heinz Schreiber. anselm_markgraf_von_savona_+_um_1020. www.manfred-hiebl.de. Процитовано 25 січня 2018.
  4. MONFERRATO, SALUZZO, SAVONA. fmg.ac. Процитовано 25 січня 2018.
  5. Montferrato. genealogy.euweb.cz. Процитовано 29 вересня 2017.
  6. Botta, p. 18
  7. DEL CARRETTO, Enrico, marchese di Savona in "Dizionario Biografico" (італ.). www.treccani.it. Процитовано 2018-0-25.
  8. DEL CARRETTO, Ottone, marchese di Savona in "Dizionario Biografico" (італ.). www.treccani.it. Процитовано 25 січня 2018.
  9. a cura di Mauro Darchi, Francesca Bandini (a cura di), La repubblica di Noli e l'importanza dei porti minori del Mediterraneo nel Medioevo, All'Insegna del Giglio, 2004 (pagina 19).
  10. DEL CARRETTO, Giacomo, marchese del Finale in "Dizionario Biografico" (італ.). www.treccani.it. Процитовано 25 січня 2018.
  11. Will Durant. The Renaissance. MJK Books. New York, 1953. .
  12. Cfr. Gianmario Filelfo, La Guerra del Finale, ed. Centro Storico del Finale, pagine conclusive.
  13. Archivo General de Simancas, Estado, leg. 1219, doc. 40, citato da Romano Canosa, Storia di Milano nell'età di Filippo II, Sapere 2000, Roma 1996, p. 27.
  14. del Carretto 1. genealogy.euweb.cz. Процитовано 25 січня 2018.
  15. Sergio Buonadonna, Mario Mercenaro, Rosso doge. I dogi della Repubblica di Genova dal 1339 al 1797, Genova, De Ferrari Editori, 2007.
  16. Соколов О. В. Первая Итальянская кампания Бонапарта 1796-1797. Часть I. Битва за Пьемонт. — СПб.: Империя, 2016.

Джерела

  • L. Botta (a cura di), Storia di Finale, Savona, Daner, 1997.
  • P. Calcagno, "La puerta a la mar, Viella, Roma 2011.
  • M. Gasparini, La Spagna e il Finale dal 1567 al 1619 (documenti di archivi spagnoli), Istituto Internazionale di Studi Liguri, Bordighera 1958.
  • Giorgio Mamberto, La vendita del Marchesato del Finale alla corona di Spagna nel 1602, Associazione Emanuele Celesia, Finale Ligure, 2014.
  • Giorgio Mamberto, Alfonso II del Carretto principe del sacro romano Impero, Marchese di Finale, Conte di Casteggio, Associazione Emanuele Celesia, Finale Ligure, 2017.
  • A. Peano Cavasola (a cura di), Finale porto di Fiandra, briglia di Genova, Centro Storico del Finale, Finale Ligure 2007.
  • A. Peano Cavasola, Franco Ripamonti (a cura di), Gli Statuti Trecenteschi di Finale: il Liber Capitulorum e il Tractatus Gabellarum, Centro Storico del Finale, Finale Ligure 2013.
  • G.A. Silla, Storia del Finale, vol. I-II, Savona 1964/65. (riedito su CD-ROM dalla Biblioteca Mediateca Finalese).

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Markgrafstvo Finale ital Marchesato di Finale1162 1602Prapor GerbStolicya Finale LigureOficijna mova ligurijskaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Finale markgrafstvo Markgrafstvo Finale ital Marchesato di Finale markgrafstvo v Italiyi sho isnuvalo na teritoriyi Italijskoyi Riv yeri yak nezalezhna derzhava pid upravlinnyam rodu Del Karetto z 1162 po 1602 rik Z 1602 do 1713 roku perebuvalo u skladi Ispanskogo korolivstva z 1713 do 1797 roku u skladi Respubliki Genuya Likvidovano 1797 roku Sogodni teritoriya kolishnogo markgrafstva Finale vhodit do italijskoyi provinciyi Savona u regioni Liguriya PeredumoviMarkizat Finale rozvinuvsya na chastini teritorij darovanih u 967 roci imperatorom Ottonom I Velikim Aleramo Monferratskomu v nagorodu za dopomogu v italijskih pohodah imperatora i protyagom bagatoh stolit buv imperskim lenom Sin Aleramo markgraf Liguriyi Anselmo I dav pochatok dinastiyi markiziv Savoni abo dinastiyi del Vasto Jogo sin Bonifacho del Vasto pridbav veliki volodinnya v Liguriyi ta P yemonti Mizh 1142 i 1148 rokami jogo sini podilili batkivskij mayetok davshi pochatok riznim feodalnim dinastiyam P yata ditina Bonifacho Enriko del Vasto abo Enriko del Karretto dav pochatok dinastiyi Del Karetto Titul Del Karetto pohodit vid nevelikogo zamku na richci Bormida Enriko uspadkuvav marku Savona v toj chas koli kommuni mist Savona i Noli postupovo sformuvalis u vilni municipaliteti pid zahistom Genuyi a ugodi 1153 roku z Savonoyu ta 1155 roku z Noli oficijno zakripili yihnyu shiroku avtonomiyu Teritoriya markizata abo markgrafstva Savona prostyagalasya vid Ligurijskogo uzberezhzhya mizh Kogoleto i Finale vzdovzh dolin Bormide majzhe do Akvi Kortemiliya ta Novello takozh priyednalisya do volodin Enriko cherez kilka desyatilit pislya smerti bezditnogo brata Enriko Bonifacho yepiskopa Albi ta markiza Kortemiliyi Podibnim chinom zzi smertyu Ugo di Klavesana she odnogo sina Bonifacho del Vasto nashadki Enriko otrimali prava na zemli v yeparhiyi Albenga ta na inshih teritoriyah starodavnogo markizatu Klavesana Investitura 1162 roku10 chervnya 1162 roku prava Enriko I na markgu Savona buli pidtverdzheni imperatorom Fridrihom I Barbarossoyu Nezvazhayuchi na nayavnist majnovih ta fiskalnih prav u rajonah Savona ta Noleze yaki v podalshomu buli vikupleni cimi municipalitetami za riznimi ugodami do kincya XII stolittya kontrol yakij Enriko I mig zdijsnyuvati v Liguriyi pid chas imperatorskoyi investituri v 1162 r faktichno buv zvedenij perevazhno do rajonu Finale Z ciyeyi prichini nezvazhayuchi inshu nazvu korektno pripustiti sho 1162 rik ye spravzhnoyu datoyu zasnuvannya markizatu Finale yakij protyagom nastupnih chotiroh stolit zberigav dinastichnu yuridichnu ta teritorialnu pravonastupnist Tomu Enriko I mozhna vvazhati pershim markgrafom Finale hocha pershim chlenom rodini yakij stav oficijno vikoristovuvati titul markiza Finale poselennya yake rodina ukripila priblizno z 1193 roku stav jogo sin Enriko II Del Karretto Statuti dekreti ta nakazi markizatu Finale Statuta decreta et ordines Marchionatus Finarij 1667 Pislya smerti markgrafa Savoni Enriko I del Karetto jogo volodinnya buli rozdileni mizh jogo dvoma sinami Ottone ta Enriko II Kordonom mizh volodinnyami brativ bula obrana richka Bormida Ottone otrimav pivnichno shidnu chastinu batkivskih volodin z mistami i zamkami Sessame Bubbio Kassinasko Monastero Bormida Ponti Dego Kajro Montenotte ta Karretto Enriko II otrimav pivdenno zahidnu chastinu volodin batka z mistami i zamkami Ozilya Millezimo Kamerana Klavezana Novello Vado Noli i Finale Enriko II Del Karretto stav pershim chlenom rodini yakij vikoristovuvav titul markiza Finale oskilki cherez zrostayuchu avtonomiyu municipalitetiv Savona Noli Alba ta Alessandriya kontrol Enriko II nad bilshoyu chastinoyu marki Savona buv bilsh formalnim nizh realnim V 1192 roci Enriko II del Koretto prodav municipalitetu Noli zamok Seno ta inshi svoyi feodalni prava na ce misto sho prizvelo do narodzhennya nezalezhnoyi morskoyi Nolijskoyi respubliki yaka perezhila markgrafstvo Finale i proisnuvala do 1797 roku koli vona bula likvidovana Napoleonom Sin Enriko II Dzhakomo del Karretto pidtrimuvav gibelliniv i buv blizkim soratnikom imperatora Fridriha II yakij vidav zamizh za Dzhakomo svoyu nezakonnonarodzhenu dochku it Pislya smerti Dzhakomo jogo volodinnya buli rozdileni mizh troma sinami sho prizvelo do viniknennya troh okremih dinastichnih linij Odnak lishe Finale zalishalosya nezalezhnoyu derzhavoyu todi yak inshi dva domeni buli zmusheni pidkoritisya markgrafam Monferratskim Nezvazhayuchi na pidtverdzhennya suverenitetu markizatu Finale imperatorom Del Karretto povinni buli postijno zahishati svoyu nezalezhnist vid ambicij Genuyi U XV stolitti soyuzi ukladeni Del Karetto spochatku z Viskonti a piznishe iz Sforca dozvolili markizam Finale ubezpechiti svoyu teritoriyu vid napadiv Genuyi Skoristavshis utvorennyam v Milani Ambrozijskoyi respubliki Genuya pochala vijnu proti Del Karetto yaka trivala z 1447 po 1448 rik Vnaslidok vtorgnennya genuezciv stolicya markizatu Finalborgo bula zahoplena ta spalena takozh bulo zrujnovano zamok Govone Markizat Finale zmushenij buv viznati svoye povne pidporyadkuvannya Genuyi Prote vzhe v 1450 roci Dzhovanni I del Karretto vidnoviv nezalezhnist Finale pislya chogo bilshe sta rokiv markizat zalishavsya nezalezhnim Ce buli roki vidnosnogo procvitannya cih zemel Blagodenstvo trivalo poki markizat Finale ne buv zaluchenij do vijni mizh Franciyeyu ta Ispaniyeyu v rezultati yakoyi genuezci sho tradicijno pidtrimuvali Ispaniyu v 1558 roci znovu okupuvali teritoriyu markizatu V 1582 Del Karetto povernuli svij kontrol nad teritoriyeyu markizatu prote vzhe v 1598 ostannij markiz Andrea Sforca prodav svoyi feodalni prava na Finale ispanskomu korolyu Filippu II Gabsburgu Dogovir nabuv chinnosti pislya smerti markiza u 1602 roci Markgrafstvo Finale bulo ostannim feodalnim volodinnyam yakim pravili predstavniki rodu Aleramichi Z 1602 po 1713 markizat nalezhav ispanskij koroni U serpni 1713 roku Antonio Dzhustiniani pid chas peregovoriv z imperatorom Karlom VI domovivsya pro prodazh markizatu Genuyi za 1 250 000 kron Filippo Kattaneo de Marini buv priznachenij pershim genuezkim gubernatorom Finale sho zakinchilo trivalu konfrontaciyu mizh Genuyeyu ta Ispaniyeyu z privodu Finale Z 1713 po 1797 nalezhav Genuezkij respublici Markizat oficijno pripiniv svoye isnuvannya u 1797 roci koli Genuezka respublika bula okupovana vijskami Pershoyi francuzkoyi respubliki pid komanduvannyam Napoleona Bonaparta Todi usi zemli sho perebuvali pid kontrolem Genuyi buli vklyucheni do Ligurijskoyi respubliki Primitki PDF Arhiv originalu PDF za 16 grudnya 2014 Procitovano 29 veresnya 2017 MONFERRATO SALUZZO SAVONA fmg ac Procitovano 25 sichnya 2018 Karl Heinz Schreiber anselm markgraf von savona um 1020 www manfred hiebl de Procitovano 25 sichnya 2018 MONFERRATO SALUZZO SAVONA fmg ac Procitovano 25 sichnya 2018 Montferrato genealogy euweb cz Procitovano 29 veresnya 2017 Botta p 18 DEL CARRETTO Enrico marchese di Savona in Dizionario Biografico ital www treccani it Procitovano 2018 0 25 DEL CARRETTO Ottone marchese di Savona in Dizionario Biografico ital www treccani it Procitovano 25 sichnya 2018 a cura di Mauro Darchi Francesca Bandini a cura di La repubblica di Noli e l importanza dei porti minori del Mediterraneo nel Medioevo All Insegna del Giglio 2004 pagina 19 DEL CARRETTO Giacomo marchese del Finale in Dizionario Biografico ital www treccani it Procitovano 25 sichnya 2018 Will Durant The Renaissance MJK Books New York 1953 ISBN 1 56731 016 8 Cfr Gianmario Filelfo La Guerra del Finale ed Centro Storico del Finale pagine conclusive Archivo General de Simancas Estado leg 1219 doc 40 citato da Romano Canosa Storia di Milano nell eta di Filippo II Sapere 2000 Roma 1996 p 27 del Carretto 1 genealogy euweb cz Procitovano 25 sichnya 2018 Sergio Buonadonna Mario Mercenaro Rosso doge I dogi della Repubblica di Genova dal 1339 al 1797 Genova De Ferrari Editori 2007 Sokolov O V Pervaya Italyanskaya kampaniya Bonaparta 1796 1797 Chast I Bitva za Pemont SPb Imperiya 2016 DzherelaL Botta a cura di Storia di Finale Savona Daner 1997 P Calcagno La puerta a la mar Viella Roma 2011 M Gasparini La Spagna e il Finale dal 1567 al 1619 documenti di archivi spagnoli Istituto Internazionale di Studi Liguri Bordighera 1958 Giorgio Mamberto La vendita del Marchesato del Finale alla corona di Spagna nel 1602 Associazione Emanuele Celesia Finale Ligure 2014 Giorgio Mamberto Alfonso II del Carretto principe del sacro romano Impero Marchese di Finale Conte di Casteggio Associazione Emanuele Celesia Finale Ligure 2017 A Peano Cavasola a cura di Finale porto di Fiandra briglia di Genova Centro Storico del Finale Finale Ligure 2007 A Peano Cavasola Franco Ripamonti a cura di Gli Statuti Trecenteschi di Finale il Liber Capitulorum e il Tractatus Gabellarum Centro Storico del Finale Finale Ligure 2013 G A Silla Storia del Finale vol I II Savona 1964 65 riedito su CD ROM dalla Biblioteca Mediateca Finalese

Дата публікації:
Топ