Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Марина Петрівна Романова рос Марина Петровна Романова 28 лютого 11 березня 1892 18920311 15 травня 1981 княжна імператор

Марина Петрівна Романова

Марина Петрівна Романова

Марина Петрівна Романова (рос. Марина Петровна Романова), (28 лютого (11 березня) 1892(18920311) — 15 травня 1981) — княжна імператорської крові з дому Романових, донька великого князя Російської імперії Петра Миколайовича та чорногорської княжни Міліци Негош-Петрович, дружина князя Олександра Миколайовича Голіцина. Художниця, ілюстраторка. Учасниця виставки російських художників у паризькій галереї d'Alignan у 1931 році.

Марина Петрівна Романова
рос. Марина Петровна Романова
image
Світлина княжни Марини 1912 року, Санкт-Петербург
Народилася11 березня 1892(1892-03-11)
Ніцца, Франція
Померла15 травня 1981(1981-05-15) (89 років)
Сі-Фур-ле-Плаж, Франція
ПохованняРосійський цвинтар Кокад
ПідданствоРосійська імперія
Діяльністьмедична сестра, аристократка
Титулкняжна імператорської крові
Конфесіяправослав'я
РідРоманови, Голіцини
БатькоРоманов Петро Миколайович
МатиМіліца Чорногорська
Брати, сестриd, Романова Надія Петрівна і Софія[d]
У шлюбі зОлександр Голіцин
Дітине було
Нагороди
image
Орден Святої Катерини 1 ступеня
image
Герб

Великий герб княжон крові імператорської

У 1915—1917 роках працювала сестрою милосердя. Залишила Росію у квітні 1919 року, відпливши на лінкорі «Мальборо» до Європи разом із батьками, сиблінгами та іншими членами дому Романових. Більшу частину життя провела у Франції.

Біографія

Ранні роки

Народилась 11 березня 1892 року у Ніцці. Стала первістком в родині великого князя Петра Миколайовича та його дружини Міліци Чорногорської, з'явившись на світ на третій рік після їхнього весілля. Батько мав слабкі легені, тож родина багато часу проводила за кордоном, у більш сприятливому кліматі.

image
Світлина Марини із матір'ю та сиблінгами, близько 1898 року

Шлюб батьків був щасливим, сімейне життя протікало спокійно. Петро Миколайович через стан здоров'я залишив у 1895 році військову службу; його справжнім покликанням виявились живопис та архітектура. Матір, уроджена чорногорська княжна, з дитячого віку мешкала у Росії й отримала добру освіту у Смольному інституті шляхетних дівчат. Красива й товариська, вона вирізнялася тягою до знань. Російська мова стала для неї другою рідною, також вільно володіла французькою і навіть знала фарсі. До того ж чудово малювала, що дозволяло їй поділяти інтереси чоловіка.

Наступного року після народження доньки Петро Миколайович придбав 13 десятин землі у кримському селищі Кореїз. За його власним ескізом там був зведений палацовий комплекс Дюльбер у неомавританському стилі. До закінчення будівництва сімейство поповнилося сином Романом, а двійнята Надія та Софія народилися вже у новому палаці. Софія, однак, померла невдовзі після народження.

Зазвичай сім'я проводила у Криму кілька місяців на рік. Часто навідували бабусю Олександру Петрівну, яка була черницею у Покровському монастирі Києва. Відносини Петра Миколайовича з матір'ю протягом всього життя залишалися надзвичайно теплими. Зрідка навідували свій маєток Знаменка у Петергофі. Збереглася згадка про «дачний візит» родини великого князя до купця М. Коншина в селі Ромоданово біля Калуги у вересні-жовтні 1893 року. Втім, переважну більшість часу сімейство проводило за кордоном, здебільшого у приморських містах. Матір часто подорожувала Європою сама, часто буваючи і в Чорногорії. Батько залишався вдома з дітьми, грав з ними, згодом розповідаючи про них Міліці кумедні історії в листах.

За спогадами великого князя Олександра Михайловича, батько Марини був сором'язливою мовчазною людиною, навіть розмови за сімейним столом підтримувалися його дружиною. Міліца Миколаївна, навпаки, була дуже активною не лише у світському, а й у політичному житті, як і її сестра, всіляко лобіюючи чорногорські інтереси перед імператором.

Анастасія Чорногорська у 1907 році одружилася з рідним братом батька дівчини, Миколаєм. Обидві сім'ї скріплювала не лише подвійна спорідненість, а й тісна дружба. Як свідчив генерал О. О.Мосолов, їхні палаци були центрами обміну думками з міжнародних питань. Також великі княгині мали найвідоміші у Петербурзі світські салони окультизму. Через дану діяльність вище суспільство ставилося до сестер переважно несхвально. Міністр фінансів Вітте, через якого проходили постійні клопотання княгинь щодо грошових субсидій для батьківщини, називав їх «чорногорка №1» та «чорногорка №2». Однак Міліца та її сестра були, наприклад, дуже близькими до імператриці Олександри Федорівни до кінця 1910-х років. Саме вони познайомили монархиню з Нізьє Філіпом, котрий передрік народження цесаревича, а згодом — із Григорієм Распутіним.

Марина отримала домашню освіту, брала приватні уроки у помічника Рєпіна — Дмитра Кардовського. Її брат Роман свідчив, що сестра мала справжній талант до малювання. Дівчину змальовували як красиву, набожну та дуже релігійну. Велике значення для неї мав духівник імператриці Іван Кронштадський, який, за твердженням Марини, зцілив її від хвороби. В Дюльбері вона віддавала перевагу так званій «блакитній вітальні», розташованій у південно-східній частині палацу, де полюбляла приймати родичів і друзів. Восени 1913 року організувала в маєтку костюмований бал, умовою присутності на якому було самостійно сшитий костюм, а не взятий напрокат.

image
Княжна Марина (сидить у нижньому ряду в центрі) у колі чорногорської родини, 28 серпня 1910

Велика княгиня Марія Павлівна пропонувала дівчину як наречену для герцога де Монпансьє, однак проект залишився не реалізованим. Фердинанд одружився з іспанською маркізою та помер молодим, не залишивши нащадків.

У серпні 1910 року дід Марини з материнського боку, Нікола I Петрович, проголосив князівство Чорногорія королівством і став його першим королем. Родини Міліци та Анастасії прибули до Цетинє поздоровити його з прийняттям титулу. Після завершення візиту великокняжі сім'ї морем дісталася Фіуме, звідки інкогніто вирушили до Відню.

Перша світова війна та революція

Із початком Першої світової війни княжна пройшла медичну підготовку й отримала спеціалізацію медсестра-інструменталіст, протягом усієї війни відповідаючи за стерилізацію хірургічних інструментів. У 1914—1915 роках, разом із сестрою, матір'ю та тіткою мешкала у Києві. Деякий час, разом із Надією, працювала у Київському лазареті. Генерал-майор Олександр Спиридович писав у своїй книзі «Велика війна та Лютнева Революція 1914-1917 років»:

image Пройшли до лазарету. Там, коло поранених ті, хто багато працювали: Княжна Олена Георгієвна Романовська, герцогиня Лейхтенберзька (від першого шлюбу В. К.), Марина Петрівна та Надія Петрівна. Лазарет справив дуже добре враження. Красиво, затишно. image

Після призначення великого князя Миколая Миколайовича намісником Кавказу у другій половині 1915 року, уся родина Петра Миколайовича, аби підтримати його, також від'їхала до Тифлісу. Марина у середині жовтня 1916 року працювала рядовою сестрою у шпиталі Червоного Хреста в Трабзоні, про що свідчив у своїх мемуарах протопресвітер Російської армії Георгій Шавельський. Там же вона зустріла звістку про революцію у лютому наступного року. Невдовзі приєдналася до родини в їхньому маєтку Дюльбер. Перший час користувалася напівсвободою й подорожувала Кримом, збираючи місцеві казки та легенди й малюючи людей і пейзажі. Її сестра Надія того року взяла шлюб із князем Миколою Орловим.

Проте у вересні 1917 майже всі Романови вже перебували на положенні заарештованих. Більша частина членів родини мешкала в маєтку Ай-Тодор, сімейство великого князя Миколая Миколайовича — в маєтку Чаїр, сім'я Петра Миколайовича продовжувала залишатися в Дюльбері. Разом із ними знаходився генерал Олексій Іванович Сталь із доньками, який состояв при великому князеві з 1905 року, завідуючи його двором.

image
Маєток Дюльбер

У лютому 1918 року всі Романови, які мешкали у Криму, були переведені до маєтку Петра Миколайовича. Рішення було мотивоване тим, що у разі спроб самосуду над ними даний палац стане надійнішим захистом, що згодом виявилося правдою. Там вони також знаходилися під вартою. Фелікс Юсупов згадував у мемуарах:

image У Дюльбері до бранців нікого не впускали. Відвідувати їх дозволили лише дворічній дочці нашій. Донька стала нашою листоношою. Няня підводила її до воріт, і малятко входило, проносячи з собою листи, підколоті шпилькою до її пальтеця. Тим же шляхом надсилалася відповідь. Дарма що мала, жодного разу не сдрейфіла. Таким чином ми знали, як живуть бранці. Годували їх погано та мізерно. Кухар Корнілов, згодом господар відомого паризького ресторану, намагався, як міг, варив борщ із сокири. Найчастіше були суп гороховий та чорна каша. Тиждень харчувалися ослятиною. Ще одну – козлятиною. image

Аби відволіктися від реальності, діти та молодь збиралися разом, заучували театральні ролі та ставили п'єси.

Навесні 1918 року півострів був захоплений німцями, а члени імператорської родини звільнені. Для уникнення ексцесів німці встановили біля місць проживання Романових власний караул. Втім, після Листопадової революції того року їхні війська були виведені з Криму. Натомість, за розпорядженням генерала Денікіна, був сформований загін чисельністю більше 200 осіб, очолюваний полковником Федотьєвим, на який була покладена охорона членів імператорської родини і який виконував свої функції до їхнього відплиття за кордон. Життя для Романових повернулося у відносно звичайне русло, знову організовувалися пікніки, ігри в теніс та інші розваги.

В еміграції

11 квітня 1919 року на британському дредноуті «Мальборо» члени родини Романових, серед яких була і Марина, залишили Крим. На борту велика княжна виконувала функції перекладача та допомагала із сортуванням багажу. Перший лейтенант корабля Френсіс Прідгем змальовував її як високу красиву дівчину, яка діяла дуже компетентно.

Родини великих князів Миколи та Петра Миколайовичів дісталися до Прінкіпо, де 16 квітня пересіли на корабель «Лорд Нельсон», і висадилися в Генуї. Певний час вони жили у королеви Італії Олени Чорногорської. У 1922 році переїхали на південь Франції, до Антібу, де, на кошти від продажу перлів, придбали віллу Тенар. За свідченням Романа Петровича, сімейства «приїхали лише з тим, що було на них надіте». Обидві родини жили разом до липня 1923 року, після чого родина Миколая Миколайовича переїхала до замку Шуаньї в Сантені.

На новій батьківщині Марина Петрівна займалася літературною діяльністю. У 1926 році в Парижі тиражом у 126 екземплярів вийшла її книжка «Принцеса Ненекеджан» (Кримсько-татарська легенда) (фр. «La Princesse Nenekdjân» (Légende Tartare de Crimée)). Твір являв собою поетичну переробку легенди про кохання доньки хана Тохтамиша та хана Ногайського. Видання прикрашали чотири ілюстрації, розфарбовані самою авторкою, в техніці пошуар.

Представник роду Волконських, який зустрічався із княжною у Франції, описував її як струнку жінку дуже високого зросту, дуже представницьку, з надзвичайно великими та виразними очима, вдягнену просто та елегантно.

image
Місцина, в якій мешкала Марина Петрівна у Франції

У віці 34 років Марина взяла морганатичний шлюб із 41-річним князем Олександром Голіциним. Наречений був середнім сином колишнього голови Ради міністрів Російської імперії Миколи Голіцина, розстріляного більшовиками. Вінчання пройшло 4 лютого 1927 в Антібі. Оселилися молодята у селищі Сі-Фур-ле-Плаж у будинку, купленому на весільний грошовий подарунок від італійської монаршої пари. Нова оселя отримала назву фортеця Голіциних (фр. Bastide Galitzine). Житло розташовувалася на схилі гори, звідки відкривалася чудова панорама Середземного моря. Поруч княжна власноруч збудувала маленьку православну каплицу, яка вміщувала до тридцяти осіб. Дітей у подружжя не було.

Будучи дуже обмеженими матеріально, пара жила на пенсію в розмірі 500 франків в квартал, які їм надсилала італійська королівская сім'я. Згодом придбали невелику автівку Citroën 2CV аби їздити за покупками до селища. Коли Голіцини кудись йшли, то часто забували замикати двері на ключ, і жодного разу не були пограбовані. Марина зауважувала на це старовинним прислів'ям фр. «Dieu protege les innocents» — «Бог зберігає невинних».

Після перемоги у Франції лівих сил на парламентських виборах 1936 року, побоюючись комуністів, родина близько року мешкала в містечку Азоло поблизу Венеції. У 1939 року вони відвідали Литовську республіку, однак із оголошенням війни повернулися на південь Франції. Під час Другої світової їм дозволило вижити вирощування курей і кіз на своїй фермі.

В шлюбі Марина Петрівна продовжувала займатися літературою, а також науковою діяльністю. Працювала над антологією старовинних провансальських балад і різдвяних колядок під назвою «Священна ніч» («La Sainte nuit»), яка була видана тиражом 150 екземплярів у 1951 році, також з ілюстраціями авторки. Наукова діяльність полягала в розробці нового виду електронної апаратури — плоского екрану для телевізора, який не спотворював зображення на екрані. Княгиня резюмувала, що витрачала більше часу на переговори з адвокатами та фахівцями з патентного права, ніж на саму розробку. Разом з тим, для покращення матеріального становища, пара продовжувала розводити курчат, чистокровних собак, а також вирощувати виноград для виготовлення вина. Втім, незнання предмета робило їх не надто успішними в цьому.

Жертвувала картини, вази та інші цінні предмети для благодійних лотерей на користь російських емігрантських організацій. З 1957 року була членом Жіночого об'єднання при Кубанському об'єднанні у Франції.

Втратила чоловіка у березні 1974 року. Наприкінці 1970-х не стало її брата Романа, який більшу частину життя провів в Італії. В останні роки життя Марина зв'язок із членами дому Романових не підтримувала. Померла 15 травня 1981 у Сі-Фур-ле-Плаж. Була похована на Російському цвинтарі Кокад у Ніцці.

Нагороди

Генеалогічне дерево

Микола I
image
 
Олександра Федорівна
image
 
Петро Ольденбурзький
image
 
Терезія Вільгельміна Нассауська
image
 
Мірко Негош-Петрович
image
 
Стана Мартинович
 
Петро Вукотіч
image
 
Єлена Войводич
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Миколай Романов
image
 
 
 
 
 
Олександра Ольденбурзька
image
 
 
 
 
 
Нікола I Петрович
image
 
 
 
 
 
Мілена Вукотич
image
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Петро Романов
image
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Міліца Негош-Петрович
image
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

  1. Журнал Дуплет № 81 [1] (рос.)
  2. Мистецтво та арітектура російського зарубіжжя. Марина Петрівна Романова. [2] [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Н. Г. Струніна. Милица Николаевна и Анастасия Николаевна Романовы: от черногорских княжон до великих княгинь при дворе Николая II. Институт славяноведения РАН. Москва, 2013 [3] (рос.)
  4. Палац Дюльбер у Криму — частинка Сходу на кримській землі [4] [ 22 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Э. Анненкова. Преподобная великая княгиня Анастасия Киевская. Litres, 2019. [5] [ 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Великокняжий маєток Дюльбер [6] [ 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Хронограф. Великий князь Пётр Николаевич Романов гостит в Ромоданове [7] [ 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. Е. М. Мокрецова. Экологические традиции крестьян села Ромоданово Калужского уезда XIX – начала XX века. Экологический альманах. Litres, 2021 [8] [ 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. Мария Лескинен. Романовы в дороге: Путешествия и поездки членов царской семьи по России и за границу. Нестор-История, ЛитСовет, Dialar Navigator B.V., 2017 [9] [ 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. В. Федорченко. Императорский дом. Выдающиеся сановники. Энциклопедия биографий. Т. 2. ОЛМА Медиа Групп, 2003. — стор. 55—56.
  11. Асоціація росіян у Провансі [10] [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
  12. Стаття «Dix bougies pour l'association Matriochka» від 15 липня 2011 року [11] [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
  13. Philippe Koutseff, président de l'Association des Amitiés Russes de Provence «Marina Petrovna Romanoff, princesse Galitzine. Entre Russie et Six-Fours» [12] [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
  14. Zeepvat, Charlotte, Romanov Autumn, Sutton Publishing, 2000,
  15. Велика війна і Лютнева Революція 1914-1917 років [13] (рос.)
  16. Шавельский Г. И. «Воспоминания последнего протопресвитера Русской армии и флота» — Нью-Йорк: изд. им. Чехова, 1954. — Том 2. Глава VII. Поездка на Кавказский фронт [14] [ 4 листопада 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. Російська армія у Першій світовій війні. Сталь фон Гольштейн Олексій Іванович. [15] [ 25 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. Стаття Микити Брусиловського «Остання пристань» в журналі «Історик» [16] [ 2 листопада 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. Князь Феликс Юсупов. Мемуары. Богат, Захаров. Москва. 2007. [17] (рос.)
  20. Витяг з глави «Білогвардійський Париж та червоногвардійський Крим» з епілогу Олега Волконського до книги княгині Лідії Волконської «Прощавай, Росія!» [18] [ 6 листопада 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  21. Владимир Хрусталев. Романовы. Последние дни Великой династии. Litres, 2018 [19] [ 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  22. Порятунок імператорської родини за спогадами офіцера «Мальборо» Френсіса Прідгема [20] [ 4 листопада 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  23. Вілла Тенар в Антібі [21] [ 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  24. Лазурний берег з російською історією [22] [ 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  25. «Принцесса Ненекеджан» [23] [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
  26. Стисла біографія Марини Романової [24] [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.) (англ.)
  27. Екземпляр книги на аукціоні [25] [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (італ.)
  28. Conférence «La Princesse Marina» par Philippe Koutseff [26] [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
  29. «Священна ніч» на аукціоні [27] [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (фр.)
  30. Мартина Арт. Марина Петровна Романова. Княжна императорской крови 1892-1981. Pegasus. 2019. . [28] [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
  31. Романови [29] [ 30 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

  • Zeepvat, Charlotte, The Camera and the Tsars , Sutton Publishing, 2004, .
  • Zeepvat, Charlotte, Romanov Autumn, Sutton Publishing, 2000, .

Посилання

  • Романови [ 30 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Профіль на Geni.com [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Профіль на Genealogics.org (англ.)
  • Профіль на Thepeerage.com [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Генеалогія Марини Петрівни Романової [ 3 вересня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Генеалогія Олександра Миколайовича Голіцина [ 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Романови. Біографічний довідник [ 21 квітня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  • Стаття про кримський палац Дюльбер [ 2 листопада 2021 у Wayback Machine.] (рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Marina Petrivna Romanova ros Marina Petrovna Romanova 28 lyutogo 11 bereznya 1892 18920311 15 travnya 1981 knyazhna imperatorskoyi krovi z domu Romanovih donka velikogo knyazya Rosijskoyi imperiyi Petra Mikolajovicha ta chornogorskoyi knyazhni Milici Negosh Petrovich druzhina knyazya Oleksandra Mikolajovicha Golicina Hudozhnicya ilyustratorka Uchasnicya vistavki rosijskih hudozhnikiv u parizkij galereyi d Alignan u 1931 roci Marina Petrivna Romanovaros Marina Petrovna RomanovaSvitlina knyazhni Marini 1912 roku Sankt PeterburgNarodilasya11 bereznya 1892 1892 03 11 Nicca FranciyaPomerla15 travnya 1981 1981 05 15 89 rokiv Si Fur le Plazh FranciyaPohovannyaRosijskij cvintar KokadPiddanstvoRosijska imperiyaDiyalnistmedichna sestra aristokratkaTitulknyazhna imperatorskoyi kroviKonfesiyapravoslav yaRidRomanovi GoliciniBatkoRomanov Petro MikolajovichMatiMilica ChornogorskaBrati sestrid Romanova Nadiya Petrivna i Sofiya d U shlyubi zOleksandr GolicinDitine buloNagorodiOrden Svyatoyi Katerini 1 stupenyaGerb Velikij gerb knyazhon krovi imperatorskoyi Mediafajli u Vikishovishi U 1915 1917 rokah pracyuvala sestroyu miloserdya Zalishila Rosiyu u kvitni 1919 roku vidplivshi na linkori Malboro do Yevropi razom iz batkami siblingami ta inshimi chlenami domu Romanovih Bilshu chastinu zhittya provela u Franciyi BiografiyaRanni roki Narodilas 11 bereznya 1892 roku u Nicci Stala pervistkom v rodini velikogo knyazya Petra Mikolajovicha ta jogo druzhini Milici Chornogorskoyi z yavivshis na svit na tretij rik pislya yihnogo vesillya Batko mav slabki legeni tozh rodina bagato chasu provodila za kordonom u bilsh spriyatlivomu klimati Svitlina Marini iz matir yu ta siblingami blizko 1898 roku Shlyub batkiv buv shaslivim simejne zhittya protikalo spokijno Petro Mikolajovich cherez stan zdorov ya zalishiv u 1895 roci vijskovu sluzhbu jogo spravzhnim poklikannyam viyavilis zhivopis ta arhitektura Matir urodzhena chornogorska knyazhna z dityachogo viku meshkala u Rosiyi j otrimala dobru osvitu u Smolnomu instituti shlyahetnih divchat Krasiva j tovariska vona viriznyalasya tyagoyu do znan Rosijska mova stala dlya neyi drugoyu ridnoyu takozh vilno volodila francuzkoyu i navit znala farsi Do togo zh chudovo malyuvala sho dozvolyalo yij podilyati interesi cholovika Nastupnogo roku pislya narodzhennya donki Petro Mikolajovich pridbav 13 desyatin zemli u krimskomu selishi Koreyiz Za jogo vlasnim eskizom tam buv zvedenij palacovij kompleks Dyulber u neomavritanskomu stili Do zakinchennya budivnictva simejstvo popovnilosya sinom Romanom a dvijnyata Nadiya ta Sofiya narodilisya vzhe u novomu palaci Sofiya odnak pomerla nevdovzi pislya narodzhennya Zazvichaj sim ya provodila u Krimu kilka misyaciv na rik Chasto naviduvali babusyu Oleksandru Petrivnu yaka bula cherniceyu u Pokrovskomu monastiri Kiyeva Vidnosini Petra Mikolajovicha z matir yu protyagom vsogo zhittya zalishalisya nadzvichajno teplimi Zridka naviduvali svij mayetok Znamenka u Petergofi Zbereglasya zgadka pro dachnij vizit rodini velikogo knyazya do kupcya M Konshina v seli Romodanovo bilya Kalugi u veresni zhovtni 1893 roku Vtim perevazhnu bilshist chasu simejstvo provodilo za kordonom zdebilshogo u primorskih mistah Matir chasto podorozhuvala Yevropoyu sama chasto buvayuchi i v Chornogoriyi Batko zalishavsya vdoma z ditmi grav z nimi zgodom rozpovidayuchi pro nih Milici kumedni istoriyi v listah Za spogadami velikogo knyazya Oleksandra Mihajlovicha batko Marini buv sorom yazlivoyu movchaznoyu lyudinoyu navit rozmovi za simejnim stolom pidtrimuvalisya jogo druzhinoyu Milica Mikolayivna navpaki bula duzhe aktivnoyu ne lishe u svitskomu a j u politichnomu zhitti yak i yiyi sestra vsilyako lobiyuyuchi chornogorski interesi pered imperatorom Anastasiya Chornogorska u 1907 roci odruzhilasya z ridnim bratom batka divchini Mikolayem Obidvi sim yi skriplyuvala ne lishe podvijna sporidnenist a j tisna druzhba Yak svidchiv general O O Mosolov yihni palaci buli centrami obminu dumkami z mizhnarodnih pitan Takozh veliki knyagini mali najvidomishi u Peterburzi svitski saloni okultizmu Cherez danu diyalnist vishe suspilstvo stavilosya do sester perevazhno neshvalno Ministr finansiv Vitte cherez yakogo prohodili postijni klopotannya knyagin shodo groshovih subsidij dlya batkivshini nazivav yih chornogorka 1 ta chornogorka 2 Odnak Milica ta yiyi sestra buli napriklad duzhe blizkimi do imperatrici Oleksandri Fedorivni do kincya 1910 h rokiv Same voni poznajomili monarhinyu z Nizye Filipom kotrij peredrik narodzhennya cesarevicha a zgodom iz Grigoriyem Rasputinim Marina otrimala domashnyu osvitu brala privatni uroki u pomichnika Ryepina Dmitra Kardovskogo Yiyi brat Roman svidchiv sho sestra mala spravzhnij talant do malyuvannya Divchinu zmalovuvali yak krasivu nabozhnu ta duzhe religijnu Velike znachennya dlya neyi mav duhivnik imperatrici Ivan Kronshtadskij yakij za tverdzhennyam Marini zciliv yiyi vid hvorobi V Dyulberi vona viddavala perevagu tak zvanij blakitnij vitalni roztashovanij u pivdenno shidnij chastini palacu de polyublyala prijmati rodichiv i druziv Voseni 1913 roku organizuvala v mayetku kostyumovanij bal umovoyu prisutnosti na yakomu bulo samostijno sshitij kostyum a ne vzyatij naprokat Knyazhna Marina sidit u nizhnomu ryadu v centri u koli chornogorskoyi rodini 28 serpnya 1910 Velika knyaginya Mariya Pavlivna proponuvala divchinu yak narechenu dlya gercoga de Monpansye odnak proekt zalishivsya ne realizovanim Ferdinand odruzhivsya z ispanskoyu markizoyu ta pomer molodim ne zalishivshi nashadkiv U serpni 1910 roku did Marini z materinskogo boku Nikola I Petrovich progolosiv knyazivstvo Chornogoriya korolivstvom i stav jogo pershim korolem Rodini Milici ta Anastasiyi pribuli do Cetinye pozdoroviti jogo z prijnyattyam titulu Pislya zavershennya vizitu velikoknyazhi sim yi morem distalasya Fiume zvidki inkognito virushili do Vidnyu Persha svitova vijna ta revolyuciya Iz pochatkom Pershoyi svitovoyi vijni knyazhna projshla medichnu pidgotovku j otrimala specializaciyu medsestra instrumentalist protyagom usiyeyi vijni vidpovidayuchi za sterilizaciyu hirurgichnih instrumentiv U 1914 1915 rokah razom iz sestroyu matir yu ta titkoyu meshkala u Kiyevi Deyakij chas razom iz Nadiyeyu pracyuvala u Kiyivskomu lazareti General major Oleksandr Spiridovich pisav u svoyij knizi Velika vijna ta Lyutneva Revolyuciya 1914 1917 rokiv Projshli do lazaretu Tam kolo poranenih ti hto bagato pracyuvali Knyazhna Olena Georgiyevna Romanovska gercoginya Lejhtenberzka vid pershogo shlyubu V K Marina Petrivna ta Nadiya Petrivna Lazaret spraviv duzhe dobre vrazhennya Krasivo zatishno Pislya priznachennya velikogo knyazya Mikolaya Mikolajovicha namisnikom Kavkazu u drugij polovini 1915 roku usya rodina Petra Mikolajovicha abi pidtrimati jogo takozh vid yihala do Tiflisu Marina u seredini zhovtnya 1916 roku pracyuvala ryadovoyu sestroyu u shpitali Chervonogo Hresta v Trabzoni pro sho svidchiv u svoyih memuarah protopresviter Rosijskoyi armiyi Georgij Shavelskij Tam zhe vona zustrila zvistku pro revolyuciyu u lyutomu nastupnogo roku Nevdovzi priyednalasya do rodini v yihnomu mayetku Dyulber Pershij chas koristuvalasya napivsvobodoyu j podorozhuvala Krimom zbirayuchi miscevi kazki ta legendi j malyuyuchi lyudej i pejzazhi Yiyi sestra Nadiya togo roku vzyala shlyub iz knyazem Mikoloyu Orlovim Prote u veresni 1917 majzhe vsi Romanovi vzhe perebuvali na polozhenni zaareshtovanih Bilsha chastina chleniv rodini meshkala v mayetku Aj Todor simejstvo velikogo knyazya Mikolaya Mikolajovicha v mayetku Chayir sim ya Petra Mikolajovicha prodovzhuvala zalishatisya v Dyulberi Razom iz nimi znahodivsya general Oleksij Ivanovich Stal iz donkami yakij sostoyav pri velikomu knyazevi z 1905 roku zaviduyuchi jogo dvorom Mayetok Dyulber U lyutomu 1918 roku vsi Romanovi yaki meshkali u Krimu buli perevedeni do mayetku Petra Mikolajovicha Rishennya bulo motivovane tim sho u razi sprob samosudu nad nimi danij palac stane nadijnishim zahistom sho zgodom viyavilosya pravdoyu Tam voni takozh znahodilisya pid vartoyu Feliks Yusupov zgaduvav u memuarah U Dyulberi do branciv nikogo ne vpuskali Vidviduvati yih dozvolili lishe dvorichnij dochci nashij Donka stala nashoyu listonoshoyu Nyanya pidvodila yiyi do vorit i malyatko vhodilo pronosyachi z soboyu listi pidkoloti shpilkoyu do yiyi paltecya Tim zhe shlyahom nadsilalasya vidpovid Darma sho mala zhodnogo razu ne sdrejfila Takim chinom mi znali yak zhivut branci Goduvali yih pogano ta mizerno Kuhar Kornilov zgodom gospodar vidomogo parizkogo restoranu namagavsya yak mig variv borsh iz sokiri Najchastishe buli sup gorohovij ta chorna kasha Tizhden harchuvalisya oslyatinoyu She odnu kozlyatinoyu Abi vidvoliktisya vid realnosti diti ta molod zbiralisya razom zauchuvali teatralni roli ta stavili p yesi Navesni 1918 roku pivostriv buv zahoplenij nimcyami a chleni imperatorskoyi rodini zvilneni Dlya uniknennya ekscesiv nimci vstanovili bilya misc prozhivannya Romanovih vlasnij karaul Vtim pislya Listopadovoyi revolyuciyi togo roku yihni vijska buli vivedeni z Krimu Natomist za rozporyadzhennyam generala Denikina buv sformovanij zagin chiselnistyu bilshe 200 osib ocholyuvanij polkovnikom Fedotyevim na yakij bula pokladena ohorona chleniv imperatorskoyi rodini i yakij vikonuvav svoyi funkciyi do yihnogo vidplittya za kordon Zhittya dlya Romanovih povernulosya u vidnosno zvichajne ruslo znovu organizovuvalisya pikniki igri v tenis ta inshi rozvagi V emigraciyi 11 kvitnya 1919 roku na britanskomu drednouti Malboro chleni rodini Romanovih sered yakih bula i Marina zalishili Krim Na bortu velika knyazhna vikonuvala funkciyi perekladacha ta dopomagala iz sortuvannyam bagazhu Pershij lejtenant korablya Frensis Pridgem zmalovuvav yiyi yak visoku krasivu divchinu yaka diyala duzhe kompetentno Rodini velikih knyaziv Mikoli ta Petra Mikolajovichiv distalisya do Prinkipo de 16 kvitnya peresili na korabel Lord Nelson i visadilisya v Genuyi Pevnij chas voni zhili u korolevi Italiyi Oleni Chornogorskoyi U 1922 roci pereyihali na pivden Franciyi do Antibu de na koshti vid prodazhu perliv pridbali villu Tenar Za svidchennyam Romana Petrovicha simejstva priyihali lishe z tim sho bulo na nih nadite Obidvi rodini zhili razom do lipnya 1923 roku pislya chogo rodina Mikolaya Mikolajovicha pereyihala do zamku Shuanyi v Santeni Na novij batkivshini Marina Petrivna zajmalasya literaturnoyu diyalnistyu U 1926 roci v Parizhi tirazhom u 126 ekzemplyariv vijshla yiyi knizhka Princesa Nenekedzhan Krimsko tatarska legenda fr La Princesse Nenekdjan Legende Tartare de Crimee Tvir yavlyav soboyu poetichnu pererobku legendi pro kohannya donki hana Tohtamisha ta hana Nogajskogo Vidannya prikrashali chotiri ilyustraciyi rozfarbovani samoyu avtorkoyu v tehnici poshuar Predstavnik rodu Volkonskih yakij zustrichavsya iz knyazhnoyu u Franciyi opisuvav yiyi yak strunku zhinku duzhe visokogo zrostu duzhe predstavnicku z nadzvichajno velikimi ta viraznimi ochima vdyagnenu prosto ta elegantno Miscina v yakij meshkala Marina Petrivna u Franciyi U vici 34 rokiv Marina vzyala morganatichnij shlyub iz 41 richnim knyazem Oleksandrom Golicinim Narechenij buv serednim sinom kolishnogo golovi Radi ministriv Rosijskoyi imperiyi Mikoli Golicina rozstrilyanogo bilshovikami Vinchannya projshlo 4 lyutogo 1927 v Antibi Oselilisya molodyata u selishi Si Fur le Plazh u budinku kuplenomu na vesilnij groshovij podarunok vid italijskoyi monarshoyi pari Nova oselya otrimala nazvu fortecya Golicinih fr Bastide Galitzine Zhitlo roztashovuvalasya na shili gori zvidki vidkrivalasya chudova panorama Seredzemnogo morya Poruch knyazhna vlasnoruch zbuduvala malenku pravoslavnu kaplicu yaka vmishuvala do tridcyati osib Ditej u podruzhzhya ne bulo Buduchi duzhe obmezhenimi materialno para zhila na pensiyu v rozmiri 500 frankiv v kvartal yaki yim nadsilala italijska korolivskaya sim ya Zgodom pridbali neveliku avtivku Citroen 2CV abi yizditi za pokupkami do selisha Koli Golicini kudis jshli to chasto zabuvali zamikati dveri na klyuch i zhodnogo razu ne buli pograbovani Marina zauvazhuvala na ce starovinnim prisliv yam fr Dieu protege les innocents Bog zberigaye nevinnih Pislya peremogi u Franciyi livih sil na parlamentskih viborah 1936 roku poboyuyuchis komunistiv rodina blizko roku meshkala v mistechku Azolo poblizu Veneciyi U 1939 roku voni vidvidali Litovsku respubliku odnak iz ogoloshennyam vijni povernulisya na pivden Franciyi Pid chas Drugoyi svitovoyi yim dozvolilo vizhiti viroshuvannya kurej i kiz na svoyij fermi V shlyubi Marina Petrivna prodovzhuvala zajmatisya literaturoyu a takozh naukovoyu diyalnistyu Pracyuvala nad antologiyeyu starovinnih provansalskih balad i rizdvyanih kolyadok pid nazvoyu Svyashenna nich La Sainte nuit yaka bula vidana tirazhom 150 ekzemplyariv u 1951 roci takozh z ilyustraciyami avtorki Naukova diyalnist polyagala v rozrobci novogo vidu elektronnoyi aparaturi ploskogo ekranu dlya televizora yakij ne spotvoryuvav zobrazhennya na ekrani Knyaginya rezyumuvala sho vitrachala bilshe chasu na peregovori z advokatami ta fahivcyami z patentnogo prava nizh na samu rozrobku Razom z tim dlya pokrashennya materialnogo stanovisha para prodovzhuvala rozvoditi kurchat chistokrovnih sobak a takozh viroshuvati vinograd dlya vigotovlennya vina Vtim neznannya predmeta robilo yih ne nadto uspishnimi v comu Zhertvuvala kartini vazi ta inshi cinni predmeti dlya blagodijnih loterej na korist rosijskih emigrantskih organizacij Z 1957 roku bula chlenom Zhinochogo ob yednannya pri Kubanskomu ob yednanni u Franciyi Vtratila cholovika u berezni 1974 roku Naprikinci 1970 h ne stalo yiyi brata Romana yakij bilshu chastinu zhittya proviv v Italiyi V ostanni roki zhittya Marina zv yazok iz chlenami domu Romanovih ne pidtrimuvala Pomerla 15 travnya 1981 u Si Fur le Plazh Bula pohovana na Rosijskomu cvintari Kokad u Nicci NagorodiVelikij hrest ordenu Svyatoyi Katerini Rosijska imperiya 3 sichnya 1912 Genealogichne derevoMikola I Oleksandra Fedorivna Petro Oldenburzkij Tereziya Vilgelmina Nassauska Mirko Negosh Petrovich Stana Martinovich Petro Vukotich Yelena Vojvodich Mikolaj Romanov Oleksandra Oldenburzka Nikola I Petrovich Milena Vukotich Petro Romanov Milica Negosh Petrovich Marina PrimitkiZhurnal Duplet 81 1 ros Mistectvo ta aritektura rosijskogo zarubizhzhya Marina Petrivna Romanova 2 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ros N G Strunina Milica Nikolaevna i Anastasiya Nikolaevna Romanovy ot chernogorskih knyazhon do velikih knyagin pri dvore Nikolaya II Institut slavyanovedeniya RAN Moskva 2013 3 ros Palac Dyulber u Krimu chastinka Shodu na krimskij zemli 4 22 chervnya 2021 u Wayback Machine ros E Annenkova Prepodobnaya velikaya knyaginya Anastasiya Kievskaya Litres 2019 5 29 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ros Velikoknyazhij mayetok Dyulber 6 29 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ros Hronograf Velikij knyaz Pyotr Nikolaevich Romanov gostit v Romodanove 7 29 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ros E M Mokrecova Ekologicheskie tradicii krestyan sela Romodanovo Kaluzhskogo uezda XIX nachala XX veka Ekologicheskij almanah Litres 2021 8 29 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ros Mariya Leskinen Romanovy v doroge Puteshestviya i poezdki chlenov carskoj semi po Rossii i za granicu Nestor Istoriya LitSovet Dialar Navigator B V 2017 9 27 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ros V Fedorchenko Imperatorskij dom Vydayushiesya sanovniki Enciklopediya biografij T 2 OLMA Media Grupp 2003 stor 55 56 Asociaciya rosiyan u Provansi 10 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine fr Stattya Dix bougies pour l association Matriochka vid 15 lipnya 2011 roku 11 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine fr Philippe Koutseff president de l Association des Amities Russes de Provence Marina Petrovna Romanoff princesse Galitzine Entre Russie et Six Fours 12 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine fr Zeepvat Charlotte Romanov Autumn Sutton Publishing 2000 ISBN 0 7509 2739 9 Velika vijna i Lyutneva Revolyuciya 1914 1917 rokiv 13 ros Shavelskij G I Vospominaniya poslednego protopresvitera Russkoj armii i flota Nyu Jork izd im Chehova 1954 Tom 2 Glava VII Poezdka na Kavkazskij front 14 4 listopada 2021 u Wayback Machine ros Rosijska armiya u Pershij svitovij vijni Stal fon Golshtejn Oleksij Ivanovich 15 25 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ros Stattya Mikiti Brusilovskogo Ostannya pristan v zhurnali Istorik 16 2 listopada 2021 u Wayback Machine ros Knyaz Feliks Yusupov Memuary Bogat Zaharov Moskva 2007 17 ros Vityag z glavi Bilogvardijskij Parizh ta chervonogvardijskij Krim z epilogu Olega Volkonskogo do knigi knyagini Lidiyi Volkonskoyi Proshavaj Rosiya 18 6 listopada 2021 u Wayback Machine ros Vladimir Hrustalev Romanovy Poslednie dni Velikoj dinastii Litres 2018 19 27 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ros Poryatunok imperatorskoyi rodini za spogadami oficera Malboro Frensisa Pridgema 20 4 listopada 2021 u Wayback Machine angl Villa Tenar v Antibi 21 29 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ros Lazurnij bereg z rosijskoyu istoriyeyu 22 29 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ros Princessa Nenekedzhan 23 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine Stisla biografiya Marini Romanovoyi 24 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ros angl Ekzemplyar knigi na aukcioni 25 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ital Conference La Princesse Marina par Philippe Koutseff 26 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine fr Svyashenna nich na aukcioni 27 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine fr Martina Art Marina Petrovna Romanova Knyazhna imperatorskoj krovi 1892 1981 Pegasus 2019 ISBN 9789061434542 28 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine ros Romanovi 29 30 kvitnya 2021 u Wayback Machine angl LiteraturaZeepvat Charlotte The Camera and the Tsars Sutton Publishing 2004 ISBN 0 7509 3049 7 Zeepvat Charlotte Romanov Autumn Sutton Publishing 2000 ISBN 0 7509 2739 9 PosilannyaRomanovi 30 kvitnya 2021 u Wayback Machine angl Profil na Geni com 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine angl Profil na Genealogics org angl Profil na Thepeerage com 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine angl Genealogiya Marini Petrivni Romanovoyi 3 veresnya 2018 u Wayback Machine angl Genealogiya Oleksandra Mikolajovicha Golicina 21 zhovtnya 2021 u Wayback Machine angl Romanovi Biografichnij dovidnik 21 kvitnya 2018 u Wayback Machine ros Stattya pro krimskij palac Dyulber 2 listopada 2021 u Wayback Machine ros

Дата публікації:
Топ