Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Князь Микола Дмитрович Голіцин (рос. Никола́й Дми́триевич Голи́цын 1850—1925) — державний діяч Російської імперії, останній голова Ради міністрів імперії (27 грудня 1916 [9 січня 1917] — 27 лютого [12 березня] 1917).
| Голіцин Микола Дмитрович | |
|---|---|
| рос. Николай Дмитриевич Голицын | |
 | |
| Народився | 12 квітня 1850 Московська губернія, Російська імперія |
| Помер | 2 липня 1925 (75 років) Ленінград, РСФРР, СРСР |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Діяльність | політик, державний діяч |
| Alma mater | d |
| Знання мов | російська |
| Титул | князь |
| Посада | голова Уряду Російської Федерації, d, d, d, член Державної ради Російської імперії[d] і Q112253160? |
| Рід | Голіцини |
| Батько | d |
| Мати | d |
| Діти | d |
| Нагороди |      |
| |
Дитинство, юність і початок службової кар'єри
Народився 31 березня (12 квітня) 1850 року в селі Поріччя Можайського повіту Московської губернії. Походив з князівського роду Голіциних. Батько — відставний прапорщик князь Дмитро Борисович Голіцин (1803—1864), мати — Софія Миколаївна Пущина (26.1.1827—26.7.1876), колишня начальниця Санкт-Петербурзького Єлизаветинського інституту.
Дитинство і юність князя пройшли в маєтку його батьків — селах Владимирському і Литкино Дорогобузького повіту Смоленської губернії. Виховувався і навчався в , який закінчив у 1871 році з чином колезького секретаря і був визначений на службу по Міністерству внутрішніх справ, займав різні посади в Царстві Польському.
1 червня 1873 року призначений виконувачем посади комісара з селянських справ Кольненского повіту Ломжинської губернії, затверджений на цій посаді 12 вересня 1874 року. 25 січня 1874 року він отримав чин титулярного радника, 27 червня 1875 року йому був наданий орден святого Станіслава 3-го ступеня. З 25 січня 1876 року — колезький асесор. 26 серпня 1876 року отримав чин камер-юнкера, а 5 січня 1879 року — надвірного радника.
Губернаторство
30 листопада 1879 року призначений архангельським віце-губернатором. «За відмінну старанну службу» на цій посаді отримав чин колезького радника (1881) і нагороджений орденом св. Анни 2 ступеня (1882).
З 14 червня 1884 року — віце-директор Господарського департаменту Міністерства внутрішніх справ. У цей період служби князь Голіцин призначався від Міністерства внутрішніх справ членом в різні робочі міністерські комісії. У 1885 році нагороджений орденом св. Володимира 3 ступеня та наданий чин статського радника.
19 грудня 1885 року призначений виконувачем посади архангельського губернатора, 30 серпня 1887 року затверджений на посаді з отриманням чину дійсного статського радника.
13 червня 1893 року призначений калузьким губернатором. За час перебування на цій посаді князь Голіцин відзначений такими нагородами: орденом св. Анни I ступеня (1 січня 1895 р.), срібною медаллю для носіння в петлиці на Андріївській стрічці в пам'ять священного коронування імператора Миколи II (15 лютого 1896 р.), отримав чин таємного радника (14 травня 1896 р.), срібною медаллю на стрічці ордена св. Олександра Невського (26 лютого 1896 р.), темно-бронзовою медаллю на стрічці кольорів державного прапора за праці з першого загального перепису населення 1897 року (30 січня 1897 р.).
7 листопада 1897 року призначений тверським губернатором.
Сенатор
У 1903 році призначений сенатором, з 1904 року був присутній в Першому департаменті Сенату.
Травень 1914 року — нагороджений званням дійсного таємного радника.
Травень 1915 року — призначений головою Комітету з надання допомоги російським військовополоненим у ворожих країнах, що складається під заступництвом імператриці Олександри Федорівни.
З 24 листопада 1915 року призначений членом Державної ради, з 1 січня 1916 року призначений до присутності в ній. Входив у праву групу.
Голова Ради міністрів
27 грудня 1916 року, на наполегливою вимогою імператриці Олександри Федорівни, був призначений головою Ради міністрів. Камер-юнкер (1885—1947) у своїх спогадах писав: «В самому кінці року був звільнений Трепов. Наступником його був призначений князь Микола Дмитрович Голіцин, наймиліша людина, а не державний діяч великого калібру. Він сам це усвідомлював і довго благав Государя скасувати його призначення, посилаючись на свою непідготовленість для ролі прем'єра. Але потім, як вірнопідданий, підкорився і вступив на посаду, в якій, проте, по суті, залишався безсилим».
В умовах наростання політичної та економічної криз виступав за діалог з Державною думою, клопотав перед імператором Миколою ІІ про відставку міністра внутрішніх справ Олександра Протопопова. Виступив проти розпуску Думи. 27 лютого (12 березня) 1917 року, разом із Михайлом Родзянком, великим князем Михайлом Олександровичем і іншими брав участь в обговоренні телеграми Миколі II (відправлена від імені великого князя), в якій повідомлялося про серйозність положення в Петрограді і необхідності призначення головою Ради міністрів авторитетного громадського діяча. З початком Лютневої революції князь Голіцин не виявив рішучості у придушенні заворушень.
В ході революції 27 лютого (12 березня) функції уряду були прийняті на себе Тимчасовим комітетом Державної думи, а князь Голіцин разом з іншими міністрами заарештований 28 лютого (13 березня) 1917 року. Давав свідчення Надзвичайній слідчій комісії Тимчасового уряду.
Арешти і загибель
Після захоплення влади більшовиками князь Голіцин залишився в Росії, заробляв на життя шевським ремеслом і охороною громадських городів.
Хоча політичною діяльністю не займався, в 1920—1924 роках двічі заарештовувався органами ВЧК-ОДПУ за підозрою у зв'язку з контрреволюціонерами.
Після третього арешту (12 лютого 1925 р. у зв'язку зі «Справою ліцеїстів» ухвалою Колегії ОДПУ від 22 червня 1925 р. був розстріляний 2 липня 1925 року в Ленінграді.
У 2004 році матеріали справи князя Голіцина вивчав відділ реабілітації жертв політичних репресій Генпрокуратури Російської Федерації. У висновку працівника ВЧК, який проводив слідство, було записано, що Голіцин звільнений від арешту, оскільки «перебував у хворобливому стані і мав похилий вік, у зв'язку з чим небезпеки для РРФСР не уявляв», тобто не за реабілітуючими підставами. Фахівці прокуратури прийшли до висновку, що в матеріалах справи відсутня відомість про будь-яку протиправну діяльність Голіцина і він підлягає реабілітації.
Родина
З 29 квітня 1881 року був одружений з Євгенією Шарлоттою Грюнберг (1864—1934, Ніцца). Їх діти:
- Дмитро (1882—1928), закінчив Морський кадетський корпус (1902), капітан 2-го рангу. В еміграції у Франції, помер у Ніцці. Перша дружина Ніна Володимирівна Бокман (1885—1919, розстріляна), друга — Френсіс Сімпсон Стіренс (1894—?).
- Микола (17.07.1883—1931,), вихованець Олександрівського ліцею. Заарештований НКВД і засланий на Соловки, розстріляний
- Олександр (31.10.1885—24.03.1974, Тулон), камер-юнкер, чиновник МВС. В еміграції у Франції. З 4 лютого 1927 року був одружений з княжною імператорської крові Мариною Петрівною.
- Євген (1888—1928), капітан лейб-гвардії 4-го стрілецького полку. В еміграції у Франції, помер у Парижі.
- Софія (1886—1891)
- Ольга (1891—1892)
Твори
- Записка архангельского губернатора действительного статского советника князя Н. Д. Голицына по обозрению Печорского края летом 1887 года. — Архангельск, 1888.
Примітки
- . Архів оригіналу за 12 січня 2020. Процитовано 15 січня 2020.
- Татищев А. А. Земли и люди. В гуще переселенческого движения (1906—1921). — М.: Русский путь, 2001. — С. 252.
- Офицеры флота и морского ведомства. — М.: Русский путь, 2004. — С. 122.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Knyaz Mikola Dmitrovich Golicin ros Nikola j Dmi trievich Goli cyn 1850 1925 derzhavnij diyach Rosijskoyi imperiyi ostannij golova Radi ministriv imperiyi 27 grudnya 1916 9 sichnya 1917 27 lyutogo 12 bereznya 1917 Golicin Mikola Dmitrovichros Nikolaj Dmitrievich GolicynNarodivsya 12 kvitnya 1850 1850 04 12 Moskovska guberniya Rosijska imperiyaPomer 2 lipnya 1925 1925 07 02 75 rokiv Leningrad RSFRR SRSRKrayina Rosijska imperiya SRSRDiyalnist politik derzhavnij diyachAlma mater dZnannya mov rosijskaTitul knyazPosada golova Uryadu Rosijskoyi Federaciyi d d d chlen Derzhavnoyi radi Rosijskoyi imperiyi d i Q112253160 Rid GoliciniBatko dMati dDiti dNagorodi Mediafajli u VikishovishiDitinstvo yunist i pochatok sluzhbovoyi kar yeriNarodivsya 31 bereznya 12 kvitnya 1850 roku v seli Porichchya Mozhajskogo povitu Moskovskoyi guberniyi Pohodiv z knyazivskogo rodu Golicinih Batko vidstavnij praporshik knyaz Dmitro Borisovich Golicin 1803 1864 mati Sofiya Mikolayivna Pushina 26 1 1827 26 7 1876 kolishnya nachalnicya Sankt Peterburzkogo Yelizavetinskogo institutu Ditinstvo i yunist knyazya projshli v mayetku jogo batkiv selah Vladimirskomu i Litkino Dorogobuzkogo povitu Smolenskoyi guberniyi Vihovuvavsya i navchavsya v yakij zakinchiv u 1871 roci z chinom kolezkogo sekretarya i buv viznachenij na sluzhbu po Ministerstvu vnutrishnih sprav zajmav rizni posadi v Carstvi Polskomu 1 chervnya 1873 roku priznachenij vikonuvachem posadi komisara z selyanskih sprav Kolnenskogo povitu Lomzhinskoyi guberniyi zatverdzhenij na cij posadi 12 veresnya 1874 roku 25 sichnya 1874 roku vin otrimav chin titulyarnogo radnika 27 chervnya 1875 roku jomu buv nadanij orden svyatogo Stanislava 3 go stupenya Z 25 sichnya 1876 roku kolezkij asesor 26 serpnya 1876 roku otrimav chin kamer yunkera a 5 sichnya 1879 roku nadvirnogo radnika Gubernatorstvo30 listopada 1879 roku priznachenij arhangelskim vice gubernatorom Za vidminnu starannu sluzhbu na cij posadi otrimav chin kolezkogo radnika 1881 i nagorodzhenij ordenom sv Anni 2 stupenya 1882 Z 14 chervnya 1884 roku vice direktor Gospodarskogo departamentu Ministerstva vnutrishnih sprav U cej period sluzhbi knyaz Golicin priznachavsya vid Ministerstva vnutrishnih sprav chlenom v rizni robochi ministerski komisiyi U 1885 roci nagorodzhenij ordenom sv Volodimira 3 stupenya ta nadanij chin statskogo radnika 19 grudnya 1885 roku priznachenij vikonuvachem posadi arhangelskogo gubernatora 30 serpnya 1887 roku zatverdzhenij na posadi z otrimannyam chinu dijsnogo statskogo radnika 13 chervnya 1893 roku priznachenij kaluzkim gubernatorom Za chas perebuvannya na cij posadi knyaz Golicin vidznachenij takimi nagorodami ordenom sv Anni I stupenya 1 sichnya 1895 r sribnoyu medallyu dlya nosinnya v petlici na Andriyivskij strichci v pam yat svyashennogo koronuvannya imperatora Mikoli II 15 lyutogo 1896 r otrimav chin tayemnogo radnika 14 travnya 1896 r sribnoyu medallyu na strichci ordena sv Oleksandra Nevskogo 26 lyutogo 1896 r temno bronzovoyu medallyu na strichci koloriv derzhavnogo prapora za praci z pershogo zagalnogo perepisu naselennya 1897 roku 30 sichnya 1897 r 7 listopada 1897 roku priznachenij tverskim gubernatorom SenatorU 1903 roci priznachenij senatorom z 1904 roku buv prisutnij v Pershomu departamenti Senatu Traven 1914 roku nagorodzhenij zvannyam dijsnogo tayemnogo radnika Traven 1915 roku priznachenij golovoyu Komitetu z nadannya dopomogi rosijskim vijskovopolonenim u vorozhih krayinah sho skladayetsya pid zastupnictvom imperatrici Oleksandri Fedorivni Z 24 listopada 1915 roku priznachenij chlenom Derzhavnoyi radi z 1 sichnya 1916 roku priznachenij do prisutnosti v nij Vhodiv u pravu grupu Golova Radi ministriv27 grudnya 1916 roku na napoleglivoyu vimogoyu imperatrici Oleksandri Fedorivni buv priznachenij golovoyu Radi ministriv Kamer yunker 1885 1947 u svoyih spogadah pisav V samomu kinci roku buv zvilnenij Trepov Nastupnikom jogo buv priznachenij knyaz Mikola Dmitrovich Golicin najmilisha lyudina a ne derzhavnij diyach velikogo kalibru Vin sam ce usvidomlyuvav i dovgo blagav Gosudarya skasuvati jogo priznachennya posilayuchis na svoyu nepidgotovlenist dlya roli prem yera Ale potim yak virnopiddanij pidkorivsya i vstupiv na posadu v yakij prote po suti zalishavsya bezsilim V umovah narostannya politichnoyi ta ekonomichnoyi kriz vistupav za dialog z Derzhavnoyu dumoyu klopotav pered imperatorom Mikoloyu II pro vidstavku ministra vnutrishnih sprav Oleksandra Protopopova Vistupiv proti rozpusku Dumi 27 lyutogo 12 bereznya 1917 roku razom iz Mihajlom Rodzyankom velikim knyazem Mihajlom Oleksandrovichem i inshimi brav uchast v obgovorenni telegrami Mikoli II vidpravlena vid imeni velikogo knyazya v yakij povidomlyalosya pro serjoznist polozhennya v Petrogradi i neobhidnosti priznachennya golovoyu Radi ministriv avtoritetnogo gromadskogo diyacha Z pochatkom Lyutnevoyi revolyuciyi knyaz Golicin ne viyaviv rishuchosti u pridushenni zavorushen V hodi revolyuciyi 27 lyutogo 12 bereznya funkciyi uryadu buli prijnyati na sebe Timchasovim komitetom Derzhavnoyi dumi a knyaz Golicin razom z inshimi ministrami zaareshtovanij 28 lyutogo 13 bereznya 1917 roku Davav svidchennya Nadzvichajnij slidchij komisiyi Timchasovogo uryadu Areshti i zagibelPislya zahoplennya vladi bilshovikami knyaz Golicin zalishivsya v Rosiyi zaroblyav na zhittya shevskim remeslom i ohoronoyu gromadskih gorodiv Hocha politichnoyu diyalnistyu ne zajmavsya v 1920 1924 rokah dvichi zaareshtovuvavsya organami VChK ODPU za pidozroyu u zv yazku z kontrrevolyucionerami Pislya tretogo areshtu 12 lyutogo 1925 r u zv yazku zi Spravoyu liceyistiv uhvaloyu Kolegiyi ODPU vid 22 chervnya 1925 r buv rozstrilyanij 2 lipnya 1925 roku v Leningradi U 2004 roci materiali spravi knyazya Golicina vivchav viddil reabilitaciyi zhertv politichnih represij Genprokuraturi Rosijskoyi Federaciyi U visnovku pracivnika VChK yakij provodiv slidstvo bulo zapisano sho Golicin zvilnenij vid areshtu oskilki perebuvav u hvoroblivomu stani i mav pohilij vik u zv yazku z chim nebezpeki dlya RRFSR ne uyavlyav tobto ne za reabilituyuchimi pidstavami Fahivci prokuraturi prijshli do visnovku sho v materialah spravi vidsutnya vidomist pro bud yaku protipravnu diyalnist Golicina i vin pidlyagaye reabilitaciyi RodinaZ 29 kvitnya 1881 roku buv odruzhenij z Yevgeniyeyu Sharlottoyu Gryunberg 1864 1934 Nicca Yih diti Dmitro 1882 1928 zakinchiv Morskij kadetskij korpus 1902 kapitan 2 go rangu V emigraciyi u Franciyi pomer u Nicci Persha druzhina Nina Volodimirivna Bokman 1885 1919 rozstrilyana druga Frensis Simpson Stirens 1894 Mikola 17 07 1883 1931 vihovanec Oleksandrivskogo liceyu Zaareshtovanij NKVD i zaslanij na Solovki rozstrilyanij Oleksandr 31 10 1885 24 03 1974 Tulon kamer yunker chinovnik MVS V emigraciyi u Franciyi Z 4 lyutogo 1927 roku buv odruzhenij z knyazhnoyu imperatorskoyi krovi Marinoyu Petrivnoyu Yevgen 1888 1928 kapitan lejb gvardiyi 4 go strileckogo polku V emigraciyi u Franciyi pomer u Parizhi Sofiya 1886 1891 Olga 1891 1892 TvoriZapiska arhangelskogo gubernatora dejstvitelnogo statskogo sovetnika knyazya N D Golicyna po obozreniyu Pechorskogo kraya letom 1887 goda Arhangelsk 1888 Primitki Arhiv originalu za 12 sichnya 2020 Procitovano 15 sichnya 2020 Tatishev A A Zemli i lyudi V gushe pereselencheskogo dvizheniya 1906 1921 M Russkij put 2001 S 252 Oficery flota i morskogo vedomstva M Russkij put 2004 S 122