Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети.
У Сонячній системі, окрім Сонця і восьми великих планет, є так звані малі тіла. Це малі планети, комети, метеорні тіла або метеороїди і . У наш час[] доводиться говорити і про космічне сміття — сукупність штучних об'єктів та їхніх фрагментів у космосі, які не функціонують, але здатні пошкодити або навіть зруйнувати штучний супутник чи міжпланетні станції.
Астероїди
Астероїди здебільшого обертаються між орбітами Марса і Юпітера й невидимі неозброєним оком. Перший астероїд було відкрито в 1801 р., і за традицією її назвали одним з імен греко-римської міфології — Церера. Незабаром було знайдено й інші астероїди, названі Палладою, Вестою і Юноною. Застосовуючи фотографію, почали відкривати дедалі слабші астероїди. Станом на 24 серпня 2022 року відомо понад 1 000 000 астероїдів. Протягом мільярдів років астероїди час від часу стикаються один з одним.
На цю думку наводить те, що ряд астероїдів має не кулясту, а неправильну форму. Сумарна маса астероїдів оцінюється лише як 0,1 маси Землі.
Найяскравіший астероїд, Веста, не буває яскравішим 6-ї зоряної величини. Найбільший астероїд — Церера. Його діаметр близько 800 км, і за орбітою Марса навіть у найсильніші телескопи на такому малому диску нічого не можна побачити. Діаметр найменших відомих астероїдів становить лише близько кілометра. Звичайно, астероїди не мають атмосфери. На небі малі планети схожі на зорі, тому їх назвали астероїдами, що в перекладі з давньогрецької означає «зореподібні». Як і для планет, для них характерне петлеподібне переміщення на фоні зоряного неба. Орбіти деяких астероїдів мають незвичайно великі ексцентриситети. Внаслідок цього в перигелії астероїди підходять до Сонця ближче, ніж Марс і Земля, а Ікар — ближче, ніж Меркурій. У 1968 р. Ікар наблизився до Землі на відстань менш як 10 млн кілометрів, але його зовсім незначне притягання ніяк не вплинуло на Землю. Часом близько підходять до Землі Гермес, Ерос та інші малі планети.
Нові астероїди відкривають щороку. Першовідкривач має переважне право вибрати назву відкритої ним планети. У наш час[] найчастіше астероїдам присвоюють імена відомих учених, героїв, діячів науки і мистецтва. Так, у 1978 р. було відкрито астероїд, який дістав згодом ім'я Воронвелія на честь автора одного з підручників, радянського астронома Бориса Олександровича Воронцов-Вельямінова..
Боліди і метеорити
Болідом називається досить рідкісне явище — летюча по небу вогненна куля. Це явище спричиняється вторгненням у щільні шари атмосфери великих твердих частинок, які називають метеорними тілами. Рухаючись в атмосфері, частинка нагрівається внаслідок гальмування, і навколо неї утворюється обширна світна оболонка з розжарених газів. Боліди часто мають помітний кутовий діаметр, і їх видно навіть удень. Марновірні люди вважали такі вогненні кулі літаючими драконами з вогнедишною пащею. Від сильного опору повітря метеорне тіло нерідко розколюється і з гуркотом падає на Землю у вигляді осколків. Рештки метеорних тіл, що впали на Землю, називаються метеоритами.
Метеорне тіло невеликих розмірів іноді повністю випаровується в атмосфері Землі. Здебільшого його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які звичайно встигають охолонути, коли космічну швидкість погасив опір повітря. Іноді випадає навіть метеоритний дощ. Під час польоту метеорити обплавляються й покриваються чорною кірочкою. Один такий «чорний камінь» у Мецці вмурований у стіну храму і є предметом релігійного поклоніння.
Відомо три види метеоритів: кам'яні, залізні та залізо-кам'яні. Іноді метеорити знаходять через багато років після їхнього падіння. Особливо багато знайдено залізних метеоритів. За вмістом радіоактивних елементів і свинцю визначають вік метеоритів. Він різний, а найстаріші метеорити мають вік 4,5 млрд років.
Деякі дуже великі метеорити при великій швидкості падіння вибухають і утворюють метеоритні кратери, які нагадують місячні. Найбільший з виявлених кратерів знаходиться в Аризоні в США. Його діаметр 1200 м і глибина 200 м. Цей кратер виник, очевидно, близько 5000 років тому. Знайдено сліди ще більших і давніших метеоритних кратерів. Усі метеорити — це члени Сонячної системи.
Оскільки відкрито чимало невеликих астероїдів, які перетинають орбіту Марса, можна гадати, що метеорити — це осколки астероїдів з орбітами, які перетинають орбіту Землі. Структура деяких метеоритів свідчить про те, що на них впливали високі температури й тиски, отже, метеорити могли існувати в надрах зруйнованої планети або великого астероїда.
У складі метеоритів виявлено значно менше мінералів, ніж у земних гірських породах. Це свідчить про примітивний характер метеоритної речовини. Однак багато мінералів, що входять до складу метеоритів, не зустрічаються на Землі. Наприклад, більшість кам'яних метеоритів містить округлі зерна — хондри, хімічний склад яких майже такий самий, як у Сонця. Ця найдавніша речовина дає відомості про початковий етап формування планет Сонячної системи.
Комети
Комети, їх відкриття і рух. Перебуваючи в просторі далеко від Сонця, комети мають вигляд дуже слабких, розмитих, світлих плям з ядром у центрі. Стають дуже яскравими й утворюють хвости лише ті комети, які проходять порівняно близько від Сонця. Вигляд комети із Землі залежить також од відстані до неї, кутової відстані від Сонця, світла Місяця тощо. Великі комети — туманні утворення з довгим блідим хвостом — вважалися провісниками всіляких бід, воєн і т. ін. Ще в 1910 р. в царській Росії служили молебні, щоб відвести «божий гнів в образі комети».
Уперше І. Ньютон обчислив орбіту комети, спостерігаючи її переміщення на фоні зір, і переконався, що вона, подібно до планет, рухалася в Сонячній системі під дією тяжіння Сонця. Його сучасник, англійський учений Е. Галлей (1656—1742), обчисливши орбіти кількох комет, висловив припущення, що в 1531, 1607 і 1682 рр. спостерігалась одна й та сама комета, яка періодично повертається до Сонця, і вперше передбачив її появу. У 1758 р., як і передбачив Галлей (через 16 років після його смерті), вона справді з'явилася і дістала назву комети Гал лея. В афелії вона виходить за орбіту Нептуна (мал. 61) і через 75—76 років знову повертається до Землі і Сонця. У 1986 р. комета Галлея також пройшла на найкоротшій відстані від Сонця. На зустріч з нею вперше було направлено автоматичні міжпланетні станції з науковою апаратурою.
Комета Галлея належить до періодичних комет. Нині відомо багато короткоперіодичних комет з періодами обертання від трьох (комета Енке) до десяти років, їхні афелії розташовані біля орбіти Юпітера. Наближення комет до Землі та їхній майбутній видимий шлях по небу обчислюють заздалегідь з великою точністю. Разом з тим є комети, які рухаються по дуже витягнутих орбітах з великими періодами обертання. Ми беремо їхні орбіти за параболи, хоч насправді вони, очевидно, є дуже витягнутими еліпсами, але відрізнити ці криві, знаючи тільки малий відрізок шляху комет поблизу Землі і Сонця, нелегко. Більшість комет не мають хвоста і видно їх тільки в телескоп.
Щороку з'являються відомості про відкриття кількох невідомих раніше комет, яким дають назву за прізвищем ученого, що їх відкрив. До каталогів занесено близько тисячі комет, які спостерігалися.
Фізична природа комет. Маленьке ядро діаметром кілька кілометрів — єдина тверда частина комети, і в ньому практично зосереджена вся її маса. Маса комет надто мала й зовсім не впливає на рух планет. А планети спричиняють великі збурення в русі комет. Ядро комети, очевидно, складається із суміші пилинок, твердих грудочок речовини й замерзлих газів, таких, як вуглекислий газ, аміак, метан. З наближенням комети до Сонця ядро прогрівається і з нього виділяються гази й пил. Вони утворюють газову оболонку — голову комети. Газ і пил, що входять до складу голови, під дією тиску сонячного випромінювання і корпускулярних потоків утворюють хвіст комети, завжди спрямований у протилежний від Сонця бік (мал. 62). [1] Чим ближче до Сонця підходить комета, тим вона яскравіша і тим довший її хвіст внаслідок її опромінювання та інтенсивного виділення газів. Найчастіше він прямий, тонкий, струменистий. У великих і яскравих комет іноді спостерігається широкий, вигнутий віялом хвіст (мал. 63). Деякі хвости досягають у довжину відстані від Землі до Сонця, а голова комети — розмірів Сонця. З віддаленням від Сонця вигляд і яскравість змінюються у зворотному порядку і комета зникає з поля зору, досягнувши орбіти Юпітера.
Спектр голови і хвоста комети має звичайно яскраві смути. Аналіз його показує, що голова комети складається в основному з пари вуглецю й ціану, а до складу її хвоста входять іонізовані молекули оксиду вуглецю (II) (чадного газу). Спектр ядра комети є копією сонячного спектра, тобто ядро світиться відбитим сонячним світлом. Голова і хвіст світяться холодним світлом, поглинаючи і потім перевипромінюючи сонячну енергію (це різновид флуоресценції). На відстані Землі від Сонця комета не гарячіша, ніж Земля.
Видатний російський учений Ф. О. Бредіхін (1831—1904) розробив спосіб визначення за кривизною хвоста сили, що діє на його частинки. Він класифікував кометні хвости і пояснив ряд спостережуваних у них явищ на основі законів механіки й фізики. В останні роки з'ясували, що рух газів у прямих хвостах та злами в них спричинені взаємодією іонізованих молекул газів хвоста з потоком частинок (корпускул), який налітає на них від Сонця і який називається сонячним в і т-р о м. Дія сонячного вітру на іони кометного хвоста перевищує притягання їх Сонцем у тисячі разів. Посилення короткохвильової радіації Сонця і корпускулярних потоків викликає раптові спалахи яскравості комет.
У 1910 р. Земля пройшла крізь хвіст комети Галлея, де є чадний газ. Однак його домішку в приземному повітрі не вдалось виявити, бо навіть у голові комети гази надзвичайно розріджені. Зіткнення Землі з ядром комети дуже малоймовірне. Можливо, таке зіткнення спостерігалося в 1908 р. як падіння Тунгуського метеорита. При цьому на висоті кількох кілометрів стався потужний вибух, повітряна хвиля якого повалила ліс на величезній площі.
Метеорні потоки
Давно помічено, що ядра періодичних комет виснажуються, з кожним обертом вони світяться дедалі слабше. Не раз спостерігався поділ кометних ядер на частини. Це руйнування спричиняли або сонячні припливи, або зіткнення з метеоритними тілами. Комету, відкриту чеським ученим Біелою ще в 1772 р., спостерігали під час повторних повернень із семирічним періодом. У 1846 р. її ядро розпалося, і вона перетворилася у дві слабкі комети, яких після 1852 р. не вдалося побачити. Коли в 1872 р., за розрахунками, зниклі комети повинні були пройти поблизу Землі, спостерігався дощ «падаючих зір». Відтоді 27 листопада це явище повторюється щороку, хоч і менш ефектно. Дрібні тверді частинки ядра колишньої комети Біели, яке розпалося, розсіялись уздовж її орбіти, і, коли Земля перетинає їх потік, вони влітають в її атмосферу. Ці частинки спричиняють в атмосфері явище метеорів і повністю руйнуються, не долітаючи до Землі. Відомий ряд інших метеорних потоків, ширина яких незмірно більша за розмір ядер комет, що їх породили.
З кометою Галлея пов'язані два метеорні потоки, один з яких спостерігається у травні, другий — у листопаді.
Фотографуючи шлях одного й того самого метеора на зоряному небі, як він проєктується для спостерігачів, визначають висоту, на якій з'явився метеор. Найчастіше метеорні тіла починають світитися на висоті 100—120 км і повністю випаровуються вже на висоті 80 км. У їхніх спектрах видно яскраві лінії заліза, кальцію, кремнію тощо. Вивчення спектрів метеорів дає змогу встановити хімічний склад твердих частинок, що покинули ядро комети. Фотографуючи політ метеора камерою, об'єктив якої перекривається обертовим затвором, дістають переривчастий слід, за яким можна оцінити гальмування метеора повітрям.
За розрахунками, маса метеорних тіл — порядку міліграмів, а розмір — частки міліметрів. Очевидно, метеорні тіла — це пористі частинки, заповнені кометним льодом, що випаровується першим.
Вдається визначити швидкість метеорів. Метеорні тіла, які наздоганяють Землю, влітають у її атмосферу зі швидкістю, не меншою за 11 км/с, а ті що летять назустріч Землі, мають швидкість близько 60—70 км/с.
Розжарені гази, які залишає метеорне тіло, утворюють світний слід. Метеорна частинка на своєму шляху іонізує повітря. Слід з іонізованого повітря відбиває радіохвилі. Це дало змогу застосовувати для вивчення метеорів радіолокатор.
Інколи здається, що метеори вилітають з якогось простору на небі, який називається радіантом метеорного потоку. Це ефект перспективи. Якщо продовжити шляхи метеорів, що летять у паралельних напрямах, то здаватиметься, ніби вони сходяться вдалині, як рейки залізниці. Радіант знаходиться на небі в тому напрямі, звідки летять дані метеорні тіла. Кожний радіант займає певне положення серед сузір'їв і бере участь у добовому обертанні неба. Положення радіанта визначає назву метеорного потоку. Наприклад, метеори, які спостерігаються 10—12 серпня і радіант яких знаходиться в сузір'ї Персея, називаються персеїдами.
Див. також
Інтернет-ресурси
- NASA images and videos about asteroids and comets [ 20 квітня 2019 у Wayback Machine.]
- Expected Science Return of Spatially-Extended In-Situ Exploration at Small Solar System Bodies [ 28 липня 2020 у Wayback Machine.]
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Asteroids |
 | Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
- IAU Minor Planet Center. minorplanetcenter.net. Процитовано 24 серпня 2022.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mali tila Sonyachnoyi sistemi astronomichni ob yekti Sonyachnoyi sistemi menshi za planeti U Sonyachnij sistemi okrim Soncya i vosmi velikih planet ye tak zvani mali tila Ce mali planeti kometi meteorni tila abo meteoroyidi i U nash chas koli dovoditsya govoriti i pro kosmichne smittya sukupnist shtuchnih ob yektiv ta yihnih fragmentiv u kosmosi yaki ne funkcionuyut ale zdatni poshkoditi abo navit zrujnuvati shtuchnij suputnik chi mizhplanetni stanciyi AsteroyidiDokladnishe Asteroyidi Asteroyidi zdebilshogo obertayutsya mizh orbitami Marsa i Yupitera j nevidimi neozbroyenim okom Pershij asteroyid bulo vidkrito v 1801 r i za tradiciyeyu yiyi nazvali odnim z imen greko rimskoyi mifologiyi Cerera Nezabarom bulo znajdeno j inshi asteroyidi nazvani Palladoyu Vestoyu i Yunonoyu Zastosovuyuchi fotografiyu pochali vidkrivati dedali slabshi asteroyidi Stanom na 24 serpnya 2022 roku vidomo ponad 1 000 000 asteroyidiv Protyagom milyardiv rokiv asteroyidi chas vid chasu stikayutsya odin z odnim Na cyu dumku navodit te sho ryad asteroyidiv maye ne kulyastu a nepravilnu formu Sumarna masa asteroyidiv ocinyuyetsya lishe yak 0 1 masi Zemli Najyaskravishij asteroyid Vesta ne buvaye yaskravishim 6 yi zoryanoyi velichini Najbilshij asteroyid Cerera Jogo diametr blizko 800 km i za orbitoyu Marsa navit u najsilnishi teleskopi na takomu malomu disku nichogo ne mozhna pobachiti Diametr najmenshih vidomih asteroyidiv stanovit lishe blizko kilometra Zvichajno asteroyidi ne mayut atmosferi Na nebi mali planeti shozhi na zori tomu yih nazvali asteroyidami sho v perekladi z davnogreckoyi oznachaye zorepodibni Yak i dlya planet dlya nih harakterne petlepodibne peremishennya na foni zoryanogo neba Orbiti deyakih asteroyidiv mayut nezvichajno veliki ekscentrisiteti Vnaslidok cogo v perigeliyi asteroyidi pidhodyat do Soncya blizhche nizh Mars i Zemlya a Ikar blizhche nizh Merkurij U 1968 r Ikar nablizivsya do Zemli na vidstan mensh yak 10 mln kilometriv ale jogo zovsim neznachne prityagannya niyak ne vplinulo na Zemlyu Chasom blizko pidhodyat do Zemli Germes Eros ta inshi mali planeti Novi asteroyidi vidkrivayut shoroku Pershovidkrivach maye perevazhne pravo vibrati nazvu vidkritoyi nim planeti U nash chas koli najchastishe asteroyidam prisvoyuyut imena vidomih uchenih geroyiv diyachiv nauki i mistectva Tak u 1978 r bulo vidkrito asteroyid yakij distav zgodom im ya Voronveliya na chest avtora odnogo z pidruchnikiv radyanskogo astronoma Borisa Oleksandrovicha Voroncov Velyaminova Bolidi i meteoritiDokladnishe Meteorit ta Bolid Bolidom nazivayetsya dosit ridkisne yavishe letyucha po nebu vognenna kulya Ce yavishe sprichinyayetsya vtorgnennyam u shilni shari atmosferi velikih tverdih chastinok yaki nazivayut meteornimi tilami Ruhayuchis v atmosferi chastinka nagrivayetsya vnaslidok galmuvannya i navkolo neyi utvoryuyetsya obshirna svitna obolonka z rozzharenih gaziv Bolidi chasto mayut pomitnij kutovij diametr i yih vidno navit uden Marnovirni lyudi vvazhali taki vognenni kuli litayuchimi drakonami z vognedishnoyu pasheyu Vid silnogo oporu povitrya meteorne tilo neridko rozkolyuyetsya i z gurkotom padaye na Zemlyu u viglyadi oskolkiv Reshtki meteornih til sho vpali na Zemlyu nazivayutsya meteoritami Meteorne tilo nevelikih rozmiriv inodi povnistyu viparovuyetsya v atmosferi Zemli Zdebilshogo jogo masa za chas polotu duzhe zmenshuyetsya j do Zemli dolitayut tilki reshtki yaki zvichajno vstigayut oholonuti koli kosmichnu shvidkist pogasiv opir povitrya Inodi vipadaye navit meteoritnij dosh Pid chas polotu meteoriti obplavlyayutsya j pokrivayutsya chornoyu kirochkoyu Odin takij chornij kamin u Mecci vmurovanij u stinu hramu i ye predmetom religijnogo pokloninnya Vidomo tri vidi meteoritiv kam yani zalizni ta zalizo kam yani Inodi meteoriti znahodyat cherez bagato rokiv pislya yihnogo padinnya Osoblivo bagato znajdeno zaliznih meteoritiv Za vmistom radioaktivnih elementiv i svincyu viznachayut vik meteoritiv Vin riznij a najstarishi meteoriti mayut vik 4 5 mlrd rokiv Deyaki duzhe veliki meteoriti pri velikij shvidkosti padinnya vibuhayut i utvoryuyut meteoritni krateri yaki nagaduyut misyachni Najbilshij z viyavlenih krateriv znahoditsya v Arizoni v SShA Jogo diametr 1200 m i glibina 200 m Cej krater vinik ochevidno blizko 5000 rokiv tomu Znajdeno slidi she bilshih i davnishih meteoritnih krateriv Usi meteoriti ce chleni Sonyachnoyi sistemi Oskilki vidkrito chimalo nevelikih asteroyidiv yaki peretinayut orbitu Marsa mozhna gadati sho meteoriti ce oskolki asteroyidiv z orbitami yaki peretinayut orbitu Zemli Struktura deyakih meteoritiv svidchit pro te sho na nih vplivali visoki temperaturi j tiski otzhe meteoriti mogli isnuvati v nadrah zrujnovanoyi planeti abo velikogo asteroyida U skladi meteoritiv viyavleno znachno menshe mineraliv nizh u zemnih girskih porodah Ce svidchit pro primitivnij harakter meteoritnoyi rechovini Odnak bagato mineraliv sho vhodyat do skladu meteoritiv ne zustrichayutsya na Zemli Napriklad bilshist kam yanih meteoritiv mistit okrugli zerna hondri himichnij sklad yakih majzhe takij samij yak u Soncya Cya najdavnisha rechovina daye vidomosti pro pochatkovij etap formuvannya planet Sonyachnoyi sistemi KometiDokladnishe Kometi Kometi yih vidkrittya i ruh Perebuvayuchi v prostori daleko vid Soncya kometi mayut viglyad duzhe slabkih rozmitih svitlih plyam z yadrom u centri Stayut duzhe yaskravimi j utvoryuyut hvosti lishe ti kometi yaki prohodyat porivnyano blizko vid Soncya Viglyad kometi iz Zemli zalezhit takozh od vidstani do neyi kutovoyi vidstani vid Soncya svitla Misyacya tosho Veliki kometi tumanni utvorennya z dovgim blidim hvostom vvazhalisya provisnikami vsilyakih bid voyen i t in She v 1910 r v carskij Rosiyi sluzhili molebni shob vidvesti bozhij gniv v obrazi kometi Upershe I Nyuton obchisliv orbitu kometi sposterigayuchi yiyi peremishennya na foni zir i perekonavsya sho vona podibno do planet ruhalasya v Sonyachnij sistemi pid diyeyu tyazhinnya Soncya Jogo suchasnik anglijskij uchenij E Gallej 1656 1742 obchislivshi orbiti kilkoh komet visloviv pripushennya sho v 1531 1607 i 1682 rr sposterigalas odna j ta sama kometa yaka periodichno povertayetsya do Soncya i vpershe peredbachiv yiyi poyavu U 1758 r yak i peredbachiv Gallej cherez 16 rokiv pislya jogo smerti vona spravdi z yavilasya i distala nazvu kometi Gal leya V afeliyi vona vihodit za orbitu Neptuna mal 61 i cherez 75 76 rokiv znovu povertayetsya do Zemli i Soncya U 1986 r kometa Galleya takozh projshla na najkorotshij vidstani vid Soncya Na zustrich z neyu vpershe bulo napravleno avtomatichni mizhplanetni stanciyi z naukovoyu aparaturoyu Kometa Galleya nalezhit do periodichnih komet Nini vidomo bagato korotkoperiodichnih komet z periodami obertannya vid troh kometa Enke do desyati rokiv yihni afeliyi roztashovani bilya orbiti Yupitera Nablizhennya komet do Zemli ta yihnij majbutnij vidimij shlyah po nebu obchislyuyut zazdalegid z velikoyu tochnistyu Razom z tim ye kometi yaki ruhayutsya po duzhe vityagnutih orbitah z velikimi periodami obertannya Mi beremo yihni orbiti za paraboli hoch naspravdi voni ochevidno ye duzhe vityagnutimi elipsami ale vidrizniti ci krivi znayuchi tilki malij vidrizok shlyahu komet poblizu Zemli i Soncya nelegko Bilshist komet ne mayut hvosta i vidno yih tilki v teleskop Shoroku z yavlyayutsya vidomosti pro vidkrittya kilkoh nevidomih ranishe komet yakim dayut nazvu za prizvishem uchenogo sho yih vidkriv Do katalogiv zaneseno blizko tisyachi komet yaki sposterigalisya Fizichna priroda komet Malenke yadro diametrom kilka kilometriv yedina tverda chastina kometi i v nomu praktichno zoseredzhena vsya yiyi masa Masa komet nadto mala j zovsim ne vplivaye na ruh planet A planeti sprichinyayut veliki zburennya v rusi komet Yadro kometi ochevidno skladayetsya iz sumishi pilinok tverdih grudochok rechovini j zamerzlih gaziv takih yak vuglekislij gaz amiak metan Z nablizhennyam kometi do Soncya yadro progrivayetsya i z nogo vidilyayutsya gazi j pil Voni utvoryuyut gazovu obolonku golovu kometi Gaz i pil sho vhodyat do skladu golovi pid diyeyu tisku sonyachnogo viprominyuvannya i korpuskulyarnih potokiv utvoryuyut hvist kometi zavzhdi spryamovanij u protilezhnij vid Soncya bik mal 62 1 Chim blizhche do Soncya pidhodit kometa tim vona yaskravisha i tim dovshij yiyi hvist vnaslidok yiyi oprominyuvannya ta intensivnogo vidilennya gaziv Najchastishe vin pryamij tonkij strumenistij U velikih i yaskravih komet inodi sposterigayetsya shirokij vignutij viyalom hvist mal 63 Deyaki hvosti dosyagayut u dovzhinu vidstani vid Zemli do Soncya a golova kometi rozmiriv Soncya Z viddalennyam vid Soncya viglyad i yaskravist zminyuyutsya u zvorotnomu poryadku i kometa znikaye z polya zoru dosyagnuvshi orbiti Yupitera Spektr golovi i hvosta kometi maye zvichajno yaskravi smuti Analiz jogo pokazuye sho golova kometi skladayetsya v osnovnomu z pari vuglecyu j cianu a do skladu yiyi hvosta vhodyat ionizovani molekuli oksidu vuglecyu II chadnogo gazu Spektr yadra kometi ye kopiyeyu sonyachnogo spektra tobto yadro svititsya vidbitim sonyachnim svitlom Golova i hvist svityatsya holodnim svitlom poglinayuchi i potim pereviprominyuyuchi sonyachnu energiyu ce riznovid fluorescenciyi Na vidstani Zemli vid Soncya kometa ne garyachisha nizh Zemlya Vidatnij rosijskij uchenij F O Bredihin 1831 1904 rozrobiv sposib viznachennya za kriviznoyu hvosta sili sho diye na jogo chastinki Vin klasifikuvav kometni hvosti i poyasniv ryad sposterezhuvanih u nih yavish na osnovi zakoniv mehaniki j fiziki V ostanni roki z yasuvali sho ruh gaziv u pryamih hvostah ta zlami v nih sprichineni vzayemodiyeyu ionizovanih molekul gaziv hvosta z potokom chastinok korpuskul yakij nalitaye na nih vid Soncya i yakij nazivayetsya sonyachnim v i t r o m Diya sonyachnogo vitru na ioni kometnogo hvosta perevishuye prityagannya yih Soncem u tisyachi raziv Posilennya korotkohvilovoyi radiaciyi Soncya i korpuskulyarnih potokiv viklikaye raptovi spalahi yaskravosti komet U 1910 r Zemlya projshla kriz hvist kometi Galleya de ye chadnij gaz Odnak jogo domishku v prizemnomu povitri ne vdalos viyaviti bo navit u golovi kometi gazi nadzvichajno rozridzheni Zitknennya Zemli z yadrom kometi duzhe malojmovirne Mozhlivo take zitknennya sposterigalosya v 1908 r yak padinnya Tunguskogo meteorita Pri comu na visoti kilkoh kilometriv stavsya potuzhnij vibuh povitryana hvilya yakogo povalila lis na velicheznij ploshi Meteorni potokiDavno pomicheno sho yadra periodichnih komet visnazhuyutsya z kozhnim obertom voni svityatsya dedali slabshe Ne raz sposterigavsya podil kometnih yader na chastini Ce rujnuvannya sprichinyali abo sonyachni priplivi abo zitknennya z meteoritnimi tilami Kometu vidkritu cheskim uchenim Bieloyu she v 1772 r sposterigali pid chas povtornih povernen iz semirichnim periodom U 1846 r yiyi yadro rozpalosya i vona peretvorilasya u dvi slabki kometi yakih pislya 1852 r ne vdalosya pobachiti Koli v 1872 r za rozrahunkami znikli kometi povinni buli projti poblizu Zemli sposterigavsya dosh padayuchih zir Vidtodi 27 listopada ce yavishe povtoryuyetsya shoroku hoch i mensh efektno Dribni tverdi chastinki yadra kolishnoyi kometi Bieli yake rozpalosya rozsiyalis uzdovzh yiyi orbiti i koli Zemlya peretinaye yih potik voni vlitayut v yiyi atmosferu Ci chastinki sprichinyayut v atmosferi yavishe meteoriv i povnistyu rujnuyutsya ne dolitayuchi do Zemli Vidomij ryad inshih meteornih potokiv shirina yakih nezmirno bilsha za rozmir yader komet sho yih porodili Z kometoyu Galleya pov yazani dva meteorni potoki odin z yakih sposterigayetsya u travni drugij u listopadi Fotografuyuchi shlyah odnogo j togo samogo meteora na zoryanomu nebi yak vin proyektuyetsya dlya sposterigachiv viznachayut visotu na yakij z yavivsya meteor Najchastishe meteorni tila pochinayut svititisya na visoti 100 120 km i povnistyu viparovuyutsya vzhe na visoti 80 km U yihnih spektrah vidno yaskravi liniyi zaliza kalciyu kremniyu tosho Vivchennya spektriv meteoriv daye zmogu vstanoviti himichnij sklad tverdih chastinok sho pokinuli yadro kometi Fotografuyuchi polit meteora kameroyu ob yektiv yakoyi perekrivayetsya obertovim zatvorom distayut pererivchastij slid za yakim mozhna ociniti galmuvannya meteora povitryam Za rozrahunkami masa meteornih til poryadku miligramiv a rozmir chastki milimetriv Ochevidno meteorni tila ce poristi chastinki zapovneni kometnim lodom sho viparovuyetsya pershim Vdayetsya viznachiti shvidkist meteoriv Meteorni tila yaki nazdoganyayut Zemlyu vlitayut u yiyi atmosferu zi shvidkistyu ne menshoyu za 11 km s a ti sho letyat nazustrich Zemli mayut shvidkist blizko 60 70 km s Rozzhareni gazi yaki zalishaye meteorne tilo utvoryuyut svitnij slid Meteorna chastinka na svoyemu shlyahu ionizuye povitrya Slid z ionizovanogo povitrya vidbivaye radiohvili Ce dalo zmogu zastosovuvati dlya vivchennya meteoriv radiolokator Inkoli zdayetsya sho meteori vilitayut z yakogos prostoru na nebi yakij nazivayetsya radiantom meteornogo potoku Ce efekt perspektivi Yaksho prodovzhiti shlyahi meteoriv sho letyat u paralelnih napryamah to zdavatimetsya nibi voni shodyatsya vdalini yak rejki zaliznici Radiant znahoditsya na nebi v tomu napryami zvidki letyat dani meteorni tila Kozhnij radiant zajmaye pevne polozhennya sered suzir yiv i bere uchast u dobovomu obertanni neba Polozhennya radianta viznachaye nazvu meteornogo potoku Napriklad meteori yaki sposterigayutsya 10 12 serpnya i radiant yakih znahoditsya v suzir yi Perseya nazivayutsya perseyidami Div takozhPoyas Kojpera Hmara Oorta Transneptunovij ob yekt Asteroyidi Rozsiyanij diskInternet resursiNASA images and videos about asteroids and comets 20 kvitnya 2019 u Wayback Machine Expected Science Return of Spatially Extended In Situ Exploration at Small Solar System Bodies 28 lipnya 2020 u Wayback Machine Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Asteroids Ce nezavershena stattya z astronomiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi IAU Minor Planet Center minorplanetcenter net Procitovano 24 serpnya 2022