Максиміліанівська вулиця вулиця у Київському районі Харкова Починається від вулиці Григорія Сковороди і йде на південний

Максиміліанівська вулиця — вулиця у Київському районі Харкова. Починається від вулиці Григорія Сковороди і йде на південний схід до .

Максиміліанівська вулиця Харків

Місцевість	Нагірний район
Район	Київський
Назва на честь	Максиміліан Гельферих, Максиміліан Раупаха
Колишні назви
Ольмінського
Загальні відомості
Протяжність	320 м
Координати початку	50°00′09″ пн. ш. 36°14′46″ сх. д. / 50.00250° пн. ш. 36.24611° сх. д. / 50.00250; 36.24611
Координати кінця	50°00′05″ пн. ш. 36°15′00″ сх. д. / 50.00139° пн. ш. 36.25000° сх. д. / 50.00139; 36.25000
поштові індекси	61024
Транспорт
Найближчі станції метро	«Ярослава Мудрого» (160 м)
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 2 до № 22
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2450225
Мапа

Максиміліанівська вулиця у Вікісховищі

Історія й назва

Максиміліанівська вулиця почала забудовуватись приблизно у 1880-і роки, що було пов'язане із заснуванням Харківського технологічного інституту. Назва вулиці походила від імені землевласника Максиміліана Карловича Раупаха, ділянки що пролягали цією вулицею були оформлені на його жінку Юлію.

У 1924—1936 роки вулиця мала назву Раковського.

У 1936 р. вулиці було присвоєне ім'я революційного діяча М. С. Ольмінського, яку вона носила впродовж 1936—1941, 1943—2015 років.

Впродовж 1941—1943 років назву Максиміліанівська було тимчасово повернено.

Сучасність

20 листопада 2015 р. згідно із законом про декомунізацію вулиці було повернено стару назву — Максиміліанівська, але вже на честь Максиміліана Гельфериха, видатного бельгійського промисловця і мецената, хоча на цій вулиці у своєму маєтку мешкав не Максиміліан, а його рідний брат Генрих Гельферих.

Будинки

Буд. № 2 — На розі з вул. Григорія Сковороди, 70, стоїть особняк, який належав Генріху Гельфериху. Вже після здобуття Україною незалежності особняк було реконструйовано з надбудовою. Тепер у ньому розміщується Національна академія правових наук України.
Буд. № 9 — У цьому будинку жив П. Д. Гайдамака, композитор і громадський діяч.
Буд. № 10, 13, 18 — Пам'ятки архітектури Харкова, житлові будинки поч. XX століття. Архітектори невідомі.
Буд. № 11 — Пам. арх. Особняк, 1899 р., арх. О. М. Бекетов. Колись належав М. Сомову, професорові Харківського імператорського університету. Нині тут міститься Харківське медичне товариство. Пам. арх. постраждала в результаті ремонту 1996 р. (гостроверха покрівля вежі була замінена пласкою). 16 травня 2018 року на будинку встановлено меморіальну дошку на честь В. А. Франковського, лікаря і філантропа, одного із засновників Харківського медичного товариства.
Буд. № 15 — Пам. арх. Житловий будинок поч. XX ст. Нині гуртожиток. На будинку встановлена меморіальна дошка з написом: «У цьому будинку в 1924—1934 рр. знаходилося Генеральне консульство, а у 1934—1937 рр. — Консульство Республіки Польща у Харкові. Останнім консулом у 1936—1937 рр. був Тадеуш Бжезінський, батько видатного американського політика польського походження Збігнєва Бжезінського.»
Буд. № 19 — Пам. арх. Особняк, 1910 р., арх. Ю. С. Цауне.
Буд. № 22 — Пам. арх. Особняк, 1912 р., арх. В. Г. Глуш. Нині Генеральне консульство Російської Федерації. В лютому 2021 року поруч із Генконсульством РФ встановили банер із зображенням Кримського півострова і написом «Крадене». На банері також розміщена емблема контррозвідки Служби безпеки України.

Зображення

Буд. № 11
Буд. № 13
Буд. № 18
Буд. № 19
Меморіальна дошка композиторові Петру Гайдамаці, буд. № 9
Меморіальна дошка, присвячена Консульству Республіки Польща, буд. № 15
Щит із зображенням Кримського півострова і написом «Крадене» поруч із Генконсульством РФ
Пам'ятник М. Булгакову з котом Бегемотом у дворі буд. № 18

Джерела

Улицы и площади Харькова. Историко-информационный справочник [ 20 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
(рос.)
(рос.)

Примітки

. Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
Будинок Германа Гельфериха [ 23 жовтня 2018 у Wayback Machine.] moreinfo.ua
Історія Харкова у пам'ятних дошках. Франковський В. А.
. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 31 січня 2016.
Софія Цвєткова (27 лютого 2021). . Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 11 червня 2021.

[1] . Архів оригіналу за 16 березня 2016. Процитовано 31 січня 2016.

[2] Будинок Германа Гельфериха [ 23 жовтня 2018 у Wayback Machine.] moreinfo.ua

[3] Історія Харкова у пам'ятних дошках. Франковський В. А.

[4] . Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 31 січня 2016.

[5] Софія Цвєткова (27 лютого 2021). . Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 11 червня 2021.