Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Люсьєн Петіпа (фр. Lucien Petipa; 1815—1898) — французький балетний артист, балетмейстер і педагог.
| Люсьєн Петіпа | |
|---|---|
| фр. Lucien Petipa | |
 | |
| Народився | 22 грудня 1815[1] Марсель |
| Помер | 7 липня 1898[1](82 роки) Версаль |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | танцюрист, хореограф, балетмейстер, артист балету |
| Alma mater | Королівська консерваторія в Брюсселі |
| Вчителі | d |
| Відомі учні | d і d |
| Знання мов | французька[2] |
| Заклад | Королівський театр Ла Монне/Де Мунт[d] |
| Батько | d |
| Брати, сестри | Маріус Петіпа |
| |
Біографія
Люсьєн Петіпа народився 22 грудня 1815 року в Марселі в сім'ї французького танцівника Жана-Антуана Петіпа (Jean-Antoine Petipa) (1787—1855) і Вікторини Морель-Грассо (Victorine Morel-Grasseau) (1794—1860); його молодший брат Маріус Петіпа (1818—1910) став видатним російським балетмейстером.
Перші балетні кроки робив під керівництвом свого батька, балетного артиста, балетмейстера, а в кінці життя викладав хореографію в Росії, в Санкт-Петербурзі, де і помер.
Вперше Люсьєн вийшов на професійну сцену в п'ятирічному віці 25 березня 1821 в Брюссельському театрі «Ла Монне» у виставі «Манія танцю» (La Dansomanie) балетмейстера (Pierre Gardel) (1758—1840), виконавши роль дитини Гастане. Аж до 1824 року Люсьєн виходив на сцену в невеликих ролях амурів у балетних постановках свого батька.
У квітні 1835 роки сім'я Петіпа переїжджає з Брюсселя в Бордо, де глава сім'ї займає посаду балетмейстера театру, а Люсьєн стає першим танцюристом трупи. Протягом декількох років Люсьєн є солістом театру Бордо, поки на нього не звернув увагу славетний хореограф Філіппо Тальоні. Талант молодого виконавця потряс Тальоні, і він запросив Люсьєна в Париж, де той дебютував 10 червня 1839 року на сцені Паризької національної опери в балеті «Сильфіда», де його партнеркою стала балерина Люсіль Ґран, яка уславилася виконанням головної партії в цій постановці. Відтоді до 1862 року Л. Петіпа займав посаду першого танцюриста Паризької опери, де був партнером найславетніших балерин того часу — Ф. Ельслер, К. Грізі, Ф. Черріто.
Надалі Люсьєн Петіпа з величезним успіхом виконував безліч головних сольних партій у безлічі балетів, однією з найбільших його ролей стала партія Графа Альберта в балеті «Жізель», де він танцював у парі з Карлоттою Грізі. Прем'єра балету «Жізель» відбулася 28 червня 1841 в Королівській академії музики (Theatre de l'Academie Royal de Musique) в Парижі. Успіх постановки «Жизелі» був настільки величезний, що всі учасники вистави стали кумирами французької публіки, а пліткарі подейкували, що у виконавців головних партій Люсьєна Петіпа і Карлотти Грізі почався справжній, а не тільки по сцені, роман, і саме через нього вона і розлучилася з балетмейстером . Чи було це правдою чи дозвільними вигадками пліткарів, що швидше за все, так і залишилося невідомим. Але до цього часу Люсьєн Петіпа вже став балетної зіркою, про нього говорили, розповідали легенди, пліткували, що доводить його популярність і популярність.
Час від часу брати Петіпа працювали разом, зокрема, в 1841 році в Парижі, де Петіпа-молодший удосконалювався в школі Великої паризької опери, вони виступили на цій сцені в pas de quatre разом з Терезою і Фанні Ельслер.
Будучи на посаді першого соліста трупи, Люсьєн Петіпа сам став балетмейстером декількох балетних постановок. У 1858 році він поставив для балетної сцени Паризької Опери спектакль «Шакунтала», що мав гучний успіх, — з колосальними декораціями і багатими костюмами; в балет були включені акробатичні підтримки, в яких партнер піднімав балерину на витягнутих руках над своєю головою. Головну роль танцювала Амалія Феррарі (Amalia Ferrari), одягнена в пишну пачку і балетні туфлі, тоді як інша частина танцівників одягнена в костюми, більш нагадують індійські.
Протягом 1860—1868 рр. Люсьєн Петіпа займав посаду директора Національної опери, поки з ним не стався нещасний випадок під час полювання, після якого він уже не міг танцювати. У жовтні 1872 він повернувся до Брюсселя, в театр свого дитинства, де він уперше вийшов на сцену, і протягом недовгого часу (1872—1873 рр.) займав посаду директора балетної трупи. У 1875 році він став професором Королівської Брюссельської консерваторії (фр. Conservatoire royal de Bruxelles), де викладав майстерність танцю протягом трьох років, а в 1878 році покинув Брюссель і переселився в Версаль, де вирішив влаштуватися остаточно й де закінчив своє життя; він помер 7 липня 1898 року. Правда, за цей час у 1882 році він був запрошений до Національної опери для постановки вистави «Намуна».
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lyusyen Petipa fr Lucien Petipa 1815 1898 francuzkij baletnij artist baletmejster i pedagog Lyusyen Petipafr Lucien PetipaNarodivsya22 grudnya 1815 1815 12 22 1 MarselPomer7 lipnya 1898 1898 07 07 1 82 roki VersalKrayina FranciyaDiyalnisttancyurist horeograf baletmejster artist baletuAlma materKorolivska konservatoriya v BryusseliVchitelidVidomi uchnid i dZnannya movfrancuzka 2 ZakladKorolivskij teatr La Monne De Munt d BatkodBrati sestriMarius Petipa Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Petipa BiografiyaLyusyen Petipa narodivsya 22 grudnya 1815 roku v Marseli v sim yi francuzkogo tancivnika Zhana Antuana Petipa Jean Antoine Petipa 1787 1855 i Viktorini Morel Grasso Victorine Morel Grasseau 1794 1860 jogo molodshij brat Marius Petipa 1818 1910 stav vidatnim rosijskim baletmejsterom Pershi baletni kroki robiv pid kerivnictvom svogo batka baletnogo artista baletmejstera a v kinci zhittya vikladav horeografiyu v Rosiyi v Sankt Peterburzi de i pomer Vpershe Lyusyen vijshov na profesijnu scenu v p yatirichnomu vici 25 bereznya 1821 v Bryusselskomu teatri La Monne u vistavi Maniya tancyu La Dansomanie baletmejstera Pierre Gardel 1758 1840 vikonavshi rol ditini Gastane Azh do 1824 roku Lyusyen vihodiv na scenu v nevelikih rolyah amuriv u baletnih postanovkah svogo batka U kvitni 1835 roki sim ya Petipa pereyizhdzhaye z Bryusselya v Bordo de glava sim yi zajmaye posadu baletmejstera teatru a Lyusyen staye pershim tancyuristom trupi Protyagom dekilkoh rokiv Lyusyen ye solistom teatru Bordo poki na nogo ne zvernuv uvagu slavetnij horeograf Filippo Taloni Talant molodogo vikonavcya potryas Taloni i vin zaprosiv Lyusyena v Parizh de toj debyutuvav 10 chervnya 1839 roku na sceni Parizkoyi nacionalnoyi operi v baleti Silfida de jogo partnerkoyu stala balerina Lyusil Gran yaka uslavilasya vikonannyam golovnoyi partiyi v cij postanovci Vidtodi do 1862 roku L Petipa zajmav posadu pershogo tancyurista Parizkoyi operi de buv partnerom najslavetnishih balerin togo chasu F Elsler K Grizi F Cherrito Nadali Lyusyen Petipa z velicheznim uspihom vikonuvav bezlich golovnih solnih partij u bezlichi baletiv odniyeyu z najbilshih jogo rolej stala partiya Grafa Alberta v baleti Zhizel de vin tancyuvav u pari z Karlottoyu Grizi Prem yera baletu Zhizel vidbulasya 28 chervnya 1841 v Korolivskij akademiyi muziki Theatre de l Academie Royal de Musique v Parizhi Uspih postanovki Zhizeli buv nastilki velicheznij sho vsi uchasniki vistavi stali kumirami francuzkoyi publiki a plitkari podejkuvali sho u vikonavciv golovnih partij Lyusyena Petipa i Karlotti Grizi pochavsya spravzhnij a ne tilki po sceni roman i same cherez nogo vona i rozluchilasya z baletmejsterom Chi bulo ce pravdoyu chi dozvilnimi vigadkami plitkariv sho shvidshe za vse tak i zalishilosya nevidomim Ale do cogo chasu Lyusyen Petipa vzhe stav baletnoyi zirkoyu pro nogo govorili rozpovidali legendi plitkuvali sho dovodit jogo populyarnist i populyarnist Chas vid chasu brati Petipa pracyuvali razom zokrema v 1841 roci v Parizhi de Petipa molodshij udoskonalyuvavsya v shkoli Velikoyi parizkoyi operi voni vistupili na cij sceni v pas de quatre razom z Terezoyu i Fanni Elsler Buduchi na posadi pershogo solista trupi Lyusyen Petipa sam stav baletmejsterom dekilkoh baletnih postanovok U 1858 roci vin postaviv dlya baletnoyi sceni Parizkoyi Operi spektakl Shakuntala sho mav guchnij uspih z kolosalnimi dekoraciyami i bagatimi kostyumami v balet buli vklyucheni akrobatichni pidtrimki v yakih partner pidnimav balerinu na vityagnutih rukah nad svoyeyu golovoyu Golovnu rol tancyuvala Amaliya Ferrari Amalia Ferrari odyagnena v pishnu pachku i baletni tufli todi yak insha chastina tancivnikiv odyagnena v kostyumi bilsh nagaduyut indijski Protyagom 1860 1868 rr Lyusyen Petipa zajmav posadu direktora Nacionalnoyi operi poki z nim ne stavsya neshasnij vipadok pid chas polyuvannya pislya yakogo vin uzhe ne mig tancyuvati U zhovtni 1872 vin povernuvsya do Bryusselya v teatr svogo ditinstva de vin upershe vijshov na scenu i protyagom nedovgogo chasu 1872 1873 rr zajmav posadu direktora baletnoyi trupi U 1875 roci vin stav profesorom Korolivskoyi Bryusselskoyi konservatoriyi fr Conservatoire royal de Bruxelles de vikladav majsternist tancyu protyagom troh rokiv a v 1878 roci pokinuv Bryussel i pereselivsya v Versal de virishiv vlashtuvatisya ostatochno j de zakinchiv svoye zhittya vin pomer 7 lipnya 1898 roku Pravda za cej chas u 1882 roci vin buv zaproshenij do Nacionalnoyi operi dlya postanovki vistavi Namuna PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563