Людвік Вільга

Лю́двік Вільга́ (пол. Ludwik Wilga; 1750 (?) — 1797) — державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Вільг гербу Бонча. Останній чернігівський воєвода (1783–1795). Ветельський державець (1750), грабовецький староста (1757–1796), ротмістр . Син і його дружини гербу Сліповрон. Успадкував від батька частину села Лішно на Холмщині, а від матері — землі Голоби на Волині. Був також власником львівського передмістя Пруси (Ямпіль) та сіл Черці й Стенжаричі. Керував , що складалося з 1 міста та 2 сіл. 1750 року був комісаром . 1764 року — виборець Станіслава-Августа Понятовського. Представник Белзького воєводства на Сеймі Речі Посполитої в 1762 і 1766 роках. 1767 року став фундатором греко-католицького монастиря василіян у на Волині. 1778 року нагороджений орденом Святого Станіслава, а 1783 року — орденом Білого Орла. Підтвердив своє шляхетство 1782 року на львівському міському суді. 1783 року добудував дві каплиці при мурованій римо-католицькій церкві Архангела Михаїла в Голобах, а 1793 року, після пожежі, відбудував усю церкву.

Людвік Вільга
Помер	1797
Країна	Річ Посполита
Посада	Чернігівський воєвода, ^d, ^d і посол Сейму Речі Посполитої^[d]
Рід	Вільга гербу Бонча^[d]
Нагороди
Męclewska, Marta. Kawalerowie i statuty Orderu Orła Białego 1705–2008. — Warszawa 2008. Голоби. Парафія Архангела Михаїла [ 3 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Волання з Волині. Джерела Niesiecki K. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza [ 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]. — Lipsk: Breitkopf i Haertel, 1839. — T. 1. — S. 229—231. (пол.) Wilga Ludwik^[недоступне посилання з квітня 2019] // Biblioteka Genealogii Polaków (пол.) Ludwik Wilga [ 20 серпня 2013 у Wayback Machine.] // Minakowski M. J. Genealogia potomków Sejmu Wielkiego. APL AMG, sygn. 35/32/0/-/11, k. 2