У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Любашівка значення Любаші вка селище в Подільському районі Одеської

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Любашівка (значення).

Любаші́вка — селище в Подільському районі Одеської області. Адміністративний центр Любашівської селищної громади. Розташоване поруч однойменної залізничної станції. Біля Любашівки проходить важлива транспортна магістраль — автобан «Київ — Одеса» М05.

селище Любашівка


Герб Любашівки	Прапор Любашівки

Центральна площа містечка

Любашівська селищна громада

Код КАТОТТГ

UA51120130010021276

Облікова картка

Любашівка

Основні дані

Засновано

XVIII століття

Статус

із 2024 року

8.87 км²

▼ 8729 (01.01.2022)

66500 - 66502

+380 4864

Географічні координати

47°50′09″ пн. ш. 30°15′51″ сх. д. / 47.83583° пн. ш. 30.26417° сх. д.Координати: 47°50′09″ пн. ш. 30°15′51″ сх. д. / 47.83583° пн. ш. 30.26417° сх. д.

Висота над рівнем моря

182 м

Відстань

Найближча залізнична станція:

Любашівка

До обл. центру:

- фізична:

165 км

- залізницею:

264 км

- автошляхами:

165 км

Селищна влада

Адреса

66502, Одеська обл., смт Любашівка, вул. Князя Володимира, 82

Карта

Любашівка

Любашівка

Любашівка у Вікісховищі

Згідно з переписом населення України 2001 року населення Любашівки становить близько 11,5 тис.чоловік.

Історія

Докладніше: Історія Любашівки

На території селища (біля нинішньої лікарні) знайдено стоянку людей бронзової доби.

Населений пункт заснований у 18 столітті. Перше поселення було засноване обабіч Довгенької балки, від якої й пішла перша назва поселення — Довгеньке. В 1795 році тут разом з навколишніми хуторами Миколаївка та Софіївка було 163 двори (638 душ чоловічого населення). Вже в 1808 році постала православна громада, а з 1811 — храм Св. Михаїла. В акті першого десятиріччя XIX ст. Любашівка згадується як володіння сотника Демида і поручика Тараса Васильєвих, дітей Любашовських, а також сотника Данила Павлюка, у яких було 5975 десятин власної землі. Село Софіївка, де розташовувалась економія панів Любинських, налічувало в той час 99 дворів і 750 жителів.

В 1847 році Любашівка стала волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії.

У 1890-х роках в містечку була церква, три крамниці, постоялий двір, а також дві корчми.

В 1865 році відкрито першу школу, а з 1884 року існував фельдшерський пункт (лише 1905 року була створена земська лікарня).

Залізнична станція Любашівка

Докладніше: Любашівка (станція)

1868 року поблизу села прокладено залізницю, що сполучала Одесу через Балту з Ольвіополем. На відстані 1 версти від села збудували залізничну станцію. Навколо неї виросли будинки залізничників. Згодом поселення об'єдналось з Любашівкою (10.06.1960).

Любашівка у ХХ столітті

На початку XX століття в Любашівці були 2 парових млини, цегельня, корчма, лавки, винні льохи, залізнична станція.

1905 року створена лікарська дільниця та земська лікарня на 10 ліжок, в якій працювало двоє лікарів. В 1910 році Любашівка з'єдналася з Софіївкою. Пізніше до них приєдналось село Миколаївка.

Після повалення монархії у 1917 році владу поступово перебрали прихильники Української Центральної Ради, а з листопада 1918 року — Директорії УНР. У березні 1919 року владу захопили більшовики. У травні 1919 року на селище розповсюдилося антибільшовицьке Григор'ївське повстання — більшовицькі частини в Любашівці було розгромлено.. У серпні 1919 року Любашівкою заволоділи денікінці, які повернули панство та вбили близько 200 жителів. 22-23 квітня 1920 року повстанці отаманів Заболотного і Пшонника разом з учасниками Першого зимового походу армії УНР розгромили більшовицькі частини і визволили Любашівку. У лютому 1920 року владу остаточно взяли комуністи.

Після початку радянської окупації Любашівка була центром волості Балтського повіту Одещини (1921), а з 1923 року короткочасно перебувала в Троїцькому і Ясенівському районах Балтського округу. У 1926—2020 роках — центр Любашівського району.

Під час Другої світової війни село було окуповане німецько-румунськими військами. Окуповане радянською армією 30 березня 1944 року.

За радянських часів село перетворилося на селище міського типу (рішенням виконавчого комітету Одеської обласної Ради депутатів трудящих від 2 січня 1957 р.; 13 квітня 1957 включено в смугу Любашівки села Велика Софіївка, Мала Софіївка та Миколаївка, 10 червня 1960 р. с-ще залізничної станції Любашівка включено в смугу смт Любашівка), — і стало найбільшим населеним пунктом району. Було створено ряд невеликих підприємств, більшість з яких в сучасних умовах занепали.

За роки існування колгоспу «Зоря комунізму» в Любашівці 7 осіб за свою самовіддану працю були нагороджені відзнаками Героїв Соціалістичної Праці.

Сучасність

У теперішній час Любашівка найбільш відома як пункт на автотрасі М05 Київ — Одеса (міжміська автостанція розташована в мікрорайоні «ДРП»).

У селищі працюють метеорологічна станція, відділення декількох банків (Ощадбанк, «Приватбанк»).

Любашівку називають «столицею української ковбаси», проводиться однойменний фестиваль.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	93,72 %
російська	4,41 %
румунська	0,94 %
інші/не визначилися	0,93 %

Відомі люди

Бондар Василь Васильович (1971—2014) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
(* 1975) — український бізнесмен.
Друзь Олександр Олександрович (1995—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Запорожченко Борис Сергійович (* 1941) — український хірург, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
Матросов Вадим Петрович (1989—2016) — солдат Збройних сил України, розвідник батальйону «Донбас-Україна», учасник російсько-української війни.
Рябошапка Руслан Георгійович (1976) — український правник, заступник Міністра юстиції України, Генеральний прокурор України (2019—2020).
Якубець Іван Миколайович — український військовик, полковник запасу, командувач Аеромобільних військ України (1998—2005), учасник бойових дій в Косово.

Соціальна сфера: медицина і освіта

У селищі розташовані 3 медичні установи:

Любашівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування
районний ЦПМСД — центр первинної медико-санітарної допомоги (8 амбулаторно-поліклінічних установ, 31 фельдшерський чи фельдшерсько-акушерський пункт)
Любашівська міжрайонна станція екстреної (швидкої) медичної допомоги (обслуговує 5 районів Одеської області).

Заклади освіти, розташовані в Любашівці:

2 загальноосвітні школи: школа-ліцей (колишня ЗОШ І—ІІІ ступенів № 1) та школа-гімназія (колишня ЗОШ І—ІІІ ступенів № 2).
вечірня школа;
2 дитсадки;
музична школа;
ДЮСШ.

Культура

Любашівські заклади культури:

будинок культури;
кінотеатр.
райбібліотека.

У селищі є стадіон.

Любашівські культові споруди — православна церква Св. Михаїла, каплиця Св. Пантелеймона.

У селищі встановлені пам'ятники — Т. Г. Шевченку, Меморіал воїнам ВВВ, пам'ятні знаки воїнам-афганцям, загиблим міліціонерам, жертвам Голодомору та жертвам Чорнобиля.

Див. також

Посилання

Любашівка у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Інформація у Вікіданих^?
	Означення у Вікісловнику^?
	Теми у Вікіджерелах^?
	Проєкт
	Любашівка у Вікісховищі^?

Любашівка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [ 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
Большая Советская Энциклопедия [1] [ 10 березня 2022 у Wayback Machine.].
История городов и сел Украинской ССР. Одесская область. К. ГР УСЭ. 1978 г.
Короленко П. П. Черноморское казачье войско. Екатеринодар, 1892
Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1960 — № 24 — с. 358.
Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204
Российская еврейская энциклопедия [2] [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.]
Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.205
Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1957 — № 1, 4 — с. 42, 114.
Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1960. — № 24 (14 липня). — С. 358.
. Укрінформ. 01.10.2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 08.11.2019.
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 8 жовтня 2016.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)

[2] Большая Советская Энциклопедия [1] [ 10 березня 2022 у Wayback Machine.].

[3] История городов и сел Украинской ССР. Одесская область. К. ГР УСЭ. 1978 г.

[4] Короленко П. П. Черноморское казачье войско. Екатеринодар, 1892

[5] Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1960 — № 24 — с. 358.

[6] Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.204

[7] Российская еврейская энциклопедия [2] [ 6 березня 2019 у Wayback Machine.]

[8] Одещина (стенд 27) // Визвольна боротьба. — Львів, 2021. — № 2 (30). — С.205

[9] Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1957 — № 1, 4 — с. 42, 114.

[10] Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)

[11] Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1960. — № 24 (14 липня). — С. 358.

[12] . Укрінформ. 01.10.2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 08.11.2019.

[ukr-socialdata-mova-2001-13] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

[14] . Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 8 жовтня 2016.