Льгов або Льгів рос Льгов місто в Курській області Росії Льгів є самостійним муніципальним утворенням міським округом у

Льгов (або Льгів, рос. Льгов) — місто в Курській області Росії. Льгів є самостійним муніципальним утворенням (міським округом) у складі Курської області, крім того в місті знаходяться органи місцевого самоврядування Льговського муніципального району. Населення становить 21,3 тисяч жителів. Місто розташоване на берегах річки Сейм (притока Десни), за 80 км від Курська.

місто Льгов

рос. Льгов
стара назва — рус. Ольгов


Герб	Прапор

Країна

Росія

Суб'єкт Російської Федерації

Курська область

Код ЗКАТУ:

38410000000

Код ЗКТМО:

38710000001

Основні дані

Час заснування

1152

Статус міста

1779

21332 (1 січня 2010)

38 км²

307750

+7 47140

Географічні координати:

51°40′ пн. ш. 35°16′ сх. д. / 51.667° пн. ш. 35.267° сх. д.Координати: 51°40′ пн. ш. 35°16′ сх. д. / 51.667° пн. ш. 35.267° сх. д.

Влада

Вебсторінка

gorodlgov.ru

Мапа

Льгов

Льгов у Вікісховищі

Див. також: Льгів

Історія

Раніше місто згадувався в 902 році, але оскільки це практично не доведено, офіційно перша згадка в 1152 році в Іпатіївському літописі під назвою Олгов (Ольгов) (від імені Ольга чи Олег). Але є ще одна згадка, що датується 1207 роком. У XIII столітті був зруйнований монголами і довгий час був в занепаді. На його місці виникло урочище — Ольгове Городище, на місці якого в 1669 році був заснований Льгівський монастир, який проіснував до 1764 року. Виник навколо монастиря поселення отримало статус міста в 1779 році. Льгов був адміністративним центром Льгівського повіту Курської губернії до 1928 року. У другій половині XIX століття через Льгів пролягла залізниця, що додало економічному розвитку міста значний імпульс. Виникли заводи з переробки сільськогосподарських продуктів.

Після переходу на обласне, окружне і районний поділ Льгов став адміністративним центром Льговського округу (до 1930) і Льговського району Центрально-Чорноземної області. З 1934 року — у складі Курської області.

Льгов був окупований вермахтом 27 жовтня 1941 і звільнений 3 березня 1943 військами Воронезького фронту.

У 1954 році до складу Льгова були включені кілька селищ міського типу і місто сьогодні має відносно велику площу з кількома центрами.

У 1963 році Льгов отримав статус міста обласного підпорядкування і, тим самим, був виведений зі складу Льговського району.

У 2004 році Льгов став міським округом, без зміни меж і включення інших населених пунктів.

Визначні пам'ятки та місця

У місті знаходиться три музеї: краєзнавчий, літературно-меморіальний музей поета М. М. Асєєва і літературно-меморіальний письменника А. П. Гайдара. Тут також знаходяться:

Будинок у якому жив письменник В. В. Овечкін під час написання циклу нарисів «Районні будні».
Старовинний парк із залишками садиби князів Барятінських із так званої вежею Шаміля. За переказами вежа була побудована князем О. І. Барятинським для імама Шаміля, що зупинявся у Льгові після його полону князем.
Будівля колишньої Земської Управи.
Будинок камергера П. П. Стремоухова.
Дореволюційний комплекс будівель виноробного заводу.
Ряд цегельних будівель часів прокладання залізниці Брянськ-Харків (1910–1912), найбільше з яких місцеві жителі називають Титаніком.

Під Льговом діють три храми: Свято-Микільська церква (1911), іконостас якої виготовлений за ескізами художника Н. Д. Бартрама кустарями його майстерні в селі Семенівці; Успенська церква (1839) у Нижніх Деревенька; старообрядницька церква Дмитра Солунського (1906).

У місті встановлені пам'ятники:

М. М. Асєєву;
А. П. Гайдару;
В. І. Леніну;
льговським молодогвардійцям;
командиру атомного підводного човна К-8 герою Радянського Союзу В. Б. Безсонову;
воїнам-землякам, які загинули в останніх війнах (Афганістан, Таджикистан, Чечня);
поховання радянських воїнів, полеглих при визволенні міста, і мирних жителів, полеглих від рук гітлерівських загарбників.

Економіка

Економіка міста представлена такими підприємствами:

цукровий завод;
дослідний завод з виробництва засобів автоматизації для цукрової промисловості (банкрут);
арматурний завод (банкрут);
цегельний завод (в оренді у підприємців);
завод залізобетонних виробів (банкрут);
завод Автоспецобладнання (банкрут);
виноробний завод (розорений);
молочно-консервний комбінат;
м'ясокомбінат (банкрут);
завод зі створення силових агрегатів;
хлібозавод.

У 2008 році в місті було відвантажено товарів власного виробництва, виконано робіт та послуг на 1072 млн рублів.

Транспорт

Залізничне сполучення

Льгов сполучений залізницею з Курськом, Києвом, Брянськом, Орлом, Харковом. Основна залізнична станція — Льгов-Київський. Крім неї у межах міста розташовані станції Льгов-2-Смоленський (Льгов-Сортувальний) і Шерекіно.

Автобусне сполучення

Автобуси, які відправляються від автостанції Льгов-1: Курськ-Могилів, Курськ-Суми, Брянськ-Льгів-Білгород, Льгів-Курськ, Курськ-Рилько, Курськ-Коренево, Курськ-Конишівка, Курськ-Глушкове, Курськ-Тьоткіно, Курськ-Калинівка, Льгов-Рильськ, Льгов-Коренево, Льгов-Суджа, Льгів-Мар'їне (відправляється з перону залізничного вокзалу — станції Льгов-Київський).

Автобуси, які не заходять на автостанцію Льгов-1: Курськ-Козіно, Курськ-Локоть.

Міський громадський транспорт

Перевезення містом здійснюються такими маршрутами:

№ 1 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. Калініна).
№ 2 Центр — Вокзал Льгов-2 — Залізнична лікарня.
№ 3 Центр — Вокзал Льгов-1 (через вул. 40-років Жовтня).
№ 4 Центр — мкр. Нижні Села.
№ 5 Центр — Вокзал Льгов-1 — Цукровий завод (по вул. 40 років Жовтня).
№ 6 Центр — Вокзал Льгов-1 — с. Фітіж.
№ 7 Центр — Вокзал Льгов-1 — Плодосовгосп.
№ 8 Центр — с. Шерекіно.
№ 9 Центр — станція Шерекіне.
№ 10 Центр — с. Городенськ.
№ 11 Центр — с. Кудінцево.
№ 12 Центр — Вокзал Льгов-2 — Артаково.

Відомі люди

Відомі уродженці і особи, які проживали в місті:

Андрієнко Тетяна Леонідівна — український ботанік, болотознавець. Доктор біологічних наук (1992).
Асєєв Микола Миколайович — російський поет.
Білоусов Андрій Іванович — російський оперний співак.
Безсонов Всеволод Борисович — командир атомного підводного човна «К-8» 162-ї бригади 17-ї дивізії підводних човнів Йоканьгськой військово-морської бази Червонопрапорного Північного флоту, капітан 2-го рангу.
Букреєв Борис Якович — відомий математик (1859–1962), професор Київського університету.
Волобуєв Євген Всеволодович — художник.
Гайдар Аркадій Петрович — російський письменник.
Грідін Василь Іванович — живописець і художник монументально-декоративного мистецтва.
Захаров Володимир Іванович — професор-біолог, скульптор, автор спогадів про Льгов.
Зубков Георгій Іванович — журналіст-міжнародник, професор, письменник, драматург.
Ковальов Дмитро Михайлович — поет.
Лаппо Георгій Михайлович — географ.
Мілютін Володимир Павлович — один з творців радянської статистики.
Надененко Федір Миколайович — композитор (1902–1963).
Сафонов Вадим Андрійович — письменник.
Сьоміна Тамара Петрівна (* 1938) — актриса, Народна артистка РРФСР (1978).
Овечкін Валентин Володимирович — письменник.

Примітки

В. П. Коваленко. Ольгов [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 592. — .
Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].
. Архів оригіналу за 26 січня 2009. Процитовано 6 травня 2011.
Фото зі старих листівок на Льговському порталі^{[недоступне посилання з липня 2019]}
. Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 11 липня 2019.

Джерела та література

В. П. Коваленко. Ольгов [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 592. — .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Льгов

(рос.)
Льгов — Сайт про місто на Сеймі [ 6 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
Льгов.su — моє місто [ 14 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
Льгов в енциклопедії «Моє місто» [ 1 травня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Інформаційний сайт міста Льгова [ 15 березня 2022 у Wayback Machine.] (рос.)

[1] В. П. Коваленко. Ольгов [ 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 592. — .

[2] Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].

[3] . Архів оригіналу за 26 січня 2009. Процитовано 6 травня 2011.

[4] Фото зі старих листівок на Льговському порталі^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[5] . Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 11 липня 2019.