Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії Будь ласка допоможіть додаванням доречних вну

Леонід Гребінка

Леонід Гребінка
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або . (жовтень 2012)
Ця стаття потребує для відповідності Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю. Можливо, містить зауваження щодо потрібних змін.

Леонід Євгенович Гребі́нка (1909, с. Убіжище, Пирятинський повіт — 14 квітня 1942, м. Саратов, РФ) — український поет, перекладач. Леонід Євгенович був онуком по братові видатного українського та російського письменника, байкаря, педагога, та видавця XIX ст. Євгена Павловича Гребінки.

Леонід Євгенович Гребінка
image
Народився1909(1909)
Убєжище, Пирятинський повіт, Полтавська губернія
Помер14 квітня 1942(1942-04-14)
Саратов, РРФСР, СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьперекладач, письменник
Alma materКиївський інститут народної освіти
Мова творівукраїнська
Жанрпоезія
image  Висловлювання у Вікіцитатах
image  Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис

Леонід Євгенович Гребінка народився у 1909 р. в с. Убіжище, Пирятинського повіту, Полтавської губернії у родині революціонера та громадського діяча. Батько Євген Аполлонович був членом революційної української партії — РУП, а мати Ірина Олексіївна була дочкою священнослужителя.

Його Ранні дитячі роки проходили в різних місцях (як указує Леонід Євгенович у своїй автобіографії — в Золотоноші, Миргороді, Пирятині), оскільки його батько за революційну діяльність переслідувався царським урядом і не мав стабільної роботи.

Початкову освіту, мабуть, одержав в домашніх умовах від батьків. Після революції 1917 року родина Євгена Аполлоновича жила в Пирятині, де в 1921 році він працював народним суддею (він мав незакінчену юридичну освіту: майже 3 роки навчався на юридичному факультеті Київського університету).

Наприкінці 1921 року (чи на початку) він уже не працював народним суддею. Навесні 1922 року померла його дружина Ірина Олексіївна від сипного тифу, і він з сім'єю переїхав в с. Убіжище (тепер Мар'янівка). За свідченням старожилів хутора Убіжище, Євгена Аполлоновича, як і всіх поміщиків, виселили з його будинку і він був змушений разом зі своїми синами та дочкою ходити по хатах селян і таким чином зароблять на прожиття.

Взимку 1923 року померла дочка Наталія. Старший його син Тарас виїхав з с. Убіжища раніше. А весною 1923 р. Євген Аполлонович з молодшими синами Вадимом і Леонідом теж залишив с. Убіжище: Леоніда відправив до Києва під виглядом осиротілого хлопця, а сам з Вадимом поїхав в м. Харків до Тараса.

Так Леонід опинився в одному із дитбудинків м. Києва (Леонід Євгенович у своїй автобіографії писав, що його батьки померли в 1923 р. від тифу; фактично ж Євген Аполлонович помер в 1931 р. від запалення легенів), а з 11 липня 1924 р. він знаходився в дитячому містечку Ленінське.

Там він закінчив художньо-індустріальний технікум і навчався в інституті народної освіти (так називався в ті часи Київський університет ім. Т. Г. Шевченка), навчання в якому не завершив через «гонитву за поетичною славою» (як він писав у своїй автобіографії).

Кар'єра

З кінця 1920-х років Леонід працює журналістом, коректором, фельєтоністом і літпрацівником, редактором мови у різних друкарських установах.

В 1933 р. Леонід із Києва перебрався до Москви, де працював на журналістській роботі в видавництві ОНТВ, в газетах «Рабочая Москва», «Советское искусство», а літніми періодами — в «Ялтинських Курортних известиях».

В 1939 р. він вступив до Літературного інституту ім. Горького на відділ поезії, де навчався два роки до самого арешту. Обидва роки перебування в Літературному інституті Л. Гребінка був відмінником навчання, преміювався звільненням плати за навчання, путівкою в будинок відпочинку тощо.

Віршувати Л. Гребінка почав 12-річним хлопцем, а друкувався з 1925 р. в журналах «Життя і революція», «Червоний шлях», «Глобус» та ін.

В 1930 р. вийшла в світ його єдина віршована збірка «Радість чорноземна». Не забарилась «пролетарська» критика цієї збірки. В журналі «Червоний шлях» № 11-12 за 1930 рік в розділі «Бібліографія» з'явилась стаття "Леонід Гребінка «Радість Чорноземна». Її автор, якийсь Іван Юрченко так оцінив вірші збірки Л. Гребінки: «Це поетична істерика, поезія „надриву“, викопана „достоєвщина“ найгіршого ґатунку». Заключаючи критику збірки Іван Юрченко проявив «революційну пильність»: «Назовні, мав би то далекий від соціальних тем Л. Гребінка фактично показав вороже обличчя, обличчя класового ворога в літературі, щоправда, під поетичним забралом». Таку «пролетарську» критику підтримали деякі інші автори критичних статей (Я. Савченко, В. Прокопович), опублікованих в той час.

При такій характеристиці збірки віршів Л. Гребінки та самого автора, він не міг друкуватися, як було до цього, він, мабуть, не зовсім комфортно почував себе і на роботі в видавництвах. Мабуть, тому він змушений був замість поезії зайнятись журналістикою, а в 1933 р. емігрувати із рідної України до Москви. Після такої «критики» Л. Гребінка фактично відійшов від літературної діяльності й лише в другій половині 1930-х років зайнявся перекладами на українську мову.

З 1930 р. він закінчив переклад «Гамлета» В. Шекспіра і передав повний текст його до Київського театру ім. І. Франка. В 1937 р. він почав, а в 1941 р. закінчив переклад «Слова о полку Ігоревім». В ці ж роки він займався перекладами творів О. Пушкіна і написав «Кримські вірші».

Мешкав Л. Гребінка в Москві на найманих квартирах, а в 1940 р. його запросив на проживання у свій дім товариш по навчанню в Літературному інституті на відділ поезії Снесарьов Олександр Андрійович (1918 р. народження, загинув в 1941 р. в боях під Москвою). Господинею в домі була його сестра Снесарьова Євгенія Андріївна (1912 р. нар.). їх батько Андрій Євгенович Снесарьов (1865—1937) був генерал-лейтенантом царської армії, в першу світову війну командував корпусом.

В 1917 р. перейшов на бік радянської влади, брав участь в побудові збройних сил радянської держави, брав участь в обороні Царицина, в 1919—1921 рр. був начальником Академії Генерального штабу, а після — її професором.

В 1930 р. він був заарештований (йому було пред'явлено звинувачення по ст.. 58) і засланий в ГУЛАГ на 10 років, помер він в 1937 р.

Його сім'я жила в Москві на Зубовському бульварі. По генеральному планові перебудови Москви їх будинок підлягав зносу. Вони одержали грошову компенсацію і ділянку землі на ст. Кусково (біля Москви) для побудови будинку. Тут їм і побудовано двоповерховий дерев'яний будинок (знесений в 1961 р. при розбудові Москви).

Треба сказати, що з сім'єю репресованого Снесарьова А. Є. радянська влада вчинила не так немилосердно, як із сім'ями інших репресованих воєначальників: Євгенія Андріївна ще до війни почала навчатися в інституті іноземних мов (навчалася там з перервами до 1954 року) і в 1941 році вона вже викладала в школі англійську мову, а її брат Олександр Андрійович навчався в літературному інституті.

Спогади про Леоніда Гребінку

Автор мав зустріч з Євгенією Андріївною на її квартирі в Москві на Ломоносовському проспекті. При зустрічі та у листах вона розповідала про Леоніда Гребінку: «Росту він був середнього міцної статури. Не хворів, мабуть, був кріпкого здоров'я, колір його волосся — темний. Побалакати і поміркувати він любив. Розмови у нас були кололітературні, про мистецтво, політичні. Про себе, про своїх братів ніколи нічого не розповідав. Про батьків сказав, що вони померли і більше нічого не став уточнять. Говорив він гарячково, надто коли розмова заходила про Україну, її несвободу, залежність її від Росії. Український патріотизм хворобливо проступав у ньому. Навіть коли трошки брали на кпини, він ліз на стінку. Говорив він різко, нервово, завжди відстоюючи щось своє, хоча й відстоювати наче не було чого. Він конче грамотно висловлював свої думки, мова його була насичена синонімами, метафорами. Свої переклади Шекспіра він інколи читав мені, як знавцю англійської мови».

Особисте життя

У Києві він одружився з Козакевич Ганною Абрамівною, з якою проживав до 1937 р.; про причини розриву шлюбу і за наявність чи відсутність у них дітей — нічого невідомо.

Арешт

«Жив він в одній кімнаті з моїм братом Олександром, де його і заарештували 24 червня 1941 року. Прийшли за ним, коли він і брат мій ще спали. Все, що було в нього із документів і паперів, вони забрали, як вдалося встановити, всі папери його вилучені при арешті, були знищені 18 жовтня 1941 року при переведенні його із московської в'язниці до саратівської».

17 листопада 1941 року Леонід Гребінка був засуджений військовим трибуналом військ НКВС Саратівської області на підставі ст..ст 58-8,58-10, ч. 1,58-1 КК РСФСР (1926 року) до розстрілу. Цього ж дня він подав до військової колегії Верховного суду СРСР касаційну скаргу, яка залишила вирок військового трибуналу 17.11.1941 року без змін.

Касаційна скарга Л. Гребінки за його проханням була направлена до Президії Верховної Ради, яка на своєму засіданні 22 квітня 1942 року затвердила поданий на розгляд проєкт вирішення долі 242 «смертників». В цьому проєкті Л. Гребінці розстріл замінявся десятьма роками позбавлення волі.

Автори цього проєкту касаційного списку, мабуть, хотіли показати керівництву держави, що вони стараються по можливості зберегти для держави поетичні таланти, в тім числі нащадка класика літератури Євгена Павловича Гребінки. В той самий час ці автори були переконані, що Леонід Гребінка, як син дворянина, є ненадійним елементом, який підлягає знищенню.

Ними і була надіслана відповідна вказівка до саратівської в'язниці. Тому пом'якшення міри покарання не діждався: він нібито помер 14 квітня 1942 року від «кишкової інтоксикації», як записано в акті про його смерть.

Вшанування пам'яті

В 1990 році зусиллями добродія Р. Доценка (який відшукав твори і переклади Леоніда Гребінки), всі твори його були зібрані докупи і опубліковані в збірці під тією ж назвою «Радість чорноземна».

Примітки

  1. http://www.grebenka.com/news/1/2012-05-06-992 «70 років загибелі Леоніда Гребінки, одного із письменницьких талантів родини Гребінок»
  2. . www.ns-slovo.org.ua. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  3. Hrebinka, Leonid (1990). Radistʹ chornozemna : poeziï, pereklady. Kyïv: Dnipro. ISBN . OCLC 757917292.

Джерела

  • www.grebenka.com [ 29 серпня 2011 у Wayback Machine.]
  • [[https://web.archive.org/web/20220123150541/https://www.grebenka.com/index/pro_siniv_evgena_apollonovicha_grebinki_pro_brativ_i_sester_e_p_grebinki_ta_jikh_nashhadkiv/0-542 Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] "Про синів Євгена Аполлоновича Гребінки … "]
  • Ажнюк М. Незнаний український «Гамлет» // Всесвіт. — 1971. — № 12. — С. 123—125
  • Доценко Р. Відкритий вдруге // Вітчизна. — 1976. — № 4. — С. 214—216
  • Дзюба І. Вертається із забуття // Гребінка Л. Радість чорноземна: Поезії, переклади. Упоряд. та авт. прим. Р. Доценко. — К. 1990. — С. 5–17.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti zhovten 2012 Cya stattya potrebuye uporyadkuvannya dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu Mozhlivo mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin Leonid Yevgenovich Grebi nka 1909 s Ubizhishe Piryatinskij povit 14 kvitnya 1942 m Saratov RF ukrayinskij poet perekladach Leonid Yevgenovich buv onukom po bratovi vidatnogo ukrayinskogo ta rosijskogo pismennika bajkarya pedagoga ta vidavcya XIX st Yevgena Pavlovicha Grebinki Leonid Yevgenovich GrebinkaNarodivsya1909 1909 Ubyezhishe Piryatinskij povit Poltavska guberniyaPomer14 kvitnya 1942 1942 04 14 Saratov RRFSR SRSRNacionalnistukrayinecDiyalnistperekladach pismennikAlma materKiyivskij institut narodnoyi osvitiMova tvorivukrayinskaZhanrpoeziya Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u VikidzherelahZhittyepisLeonid Yevgenovich Grebinka narodivsya u 1909 r v s Ubizhishe Piryatinskogo povitu Poltavskoyi guberniyi u rodini revolyucionera ta gromadskogo diyacha Batko Yevgen Apollonovich buv chlenom revolyucijnoyi ukrayinskoyi partiyi RUP a mati Irina Oleksiyivna bula dochkoyu svyashennosluzhitelya Jogo Ranni dityachi roki prohodili v riznih miscyah yak ukazuye Leonid Yevgenovich u svoyij avtobiografiyi v Zolotonoshi Mirgorodi Piryatini oskilki jogo batko za revolyucijnu diyalnist peresliduvavsya carskim uryadom i ne mav stabilnoyi roboti Pochatkovu osvitu mabut oderzhav v domashnih umovah vid batkiv Pislya revolyuciyi 1917 roku rodina Yevgena Apollonovicha zhila v Piryatini de v 1921 roci vin pracyuvav narodnim suddeyu vin mav nezakinchenu yuridichnu osvitu majzhe 3 roki navchavsya na yuridichnomu fakulteti Kiyivskogo universitetu Naprikinci 1921 roku chi na pochatku vin uzhe ne pracyuvav narodnim suddeyu Navesni 1922 roku pomerla jogo druzhina Irina Oleksiyivna vid sipnogo tifu i vin z sim yeyu pereyihav v s Ubizhishe teper Mar yanivka Za svidchennyam starozhiliv hutora Ubizhishe Yevgena Apollonovicha yak i vsih pomishikiv viselili z jogo budinku i vin buv zmushenij razom zi svoyimi sinami ta dochkoyu hoditi po hatah selyan i takim chinom zaroblyat na prozhittya Vzimku 1923 roku pomerla dochka Nataliya Starshij jogo sin Taras viyihav z s Ubizhisha ranishe A vesnoyu 1923 r Yevgen Apollonovich z molodshimi sinami Vadimom i Leonidom tezh zalishiv s Ubizhishe Leonida vidpraviv do Kiyeva pid viglyadom osirotilogo hlopcya a sam z Vadimom poyihav v m Harkiv do Tarasa Tak Leonid opinivsya v odnomu iz ditbudinkiv m Kiyeva Leonid Yevgenovich u svoyij avtobiografiyi pisav sho jogo batki pomerli v 1923 r vid tifu faktichno zh Yevgen Apollonovich pomer v 1931 r vid zapalennya legeniv a z 11 lipnya 1924 r vin znahodivsya v dityachomu mistechku Leninske Tam vin zakinchiv hudozhno industrialnij tehnikum i navchavsya v instituti narodnoyi osviti tak nazivavsya v ti chasi Kiyivskij universitet im T G Shevchenka navchannya v yakomu ne zavershiv cherez gonitvu za poetichnoyu slavoyu yak vin pisav u svoyij avtobiografiyi Kar yeraZ kincya 1920 h rokiv Leonid pracyuye zhurnalistom korektorom felyetonistom i litpracivnikom redaktorom movi u riznih drukarskih ustanovah V 1933 r Leonid iz Kiyeva perebravsya do Moskvi de pracyuvav na zhurnalistskij roboti v vidavnictvi ONTV v gazetah Rabochaya Moskva Sovetskoe iskusstvo a litnimi periodami v Yaltinskih Kurortnih izvestiyah V 1939 r vin vstupiv do Literaturnogo institutu im Gorkogo na viddil poeziyi de navchavsya dva roki do samogo areshtu Obidva roki perebuvannya v Literaturnomu instituti L Grebinka buv vidminnikom navchannya premiyuvavsya zvilnennyam plati za navchannya putivkoyu v budinok vidpochinku tosho Virshuvati L Grebinka pochav 12 richnim hlopcem a drukuvavsya z 1925 r v zhurnalah Zhittya i revolyuciya Chervonij shlyah Globus ta in V 1930 r vijshla v svit jogo yedina virshovana zbirka Radist chornozemna Ne zabarilas proletarska kritika ciyeyi zbirki V zhurnali Chervonij shlyah 11 12 za 1930 rik v rozdili Bibliografiya z yavilas stattya Leonid Grebinka Radist Chornozemna Yiyi avtor yakijs Ivan Yurchenko tak ociniv virshi zbirki L Grebinki Ce poetichna isterika poeziya nadrivu vikopana dostoyevshina najgirshogo gatunku Zaklyuchayuchi kritiku zbirki Ivan Yurchenko proyaviv revolyucijnu pilnist Nazovni mav bi to dalekij vid socialnih tem L Grebinka faktichno pokazav vorozhe oblichchya oblichchya klasovogo voroga v literaturi shopravda pid poetichnim zabralom Taku proletarsku kritiku pidtrimali deyaki inshi avtori kritichnih statej Ya Savchenko V Prokopovich opublikovanih v toj chas Pri takij harakteristici zbirki virshiv L Grebinki ta samogo avtora vin ne mig drukuvatisya yak bulo do cogo vin mabut ne zovsim komfortno pochuvav sebe i na roboti v vidavnictvah Mabut tomu vin zmushenij buv zamist poeziyi zajnyatis zhurnalistikoyu a v 1933 r emigruvati iz ridnoyi Ukrayini do Moskvi Pislya takoyi kritiki L Grebinka faktichno vidijshov vid literaturnoyi diyalnosti j lishe v drugij polovini 1930 h rokiv zajnyavsya perekladami na ukrayinsku movu Z 1930 r vin zakinchiv pereklad Gamleta V Shekspira i peredav povnij tekst jogo do Kiyivskogo teatru im I Franka V 1937 r vin pochav a v 1941 r zakinchiv pereklad Slova o polku Igorevim V ci zh roki vin zajmavsya perekladami tvoriv O Pushkina i napisav Krimski virshi Meshkav L Grebinka v Moskvi na najmanih kvartirah a v 1940 r jogo zaprosiv na prozhivannya u svij dim tovarish po navchannyu v Literaturnomu instituti na viddil poeziyi Snesarov Oleksandr Andrijovich 1918 r narodzhennya zaginuv v 1941 r v boyah pid Moskvoyu Gospodineyu v domi bula jogo sestra Snesarova Yevgeniya Andriyivna 1912 r nar yih batko Andrij Yevgenovich Snesarov 1865 1937 buv general lejtenantom carskoyi armiyi v pershu svitovu vijnu komanduvav korpusom V 1917 r perejshov na bik radyanskoyi vladi brav uchast v pobudovi zbrojnih sil radyanskoyi derzhavi brav uchast v oboroni Caricina v 1919 1921 rr buv nachalnikom Akademiyi Generalnogo shtabu a pislya yiyi profesorom V 1930 r vin buv zaareshtovanij jomu bulo pred yavleno zvinuvachennya po st 58 i zaslanij v GULAG na 10 rokiv pomer vin v 1937 r Jogo sim ya zhila v Moskvi na Zubovskomu bulvari Po generalnomu planovi perebudovi Moskvi yih budinok pidlyagav znosu Voni oderzhali groshovu kompensaciyu i dilyanku zemli na st Kuskovo bilya Moskvi dlya pobudovi budinku Tut yim i pobudovano dvopoverhovij derev yanij budinok znesenij v 1961 r pri rozbudovi Moskvi Treba skazati sho z sim yeyu represovanogo Snesarova A Ye radyanska vlada vchinila ne tak nemiloserdno yak iz sim yami inshih represovanih voyenachalnikiv Yevgeniya Andriyivna she do vijni pochala navchatisya v instituti inozemnih mov navchalasya tam z perervami do 1954 roku i v 1941 roci vona vzhe vikladala v shkoli anglijsku movu a yiyi brat Oleksandr Andrijovich navchavsya v literaturnomu instituti Spogadi pro Leonida GrebinkuAvtor mav zustrich z Yevgeniyeyu Andriyivnoyu na yiyi kvartiri v Moskvi na Lomonosovskomu prospekti Pri zustrichi ta u listah vona rozpovidala pro Leonida Grebinku Rostu vin buv serednogo micnoyi staturi Ne hvoriv mabut buv kripkogo zdorov ya kolir jogo volossya temnij Pobalakati i pomirkuvati vin lyubiv Rozmovi u nas buli kololiteraturni pro mistectvo politichni Pro sebe pro svoyih brativ nikoli nichogo ne rozpovidav Pro batkiv skazav sho voni pomerli i bilshe nichogo ne stav utochnyat Govoriv vin garyachkovo nadto koli rozmova zahodila pro Ukrayinu yiyi nesvobodu zalezhnist yiyi vid Rosiyi Ukrayinskij patriotizm hvoroblivo prostupav u nomu Navit koli troshki brali na kpini vin liz na stinku Govoriv vin rizko nervovo zavzhdi vidstoyuyuchi shos svoye hocha j vidstoyuvati nache ne bulo chogo Vin konche gramotno vislovlyuvav svoyi dumki mova jogo bula nasichena sinonimami metaforami Svoyi perekladi Shekspira vin inkoli chitav meni yak znavcyu anglijskoyi movi Osobiste zhittyaU Kiyevi vin odruzhivsya z Kozakevich Gannoyu Abramivnoyu z yakoyu prozhivav do 1937 r pro prichini rozrivu shlyubu i za nayavnist chi vidsutnist u nih ditej nichogo nevidomo Aresht Zhiv vin v odnij kimnati z moyim bratom Oleksandrom de jogo i zaareshtuvali 24 chervnya 1941 roku Prijshli za nim koli vin i brat mij she spali Vse sho bulo v nogo iz dokumentiv i paperiv voni zabrali yak vdalosya vstanoviti vsi paperi jogo vilucheni pri areshti buli znisheni 18 zhovtnya 1941 roku pri perevedenni jogo iz moskovskoyi v yaznici do sarativskoyi 17 listopada 1941 roku Leonid Grebinka buv zasudzhenij vijskovim tribunalom vijsk NKVS Sarativskoyi oblasti na pidstavi st st 58 8 58 10 ch 1 58 1 KK RSFSR 1926 roku do rozstrilu Cogo zh dnya vin podav do vijskovoyi kolegiyi Verhovnogo sudu SRSR kasacijnu skargu yaka zalishila virok vijskovogo tribunalu 17 11 1941 roku bez zmin Kasacijna skarga L Grebinki za jogo prohannyam bula napravlena do Prezidiyi Verhovnoyi Radi yaka na svoyemu zasidanni 22 kvitnya 1942 roku zatverdila podanij na rozglyad proyekt virishennya doli 242 smertnikiv V comu proyekti L Grebinci rozstril zaminyavsya desyatma rokami pozbavlennya voli Avtori cogo proyektu kasacijnogo spisku mabut hotili pokazati kerivnictvu derzhavi sho voni starayutsya po mozhlivosti zberegti dlya derzhavi poetichni talanti v tim chisli nashadka klasika literaturi Yevgena Pavlovicha Grebinki V toj samij chas ci avtori buli perekonani sho Leonid Grebinka yak sin dvoryanina ye nenadijnim elementom yakij pidlyagaye znishennyu Nimi i bula nadislana vidpovidna vkazivka do sarativskoyi v yaznici Tomu pom yakshennya miri pokarannya ne dizhdavsya vin nibito pomer 14 kvitnya 1942 roku vid kishkovoyi intoksikaciyi yak zapisano v akti pro jogo smert Vshanuvannya pam yatiV 1990 roci zusillyami dobrodiya R Docenka yakij vidshukav tvori i perekladi Leonida Grebinki vsi tvori jogo buli zibrani dokupi i opublikovani v zbirci pid tiyeyu zh nazvoyu Radist chornozemna Primitkihttp www grebenka com news 1 2012 05 06 992 70 rokiv zagibeli Leonida Grebinki odnogo iz pismennickih talantiv rodini Grebinok www ns slovo org ua Arhiv originalu za 6 serpnya 2021 Procitovano 6 serpnya 2021 Hrebinka Leonid 1990 Radistʹ chornozemna poezii pereklady Kyiv Dnipro ISBN 5 308 00642 3 OCLC 757917292 Dzherelawww grebenka com 29 serpnya 2011 u Wayback Machine https web archive org web 20220123150541 https www grebenka com index pro siniv evgena apollonovicha grebinki pro brativ i sester e p grebinki ta jikh nashhadkiv 0 542 Arhivovano23 sichnya 2022 u Wayback Machine Pro siniv Yevgena Apollonovicha Grebinki Azhnyuk M Neznanij ukrayinskij Gamlet Vsesvit 1971 12 S 123 125 Docenko R Vidkritij vdruge Vitchizna 1976 4 S 214 216 Dzyuba I Vertayetsya iz zabuttya Grebinka L Radist chornozemna Poeziyi perekladi Uporyad ta avt prim R Docenko K 1990 S 5 17

Дата публікації:
Топ