Михайло Карлович Левандовський (15 травня 1890, місто Тифліс, тепер місто Тбілісі, Республіка Грузія — розстріляний 29 липня 1938, місто Москва) — радянський військовий діяч, командувач Приморської групи військ Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії, командарм 2-го рангу РСЧА (1935). Член ЦК Комуністичної партії (більшовиків) Грузії. Член ЦВК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (у 1937—1938 роках).
Левандовський Михайло Карлович | |
---|---|
рос. Михаил Карлович Левандовский | |
Ім'я при народженні | рос. Михаил Карлович Левандовский |
Народився | 3 (15) травня 1890 Тифліс, Російська імперія |
Помер | 29 липня 1938 (48 років) Москва, СРСР |
Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» |
Країна | Російська імперія РРФСР СРСР |
Діяльність | політик |
Alma mater | d |
Учасник | Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Радянське завоювання Азербайджану, d, Радянсько-грузинська війна, d, Басмацтво і d |
Членство | Центральний виконавчий комітет СРСР |
Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
Військове звання | командарм другого рангу і штабскапітан |
Партія | ВКП(б) |
Нагороди | |
|
Біографія
Народився в родині польського селянина. Батько служив унтерофіцером на надстроковій службі в російській армії. Мати — росіянка. У 1892 році батько помер від жовтої лихоманки. Через декілька років мати знову вийшла заміж за терського козака і родина переїхала на його батьківщину в станицю Миколаївська Сунженського відділу Терського козачого війська. Там Михайло Левандовський закінчив трирічну церковноприходську школу.
Пізніше родина переїхала в місто Грозний, де вітчим працював кочегаром на нафтоперегінному заводі. Михайло Левандовський працював мастильником на тому ж заводі, потім розсильним в поштовій конторі, учнем складача в друкарні. Закінчив Грозненське міське чотирирічне училище і Грозненське реальне училище.
У 1910 році як вихідець з козачої сім'ї зумів поступити у Володимирське військове училище в Санкт-Петербурзі, закінчивши його в 1912 році. Служив у 202-му Горійському піхотному полку, розквартированому в Кутаїсі, молодший офіцер кулеметної команди полку.
З 1914 року — на фронтах Першої світової війни. Брав участь у бойових діях в Східній Пруссії, в Галичині, під Варшавою. Став командиром кулеметної роти, нагороджений п'ятьма бойовими нагородами. У боях був двічі контужений, іншим разом — важко. Після одужання зарахований до Тифліської школи прапорщиків курсовим командиром і викладачем військової справи. З березня 1916 року служив начальником відділення, начальником відділу в 1-му броньовому автомобільному дивізіоні в Петрограді. У 1916 році отримав військове звання штабскапітан.
Брав участь в революційних подіях 1917 року, у тому числі в придушенні виступу генерала Корнілов. Служив командиром броньового дивізіону. Відразу після жовтневого перевороту брав участь в придушенні виступу Керенського і Краснова. З початку демобілізації російської армії в січні 1918 року повернувся до родини в місто Грозний. На початку 1918 року вступив в партію есерів-максималістів.
У 1918 році вступив до роти робітничої самооборони Грозненського нафтоперегінного заводу. Незабаром на зборах бійців роти був обраний її командиром. З березня 1918 року — відповідальний організатор Червоної Гвардії в Грозному, а також військовий комісар Грозного і Владикавказу.
З травня 1918 року — народний комісар у військових справах Терської Радянської Республіки. Під час з'їзду горських народів у Владикавказі очолив оборону будівлі, де розташувалися частина делегатів з'їзду і штаб місцевого гарнізону, проти білогвардійських військ. Три доби відбивав атаки білих козаків, потім з боєм прорвався з оточення і привів загін у Беслан. Звідти на чолі червоногвардійських сил почав наступ на Владикавказ і вибив козаків з міста 11 серпня 1918 року.
У серпні 1918 року зарахований до Червоної армії й призначений командувачем Владикавказько-Грозненської групи військ. З грудня 1918 року — начальник оперативного відділу 11-ї армії Південного фронту РСЧА на Північному Кавказі.
З січня 1919 року — командувач військ 11-ї армії РСЧА. Організував відхід залишків 11-ї армії до Астрахані, на початку походу захворів на тиф і доставлений в Астрахань без свідомості. Після одужання взяв участь в обороні Астрахані. З 13 лютого по 20 березня 1919 року — командир 1-ї особливої кавалерійської дивізії РСЧА. У березні 1919 року був начальником Західної бойової ділянки Кавказько-Каспійського фронту, з квітня 1919 року — командиром 7-ї кавалерійської дивізії РСЧА. З травня 1919 року — начальник 33-ї стрілецької дивізії, яку сам же сформував в Астрахані, на чолі її перекинутий на Дон, брав участь у боях проти військ Денікіна, Мамонтова і повсталих донських козаків. Відзначився під час боїв за Донбас і Ростов-на-Дону на початку 1920 року.
З березня 1920 року — командувач знову сформованої 11-ї армії РСЧА, на чолі її вів наступальні операції зі знищення останніх угрупувань денікінської армії на Північному Кавказі. У квітні — травні 1920 року провів операцію з захоплення Азербайджану і скиданню мусаватистського уряду. З липня 1920 року по травень 1921 року (з перервами) — командувач 9-ї армії РСЧА, на чолі якої відзначився при знищенні десанту Улагая на Кубань, а також в радянсько-грузинській війні.
Одночасно в жовтні 1920 — січні 1921 року — командувач Терською групою військ РСЧА, з січня по березень 1921 року — Терсько-дагестанською групою військ. У березні — квітні 1921 року — командувач 10-ї Терсько-Дагестанської армії Кавказького фронту.
У липні — вересні 1921 року — губернський військовий комісар Тамбовської губернії.
З вересня 1921 року — помічник, потім заступник командувача військ Північно-Кавказького військового округу. У 1923 році отримав важкі травми в автомобільній катастрофі, ускладнені зараженням крові, що почалося, довгий час лікувався.
З грудня 1923 року був помічником командувача Збройними силами України й Криму.
З квітня 1924 року по листопад 1925 року — командувач військ і член Революційної військової ради Туркестанського фронту, керував боротьбою з басмацтвом на усій території Середньої Азії.
З листопада 1925 року — командувач військ Кавказької Червонопрапорної армії. З березня 1928 року одночасно уповноважений народного комісара у військових і морських справах СРСР при Раді народних комісарів Закавказької РФСР.
З жовтня 1928 року — начальник Головного управління РСЧА. З грудня 1929 року — командувач військ Сибірського військового округу. У 1932—1933 роках стажувався в німецькому рейхсвері.
З листопада 1933 року — командувач військ Кавказької Червонопрапорної армії, а коли в червні 1935 року на її основі був сформований Закавказький військовий округ — став його командувачем.
З червня 1937 по лютий 1938 року — командувач Приморської групи військ Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії. Член Військової ради при Народному комісарові оборони СРСР.
23 лютого 1938 року заарештований. Визнав себе винним в участі в антирадянській, троцькістській і військово-фашистській змові в РСЧА. 29 липня 1938 року засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР до найвищої міри покарання. Розстріляний того ж дня в Москві, похований на полігоні Комунарка.
Визначенням Військової колегії Верховного суду СРСР від 28 квітня 1956 року реабілітований.
Нагороди
- Орден Леніна (22.03.1936)
- Орден Червоного Прапора (19.10.1920)
- Орден Червоного Прапора Азербайджанської РСР (травень 1921)
- Орден Трудового Червоного Прапора Таджицької РСР (вересень 1930)
- Орден Святого Володимира 4-го ст. з мечами і бантом (ВП 4.03.1915)
- Орден Святого Станіслава 3-го ст. з мечами і бантом (ВП 16.11.1915)
- Орден Святої Анни 3-го ст. з мечами і бантом (ВП 7.05.1916)
- Орден Святого Станіслава 2-го ст. з мечами (ВП 19.09.1916)
Джерела
- Соломин Н. Легенда о командарме (о командарме 2-го ранга М. К. Левандовском). М.:Политиздат, 1989. (рос.)
- Мильбах В. С. Особая Краснознамённая Дальневосточная армия (Краснознамённый Дальневосточный фронт). Политические репрессии командно-начальствующего состава, 1937—1938 гг. СПб.: Изд-во СПбГУ, 2007. (рос.)
- Черушев Н. С., Черушев Ю. Н. Расстрелянная элита РККА (командармы 1-го и 2-го рангов, комкоры, комдивы и им равные): 1937—1941. Биографический словарь. М.: Кучково поле; Мегаполис, 2012. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mihajlo Karlovich Levandovskij 15 travnya 1890 18900515 misto Tiflis teper misto Tbilisi Respublika Gruziya rozstrilyanij 29 lipnya 1938 misto Moskva radyanskij vijskovij diyach komanduvach Primorskoyi grupi vijsk Osoblivoyi Chervonoprapornoyi Dalekoshidnoyi armiyi komandarm 2 go rangu RSChA 1935 Chlen CK Komunistichnoyi partiyi bilshovikiv Gruziyi Chlen CVK SRSR Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 1 go sklikannya u 1937 1938 rokah Levandovskij Mihajlo Karlovichros Mihail Karlovich LevandovskijIm ya pri narodzhenniros Mihail Karlovich LevandovskijNarodivsya3 15 travnya 1890 Tiflis Rosijska imperiyaPomer29 lipnya 1938 1938 07 29 48 rokiv Moskva SRSRPohovannyaRozstrilnij poligon Komunarka Krayina Rosijska imperiya RRFSR SRSRDiyalnistpolitikAlma materdUchasnikPersha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi Radyanske zavoyuvannya Azerbajdzhanu d Radyansko gruzinska vijna d Basmactvo i dChlenstvoCentralnij vikonavchij komitet SRSRPosadadeputat Verhovnoyi radi SRSR d Vijskove zvannyakomandarm drugogo rangu i shtabskapitanPartiyaVKP b Nagorodi Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Levandovskij BiografiyaNarodivsya v rodini polskogo selyanina Batko sluzhiv unteroficerom na nadstrokovij sluzhbi v rosijskij armiyi Mati rosiyanka U 1892 roci batko pomer vid zhovtoyi lihomanki Cherez dekilka rokiv mati znovu vijshla zamizh za terskogo kozaka i rodina pereyihala na jogo batkivshinu v stanicyu Mikolayivska Sunzhenskogo viddilu Terskogo kozachogo vijska Tam Mihajlo Levandovskij zakinchiv tririchnu cerkovnoprihodsku shkolu Piznishe rodina pereyihala v misto Groznij de vitchim pracyuvav kochegarom na naftopereginnomu zavodi Mihajlo Levandovskij pracyuvav mastilnikom na tomu zh zavodi potim rozsilnim v poshtovij kontori uchnem skladacha v drukarni Zakinchiv Groznenske miske chotiririchne uchilishe i Groznenske realne uchilishe U 1910 roci yak vihidec z kozachoyi sim yi zumiv postupiti u Volodimirske vijskove uchilishe v Sankt Peterburzi zakinchivshi jogo v 1912 roci Sluzhiv u 202 mu Gorijskomu pihotnomu polku rozkvartirovanomu v Kutayisi molodshij oficer kulemetnoyi komandi polku Z 1914 roku na frontah Pershoyi svitovoyi vijni Brav uchast u bojovih diyah v Shidnij Prussiyi v Galichini pid Varshavoyu Stav komandirom kulemetnoyi roti nagorodzhenij p yatma bojovimi nagorodami U boyah buv dvichi kontuzhenij inshim razom vazhko Pislya oduzhannya zarahovanij do Tifliskoyi shkoli praporshikiv kursovim komandirom i vikladachem vijskovoyi spravi Z bereznya 1916 roku sluzhiv nachalnikom viddilennya nachalnikom viddilu v 1 mu bronovomu avtomobilnomu divizioni v Petrogradi U 1916 roci otrimav vijskove zvannya shtabskapitan Brav uchast v revolyucijnih podiyah 1917 roku u tomu chisli v pridushenni vistupu generala Kornilov Sluzhiv komandirom bronovogo divizionu Vidrazu pislya zhovtnevogo perevorotu brav uchast v pridushenni vistupu Kerenskogo i Krasnova Z pochatku demobilizaciyi rosijskoyi armiyi v sichni 1918 roku povernuvsya do rodini v misto Groznij Na pochatku 1918 roku vstupiv v partiyu eseriv maksimalistiv U 1918 roci vstupiv do roti robitnichoyi samooboroni Groznenskogo naftopereginnogo zavodu Nezabarom na zborah bijciv roti buv obranij yiyi komandirom Z bereznya 1918 roku vidpovidalnij organizator Chervonoyi Gvardiyi v Groznomu a takozh vijskovij komisar Groznogo i Vladikavkazu Z travnya 1918 roku narodnij komisar u vijskovih spravah Terskoyi Radyanskoyi Respubliki Pid chas z yizdu gorskih narodiv u Vladikavkazi ocholiv oboronu budivli de roztashuvalisya chastina delegativ z yizdu i shtab miscevogo garnizonu proti bilogvardijskih vijsk Tri dobi vidbivav ataki bilih kozakiv potim z boyem prorvavsya z otochennya i priviv zagin u Beslan Zvidti na choli chervonogvardijskih sil pochav nastup na Vladikavkaz i vibiv kozakiv z mista 11 serpnya 1918 roku U serpni 1918 roku zarahovanij do Chervonoyi armiyi j priznachenij komanduvachem Vladikavkazko Groznenskoyi grupi vijsk Z grudnya 1918 roku nachalnik operativnogo viddilu 11 yi armiyi Pivdennogo frontu RSChA na Pivnichnomu Kavkazi Z sichnya 1919 roku komanduvach vijsk 11 yi armiyi RSChA Organizuvav vidhid zalishkiv 11 yi armiyi do Astrahani na pochatku pohodu zahvoriv na tif i dostavlenij v Astrahan bez svidomosti Pislya oduzhannya vzyav uchast v oboroni Astrahani Z 13 lyutogo po 20 bereznya 1919 roku komandir 1 yi osoblivoyi kavalerijskoyi diviziyi RSChA U berezni 1919 roku buv nachalnikom Zahidnoyi bojovoyi dilyanki Kavkazko Kaspijskogo frontu z kvitnya 1919 roku komandirom 7 yi kavalerijskoyi diviziyi RSChA Z travnya 1919 roku nachalnik 33 yi strileckoyi diviziyi yaku sam zhe sformuvav v Astrahani na choli yiyi perekinutij na Don brav uchast u boyah proti vijsk Denikina Mamontova i povstalih donskih kozakiv Vidznachivsya pid chas boyiv za Donbas i Rostov na Donu na pochatku 1920 roku Chlen RKP b z 1920 roku Z bereznya 1920 roku komanduvach znovu sformovanoyi 11 yi armiyi RSChA na choli yiyi viv nastupalni operaciyi zi znishennya ostannih ugrupuvan denikinskoyi armiyi na Pivnichnomu Kavkazi U kvitni travni 1920 roku proviv operaciyu z zahoplennya Azerbajdzhanu i skidannyu musavatistskogo uryadu Z lipnya 1920 roku po traven 1921 roku z perervami komanduvach 9 yi armiyi RSChA na choli yakoyi vidznachivsya pri znishenni desantu Ulagaya na Kuban a takozh v radyansko gruzinskij vijni Odnochasno v zhovtni 1920 sichni 1921 roku komanduvach Terskoyu grupoyu vijsk RSChA z sichnya po berezen 1921 roku Tersko dagestanskoyu grupoyu vijsk U berezni kvitni 1921 roku komanduvach 10 yi Tersko Dagestanskoyi armiyi Kavkazkogo frontu U lipni veresni 1921 roku gubernskij vijskovij komisar Tambovskoyi guberniyi Z veresnya 1921 roku pomichnik potim zastupnik komanduvacha vijsk Pivnichno Kavkazkogo vijskovogo okrugu U 1923 roci otrimav vazhki travmi v avtomobilnij katastrofi uskladneni zarazhennyam krovi sho pochalosya dovgij chas likuvavsya Z grudnya 1923 roku buv pomichnikom komanduvacha Zbrojnimi silami Ukrayini j Krimu Z kvitnya 1924 roku po listopad 1925 roku komanduvach vijsk i chlen Revolyucijnoyi vijskovoyi radi Turkestanskogo frontu keruvav borotboyu z basmactvom na usij teritoriyi Serednoyi Aziyi Z listopada 1925 roku komanduvach vijsk Kavkazkoyi Chervonoprapornoyi armiyi Z bereznya 1928 roku odnochasno upovnovazhenij narodnogo komisara u vijskovih i morskih spravah SRSR pri Radi narodnih komisariv Zakavkazkoyi RFSR Z zhovtnya 1928 roku nachalnik Golovnogo upravlinnya RSChA Z grudnya 1929 roku komanduvach vijsk Sibirskogo vijskovogo okrugu U 1932 1933 rokah stazhuvavsya v nimeckomu rejhsveri Z listopada 1933 roku komanduvach vijsk Kavkazkoyi Chervonoprapornoyi armiyi a koli v chervni 1935 roku na yiyi osnovi buv sformovanij Zakavkazkij vijskovij okrug stav jogo komanduvachem Z chervnya 1937 po lyutij 1938 roku komanduvach Primorskoyi grupi vijsk Osoblivoyi Chervonoprapornoyi Dalekoshidnoyi armiyi Chlen Vijskovoyi radi pri Narodnomu komisarovi oboroni SRSR 23 lyutogo 1938 roku zaareshtovanij Viznav sebe vinnim v uchasti v antiradyanskij trockistskij i vijskovo fashistskij zmovi v RSChA 29 lipnya 1938 roku zasudzhenij Vijskovoyu kolegiyeyu Verhovnogo sudu SRSR do najvishoyi miri pokarannya Rozstrilyanij togo zh dnya v Moskvi pohovanij na poligoni Komunarka Viznachennyam Vijskovoyi kolegiyi Verhovnogo sudu SRSR vid 28 kvitnya 1956 roku reabilitovanij NagorodiOrden Lenina 22 03 1936 Orden Chervonogo Prapora 19 10 1920 Orden Chervonogo Prapora Azerbajdzhanskoyi RSR traven 1921 Orden Trudovogo Chervonogo Prapora Tadzhickoyi RSR veresen 1930 Orden Svyatogo Volodimira 4 go st z mechami i bantom VP 4 03 1915 Orden Svyatogo Stanislava 3 go st z mechami i bantom VP 16 11 1915 Orden Svyatoyi Anni 3 go st z mechami i bantom VP 7 05 1916 Orden Svyatogo Stanislava 2 go st z mechami VP 19 09 1916 DzherelaSolomin N Legenda o komandarme o komandarme 2 go ranga M K Levandovskom M Politizdat 1989 ros Milbah V S Osobaya Krasnoznamyonnaya Dalnevostochnaya armiya Krasnoznamyonnyj Dalnevostochnyj front Politicheskie repressii komandno nachalstvuyushego sostava 1937 1938 gg SPb Izd vo SPbGU 2007 ros Cherushev N S Cherushev Yu N Rasstrelyannaya elita RKKA komandarmy 1 go i 2 go rangov komkory komdivy i im ravnye 1937 1941 Biograficheskij slovar M Kuchkovo pole Megapolis 2012 ros