Латентна теплота

Прихована теплота — кількість теплоти, яка поглинається або виділяється тілом при фазовому переході першого роду.

При переході з рідкого стану в газоподібний говорять про приховану теплоту випаровування, і, навпаки, при переході з газоподібного стану в рідкий — про приховану теплоту конденсації. При переході з рідкого стану в твердий говорять про приховану теплоту кристалізації, а при переході з твердого стану в рідкий про приховану теплоту плавлення.

В сучасній термінології частіше використовується ентальпія фазового переходу.

Термін прихована теплота запровадив у 1762 році Джозеф Блек. Його походження пов'язане з тим, що ця теплота наче ховається в структурі агрегатного стану і наче вивільняється при переході з більш високотемпературного стану в холодніший.

Метеорологія

В метеорології, прихований тепловий потік це потік енергії від поверхні Землі в атмосферу, який пов'язаний з випаровуванням або транспірацією води на поверхні з наступною конденсацією водяної пари в тропосфері. Це важливий складник енергетичного кошторису поверхні Землі. Потік прихованої теплоти зазвичай вимірювали за допомогою ^[en] або, з середини 1900-х, методом вихорової коваріації.

Питома прихована теплота

Питома прихована теплота (L) виражає кількість енергії в формі теплоти (Q) необхідної, щоб повністю провести фазовий перехід одиниці маси (m), зазвичай 1кг, речовини як інтенсивну властивість:

${\displaystyle L={\frac {Q}{m}}.}$

Інтенсивні властивості це характеристики матеріалу і вони не залежать від кількості або розмірів зразка. Зазвичай в літературі згадують і подають в таблицях питому приховану теплоту розтоплення і питому приховану теплоту випаровування.

З цього означення, прихована теплота на задану масу обчислюється так

${\displaystyle Q={m}{L}}$

де:

Q — кількість енергії вивільненої або спожитої під час зміни фази речовини (в кДж),

m — маса речовини (в кг) і

L — питома прихована теплота для розглядуваної речовини (в кДж кг⁻¹).

Література

• Гомонай В. І., Гомонай О. В. Фізична хімія. — Ужгород : Патент, 2004. — 712 с.