Альфонс де Ламартін | ||||
---|---|---|---|---|
Alphonse de Lamartine | ||||
Альфонс де Ламартін | ||||
Ім'я при народженні | Альфонс Марі Луї Прат-де-Ламартін | |||
Народився | 21 жовтня 1790 Макон | |||
Помер | 28 лютого 1869 (78 років) Париж | |||
Поховання | Сен-Пуен | |||
Громадянство | Франція | |||
Місце проживання | d | |||
Діяльність | пеот, дипломат, політик | |||
Сфера роботи | поезія, проза, театр, автобіографія, історія, мемуари і вегетаріанство | |||
Мова творів | французька | |||
Напрямок | романтизм | |||
Жанр | поезія, роман у віршах, прозовий роман, мемуари | |||
Magnum opus | поетична збірка «Méditations» | |||
Членство | Французька академія (28 лютого 1869)[1] і d (1869)[2] | |||
Мати | d | |||
Родичі | d[3] | |||
У шлюбі з | d | |||
Діти | d[4] і d[4] | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
| ||||
Альфонс де Ламартін у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Альфонс Марі Луї де Прат де Ламартін (фр. Alphonse Marie Louis de Prat de Lamartine, 21 жовтня 1790, Макон — 28 лютого 1869, Париж) — французький письменник і політичний діяч. Яскравий представник французького романтизму.
Біографія
Ламартін народився в місті Макон. Його батьки були збіднілими дворянами. Батько прищепив синові почуття відданості до законної монархії ; мати була ревною католичкою. Дитинство та юнацькі роки Ламартін провів разом з матір'ю і п'ятьма сестрами; що, разом з любов'ю до природи, породило в ньому певну м'якість характеру і схильність до сентиментальної мрійливості.
З дитинства улюбленим читанням було Євангеліє, а з французьких поетів — Жан Расін. Шкільне виховання Ламартін отримав спочатку в Ліоні, потім у єзуїтській школі у Белле. Повернувшись на батьківщину, він вивчав класичних авторів, захоплювався Руссо і Бернардом де-Сен-П'єром і з захопленням сприймав нові літературні віяння. Його юнацькі захоплення складають сюжет численних поем, де, в розповідях про Ельвірі, Леноре, Граціеле, передані справжні епізоди з життя поета, лише злегка прикрашені вигадкою. Особливу роль в житті Ламартіна грала любов до молодої жінки, оспіваної ним під ім'ям Ельвіри; вона рано померла, і сумні мрії про втрачене щастя наклали на поезію Ламартіна змусили його шукати розради у релігії. Він багато подорожував, жив у Італії, пробував щастя на дипломатичній кар'єрі.
Творчість
У 1820 році вийшла його перша збірка віршів: «Méditations», яка мала відразу величезний успіх, згодом з'явилися «Nouvelles Méditations» (1823), «Harmonies» (1835), «Jocelyn» (1835), "Chute d'un Ange "(1838), " Recueillements poétiques "(1839). У 1829 році Ламартін обраний членом французької Академії; в 1832 році він здійснив велику подорож по Сходу і описав його в «Voyage en Orient» (1835). Час з 1839 по 1849 рік — розквіт політичної діяльності Ламартіна (див. нижче). Останні двадцять років життя Ламартіна були сповнені поневірянь і страждань. Літературне значення мають насамперед його перші віршовані збірки. Французька критика одностайно визнає автора «Méditations» одним з найбільших поетів Франції. Його талант, на думку фахівців, не поступається Вікторові Гюго, проте він не очолював школу романтизму. Він стояв поза літературними чварами свого часу, не мав літературного самолюбства (його фізична краса і елеґантна аристократична постава більш задовольняли його, ніж літературний успіх) і сам називав себе дилетантом — "curiosus litterarum. У своїх перших віршах Ламартін наслідував Вольтера , Парні й жартівливими жанру Грессе . Його великі філософські поеми в олександрійських віршах («L'homme», «La Prière», «L'Immortalité»), оди (наприклад, «Enthousiasme») і деякі станси повторюють манеру Ж.-Ж. Руссо та інших поетів XVIII ст. Шатобріан , Гете , мадам де Сталь залучили його до духу часу; під їхнім впливом зміцнів ліричний талант Ламартіна, що шукав стилю для відображення свого внутрішнього світу.
Темою його поезії, суб'єктивної й часом ораторської, стала окреслена вже до нього мадам де Сталь «загадковість людської долі»; її головний зміст — «сумний споглядальний настрій, усамітнення лісів, безмежність обрію, зоряне небо, вічність і нескінченність, що криються в душі християнина» . Шатобріан вніс ідею християнства в художню прозу, Ламартін вніс глибокий християнський настрій в поезію; ці риси об'єднують двох великих представників романтизму . Але Шатобріан, поет пристрасті й яскравих барв, приносить в релігію елемент любові й пристрасті, його християнство сповнене чуттєвості й життєрадісності, Ламартін, у якому віра — справа природного інстинкту і виховання, оспівує любов, очищену і одухотворену скорботою і близькістю смерті, що насувається або вже настала.
У французькій літературі Ламартін створив жанр елегії. «Lac», «Isolement», «A Elvire», «Le Vallon», «Crucifix» найвідоміші його елегії, наділені значно більшою поетичною силою, ніж довгі поеми — «Jocelyn», "Chute d'un Ange ", де поетична краса чергується з риторичною декламацією. У поезії Ламартіна жінка є посередницею між земним життям і вищим, божественним світом; скорбота від думки про втрачену кохану забарвлюється глибокою вірою в безсмертя. Поєднання поетичної меланхолії з інстинктивною вірою становить головну чарівність поезії Ламартіна, що не відрізняється новизною задуму. Вся справа в безпосередності почуття, яким дихає, наприклад, поезія Озеро «Lac», де стара думка про тлінність земного щастя одягнена в неповторно зворушливу форму.
- О часе, зупинись! Спиніться, о хвилини: П'янкого почуття!
- Як втримати навік це щастя безупинне,
- Найкращий день життя?
- Та я дарма прошу хоч трохи на останок: Спинитись мить, — не жде.
- Благаю ніч: «Спинись!», але ясний світанок: Уже на зміну йде.
- (Озеро, переклад Миколи Терещенка)
У ліричних збірках, що з'явилися після перших «Méditations», релігійний настрій все більш посилюється і виливається в гімни, перейняті християнським смиренням. «Harmonies» більш музичні за мовою, але поступаються «Méditations» за ніжністю форми.
Політична діяльність
У молодості Ламартін служив у королівській гвардії, з 1823 по 1829 рік був секретарем посольства в Неаполі й у Флоренції. Князь Поліньяк запропонував йому місце головного секретаря іноземних справ, але Ламартін відмовився, тому що не поділяв реакційних поглядів цього кабінету. У тому ж 1829 році він був призначений послом до герцога Леопольда Саксен-Кобург-Готського. Дізнавшись про липневу революцію, Ламартін подав у відставку. Обраний, у 1833 році, в палату депутатів, він вже у своїй першій промові оголосив себе незалежним консерватором. У політиці він, гасамперед, мораліст, у соціальних питаннях — проповідник прогресу та релігійної терпимості, захисник свободи й пролетаріату. Його блискучі промови хвилювали палату і жадібно читалися.
Певних політичних планів у Ламартіна не було, він підтримував консервативний кабінет Молі, а коли прихильники останнього запропонували йому головування в палаті, він відмовився, заявивши, що є прогресистом, а вони — консерватори. У 1840 році, протидіючи політиці Тьера у східному питанні, Ламартін висловився за розділення Турецької імперії, запропонувавши віддати Константинополь — Росії, Єгипет — Англії, а Сирію — Франції. З 1843 року він стає рішучим противником консервативного напрямку Гізо. Слава Ламартіна досягла свого апогею в 1847 році, коли він випустив у світ «Історію жирондистів». У цій захоплююче написаній книзі він дає блискучу апологію жирондистів. Наукового в книзі доволі мало, в ній представлено ряд блискучих портретів і описів, пройнятих республіканським настроєм.
Після зречення Людовіка-Філіпа (24 лютого 1848 р.) Ламартін рішуче повстав у палаті проти регентства герцогині Орлеанської й виголосив гарячу промову, пропонуючи заснувати тимчасовий уряд і скликати національні збори. Як член тимчасового уряду, Ламартін взяв на себе портфель міністра закордонних справ. Тільки під тиском обставин Ламартін зважився негайно проголосити республіку, в якій він, завдяки таланту і красномовству, став посередником між консерваторами й радикалами. У ці бурхливі дні Ламартін виявив велику мужність і такт. 25 лютого, коли тимчасовому уряду загрожувала небезпека бути розігнаним натовпом, Ламартін вимовив знамениту промову, де красномовно описав жахи революції й оспівав триколірний прапор (на противагу червоному).
4 березня 1848 року Ламартін направив до європейських дворах маніфест в миролюбноу дусі. Ряд народних виступів (у березні та квітні) змусив його вдаватися до збройної сили. Тож популярність Ламартіна падала. Обраний в 10-ти департаментах депутатом в установчі збори, Ламартін був обраний зборами членом виконавчої комісії. Повстання 15 травня було придушене, завдяки розпорядливості Ламартіна. Це був останній день його слави. Бажаючи всіх примирити, він нікого не задовольняв. Збори відкинули його пропозицію про недопущення , а зближення Ламартіна з Ледрю-Ролленом і генералом відштовхнуло від нього і консерваторів, і радикалів. Червневі дні поклали кінець його участі в уряді. В питанні про вибори президента республіки Ламартін розійшовся з Греві, що пропонував обрання президента республіки не народом, а палатою. На виборах у президенти Ламартін отримав дуже мало голосів. Навіть у законодавчі збори 1849 року він не потрапив, хоча виступив кандидатом в 10-ти департаментах.
Повернувшись до літературної діяльності, він заснував і редагував політичний журнал «Conseiller du peuple». У його книзі «Civilisateur» (1851) зібрані цікаві біографії великих людей, особливо Цезаря, що було замаскованою сатирою проти Наполеона . У 1848 році Ламартін написав «Trois mois au pouvoir», а в 1849 році — «Histoire de la révolution de février». У «Histoire de la Russie» (1855), «Histoire de la Turquie», «Histoire des Constituants» виявився занепад таланту Ламартіна. У його «Histoire de la Restauration» (1851—1863) багато драматичних сторінок і художніх нарисів, але наукового значення вона також не має.
Твори
- Поезія
- Méditations poétiques (1820) куди ввійшли «Le Lac» та «L'Isolement»
- La Mort de Socrate (1823)
- Nouvelles Méditations poétiques (1823) куди ввійшли «La Solitude», «Les Préludes» (покладена на музику Ференцом Лістом)
- Le Dernier Chant du pèlerinage d'Harold (1825)
- Epîtres (1825)
- Harmonies poétiques et religieuses (1830) куди ввійшла поезія «Milly, ou la Terre natale»
- Recueillements poétiques (1839)
- Le Désert, ou l'Immatérialité de Dieu (1856)
- La Vigne et la Maison (1857)
- Романи в прозі
- Raphaël (1849)
- Graziella (1849)
- Le Tailleur de pierre de Saint-Point (1851)
- Geneviève, histoire d'une servante (1851)
- Fior d'Aliza (1863)
- Antoniella (1867)
- Епопеї та романи у вірших
- Jocelyn (1836)
- La Chute d'un ange (1838)
- Театр
- Médée (1813 ?, опубліковано в1873)
- Saül (écrit en 1818 mais опубліковано в 1861)
- Toussaint Louverture (1850)
- Історія
- Histoire des Girondins (1847)
- Histoire de la Restauration, 8 томів (1851)
- Histoire des Constituants (1853),
- Histoire de la Turquie (1853—1854)
- Histoire de la Russie (1855).
- Мемуари, автобіографії та дорожні нотатки
- Voyage en Orient (1835)
- Trois Mois au pouvoir (1848)
- Histoire de la révolution de 1848 (1849)
- Confidences contenant le récit de Graziella (1849)
- Nouvelles Confidences contenant le poème des Visions (1851)
- Nouveau Voyage en Orient (1850)
- Mémoires inédits (1870)
- Біографії
- Le Civilisateur, Histoire de l'humanité par les grands hommes, trois tomes (1852 : «Jeanne d'Arc», «Homère», «Bernard de Palissy», «Christophe Colomb», «Cicéron», «Gutemberg» ; 1853 : «Héloïse», «Fénelon», «Socrate», «Nelson», «Rustem», «Jacquard», «Cromwell» (2 частини) ; 1854 : «Cromwell» (3-я частина), «Guillaume Tell», «Bossuet», «Milton», «Antar», «Mad. de Sévigné»)
- Інші твори
- Des destinées de la poésie (1834)
- Sur la politique rationnelle (1831)
- La vie de Mahomet (1854)
- Lectures pour tous ou extraits des oeuvres générales (1854)
- Cours familier de littérature (1856)
- Nombreux discours politiques24
- Листування
- Correspondance d'Alphonse de Lamartine: deuxième série, 1807—1829. Tome III, 1820—1823 (textes réunis, classés et annotés par Christian Croisille ; avec la collaboration de Marie-Renée Morin pour la correspondance Virieu). — Paris: H. Champion, coll. " Textes de littérature moderne et contemporaine " n° 85, 2005. — 521 p., 23 cm. — .
- Lamartine, lettres des années sombres (1853—1867), présentation et notes d'Henri Guillemin, Librairie de l'Université, Fribourg, 1942, 224 pages.
- Lamartine, lettres inédites (1821—1851), présentation d'Henri Guillemin, Aux Portes de France, Porrentruy, 1944, 118 pages.
- Correspondance du 25 décembre 1867
Українські переклади
Окремі вірші Ламартіна переклали українською Василь Щурат, Микола Терещенко, Всеволод Ткаченко.
Афоризми
- Загибель сповнена слави лише за тієї умови, що той, хто гине, не втратив чесноти.
- Найбільша помилка — замість навчання дітей добру прищеплювати їм честь — добро, яке гарне зовні, але пусте або зіпсоване всередині.
- Людське почуття має цікавити інших тільки тоді, коли воно висловлене привселюдно.
- Жіноче серце потребує захисту від чужої цікавості навіть у тому випадку, якщо його володарка — світська леді.
- Зустрічаються людські душі, пізнання яких не викликає жодної цікавості. Так само й скелясті прірви, не викликають бажання ризикувати. І другі, і перші занадто сповнені жахом смерті.
- Історія повинна ставитися до подій неупереджено і спокійно. В іншому випадку вона жахнеться і не зрозуміє істинної природи того, за вивчення чого взялася.
- Кажуть, небесні хмари відображають картину того, над чим пропливають, і несуть її вгору. Так само й людина епохи: вбирає ідеї окремих представників і втілює їх у єдиному прагненні до істини.
- Деякі з подій подібні до засихаючих гілок: в'янучи, вони опадають з древа історії, але зникаючи безслідно, даючи місце новим.
- Під гнітом обставин людина ризикує впасти не тільки в пастку гріхів, але і в капкан власної чесноти.
- Людські таланти здатні дрімати в невіданні до тих пір, поки доля не змусить їх володаря діяти.
- Справжня мета повинна стояти попереду свого шляху. Досягнувши її, не варто повертати назад.
Визнання
У місті Пловдив, Болгарія, іменем Ламартіна названий будинок де він зупинявся під час подорожі на Близький Схід.
Література
- Richard Alix, l'Univers aquatique de Lamartine. Charnay-lès-Mâcon: Richard Alix, 1991. 94 p., 21 cm.
- Richard Alix, Lamartine, un sportsman français. Charnay-lès-Mâcon : Éditions du Musée de la natation, 2004. 158 p., 24 cm.
- Louis Barthou, Lamartine orateur (http://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k48990 [ 16 грудня 2012 у Wayback Machine.])
- Anne-Marie de Brem, Lamartine et les artistes du XIX°s., cat. exp. Musée de la Vie romantique, Paris, 1991
- Pierre Clavilier, La Course contre la honte, Éditions Tribord, 2006, 335 p. (його акція на користь смертної кари).
- Nicolas Courtinat, Philosophie, histoire et imaginaire dans le Voyage en Orient de Lamartine, Honoré Champion, Paris, 2003, 534 p.
- Henri Guillemin,
- Lamartine, l'homme et l'œuvre, Boivin et Cie, Collection Le Livre de l'Étudiant, Paris, 1940, 166 pages. (réédité en 1987 sous le titre abrégé Lamartine')
- Connaissance de Lamartine, Librairie de l'Université, Fribourg, 1942, 312 pages.
- Lamartine et la question sociale, La Palatine, Genève, 1946, 218 pages.
- Lamartine en 1848, PUF, Paris, 1948, 90 pages.
- Lamartine. Documents iconographiques, Éditions Pierre Cailler, Genève, 1958, 230 pages.
- Pierre Michel, Lamartine, reconnaissance et mémoire, Presses Universitaires de Lyon, Lyon, 2006, 100 pages.
- Gérard Unger, Lamartine. Poète et homme d'État, Flammarion, Paris, 1999, 538 pages.
Примітки
- Французька академія — 1635.
- http://www.academiedemacon.fr/wp-content/uploads/2018/02/filliation-fauteuils.pdf
- Saint-Pierre D. Dictionnaire historique des Académiciens de Lyon: 1700-2016 — Lyon: Académie des sciences, belles-lettres et arts de Lyon, 2017. — P. 1369. —
- Kindred Britain
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Посилання
- А. де Ламартін // Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Підручник / Наливайко Д.С., Шахова К.О.. — Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2001. — С. 131-135.
- Ламартін Альфонс Марі Луї де // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 15. — .
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Альфонс де Ламартін |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Alphonse de Lamartine |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ukrcenter Primitki Alfons de LamartinAlphonse de LamartineAlfons de LamartinIm ya pri narodzhenniAlfons Mari Luyi Prat de LamartinNarodivsya21 zhovtnya 1790 1790 10 21 MakonPomer28 lyutogo 1869 1869 02 28 78 rokiv ParizhPohovannyaSen PuenGromadyanstvo FranciyaMisce prozhivannyadDiyalnistpeot diplomat politikSfera robotipoeziya proza teatr avtobiografiya istoriya memuari i vegetarianstvoMova tvorivfrancuzkaNapryamokromantizmZhanrpoeziya roman u virshah prozovij roman memuariMagnum opuspoetichna zbirka Meditations ChlenstvoFrancuzka akademiya 28 lyutogo 1869 1 i d 1869 2 MatidRodichid 3 U shlyubi zdDitid 4 i d 4 AvtografNagorodi Alfons de Lamartin u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u Vikidzherelah Alfons Mari Luyi de Prat de Lamartin fr Alphonse Marie Louis de Prat de Lamartine 21 zhovtnya 1790 Makon 28 lyutogo 1869 Parizh francuzkij pismennik i politichnij diyach Yaskravij predstavnik francuzkogo romantizmu BiografiyaLamartin narodivsya v misti Makon Jogo batki buli zbidnilimi dvoryanami Batko prishepiv sinovi pochuttya viddanosti do zakonnoyi monarhiyi mati bula revnoyu katolichkoyu Ditinstvo ta yunacki roki Lamartin proviv razom z matir yu i p yatma sestrami sho razom z lyubov yu do prirodi porodilo v nomu pevnu m yakist harakteru i shilnist do sentimentalnoyi mrijlivosti Z ditinstva ulyublenim chitannyam bulo Yevangeliye a z francuzkih poetiv Zhan Rasin Shkilne vihovannya Lamartin otrimav spochatku v Lioni potim u yezuyitskij shkoli u Belle Povernuvshis na batkivshinu vin vivchav klasichnih avtoriv zahoplyuvavsya Russo i Bernardom de Sen P yerom i z zahoplennyam sprijmav novi literaturni viyannya Jogo yunacki zahoplennya skladayut syuzhet chislennih poem de v rozpovidyah pro Elviri Lenore Graciele peredani spravzhni epizodi z zhittya poeta lishe zlegka prikrasheni vigadkoyu Osoblivu rol v zhitti Lamartina grala lyubov do molodoyi zhinki ospivanoyi nim pid im yam Elviri vona rano pomerla i sumni mriyi pro vtrachene shastya naklali na poeziyu Lamartina zmusili jogo shukati rozradi u religiyi Vin bagato podorozhuvav zhiv u Italiyi probuvav shastya na diplomatichnij kar yeri TvorchistU 1820 roci vijshla jogo persha zbirka virshiv Meditations yaka mala vidrazu velicheznij uspih zgodom z yavilisya Nouvelles Meditations 1823 Harmonies 1835 Jocelyn 1835 Chute d un Ange 1838 Recueillements poetiques 1839 U 1829 roci Lamartin obranij chlenom francuzkoyi Akademiyi v 1832 roci vin zdijsniv veliku podorozh po Shodu i opisav jogo v Voyage en Orient 1835 Chas z 1839 po 1849 rik rozkvit politichnoyi diyalnosti Lamartina div nizhche Ostanni dvadcyat rokiv zhittya Lamartina buli spovneni poneviryan i strazhdan Literaturne znachennya mayut nasampered jogo pershi virshovani zbirki Francuzka kritika odnostajno viznaye avtora Meditations odnim z najbilshih poetiv Franciyi Jogo talant na dumku fahivciv ne postupayetsya Viktorovi Gyugo prote vin ne ocholyuvav shkolu romantizmu Vin stoyav poza literaturnimi chvarami svogo chasu ne mav literaturnogo samolyubstva jogo fizichna krasa i elegantna aristokratichna postava bilsh zadovolnyali jogo nizh literaturnij uspih i sam nazivav sebe diletantom curiosus litterarum U svoyih pershih virshah Lamartin nasliduvav Voltera Parni j zhartivlivimi zhanru Gresse Jogo veliki filosofski poemi v oleksandrijskih virshah L homme La Priere L Immortalite odi napriklad Enthousiasme i deyaki stansi povtoryuyut maneru Zh Zh Russo ta inshih poetiv XVIII st Shatobrian Gete madam de Stal zaluchili jogo do duhu chasu pid yihnim vplivom zmicniv lirichnij talant Lamartina sho shukav stilyu dlya vidobrazhennya svogo vnutrishnogo svitu Temoyu jogo poeziyi sub yektivnoyi j chasom oratorskoyi stala okreslena vzhe do nogo madam de Stal zagadkovist lyudskoyi doli yiyi golovnij zmist sumnij spoglyadalnij nastrij usamitnennya lisiv bezmezhnist obriyu zoryane nebo vichnist i neskinchennist sho kriyutsya v dushi hristiyanina Shatobrian vnis ideyu hristiyanstva v hudozhnyu prozu Lamartin vnis glibokij hristiyanskij nastrij v poeziyu ci risi ob yednuyut dvoh velikih predstavnikiv romantizmu Ale Shatobrian poet pristrasti j yaskravih barv prinosit v religiyu element lyubovi j pristrasti jogo hristiyanstvo spovnene chuttyevosti j zhittyeradisnosti Lamartin u yakomu vira sprava prirodnogo instinktu i vihovannya ospivuye lyubov ochishenu i oduhotvorenu skorbotoyu i blizkistyu smerti sho nasuvayetsya abo vzhe nastala U francuzkij literaturi Lamartin stvoriv zhanr elegiyi Lac Isolement A Elvire Le Vallon Crucifix najvidomishi jogo elegiyi nadileni znachno bilshoyu poetichnoyu siloyu nizh dovgi poemi Jocelyn Chute d un Ange de poetichna krasa cherguyetsya z ritorichnoyu deklamaciyeyu U poeziyi Lamartina zhinka ye poseredniceyu mizh zemnim zhittyam i vishim bozhestvennim svitom skorbota vid dumki pro vtrachenu kohanu zabarvlyuyetsya glibokoyu viroyu v bezsmertya Poyednannya poetichnoyi melanholiyi z instinktivnoyu viroyu stanovit golovnu charivnist poeziyi Lamartina sho ne vidriznyayetsya noviznoyu zadumu Vsya sprava v bezposerednosti pochuttya yakim dihaye napriklad poeziya Ozero Lac de stara dumka pro tlinnist zemnogo shastya odyagnena v nepovtorno zvorushlivu formu O chase zupinis Spinitsya o hvilini P yankogo pochuttya Yak vtrimati navik ce shastya bezupinne Najkrashij den zhittya Ta ya darma proshu hoch trohi na ostanok Spinitis mit ne zhde Blagayu nich Spinis ale yasnij svitanok Uzhe na zminu jde Ozero pereklad Mikoli Tereshenka U lirichnih zbirkah sho z yavilisya pislya pershih Meditations religijnij nastrij vse bilsh posilyuyetsya i vilivayetsya v gimni perejnyati hristiyanskim smirennyam Harmonies bilsh muzichni za movoyu ale postupayutsya Meditations za nizhnistyu formi Politichna diyalnistAlphonse de Lamartine ca 1865 U molodosti Lamartin sluzhiv u korolivskij gvardiyi z 1823 po 1829 rik buv sekretarem posolstva v Neapoli j u Florenciyi Knyaz Polinyak zaproponuvav jomu misce golovnogo sekretarya inozemnih sprav ale Lamartin vidmovivsya tomu sho ne podilyav reakcijnih poglyadiv cogo kabinetu U tomu zh 1829 roci vin buv priznachenij poslom do gercoga Leopolda Saksen Koburg Gotskogo Diznavshis pro lipnevu revolyuciyu Lamartin podav u vidstavku Obranij u 1833 roci v palatu deputativ vin vzhe u svoyij pershij promovi ogolosiv sebe nezalezhnim konservatorom U politici vin gasampered moralist u socialnih pitannyah propovidnik progresu ta religijnoyi terpimosti zahisnik svobodi j proletariatu Jogo bliskuchi promovi hvilyuvali palatu i zhadibno chitalisya Pevnih politichnih planiv u Lamartina ne bulo vin pidtrimuvav konservativnij kabinet Moli a koli prihilniki ostannogo zaproponuvali jomu golovuvannya v palati vin vidmovivsya zayavivshi sho ye progresistom a voni konservatori U 1840 roci protidiyuchi politici Tera u shidnomu pitanni Lamartin vislovivsya za rozdilennya Tureckoyi imperiyi zaproponuvavshi viddati Konstantinopol Rosiyi Yegipet Angliyi a Siriyu Franciyi Z 1843 roku vin staye rishuchim protivnikom konservativnogo napryamku Gizo Slava Lamartina dosyagla svogo apogeyu v 1847 roci koli vin vipustiv u svit Istoriyu zhirondistiv U cij zahoplyuyuche napisanij knizi vin daye bliskuchu apologiyu zhirondistiv Naukovogo v knizi dovoli malo v nij predstavleno ryad bliskuchih portretiv i opisiv projnyatih respublikanskim nastroyem Pislya zrechennya Lyudovika Filipa 24 lyutogo 1848 r Lamartin rishuche povstav u palati proti regentstva gercogini Orleanskoyi j vigolosiv garyachu promovu proponuyuchi zasnuvati timchasovij uryad i sklikati nacionalni zbori Yak chlen timchasovogo uryadu Lamartin vzyav na sebe portfel ministra zakordonnih sprav Tilki pid tiskom obstavin Lamartin zvazhivsya negajno progolositi respubliku v yakij vin zavdyaki talantu i krasnomovstvu stav poserednikom mizh konservatorami j radikalami U ci burhlivi dni Lamartin viyaviv veliku muzhnist i takt 25 lyutogo koli timchasovomu uryadu zagrozhuvala nebezpeka buti rozignanim natovpom Lamartin vimoviv znamenitu promovu de krasnomovno opisav zhahi revolyuciyi j ospivav trikolirnij prapor na protivagu chervonomu 4 bereznya 1848 roku Lamartin napraviv do yevropejskih dvorah manifest v mirolyubnou dusi Ryad narodnih vistupiv u berezni ta kvitni zmusiv jogo vdavatisya do zbrojnoyi sili Tozh populyarnist Lamartina padala Obranij v 10 ti departamentah deputatom v ustanovchi zbori Lamartin buv obranij zborami chlenom vikonavchoyi komisiyi Povstannya 15 travnya bulo pridushene zavdyaki rozporyadlivosti Lamartina Ce buv ostannij den jogo slavi Bazhayuchi vsih primiriti vin nikogo ne zadovolnyav Zbori vidkinuli jogo propoziciyu pro nedopushennya a zblizhennya Lamartina z Ledryu Rollenom i generalom vidshtovhnulo vid nogo i konservatoriv i radikaliv Chervnevi dni poklali kinec jogo uchasti v uryadi V pitanni pro vibori prezidenta respubliki Lamartin rozijshovsya z Grevi sho proponuvav obrannya prezidenta respubliki ne narodom a palatoyu Na viborah u prezidenti Lamartin otrimav duzhe malo golosiv Navit u zakonodavchi zbori 1849 roku vin ne potrapiv hocha vistupiv kandidatom v 10 ti departamentah Povernuvshis do literaturnoyi diyalnosti vin zasnuvav i redaguvav politichnij zhurnal Conseiller du peuple U jogo knizi Civilisateur 1851 zibrani cikavi biografiyi velikih lyudej osoblivo Cezarya sho bulo zamaskovanoyu satiroyu proti Napoleona U 1848 roci Lamartin napisav Trois mois au pouvoir a v 1849 roci Histoire de la revolution de fevrier U Histoire de la Russie 1855 Histoire de la Turquie Histoire des Constituants viyavivsya zanepad talantu Lamartina U jogo Histoire de la Restauration 1851 1863 bagato dramatichnih storinok i hudozhnih narisiv ale naukovogo znachennya vona takozh ne maye TvoriPoeziya Meditations poetiques 1820 kudi vvijshli Le Lac ta L Isolement La Mort de Socrate 1823 Nouvelles Meditations poetiques 1823 kudi vvijshli La Solitude Les Preludes pokladena na muziku Ferencom Listom Le Dernier Chant du pelerinage d Harold 1825 Epitres 1825 Harmonies poetiques et religieuses 1830 kudi vvijshla poeziya Milly ou la Terre natale Recueillements poetiques 1839 Le Desert ou l Immaterialite de Dieu 1856 La Vigne et la Maison 1857 Romani v prozi Raphael 1849 Graziella 1849 Le Tailleur de pierre de Saint Point 1851 Genevieve histoire d une servante 1851 Fior d Aliza 1863 Antoniella 1867 Epopeyi ta romani u virshih Jocelyn 1836 La Chute d un ange 1838 Teatr Medee 1813 opublikovano v1873 Saul ecrit en 1818 mais opublikovano v 1861 Toussaint Louverture 1850 Istoriya Histoire des Girondins 1847 Histoire de la Restauration 8 tomiv 1851 Histoire des Constituants 1853 Histoire de la Turquie 1853 1854 Histoire de la Russie 1855 Memuari avtobiografiyi ta dorozhni notatki Voyage en Orient 1835 Trois Mois au pouvoir 1848 Histoire de la revolution de 1848 1849 Confidences contenant le recit de Graziella 1849 Nouvelles Confidences contenant le poeme des Visions 1851 Nouveau Voyage en Orient 1850 Memoires inedits 1870 Biografiyi Le Civilisateur Histoire de l humanite par les grands hommes trois tomes 1852 Jeanne d Arc Homere Bernard de Palissy Christophe Colomb Ciceron Gutemberg 1853 Heloise Fenelon Socrate Nelson Rustem Jacquard Cromwell 2 chastini 1854 Cromwell 3 ya chastina Guillaume Tell Bossuet Milton Antar Mad de Sevigne Inshi tvori Des destinees de la poesie 1834 Sur la politique rationnelle 1831 La vie de Mahomet 1854 Lectures pour tous ou extraits des oeuvres generales 1854 Cours familier de litterature 1856 Nombreux discours politiques24 Listuvannya Correspondance d Alphonse de Lamartine deuxieme serie 1807 1829 Tome III 1820 1823 textes reunis classes et annotes par Christian Croisille avec la collaboration de Marie Renee Morin pour la correspondance Virieu Paris H Champion coll Textes de litterature moderne et contemporaine n 85 2005 521 p 23 cm ISBN 2 7453 1288 X Lamartine lettres des annees sombres 1853 1867 presentation et notes d Henri Guillemin Librairie de l Universite Fribourg 1942 224 pages Lamartine lettres inedites 1821 1851 presentation d Henri Guillemin Aux Portes de France Porrentruy 1944 118 pages Correspondance du 25 decembre 1867Ukrayinski perekladiOkremi virshi Lamartina pereklali ukrayinskoyu Vasil Shurat Mikola Tereshenko Vsevolod Tkachenko AforizmiZagibel spovnena slavi lishe za tiyeyi umovi sho toj hto gine ne vtrativ chesnoti Najbilsha pomilka zamist navchannya ditej dobru prisheplyuvati yim chest dobro yake garne zovni ale puste abo zipsovane vseredini Lyudske pochuttya maye cikaviti inshih tilki todi koli vono vislovlene privselyudno Zhinoche serce potrebuye zahistu vid chuzhoyi cikavosti navit u tomu vipadku yaksho jogo volodarka svitska ledi Zustrichayutsya lyudski dushi piznannya yakih ne viklikaye zhodnoyi cikavosti Tak samo j skelyasti prirvi ne viklikayut bazhannya rizikuvati I drugi i pershi zanadto spovneni zhahom smerti Istoriya povinna stavitisya do podij neuperedzheno i spokijno V inshomu vipadku vona zhahnetsya i ne zrozumiye istinnoyi prirodi togo za vivchennya chogo vzyalasya Kazhut nebesni hmari vidobrazhayut kartinu togo nad chim proplivayut i nesut yiyi vgoru Tak samo j lyudina epohi vbiraye ideyi okremih predstavnikiv i vtilyuye yih u yedinomu pragnenni do istini Deyaki z podij podibni do zasihayuchih gilok v yanuchi voni opadayut z dreva istoriyi ale znikayuchi bezslidno dayuchi misce novim Pid gnitom obstavin lyudina rizikuye vpasti ne tilki v pastku grihiv ale i v kapkan vlasnoyi chesnoti Lyudski talanti zdatni drimati v nevidanni do tih pir poki dolya ne zmusit yih volodarya diyati Spravzhnya meta povinna stoyati poperedu svogo shlyahu Dosyagnuvshi yiyi ne varto povertati nazad ViznannyaDim Lamartina U misti Plovdiv Bolgariya imenem Lamartina nazvanij budinok de vin zupinyavsya pid chas podorozhi na Blizkij Shid LiteraturaRichard Alix l Univers aquatique de Lamartine Charnay les Macon Richard Alix 1991 94 p 21 cm Richard Alix Lamartine un sportsman francais Charnay les Macon Editions du Musee de la natation 2004 158 p 24 cm Louis Barthou Lamartine orateur http gallica bnf fr ark 12148 bpt6k48990 16 grudnya 2012 u Wayback Machine Anne Marie de Brem Lamartine et les artistes du XIX s cat exp Musee de la Vie romantique Paris 1991 Pierre Clavilier La Course contre la honte Editions Tribord 2006 335 p jogo akciya na korist smertnoyi kari Nicolas Courtinat Philosophie histoire et imaginaire dans le Voyage en Orient de Lamartine Honore Champion Paris 2003 534 p Henri Guillemin Lamartine l homme et l œuvre Boivin et Cie Collection Le Livre de l Etudiant Paris 1940 166 pages reedite en 1987 sous le titre abrege Lamartine Connaissance de Lamartine Librairie de l Universite Fribourg 1942 312 pages Lamartine et la question sociale La Palatine Geneve 1946 218 pages Lamartine en 1848 PUF Paris 1948 90 pages Lamartine Documents iconographiques Editions Pierre Cailler Geneve 1958 230 pages Pierre Michel Lamartine reconnaissance et memoire Presses Universitaires de Lyon Lyon 2006 100 pages Gerard Unger Lamartine Poete et homme d Etat Flammarion Paris 1999 538 pages PrimitkiFrancuzka akademiya 1635 d Track Q161806d Track Q377066 http www academiedemacon fr wp content uploads 2018 02 filliation fauteuils pdf Saint Pierre D Dictionnaire historique des Academiciens de Lyon 1700 2016 Lyon Academie des sciences belles lettres et arts de Lyon 2017 P 1369 ISBN 978 2 9559433 0 4 d Track Q3035447d Track Q730513d Track Q100708549d Track Q456 Kindred Britain d Track Q75653886 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563PosilannyaA de Lamartin Zarubizhna literatura XIX storichchya Doba romantizmu Pidruchnik Nalivajko D S Shahova K O Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2001 S 131 135 Lamartin Alfons Mari Luyi de Zarubizhni pismenniki enciklopedichnij dovidnik u 2 t za red N Mihalskoyi ta B Shavurskogo Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2006 T 2 L Ya S 15 ISBN 966 692 744 6 Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Alfons de Lamartin Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Alphonse de Lamartine