Куликівська битва

Кулико́вська би́тва (рос. Куликовская битва, Мамаево побоище, Донское побоище) — битва, яка відбулася 8 вересня 1380 між військом московського князя Дмитра Донського і військом претендента на ханський престол — Мамая на між річками Доном, та (зараз — Тульська область, Росія). Згідно з неофіційними російськими джерелами це була битва між підконтролькими законному хану Золотої Орди Тохтамишу Москвою, Тверрю і Тулою і між Владимиром та Рязанню, підконтрольними узурпатору Мамаю, наслідком перемоги стала більша самостійність^[] московських князів.

Куликовська битва
Ординське ярмо
Адольф Івон. "Куликовська битва". 1859 рік Адольф Івон. "Куликовська битва". 1859 рік
Координати: 53°39′09″ пн. ш. 38°39′12″ сх. д. / 53.652500000027778526° пн. ш. 38.65350000002777620° сх. д. / 53.652500000027778526; 38.65350000002777620
Дата: 8 вересня 1380 року Місце: Результат: перемога Московського князівства

Куликовська битва. Російський лубок, 1890-ті.

Причини

На початку 1360-х татарський темник половецького походження Мамай Кіят захопив владу в Золотій Орді. За законами лише чингісид (нащадок Чингісхана) міг отримати титул хана, тому Мамай проголосив ханом свого ставленика Абдулу. Більшість татарської знаті та васалів Золотої Орди не визнали його, і фактично під владою Мамая залишалася тільки західна частина Золотої Орди.

У 1377 хан Тохтамиш, за підтримки Тимура, почав завоювання Золотої Орди. За цих умов Московські князі виступили на боці чингісида Тохтамиша, і не визнали влади Мамая.

Зауваження щодо чисельності військ

Історичні дані

Дані щодо чисельності військ, які брали участь у битві, істотно розходяться.

Російський історик Сергій Соловйов у своїй роботі (1851-1879) вказує таку чисельність московських військ: 400 тисяч, хоча і зазначає при цьому, що «историк и не имеет обязанности принимать буквально последнего показания».

Велика Радянська Енциклопедія визначає кількість військ Мамая до 100—150 тис. осіб і до 100—150 тис. осіб на боці московського князівства.

Радянський військовий історик оцінив загальну чисельність населення Московського князівства наприкінці XIV-го століття в 250—300 тис. мешканців, вважав 10 % мобілізаційну напругу і, відповідно, чисельність війська в 25-30 тисяч воїнів від Московського князівства і 25-30 тис. від союзників (разом 50-60 тис.) малоймовірною.

Радянський археолог Анатолій Кірпічніков у роботі «Куликовська битва» шляхом дослідження аналогічних за масштабом битв середньовіччя визначив, що в середньому на кожні 500 метрів фронту припадало не більше як 3-5 тис. воїнів з кожного боку^[].

Сучасні дослідження^[]

Методами палеогеографії встановлено, що розмір вільної від лісу частини Куликовського поля становив близько 2 км². — до 1 км завширшки, до 2-х завдовжки. Для порівняння — площа поля Грюнвальдської битви становила близько 4 км² і на ньому розмістилось 66 тисяч війська: 27 тисяч Тевтонського ордена — у дві лінії фронтом 2.5 км та 39 тисяч об'єднаного польсько-литовсько-руського — у три лінії фронтом 2-2.5 км.

Враховуючи висновки Анатолія Кірпічнікова щодо існуючих на той час норм насиченості поля бою військами та зважаючи на довжину фронту 1 км, загальна чисельність військ в Куликовській битві не могла перевищувати 10-12 тисяч воїнів з кожного боку.

Зауваження щодо місця битви, результатів

Попри багаторічні дослідження на визначеному місці битви, площу якого у 25 гектар повністю дослідили, не віднайдено жодних слідів побоїща, що є дуже дивним, для такої великої кількості воїнів.

Альтернативна версія

Логічним поясненням відсутнусті археологічних знахідок за шість століть є відсутність самої битви, або її незначний масштаб. Історики зазначають можливість зустрічі противників, що включало авангардні бої, проте Мамай з отриманням звістки про наближення Тохтамиша, уникаючи двох битв за дуже малий проміжок часу, відступив в степ для бою з сильнішим за Дмитра ворогом — Тохтамишем.

Є значні суперечності в тезах Великої Радянської Енциклопедії про розгром на Куликовському полі 100—150 тисячного війська Мамая та втрати ним 8/9 воїнів, з урахуванням, що той самий Мамай з такими ж силами через два тижні зійшовся у битві з ханом Тохтамишем на ріці Калці. Неможливо за два тижні зібрати нове військо. Сумнівною є і сама чисельність військ Мамая та Дмитра, яка є завищеною мінімум в 2-4 рази^[].

Велика битва між московитами і татарами (1380) згадується в текстах німецьких хронік XIV—XVI століть. Однак, на відміну від московських джерел, там також зазначається, що після цієї битви навперейми московитам прийшли литовці (у яких татари просили допомоги), і, побивши, відібрали у них здобич. Вочевидь, тут мається на увазі військо литовського князя Ягайла, який йшов на допомогу Мамаю, але не встиг до початку Куликовської битви.

Символічним є той факт, що після перемоги 1380 року на Куликовому полі князь Дмитро Іванович Донський не звільнив московські землі від залежності і втік зі столиці Москви 1382 року. Князю був виданий ярлик на московське княжіння, його сина Василя взято в якості почесного заручника, на державу було накладено вдвічі більшу данину, ніж раніше, і загалом Московське князівство ще майже сто років платило данину степнякам.

Наслідки

За офіційною версією, після поразки, Мамай, відправився назустріч війську Тохтамиша, де на річці Калка зазнав поразки, та втік на землі Кримського ханства і Великого Князівства Литовського^[]. Його син Мансур–Кият, нащадок Чингісхана по лінії родоводу від матері, прийняв підданство великого князя литовського, православну віру і титул князя Глинського разом із городом-фортецею Глинськ у сучасній Сумській області. Серед його нащадків Іван Грозний (який також був нащадком Дмитра Донського), а також перші козацькі отамани Запорізької Січі.

У 1382 хан Тохтамиш захопив і спалив Москву. З міста втекли князь Дмитро Донський, митрополит Кипріан і її оборону очолив литовський князь Остей, який привіз перші гармати. Згідно з однією з гіпотез, Мамай із кіннотою покинув поле бою, вирушивши назустріч Тохтамишу. А Дмитро Донський винищив союзну Мамаю генуезьку піхоту з Криму.

Цікаві факти

• Поразка Мамая на Куликовому полі згадується в «Енеїді» Котляревського.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 3 жовтня 2009. Процитовано 10 червня 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
2. . Архів оригіналу за 27 серпня 2009. Процитовано 10 червня 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
3. . Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 10 червня 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
4. [. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 1 вересня 2015. Была ли Куликовская битва (рос.)]
5. Искатели — Призраки Куликова поля(рос.)
6. [. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 1 вересня 2015. Абдулхан АХТЯМЗЯН \"Татарские новости" № 5-6 (82-83), 2001 Куликовская битва — миф и трагедия (рос.)]
7. Куликівська битва 1380. Другий міф Москви.
8. Рудаков В. Н. Неожиданные штрихи к портрету Дмитрия Донского (бегство великого князя из Москвы в оценке древнерусского книжника) // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. 2000. № 2. С. 15—27.
9. Почекаев Р. Ю. «Цари ордынские». Биографии ханов и правителей Золотой Орды. — СПб.: Евразия, 2010. — 408 с.: ил. — (Clio) (рос.).
10. Каргалов В. В. Русь и кочевники / Гл. ред. С. Н. Дмитриев, ред. М. К. Залесская. — М.: Вече, 2008. — 480 с. — (Тайны Земли Русской). — .
11. . Архів оригіналу за 28 червня 2018.
12. . Архів оригіналу за 8 липня 2009.
13. (ru-ru) . Архів оригіналу за 24 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
14. . www.webcitation.org (англ.). Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
15. . Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 15 жовтня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
16. Вернадский Г. В. Тохтамыш и Тамерлан // История России // Кн. 3: Монголы и Русь / Пер. с англ. Е. П. Беренштейна, Б. Л. Губмана, О. В. Строгановой. — Тверь—М.: Леан—Аграф, 1997. — 480 с. — .
17. Шефов Н. А. Древняя Русь. Московское царство. Российская империя / Гл. ред. С. Н. Дмитриев, ред. М. В. Чудова. — М.: Вече, 2004. — 464 с. — (Все войны мира). — .
18. Послан отцом в Орду кланяться Токтамышу в 1383 году. Оставлен в Орде залогом в 8-ми тысяч рублей московского долга (М.Д. Хмыров. "Алфавитно-справочный перечень Государей Русских и замечательнейших особ их крови". СПб.1870г. стр. 17).
19. Соловьёв, С. М. История России с древнейших времён / С. М. Соловьёв. — 2-е изд. — СПб. : Товарищ. «Общественная польза», 1851—1879.
20. . texts.news (англ.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
21. «Чернець Мамая як побив» // Енеїда. IV:40.

Джерела та література

• Гурбик А. О. Куликовська битва 1380 [ 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] //

Посилання

• Демаскування міфів. 1. Куликівська битва [ 2 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Олександр Пальченко. Куликовська битва, якої не було. Головний міф Московії. [Архівовано 1 березня 2014 у WebCite]
• Подберезкин Филипп, (11.06.2015). (Указание на не учтённые немецкие источники) «Вдруг появились литовцы…»: в немецких хрониках обнаружены сенсационные сведения о Куликовской битве. "Наша Ніва", ЧУП «Сородичи». Архів оригіналу за 14.06.2016. Процитовано 14.06.2016. (рос.)