Куликовські

Куликовські — слобідський козацько-старшинський і дворянський рід молдовського походження. Перший у роду на Слобідській Україні був Прокопій Куликовський, дворянин з оточення молдовського князя Дмитра Кантеміра.

Куликовські

Герб роду
Рід	Куликовські
Титул	Козацькі полковники, Козацька полкова старшина, Дворяни Російської імперії
Період	Вийшли з Молдови в 1711 році
Місце походження	Молдовське князівство
Держава	Молдовське князівство, Харківський слобідський козацький полк, Російська імперія
Родоначальник	Прокопій Васильович Куликовський
Споріднені роди	Романови, Родзянки, Донці-Захаржевські, Полуботки, Перекрестови-Осипови
Військова діяльність	Керування Харківським, козацьким полком
House of Kulikovskiy у Вікісховищі

Поява Куликовських на Слобожанщині

З приходом до влади у Московському царстві Петра Олексійовича починається доба постійних війн. За часів однієї з цих війн (Московсько-турецька війна 1711—1713), був зроблений наступ на васальне до Османської імперії Молдовське князівство. Молдавський князь Дмитро Кантемір, маючи бажання звільнитися від залежності від османів, заключає угоду з Петром Олексійовичем. Московські війська здійснюють невдалий для них Прутський похід 1711 року. Князь та його оточення вимушені були разом з московськими військами піти з Молдови. Разом з ним пішло майже все його оточення, серед якого займали поважне місце Куликовські. Молдовани, будучи улюбленцями Петра, швидко отримали чини. Прокопій Куликовський став навіть полковником Харківського козацького полку в 1712 році. Сама ж родина стала полковою старшиною. Куликовські, як дворяни іноземного походження, були внесені до IV-ї частини родовідної книги Харківського намісництва. Начебто, їх рід був відомий ще до 1600 року.

Представники роду

Герб Куликовських на вазі (1914).

• Прокопій Васильович Куликовський (1673 — 30.08.1727) — перший представник роду Слобожанщині. Виїхав в 1711 році з Молдавського князівства, серед оточування князя Кантемира. Полковник Харківського слобідського козацького полку (з 1712 року). Дружиною його була Софія (при народженні Талпеці, з боярського молдовського роду). В шлюбі мав дітей: Костянтина, Євстафія, Юрія, Матвія.
  • Костянтин Прокопович Куликовський (р.с. 1719) — син Прокопія Васильовича Куликовського. Був убитий у битві з запорожцями-харцизами у своєму власницькому селі Бірки. Разом з ним було вбито 6 драгонів.
  • Євстафій Прокопович Куликовський — син Прокопія Васильовича Куликовського.
    • Іван Євстафійович Куликовський — син Євстафія Прокоповича. Надвірний радник. Золочівський повітовий маршалок шляхти (1783—1786, 1792—1795, з 1795—1797). Богодухівський повітовий маршалок шляхти (1801—1804).
  • Юрій Прокопович Куликовський  — син Прокопія Васильовича Куликовського.
    • Дмитро Юрійович Куликовський  — син Юрія Прокоповича Куликовського. Секунд-майор. Мав за маєток дачу на хуторі Дейнеківським.
      • Василь Дмитрович Куликовський  — син Дмитра Юрійовича Куликовського. Титулярний радник. Власник слободи Бірки у Зміївському повіті, де в 1828 році, побудував храм Преображення Господнього.
  • Матвій Прокопович Куликовський (р.н. 1711) — син Прокопія Васильовича Куликовського. Був полковником Харківського слобідського козацького полку в 1761—1765 роках. За його полковництва (1765 рік) було скасовано полковий устрій Слобожанщини. Був маршалком шляхти Харківщини. Перша дружина — Пелагія Степанівна Родзянко, дочка Хорольского сотника, та Миргородського полкового обозного Степана Родзянко. Друга дружина (з 1746 року) — вдова сотника Липецької сотні Харківського полку Івана Черняка.
    • Іван Іванович Черняк — пасинок Матвія Прокоповича Куликовського, сотник Липецької сотні Харківського полку. Вітчим благоволив йому, незважаючи на скарги козаків, та старшини.
    • Микола Матвійович Куликовський (1754 року народження) — син Матвія Прокоповича. Майор. Після виходу в відставку, надвірний радник. Валківський повітовий маршалок шляхти (1786—1789, 1789—1792, 1792—1795). Богодухівський повітовий маршалок шляхти (1798—1801).
    • Михайло Матвійович Куликовський (3) (1756—1832 р.ж.) — син Матвія Прокоповича. Полковник (1812). Валківський повітовий маршалок шляхти (1804—1807, 1807—1810, 1810—1813, 1813—1816). Поховано було у слободі Рокитне. Першою дружиною його була Людгарда Антонівна, донька генерал-лейтенанта Антона Казимировича Злотницького. Другою дружиною стала дочка Сумського поміщика Алферова. У 1812 році керівник кінного козацького полку земського війська створеного у Слобідсько-Української губернії.
      • Олександр Михайлович Куликовський (р.н. 1798) — син Михайла Матвійовича, від першого шлюбу.
        • Микола Олександрович Куликовський (1881—1958 р.ж.) — був чоловіком сестри останнього російського імператора Миколи Другого, великої княгині Ольги Олександрівни. Дав початок морганатичної гілки Романових, Куликовських —Романових. Родина мала двох синів: Тихона та Гурія.
          • Тихон Миколайович Куликовський-Романов (1917—1993 р.ж.) — старший син Миколи Олександровича та великої княгині Ольги Олександрівни. Народився у Криму, в подальшому з родиною мешкав у Данії, у 1948 році з родиною переїхав до Канади. Одружений у першому шлюбі з Агнет Петерсен (родина не мала дітей), у другому шлюбі з Лівією Себастьян (родина мала доньку Ольгу). Похований у місті Торонто, Канада.
          • Гурій Миколайович Куликовський-Романов (1919—1984 р.ж.) — молодший син Миколи Олександровича та великої княгині Ольги Олександрівни. Народився у станиці Новомінській (Кубань), в подальшому з родиною мешкав у Данії, у 1948 році з родиною переїхав до Канади. Служив у данській гвардії, з якої звільнився маючи звання капітана. У Канаді працював вчителем. Одружений у першому шлюбі з Рутою Шварц (родина мала дітей: Ксенію, Леоніда та Олександра), у другому шлюбі з Азою Гагаріною. Похований у Бруквіллі, Канада.
      • Варвара Михайлівна Зарудна (р.н. 1800) — донька Михайла Матвійовича, від першого шлюбу. Одружена з поручиком Іваном Андрійовичем Зарудним. Мати Сергія та Митрофана Зарудних.
      • Ганна Михайлівна (р.н. 1804) — донька Михайла Матвійовича, від першого шлюбу.
      • Марія Михайлівна (р.н. 1805) — донька Михайла Матвійовича, від першого шлюбу.
      • Єлизавета Михайлівна (р.н. 1807) — донька Михайла Матвійовича, від першого шлюбу.
      • Софія Михайлівна Хлопова (р.н. 1810) — донька Михайла Матвійовича, від другого шлюбу.
      • Олена Михайлівна Перекрестова-Осипова (р.н. 1813) — донька Михайла Матвійовича, від другого шлюбу. Одружена з штабс-капітаном з відомого охтирського старшинського роду Перекрестових-Осипових.
      • Єлизавета Михайлівна (р.н. 1813) — донька Михайла Матвійовича, від другого шлюбу.
    • Марія Матвіївна Полуботок — дочка Матвія Прокоповича. Була дружиною бунчужного товариша Василя Андрійовича Полуботка, онука наказного гетьмана Війська Запорозького, та Чернігівського полковника Павла Леонтійовича Полуботка. Цим шлюбом родина Куликовських поріднилася з видатною козацькою старшинською родиною Полуботків.

Зв'язки з іншими аристократичними родами

Палац Куликовських в Рокитному поч. XIX ст.

Серед інших слобідських старшинських родів Куликовські в Слобідській Україні з'явились відносно пізно. Переселившись з Молдовського князівства вони опинилися в чужому їм оточенні. Користуючись симпатією царя Петра Олексійовича, Куликовський становиться полковником, а родина входить до полкової старшини. Завдяки вдалим шлюбам родина споріднюється з відомими козацькими родами. Марія Матвіївна зв'язала Куликовських з гетьманською, та чернігівською полковничою родиною Полуботків. А через Олену Михайлівну Куликовські поріднилися з охтирською полковничою родиною Перекрестових — Осипових. Також шлюбні зв'язки пов'язали рід, з Миргородською старшинською полковою родиною Родзянків. Також були налагоджені шлюбні зв'язки й з загально російськими дворянськими родинами. Вершиною шлюбної політики роду, можливо назвати одруження в 1916 році Миколи Олександровича Куликовського з великою княжною Ольгою Олександрівною Романовою, рідною сестрою останнього Російського імператора. На сьогодення, це окремий рід Куликовських — Романових.

Шлюбні зв'язки родини:

• Романови
• Родзянки
• Донці-Захаржевські
• Полуботки
• Перекрестови — Осипови

Пам'ятки про родину

м.Харків, Куликівський узвіз

• В Харкові є вулиця Куликівська, названа так, в зв'язку з тим, що тут розміщувалася садиба Матвія Прокоповича Куликовського, та його нащадків. Розташована вулиця, в центрі міста;
• В Харкові також є Куликівський узвіз, розташований біля Куликівської вулиці;
• Також існуюча в Харкові вулиця Дарвіна, до 1920 року мала назву Садово-Куликівської;
• Місцевість у центрі Харкова (Нагірний район)на пагорбі недалеко від спуску до річки Харків де разміщувалася садиба Куликовських мала назву «Куликова гора». Саме в цієї місцині розташовані вулиці Куликівська, Дарвіна (Садово-Куликівська) та Куликівський узвіз.

Маєтки

• Слобода Бірки (в наш час селище міського типу Бірки). Було забране у Івана Григоровича Донець-Захаржевського, полковником Харківським Прокопієм Куликовським. Належало дружині полковника Софії;
• Хутір Дейнеківський;
• Слобода Кантакузівка (в наш час село типу Кантакузівка). Наприкінці XVIII залежала майору Миколі Матвійовичу Куликовському. Він побудував у 1796 Захаріївський храм;
• Слобода Лідне (з початку XX сторіччя стала частиною міста Харків);
• Слобода Миколаївка (в наш час село Миколаївка);
• Слобода Рокитне (в наш час Рокитне) (з 1746). Стала родинним маєтком при одруженні Матвія Прокоповича Куликовського з вдовою сотника Липецької сотні Івана Черняка. Після смерті його сина Михайла Матвійовича (1832 рік) перейшло до доньок (родини Хлопових, та Перекрестових-Осипових);
• Слобода Чепіль (в наш час село Чепіль).

Галерея

• Маєток Куликовських у селі Рокитне (головний вхід)
• Маєток Куликовських у селі Рокитне (зворотня сторона)
• Надгробок Михайла Матвійовича Куликовського

Див. також

• Харківський полк
• Слобідські козаки
• Прутський похід

Примітки

1. Світлину зроблено у 1914 році у маєтку Алфьорових у Бездрику.
2. Щелков К. П. Історична хронологія Харківської губернії — Харків, Університетська друкарня, 1882. — 366 с. — С. 84.
3. Став останнім маршалком шляхти Богодухівського повіту. В 1797 році Золочівський повіт був розформований. Його територія поділена між Харківським та Богодухівським повітами.
4. Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [ 7 травня 2012 у Wayback Machine.] — Перелік храмів та монастирів
5. На XVIII сторіччя писання прізвище людини, та по батькові відрізнялося від сьогочасного. Наприклад в Економічному опису харківського повіту 1782 року, Матвій Прокопович Куликовський фігурує як Матвій Прокоф'єв син Куликовський. Його дружина Пелагія Степанівна Куликовська, фігурує як полковниця Пелагія Степанова дочка Куликовська
6. Багалій Д. І. Історія Слобідської України. — тип. Харків «Дельта», 1993. — 256 с. — С. 77. — (перевидання книги вид. «Союз» Харківського Кредитного Союзу Кооперативів-1918)
7. Ілляшевич Л. В. Короткий нарис історії харківської шляхти — Харків: тип. М. Зільберберга, Рибна № 25. 1885. — 166 с., 32 с. прикладок (До друку дозволено. Київ. 28 березня 1885 року). — С. 79.
8. А.Парамонов. Православні храми та монастирі Харківської губернії. Альбом-каталог — Харків «Харківський приватний музей міських маєтків», 2007 — 350 с. — С. 11.

Джерела

• Багалій Д.І. Історія Слобідської України. — Х. : Дельта, 1993. — 256 с. — (Пам’ятки історичної думки України) — .
• Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. 2-е переиздание. — Х. : Сага, 2007. — 348 с. — -15-11.(рос.)
• Гумілевський Д. Г. (Філарет) Історико-статистичний опис Харківської єпархії. М., 1857—1859. [ 7 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Д. М. Чорний. Куликовські [ 19 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 465. — .
• Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Університетська типографія, 1882. — 365 с.(рос. дореф.)