Кузнецов Микола Дмитрович (художник)

Мико́ла Дми́трович Кузнецо́в (художник) (*2 (14 грудня) 1850, Степанівка Херсонської губернії (тепер — Одеська область) — †2 березня 1929, Сараєво) — український художник, дійсний член, академік, професор Петербурзької академії мистецтв, засновник Товариства південноросійських художників.

Кузнецов Микола Дмитрович
Народження	2 грудня (14 грудня) 1850(1850-12-14) Степанівка
Смерть	2 березня 1929(1929-03-02) (78 років)
	Сараєво
Країна	Російська імперія → Королівство Югославія
Жанр	пейзаж, портрет і жанрове малярство
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	художник
Вчитель	Чистяков Павло Петрович
Працівник	Петербурзька академія мистецтв
У шлюбі з	^d
Діти	Кузнєцова Марія Миколаївна
Роботи в колекції	Фінська національна галерея, Ермітаж, Національний художній музей України, Національний музей у Варшаві, Третьяковська галерея і Одеський національний художній музей
Нагороди
Сайт	odessaart.narod.ru/index.htm
Кузнецов Микола Дмитрович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кузнецов.

Козак в червоній бинді з довгими вусами, що вказує пальцем — змальований з Кузнецова; Тарас Бульба — професор Петербурзької консерваторії Олександр Іванович Рубець

Життєпис

Був сином заможного землевласника; отримав освіту в Одеській гімназії. Мати виявила у сина схильність до малювання, відвозить в Одесу до друга родини — художника М. Д. Мальмана, викладача Одеської школи малювання.

По закінченні навчання відвідує заняття в Академії мистецтв, брав вільні уроки у П. Чистякова. Навчався добре, проте часто залишав Академію, жив у родовому маєтку та займався малюванням. За час навчання отримав три срібні медалі. Брав участь у міжнародних та виставках російського й українського мистецтва за кордоном. Користувався великою популярністю в Одесі, отримував багато замовлень на картини. Після створення у 1882 однієї з найкращих своїх картин «В отпуску», або «Охота с борзыми», до нього прийшла слава. В час розвитку творчих сил створив жанрові полотна-портрети І. Ю. Рєпіна, І. І. Мечнікова, В. М. Васнецова, П. І. Чайковського.

Кінцем 1880-х років зближується з родиною Єлизавети та Сави Мамонтових, стає учасником .

Після нещастя 1889 пересувався на милицях, працював сидячи. З 1890 його творчою майстернею стає маєток у Степанівці — своєрідний культурний центр, який відвідували І. Ю. Рєпін, В. О. Сєров, М. О. Врубель, Ф. І. Шаляпін, П. К. Саксаганський.

На художні уподобання вплинуло знайомство з Крамським, Полєновим та Шишкіним.

У 1893 переїздить для роботи до Одеси, а у 1895 його запрошують до художнього училища Петербурзької академії мистецтв — як професора-керівника класу батального мистецтва.

У 1900 році йому присвоєно звання академіка, професор Академії мистецтв, пізніше — учасник виставок Товариства передвижників південноросійських художників. Його твори виставлялися на паризьких салонах і всесвітній виставці в Парижі 1900 року.

Протягом 1909—1910 років експонувався в одеських салонах .

На початку 1920 року емігрував з родиною на Балкани. Мешкав у містах Вжеш, , Рієка і Сараєво.

Брав участь у виставці російського живопису й скульптури у Бруклінському музеї, 1893 — у Чикаго, виставці Об'єднання російських художників у Королівстві словенів, хорватів і сербів.

Помер 2 березня 1929, похований у Сараєво.

Галерея

• «В отпуску», 1882
• «Мировий суддя», 1887
• «На заробітки», 1882
• «Огляд маєтку», 1879

Портрети

• Портрет Пелагеї Терещенко, дружини Миколи Терещенка, 1890. Національний художній музей України, Київ
• Портрет Пеатра Чайковського, 1893
• Портрет Віктора Васнецова, 1891
• Портрет Аполлінарія Васнецова, 1897
• Портрет Івана Терещенка, 1904

Українські образи Кузнецова

Бібліографія

• Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 124.
• Кузнецов, Н.Д. (1987). (PDF) (російська) . Одеса. Архів оригіналу (PDF) за 25 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016.
• Седих С.А. История открытки // Дерибасівська — Рішельєвська : альманах. — 2006. — Вип. 26. з джерела 15 квітня 2016. Процитовано 3 квітня 2016.

Посилання

• Микола Дмитрович Кузнецов. Сайт творчості художника [ 14 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Херсонська обласна бібліотека [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Інститут історії [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Культура України другої половини XIX ст. [ 24 квітня 2017 у Wayback Machine.]
• Запорожці Іллі Рєпіна
• http://izvestiya.odessa.ua/node/19104 [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]