Кричу нове село Любашівської селищної громади Подільського району Одеської області України село КричуновеУ центрі селаУ

Кричу́нове — село Любашівської селищної громади Подільського району Одеської області України.

село Кричунове
У центрі села У центрі села
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Подільський район
Громада	Любашівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51120130210065559
Облікова картка	Кричунове
Основні дані
Засноване	перша половина 19 ст.
Населення	595
Територія	5,052 км²
Густота населення	117,780 осіб/км²
Поштовий індекс	66530
Телефонний код	+380 4864
Географічні дані
Географічні координати	48°00′07″ пн. ш. 30°10′26″ сх. д. / 48.00194° пн. ш. 30.17389° сх. д. / 48.00194; 30.17389Координати: 48°00′07″ пн. ш. 30°10′26″ сх. д. / 48.00194° пн. ш. 30.17389° сх. д. / 48.00194; 30.17389
Водойми	річка Гедзилів Яр


Місцева влада
Адреса ради	66530, Одеська обл., Подільський р-н, с. Кричунове
Карта
Кричунове
Кричунове
Мапа

Кричунове у Вікісховищі

Географія

Знаходиться на березі північної притоки річки Кодима з дивною назвою Бульбока (Кричунка). На південь від села розташоване урочище Кричуновий Яр.

Історія

Дата заснування — перша половина 18 ст. Православний храм було відкрито в 1794 році, названо на честь Св. Михаїла. У 1804 році церква згоріла. У 1833—1834 рр. збудована нова кам'яна будівля церкви. На той час село відносилось до Велико-Бобрицької волості Балтського повіту Херсонської губернії. Існує легенда, що село заснував біглий каторжник Кричун.

Жителі села займалися обробідком землі та вирощуванням худоби. Землі в цих місцях родючі, тож селяни не голодували, так вони жили до приходу червоної чуми, спочатку совіти оголосили про НЕП, а потім коли селяни прикупили сільськогосподарський реманент, почали насильницьку колективізацію, тих хто не хотів йти в колгосп чекала виселка до Сибіру. За свідченнями нині покійної Ольги Денисівни Рябощук (Кушнір) 1927 р. н. така доля спіткала її діда, а батько Денис Кушнір, злякавшись, що маленькі доньки загинуть в Сибіру, змушений був йти до колгоспу, він віддав все: пару коней, корову, воза, плуга, борони, сівалку, все що йому дісталось важкою працею. А потім прийшов 1932 рік, у селян відбирали все, що було їстівне і на що можна було виміняти харчі, комнезамівці (сільські нероби і п'яниці) ходили по хатам з щупами обнишпоруючи все в пошуках припасів. Люди вмирали цілими сім'ями, були не поодинокі випадки канібалізму, доходило до того, що одурілі від голоду батьки поїдали власних дітей. Люди під страхом смерті, обминаючи пости комнезамівців, несли в Саврань все цінне, щоб обміняти в жидів на харчі, бо вони не голодували. До літа 1933 року залишилось менше половини жителів. Так совіти привчили людей до колгоспу, у якому вони працювали за патички (трудодні) і за баланду. А хто говорив, щось займе, зникав в невідомому напрямку.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 84 жителі села.

У 1941 році село попало під румунську окупацію. Румуни людей не стріляли, але за найменший непослух били нагайками. Не далеко від села в Савранському лісі отаборився партизанський загін «Буревісник». Що дивного, то під час війни в селі не було голоду. Багато кричинян полягло на фронтах Другої світової, А коли повернулись додому, то вдячна «родіна-мать» в 1947 році знову зробила штучний голод, як подяку за героїзм народу.

17 жовтня 1964 року с. Олександрівка об'єднане та/або включене в смугу села Кричунове.

За радянських часів в селі був колгосп імені Свердлова, що вирощував на 2 молочно-товарних фермах до 2 тисяч голів великої рогатої худоби. Була також свиноферма і вівцеферма. Також працювали тракторні бригади, ремонтна майстерня з набором верстатів. До 90-х років двнадцятого століття працював млин.

В наш час в селі є школа, церква, медичний пункт. Селяни виживають за рахунок одноосібного обробітку, або здачі в оренду власних земельних паїв, вирощують худобу.

Колишній орган місцевого самоуправління — Кричунівська сільська рада.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 720 осіб, з яких 322 чоловіки та 398 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 594 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	96,47 %
молдовська	2,35 %
російська	1,01 %
вірменська	0,17 %

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Одеська область)

Примітки

Кричунове. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 383.
Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1964 — № 48 — с. 764.
Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 419.
Карта РККА M-36 (В), 1941
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[Голодомор_УІНП-1] Кричунове. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

[2] Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 383.

[3] Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1964 — № 48 — с. 764.

[4] Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 419.

[5] Карта РККА M-36 (В), 1941

[населення_1989-6] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

[населення_2001-7] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-8] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.