Критський Микола Дмитрович

Критський (Крицький) Микола Дмитрович (? — після 1833 року) — гідрограф, контр-адмірал. За походженням грек з о-ва Крит (у той час острів належав Османській імперії; нині — у складі Греції). Заслужено вважався одним з кращих гідрографів на Чорному морі. Був другом сім'ї О. С. Грейга. Провів перші розкопки і дав опис давньогрецьких культових споруд на о. Зміїний — храму Ахілла Понтійського і на о. Тендра — жертовника Ахілла та ін. Склав першу карту о. Зміїного.

Критський Микола Дмитрович
Народження	невідомо Крит
Смерть	після 1833
Національність	грек
Країна	Російська імперія
Вид збройних сил	Чорноморський флот Російської імперії
Роки служби	1789—1834
Звання	контрадмірал
Війни / битви	Російсько-турецька війна 1806—1812 і Російсько-турецька війна 1828–1829
Нагороди

Військова служба

Гідрографічна діяльність

В 1789 році в місті Санкт-Петербург вступив кадетом до корпусу іноземних єдиновірців. В 1794 році став гардемарином, плавав у Фінській затоці, а в 1796 — мічманом з направленням на Чорне море. З 1796 по 1798 рік здійснював плавання по Чорному морі. У 1798 році призначений командувати канонерськими човнами N 24 і N 29. До 1800 року командував невеликими суднами. В 1801 році, як капітан требаки (2-щоглового вітрильника) «Костянтин» здійснив гідрографічні дослідження Чорного моря (від Севастополя до Стамбулу), а в 1803 році командував канонерським човном N 5 і описав північно-східне узбережжя Азовського моря від Таганрогу до Керченської протоки. У 1804 році отримав звання лейтенанта, служив до 1807 року на комерційних судах. У 1807 році, командуючи загоном із п'яти канонерських човнів, брав участь у нападах на турецькі фортеці. З 1808 по 1820 рік плавав на різних суднах по Чорному морю. У 1821 році отримав у командування корвет «Язон». У 1822 році, командуючи шхуною «Севастополь», займався описом та картографуванням островів Березань і Зміїний. В 1824 році граф М. С. Воронцов, новий генерал-губернатор, доручив адміралу О. Грейгу спорядити експедицію на чолі з капітаном другого рангу Критським і геодезистом Манганарі, які повинні були відшукати зручне місце для спорудження пристані на Північному Приазов'ї. У сиру, холодну, вітряну осінь 1824 року Критський виконав дане йому доручення і в рапорті М. С. Воронцову написав:

Бердянська коса перевершує неймовірно своєю перевагою Обиітічну, і на ній ви можете завести пристань і порт, який хіба Севастополю поступиться…

У 1825 році, командуючи яхтою «Голубка», описав північну частину Чорного і Азовського морів. В наступному році призначений командиром 34-го флотського екіпажу і займався описом берегів Чорного моря від Севастополя до Керченської протоки.

Участь у російсько-турецькій війні (1828—1829)

У 1827 році, командуючи лінійним кораблем «Микола», перейшов з Севастополя в Миколаїв, а потім в чині капітана 2 рангу, знаходився при головному командирі Чорноморського флоту віце-адміралі Грейгу для особливих доручень, на яхті «Втіха» і лінійному кораблі «Париж». Того ж року отримав чин капітана 1 рангу. З 18 лютого 1828 року виконував обов'язки обер-інтенданта Чорноморського флоту. Будучи посланий до анапського паші, блискуче виконав розвідувальну місію. Проводив з міста Очакова на Дунай мостові понтони, потім повернувся до Миколаєва. С 1828 по 1829 рік брав участь у російсько-турецькій війні на флагманському кораблі Грейга «Париж» при взятті Анапи та облозі Варни. У 1832 році йому було присвоєно звання контр-адмірала. З 1829 по 1833 рік він жив і служив у Миколаєві. В одному з боїв був поранений в область ока.

Відставка

У 1832-33 роках піддавався остракізму з боку нового начальника штабу Чорноморського флоту М. П. Лазарєва, який звинувачував Критського в розкраданнях і писав на нього безперервні доноси. В результаті цього був звільнений у відставку і восени 1833 року виїхав з Миколаєва в Одесу в один день з Грейгом, який відбув до Санкт-Петербурга.

Нагороди

• Золота шабля «За хоробрість».
• Орден Святого Георгія IV-ст.
• Орден Святого Володимира IV-ст.
• Орден Святої Анни II-ст з алмазними знаками.

Джерела та література

• Усенко П. Г. Крицький Микола Дмитрович [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : іл. — .
• Общий Морской Список. Ч. IV. — СПб., 1890; личный архив составителя. Ю.С- Крючков.
• Энциклопедический словарь «Николаевцы, 1789—1999 гг.».