Кримінальна субкультура

Кримінальна субкультура (лат. criminalis — злочинний; лат. sub — вторинність, підлеглість + лат. cultura — обробіток, оброблення, виховання, освіта) — духовні та матеріальні цінності, які регламентують і впорядковують спосіб життя, поведінку і злочинну діяльність кримінальних співтовариств. Це сприяє згуртованості, організованості, кримінальної активності, а також наступності нових поколінь. В основі кримінальної субкультури лежать певні традиції, правила, норми і ритуали, які суперечать законослухняному суспільству.

Соціальна шкідливість впливу кримінальної субкультури зумовлена тим, що вона кримінально спотворює соціалізацію особистості та розпалює злочинну поведінку.

Досить специфічний сенс в кримінальному середовищі набувають такі якості, як порядність, чесність, благородство, свобода, відповідальність за дане слово і сім'я.

Кримінальна субкультура вторгається в офіційну культуру, зламуючи її, знецінюючи її цінності і норми, впроваджуючи в неї свої правила і атрибутику.

Окремі складові кримінальної субкультури, такі, як жаргон, татуювання, мова жестів, злодійський шансон та ін. стали стрімко переплітатися з культурою, повсякденною промовою і способом життя цілком добропорядних громадян.

Одним з важливих елементів кримінальної субкультури є ремесло, але оскільки вся діяльність кримінального світу пов'язана з ризиком і небезпекою, окрім ремесла необхідне володіння елементами військового мистецтва. У кримінальному світі особливе значення мають бойові системи володіння ножем, наприклад, в російській кримінальній субкультурі - система «Махалово».

За досслідженнями доктора юридичних наук А. І. Гурова, постійне ведення антисоціального способу життя збуджує у особистості постійну потребу в емоційному та комуникативному зв’язку з тим оточенням, що близьке за своїми інтересами та пріоритетами.

Історія виникнення

Про кримінальну субкультуру, її ролі та значення в злочинному світі і в суспільстві, проведено чимало досліджень і написана значна кількість наукових статей та книг. Однак, одним з перших вітчизняних дослідників кримінальної субкультури можна відзначити Ф. М. Достоєвського. У своїй повісті «Записки з мертвого будинку» (1861 р.) він описав враження побаченого і пережитого їм на каторзі в Сибіру, де він провів чотири роки.

Також кримінальну субкультуру описував А. П. Чехов в повісті «Острів Сахалін». Крім того, одними з перших це явище стали досліджувати і зарубіжні соціологи, такі як: Р. Мертон, Т. Селін, А. Коен.

У 1938 р. в «Американському соціологічному огляді» Робертом Мертоном була опублікована стаття «Соціальна структура і аномія». У цій статті Мертон описував ідею про те, що основною причиною злочинності є певна суперечність між цінностями, до яких прагне суспільство і можливостями їх досягнення за правилами і етичними міркуванямми суспільства. В результаті, ті, хто не зуміли отримати такі цінності законним шляхом, йдуть на злочини для досягнення своєї мети.

Також в 1938 році Т. Селін опублікував статтю «Конфлікт культур і злочинність». У цій статті Селін розглядав конфлікт між культурними цінностями різних спільнот.

Потім в 1955 році А. Коен розробив концепцію субкультур. Він досліджував особливості культурних традицій кримінальних спільнот, в яких можуть формуватися свої невеликі культури. Надалі, дане явище і отримало назву субкультури.

Крім того, про деякі сторони кримінальної субкультури розповідав А. І. Гуров, В. Ф. Пирожков і Ю. П. Дубягін, які вважаються видатними фахівцями в області кримінальної субкультури.

Одним з етапів розвитку кримінальної субкультури можна відзначити період Другої світової війни, яка, в деякому роді, мирила всі соціальні групи суспільства. Йдеться про те, що під час війни багато професійних злочинців захищали батьківщину на полі бою, на ряду з законослухняними офіцерами.

Також, однією з причин широкого поширення кримінальної субкультури можна відзначити міграційні процеси, які почалися з великим переселенням молоді на «будови комунізму». Крім комсомольських активістів туди прямувало велика кількість умовно звільненої молоді.

В. Н. Кудрявцев зазначає, що на сучасній кримінальній субкультурі найбільше позначилися дві обставини:

• Відбулося масове витіснення колишніх «злодіїв в законі», а разом з ними їхніх поглядів і традицій. На зміну їм прийшло нове покоління злочинців, яке вже не ізолюється від суспільства, але активно в нього впроваджується, вкладаючи свої правила і засади;

• Згуртування злочинної субкультури зі звичаями сучасного суспільства, в якому «йде війна всіх проти всіх».

Рівні кримінальної субкультури

1. Кримінальна субкультура суспільства характеризується перш за все становищем криміналітету в суспільстві, в системі законодавчої влади, в політиці, економіці, в системі освіти і виховання, суспільної правосвідомості.

1. Кримінальна субкультура соціальної групи може сильно відрізнятися в залежності від характеру кримінальної організованості групи, змісту існуючих між її учасниками зв'язків, аж до кримінального співтовариства.

1. Кримінальна субкультура особистості формується перш за все в процесі вчинення злочинів, участі в кримінальному процесі, знаходження в місцях позбавлення волі і способом життя, який веде особа.

Основні функції

1. Кримінальна субкультура виступає як сполучна ланка поведінки людини до скоєння злочинів і після того, як він прийняв для себе це рішення.
2. Регулятивна функція. Вона полягає в тому, щоб формувати, взаємини і поведінку представників кримінальних спільнот. Вона містить в собі: регулювання соціального статусу, відносини до правових установ, адміністрації виправних установ і т.д; регулювання поведінки в місцях позбавлення волі і в побуті; регулювання порядоку дозволу міжособистісних конфліктів всередині кримінальних спільнот; виробництво і підтримку ритуалів прийняття нових учасників кримінальних спільнот; застосовання системи санкцій і покарань по відношенню до осіб, що допускають порушення регламенту і правил.
3. Кримінальна субкультура служить в якості певного самоствердження і психологічного захисту.
4. Остання функція кримінальної субкультури полягає в тому, що вона: перекручує суспільну свідомість, дестабілізує добропорядність населення; зберігає та передає злочинний досвід і традиції з покоління в покоління; формує громадську думку про раціональність правопорушень і злочинів.

Див. також

• АУЕ
• Злочин
• Злочинність

Примітки

1. Пірожков В.Ф. (2007). (PDF) (рос.). Москва: "Ось- 89". с. 709. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
2. Старков О.В. (2010). (рос.). Москва: "Волтерс Клувер". с. 240. ISBN . Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
3. Замула С.Ю. (2011). (PDF). Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. Наукова бібліотека. Видавництво НПУ ім. М.П. Драгоманова (94). Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
4. Тайбаков А.А. (2001). (PDF). Федеральний освітній портал (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 2 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
5. Мальцев О.В. (19.11.2018). . oleg-maltsev.com (укр.). Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 27 листопада 2018.
6. Шемякіна В. В. (2009). Історичний аспект виникнення, становлення і розвитку кримінальної субкультури. Вісник Хмельницького державного університету (рос.). Процитовано 16 березня 2018.

Джерела

• Пірожков В.Ф. (1994). (PDF) (рос.). Тверь. с. 319. Архів оригіналу (PDF) за 29 березня 2017. Процитовано 16 березня 2018.
• Александров Ю.К. (2001). (PDF) (рос.). Москва: Права людини. с. 152. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 27 січня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
• Чалидзе В. (1990). (рос.). "Терра". с. 395. Архів оригіналу за 2 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
• Сидоров А. А. (1999). (рос.). "A. Sidorov". ISBN . Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
• Донських Д. Г. (2009). Поняття і співвідношення термінів субкультура і контркультура. Кримінальна субкультура. Бізнес в законі. Економіко-юридичний журнал (рос.). {{}}: |access-date= вимагає |url= ()
• Лукашевич С. Ю. (2001). (PDF). Электронный архив-репозитарий Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого (ukr) : 18. Архів оригіналу (PDF) за 16 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.

Посилання

• Професійна злочинність [ 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — .