Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кра тна зоря невелика кількість зір дві або більше що з Землі спостерігаються близько одна до одної Зоряна система є нев

Кратна зірка

Кратна зірка

Кра́тна зоря́ — невелика кількість зір (дві або більше), що з Землі спостерігаються близько одна до одної. Зоряна система є невеликою кількістю зір, пов'язаних силою тяжіння. Велика кількість зір, пов'язаних гравітацією, як правило, називають зоряним скупченням або галактикою, хоча, взагалі кажучи, вони теж є зоряними системами. Зоряні системи не слід плутати з планетними системами, які містять планети й аналогічні тіла (не зорі).

Різновиди кратних зір

Існують такі типи кратних зоряних систем:

  • Оптично кратні — зорі, які лише проектуються у відносно близьку область простору, але насправді розташовані у просторі далеко одна від одної та не пов'язані гравітаційно.
  • Фізично кратні — зорі, які перебувають неподалік одна від одної, пов'язані гравітацією та обертаються навколо спільного центра мас по замкнутих орбітах.

У свою чергу, фізично кратні системи поділяють на такі:

  • Затемнювані зорі — кратність можна визначити через періодичну зміну сумарного блиску системи.
  • Спектроскопічно кратні або спектрально кратні — кратність визначається при спектроскопічних дослідженнях.
  • Візуально кратні — компоненти системи можна побачити окремо у телескоп чи бінокль.
  • Астрометрично кратні — кратність системи можна визначити за збуренням руху видимої компоненти у просторі.

Більшість фізично кратних зір — потрійні (зазвичай, це пара близько розташованих зір, й одна зоря досить віддалена від їх спільного центра мас). Системи з більшою кількістю компонент загалом є гравітаційно нестабільними й розпадаються, з часом «викидаючи» одну або кілька зір за межі системи. Тому системи з чотирма або більше компонентами трапляються рідше. Ці системи мають менші розміри, ніж зоряні скупчення, які мають складнішу динаміку і містять, як правило, від 100 до 1000 зір.

При збільшенні кратності системи кількість відомих систем такої кратності зменшується експоненційно. Наприклад, у каталозі Токовінін (1999 року) 551 система фізичних кратних зір (з описаних у ньому 728) були потрійними. Проте, через ефект селекції значення цих статистичних даних є досить неповним.

Трапляються системи такої кратності:

  • Потрійні — 3 компоненти
  • Чотирикратні — 4 компоненти
  • П'ятикратні — 5 компонент
  • Шестикратні — 6 компонент
  • Семикратні — 7 компонент

Системи кратних зір можна розділити на два основні класи:

  • Динамічні ієрархічні системи, які стабільні й складаються з вкладених орбіт (у них відсутні сильні збурення руху компонент через гравітаційний вплив), і тому кожен рівень ієрархії можна розглядати як окрему задачу двох тіл.
  • Так звані «трапеції», які мають нестабільні орбіти (наявні сильні збурення руху компонент внаслідок взаємного тяжіння). Їх моделювання зводиться до так званої задачі n тіл.

Ієрархічні системи

image
Модель ієрархічної системи. Вона представляє собою дві подвійні зоряні системи (1-2 та 3-4), які обертаються навколо спільного центра мас (хрестик у центрі малюнка). До того ж, в обидвох системах зорі (відповідно 1 та 2, 3 та 4) обретаються навколо локальних центрів мас (маленькі сині зірочки на великому еліпсі).

У більшості кратних систем зорі організовані у так звану ієрархічну систему: зорі в системі можуть бути розділені на дві менші групи, кожна з яких перетинає велику орбіту навколо центра системи маси. Кожна з цих невеликих груп також повинна бути ієрархічною. Це означає, що вони повинні бути розділені на більш дрібні підгрупи, які самі по собі є ієрархічними, і так далі. Кожен рівень ієрархії може розглядатися як проблема двох тіл, якщо розглядати близькі пари, як одне тіло із масою, що дорівнює масі цієї пари. У цих системах наявна лише незначна в масштабах систем взаємодія між зорями, тому їх орбіта навколо спільного центра мас буде наближена до тієї, яка може бути розрахована за її кеплерівськими елементами, на відміну від нестійких систем — трапецій або ще складнішої динаміки великої кількості зір у зоряних скупченнях і галактиках.

Потрійні зоряні системи

image
Потрійна зоряна система. Два тіла (1 та 2) обертаються навколо спільного (блакитна зірочка) та загального (чорних хрестик) центрів мас. Третє тіло (3) та подвійна система (1-2) перебувають у діаметрально протилежних точках орбіти. Ексцентриситети орбіт третього тіла та тісної системи рівні, співвідношення великих півосей цих орбіт дорівнює співвідношенню їх мас.

У фізичних потрійних зоряних системах кожна зоря рухається по своїй орбіті навколо центра мас системи. Як правило, дві з зір утворюють тісну подвійну систему, а третій компонент обертається по орбіті значно більшого радіусу навколо цієї системи. Таке компонування називається ієрархічним. Причина цього полягає в тому, що якби радіуси орбіт третього компоненту та перших двох зір навколо спільного центра мас відрізнялися б лише у кілька разів, то система могла стати динамічно нестійкою, що призвело би до «викидання» однієї із зірок із системи.

Іноді потрійні, на перший погляд, зорі містять додатковий фізично існуючий супутник (наприклад, β Цефея), або є оптично — потрійними, тобто коли насправді зорі між собою не пов'язані, а лише проектуються на близьку область простору (наприклад, ).

Системи більш високої кратності

image
Ієрархічна система. Мобільні діаграми.

Ієрархічні зоряні системи з більш ніж трьома компонентами можуть створювати ряд складніших механізмів, які можна проілюструвати тим, що Еванс (1968) назвав мобільною діаграмою. Деякі приклади можна побачити на малюнку. Кожен рівень діаграми ілюструє розподіл системи на дві або більше систем із меншим розміром. Еванс назвав цю діаграму мультиплексом, якщо є вузол, який складається з більш ніж двох «дітей», тобто, якщо розкладання деякої підсистеми включає в себе дві або більше орбіти з приблизно такого самого розміру. Еванс називає число рівнів у діаграмі рівнем її ієрархії. У зв'язку з тим, що системи з більш ніж двома компонентами часто потерпатимуть від збурень орбіт, це означає, що на кожному рівні задля збільшення стійкості системи, згідно з моделлю, повинно бути рівно двоє «дітей».

Реальним прикладом ієрархічної системи з рівнем ієрархії 3 є Кастор (α Близнят). Він складається із зорі, яка виглядає візуально-подвійною, але при детальнішому розгляді можна побачити дві подвійні системи. Максимальний рівень ієрархії за каталогом Токовін, виданим 1999 року, становить 4. Зоря також утворює схожу систему, але Глізе 664 В являє собою вже навіть не подвійну, а потрійну систему. Таким чином, Глізе 644 — це п'ятикратна система, тобто рівень ієрархії дорівнює 4 (фігурує на діаграмі f).

Можливі також вищі рівні ієрархії. Системи вищого рівня ієрархії або стабільні, або страждають від внутрішніх збурень. Деякі з них розпадаються на ранньому етапі формування. Розпад доходить до кількох подвійних або одинарних зір.

Трапеції

Трапеції — як правило, дуже молоді й нестійкі системи. Вони, як вважають, формуються в зоряних «яслах» (газо-пилових туманостях), і швидко розпадаються на стабільні кратні зорі. У процесі розпаду зорі, які вилітають із трапеції, можуть мати достатню швидкість, щоб залишити галактику. Вони названі на честь кратної зорі, відомої як Трапеція в серці туманності Оріона. Такі системи не є рідкістю, і зазвичай утворюються поблизу або в межах світлих туманностей. Ці зорі не мають стандартних ієрархічних механізмів, але рухаються по відносно стійких орбітах навколо спільного центра мас. При цьому центр мас не фіксується відносно зір системи, а рухається при їх переміщенні. Такі зорі врешті-решт розпадаються, утворюючи тісну подвійну систему із третім компонентом на далекій орбіті. Інші зорі викидаються із системи взаємними силами тяжіння на великих швидкостях. Така взаємодія спричиняє появу так званих летючих зір, або зір-втікачів. Прикладами таких зір є , та система . Ці зорі рухаються у просторі зі швидкістю у понад 200 кілометрів на секунду. За припущеннями, вони утворилися при розпаді трапеції — кластера у Туманості Оріона близько двох мільйонів років тому.

Позначення і номенклатура

Позначення компонент кратних зір

Компоненти кратних зір можуть бути позначені шляхом додавання суфіксів A, B, C і т. д., які позначають подвійні системи або одиночні зорі, на які можна розбити кратну зорю. Суфікси, такі як AB можуть бути використані для позначення пари, що складається з компонент (або підсистем) А і В. Найближчий до центра мас компонент отримує суфікс А, другий за віддаленістю — В, і т. д. Якщо компонент, який раніше вважався одинарним, насправді виявляється подвійною системою (рідше системою з більш високою кратністю), до його суфіксу (А, В,С,…) додають інший суфікс у вигляді маленької латинської літери (a, b,c,…). Таким чином і виникають назви компонетів типу Aa, Ba, і так далі.

Номенклатура в Multiple Star Catalogue (Підсистема позначень у Каталогу кратних зір Токовін)

У каталозі кратних зір А. А. Токовініна використовується система позначень, в якій кожна підсистема кратної зорі позначається послідовністю цифр.

У мобільній діаграмі d), наприклад, верхня система отримає номер 1, в той час як підсистема, що містить її основний компонент, матиме номер 11 і підсистема, що містить його вторинний компонент, буде мати номер 12. Системи e та f матимуть таку саму номенклатуру, але нумерація буде продовжуватись до цифр 3, 4 і так далі.

Можна легко провести аналогію між цією системою номенклатур та стандартною, в якій застосовані латинські літери. Візьмемо, наприклад систему з трьох компонент, А В та С. У системі найменувань каталога Токовін, цифрою 1 буде позначена система, що складається з систем АС та АВ. Вони обидві отримають номер 1. Тоді підсистему АВ можна поділити на компоненти А (11) та В (12), а АС — на А та С (13). Таким чином, кожен компонент системи може бути використаних більше одного разу.

Майбутня система номенклатур кратних зір

В даний час номенклатура для подвійних і кратних зір може призвести до плутанини. Справа у тому, що для подвійних зір, виявлених різними способами, наведені різні позначення і, що ще гірше, літери, що позначають окремі зорі системи, можуть бути розставлені по-різному різними авторами. Наприклад, у одного дослідника компонента може позначатися А, а у іншого — С. Обговорення нової системи номенклатури, яка ліквідувала б вищенаведені недоліки існуючих, почалося 1999 року. Було запропоновано чотири нові системи:

  • Koma (ієрархічна схема з використанням великих та малих літер, арабських та римських цифр);
  • Метод позначення Корбіна (ієрархічна цифрова схема, аналогічна за принципом системі десяткової класифікації Дьюї.);
  • Метод послідовного позначення (неієрархічна схема, у якій компонентам і підсистемам присвоюються номери у порядку їх відкриття);
  • WMC — Вашингтонський каталог кратності (ієрархічна схема, в якій суфікси, що застосовуються в Вашингтонському каталозі подвійних зір, будуть розширені за допомогою додавання літер і цифр).

Перевагою ієрархічних схем є простіше визначення підсистем та обчислення їх властивостей. Проте, це викликає проблеми, що коли відкриваються нові компоненти на вже існуючих рівнях ієрархії, це призводить до зміщення частини ступенів ієрархії. Якщо відкриття якогось компоненту не підтвердилося або його віднесли до іншого рівня ієрархії, то також виникають аналогічні проблеми.

Під час 24-ї Генеральної асамблеї Міжнародного астрономічного союзу 2000 року була схвалена схема WMC. Вона була прийнята шляхом обговорення цього питання комісіями 5, 8, 26, 42 і 45. Було вирішено, що вона повинна розширитися та стати єдиною загальнопринятою схемою. Пізніше був підготовлений пробний зразок каталогу з використанням схеми WMC. Він охоплював лише невелику частку кратних зір (усього півгодини за прямим піднесенням). Питання номенклатури обговороювалося ще раз на 25-й Генеральній Асамблеї 2003 року. Використання схеми WMC знову було схвалено комісіями 5, 8, 26, 42 і 45, а також Робочою групою з питань інтерферометрії. Таким чином, було вирішено, що схема WMC повинна бути розширена і отримати подальший розвиток.

Система WMC організована ієрархічно. Ієрархія, що використовується, заснована на спостереженні орбітальних періодів. Вона використовує великі латинські літери для позначення першого рівня ієрархії, маленькі — для другого і цифри — для третього. Потім чергування повторюється на наступних рівнях ієрархії.

Приклади

Подвійні

Потрійні

  • HR 3617 — потрійна зоря. Складається з трьох компонентів: HR 3617 А, HR 3617 В та HR 3617 С. Компоненти А та В утворюють фізично-подвійну систему, а компонента С помітна вже при візуальних спостереженнях.
  • α Центавра — потрійна зоря, що також складається з трьох компонент: α Центавра А, α Центавра В та α Центавра С. Компоненти А та В (у компонента А фізичні параметри близькі до сонячних, компонент В трохи тьмяніший) утворюють тісну систему. Відстань між компонентами коливається від 11 до 36 астрономічних одиниць, що пов'язано з витягнутістю орбіти. На відстані близько 15 тисяч астрономічних одиниць від системи АВ перебуває компонент С, червоний карлик, більш відомий як Проксима Центавра — найближча до нас зоря. Період обертання Проксими навколо системи АВ, за підрахунками, становить близько 500 тисяч років.
  • Полярна зоря (α Малої Ведмедиці). Компоненти настільки близькі одне до одного, що розрізнити їх вдалося лише за допомогою Космічного телескопа Габбл 2006 року. До того можна було спостерігати лише збурення руху компоненту А.
  • Глізе 667, відома за наявністю у системі планети типу «надземля».
  • HD 188753 — потрійна зоря, розташована приблизно за 149 світлових років від Сонця[]. Система складається з HD 188753 А (жовтий карлик), HD 188753 В (помаранчевий карлик) та HD 188753 С (червоний карлик). Компоненти В та С обертаються одна навколо одної з періодом близько 156 діб. Період же обертання компоненти А навколо них значно більший і становить 25,7 земного року.
  • ξ Тельця. Є спектроскопічно- та затемнювано-потрійною. Складається з трьох біло-блакитних зір спекртального класу В. Період обертання двох із них становить 7,15 доби, третя компонента робить повний оберт за 145 діб. Є змінною зорею. Блиск змінюється в межах від +3.70 до +3.79 зоряної величини. Система віддалена на 222 світлових роки від Землі.
  • Фомальгаут (α Південної Риби). Потрійність відкрита 2013 року, коли були проведені спостереження за рухом зір TW Південної риби (спектральний клас К) та  LP 876-10 (червоний карлик). Головна зоря має масивний газо-пиловий диск, схожий на той, що був у Сонця на початку формування Сонячної системи. Пізніше у зорі LP 876-10 також був відкритий подібний диск, а також відкрита планета Фомальгаут b — газовий гігант.
  • Алголь (β Персея). Змінна зоря, прототип класу затемнюваних зір (EA). Одна з перших відкритих змінних зір. Здавна дивувала людей періодичною зміною блиску, за що у свій час дістала назву «Око диявола»[]. Потрійність системи була відкрита нещодавно — 12 серпня 2009 року інтерферометром CHARA[].

Чотирикратні

  • Капелла (α Візничого), яка складається з пари зір-гігантів та пари червоних карликів. Розташована приблизно за 42 світлових роки від Землі. При середньому значенні блиску у -0.47 зоряної величини, Капелла є однією з найяскравіших зір північного неба.
  • 4 Центавра
  • Міцар (ζ Великої Ведмедиці). Більш відомий, як подвійна зоря, що була відкрита у 1650 році Джованні Батісто Річоллі, але, можливо спостерігалася і раніше Бенедетто Кастеллі та Галілеєм. Пізніше, після спектроскопічних спостережень, було відкрито, що компоненти Міцар А та Міцар В являють собою подвійні системи.
  • HD 98800
  • Кеплер 64. У цієї системи є планета РН1 (відкрита у 2012 році групою «Мисливців за Планетами», підрозділом Zooniverse), яка обертається навколо двох з чотирьох зір, що робить її першою відомою планетою, відкритою у чотирикратній системі.
  • KOI-2626, система з планетою, потенційно придатною до життя.

П'ятикратні

  • 91 Орла
  • δ Оріона
  • HD 155448
  • KIC 4110611

Шестикратні

Семикратні

Галерея

Зображення, які ілюструють реальні або художні зображення кратних систем.

  • image
    Система HD 188753 в уявлені художника.
  • image
    Малюнок, який демонструє зняту інтерферометром CHARA послідовність знімків проходження компоненти В по диску компоненти А.
  • image
    Потрійна система Алголя.
  • image
    Зоряна система HD 98800, що складається з чотирьох зір. Розташована у скупченні TW Гідри.
  • image
    Система DI Дракона. Ми бачимо лише дві зорі, але насправді це - четверна система.

Див. також

Джерела

  1. A.S. Bhatia, ред. (2005). Star system. New Delhi: Deep & Deep Publications. ISBN . {{}}: Пропущений або порожній |title= (); Проігноровано |work= ()
  2. John R. Percy (2007). Understanding Variable Stars. Cambridge: Cambridge University Press. с. 16. ISBN .
  3. . Архів оригіналу за 16 жовтня 2008. Процитовано 31 жовтня 2007.
  4. . Архів оригіналу за 23 жовтня 2011. Процитовано 26 травня 2007.
  5. Binney, James; Tremaine, Scott (1987). Galactic Dynamics. Princeton University Press. с. 24. ISBN .
  6. Statistics of multiple stars: some clues to formation mechanisms, A. Tokovinin, in the proceedings of IAU Symposium 200, The Formation of Binary Stars, Potsdam, Germany, 10–15 April 2000. Bibcode 2001IAUS..200...84T.
  7. MSC—a catalogue of physical multiple stars, A. A. Tokovinin, Astronomy and Astrophysics Supplement Series 124 (1997), 75–84; online versions at VizieR and the Multiple Star Catalog.
  8. Statistics of multiple stars, A. Tokovinin, in The Environment and Evolution of Double and Multiple Stars, Proceedings of IAU Colloquium 191, held 3–7 February 2002 in Merida, Yucatan, Mexico, edited by Christine Allen and Colin Scarfe, Revista Mexicana de Astronomía y Astrofísica (Serie de Conferencias) 21 (August 2004), pp. 7–14, section 2
  9. Multiple Stellar Systems: Types and Stability, Peter J. T. Leonard, in Encyclopedia of Astronomy and Astrophysics, P. Murdin, ed., online edition at the Institute of Physics, orig. ed. published by Nature Publishing Group, 2001.
  10. Stars of Higher Multiplicity, David S. Evans, Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society 9 (1968), 388–400.
  11. MSC – a catalogue of physical multiple stars, A. A. Tokovinin, Astronomy and Astrophysics Supplement Series 124 (July 1997), pp. 75–84.
  12. Heintz, W. D. (1978). Double Stars. D. Reidel Publishing Company, Dordrecht. p. 1. ISBN 90-277-0885-1.
  13. Dynamics of multiple stars: observations, A. Tokovinin, in "Massive Stars in Interacting Binaries", 16–20 August 2004, Quebec (ASP Conf. Ser., in print).
  14. Heintz, W. D. (1978). Double Stars. D. Reidel Publishing Company, Dordrecht. pp. 66–67. ISBN 90-277-0885-1.
  15. Evans, David S. (1968). "Stars of Higher Multiplicity". Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society 9: 388–400. Bibcode:1968QJRAS...9..388E.
  16. A Note on the Stability of Hierarchical Triple Stars with Initially Circular Orbits, L. G. Kiseleva, P. P. Eggleton, and J. P. Anosova, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 267, #1 (March 1994), pp. 161–166, Bibcode: 1994MNRAS.267..161K.
  17. pp. 393–394, Evans, David S. (1968). "Stars of Higher Multiplicity". Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society 9: 388–400. Bibcode:1968QJRAS...9..388E.
  18. Heintz, W. D. (1978). Double Stars. D. Reidel Publishing Company, Dordrecht. p. 72. ISBN 90-277-0885-1.
  19. MSC – a catalogue of physical multiple stars, A. A. Tokovinin, 1997–1999, CDS ID J/A+AS/124/75.
  20. Mazeh, Tzevi; et al. (2001). "Studies of multiple stellar systems – IV. The triple-lined spectroscopic system Gliese 644". Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 325: 343–357. arXiv:astro-ph/0102451. Bibcode:2001MNRAS.325..343M. doi:10.1046/j.1365-8711.2001.04419.x.; see §7–8 for a discussion of the quintuple system.
  21. Heintz, W. D. (1978). Double Stars. D. Reidel Publishing Company, Dordrecht. pp. 65–66. ISBN 90-277-0885-1.
  22. Harrington, R.S. (1970). "Encounter Phenomena in Triple Stars". Astronomical Journal 75: 114–118. Bibcode:1970AJ.....75.1140H. doi:10.1086/111067.
  23. Fekel, Francis C (1987). "Multiple stars: Anathemas or friends?". Vistas in Astronomy 30: 69–76. Bibcode:1987VA.....30...69F. doi:10.1016/0083-6656(87)90021-3.
  24. Zhuchkov, R. Ya.; Orlov, V. V.; Rubinov, A. V. (2006). "Multiple stars with low hierarchy: stable or unstable?". Publications of the Astronomical Observatory of Belgrade 80: 155–160. Bibcode:2006POBeo..80..155Z.
  25. Rubinov, A. V. (2004). "Dynamical Evolution of Multiple Stars: Influence of the Initial Parameters of the System". Astronomy Reports 48: 155–160. Bibcode:2004ARep...48...45R. doi:10.1134/1.1641122.
  26. Harrington, R. S. (1977). "Multiple Star Formation from N-Body System Decay". Rev. Mex. Astron. Astrofis 3: 209. Bibcode:1977RMxAA...3..209H.
  27. Heintz, W. D. (1978). Double Stars. D. Reidel Publishing Company, Dordrecht. pp. 67–68. ISBN 90-277-0885-1.
  28. Runaway Stars, Trapezia, and Subtrapezia, Christine Allen, Arcadio Poveda, and Alejandro Hernández-Alcántara, Revista Mexicana de Astronomía y Astrofísica (Serie de Conferencias) 25 (2006), pp. 13–15, Bibcode: 2006RMxAC..25...13A.
  29. Heintz, W. D. (1978). Double Stars. D. Reidel Publishing Company, Dordrecht. p. 68. ISBN 90-277-0885-1.
  30. Blaauw, A.; Morgan, W.W. (1954). "The Space Motions of AE Aurigae and mu Columbae with Respect to the Orion Nebula". Astrophysical Journal 119: 625. Bibcode:1954ApJ...119..625B. doi:10.1086/145866.
  31. Hoogerwerf, R.; de Bruijne, J.H.J.; de Zeeuw, P.T (2000). "The origin of runaway stars". Astrophysical Journal 544 (2): 133–136. arXiv:astro-ph/0007436. Bibcode:2000ApJ...544L.133H. doi:10.1086/317315.
  32. Heintz, W. D. (1978). Double Stars. Dordrecht: D. Reidel Publishing Company. p. 19. ISBN 90-277-0885-1.
  33. Format, The Washington Double Star Catalog, Brian D. Mason, Gary L. Wycoff, and William I. Hartkopf, Astrometry Department, United States Naval Observatory. Accessed on line August 20, 2008.
  34. A. A. Tokovinin (July 1997). "MSC – a catalogue of physical multiple stars" (Astronomy and Astrophysics Supplement Series, 124, section 2.4). pp. 75–84.
  35. William I. Hartkopf & Brian D. Mason. "Addressing confusion in double star nomenclature: The Washington Multiplicity Catalog". United States Naval Observatory. Retrieved 2008-09-12.
  36. "Urban/Corbin Designation Method". United States Naval Observatory. Retrieved 2008-09-12.
  37. "Sequential Designation Method". United States Naval Observatory. Retrieved 2008-09-12.
  38. A. Tokovinin (April 18, 2000). "On the designation of multiple stars". Retrieved 2008-09-12.
  39. A. Tokovinin (April 17, 2000). "Examples of multiple stellar systems discovery history to test new designation schemes". Retrieved 2008-09-12.
  40. William I. Hartkopf & Brian D. Mason. "Sample Washington Multiplicity Catalog". United States Naval Observatory. Retrieved 2008-09-12.
  41. A new classification scheme for double and multiple stars, R. W. Argyle, The Observatory 124 (April 2004), pp. 94–96, Bibcode: 2004Obs...124...94A.
  42. Mason, B. D.; Wycoff, G. L. I.; Hartkopf, W. I. (2008). "Washington Visual Double Star Catalog, 2006.5 (WDS)". U. S.Naval Observatory, Washington D.C.
  43. Are Proxima and α Centauri Gravitationally Bound?, Jeremy G. Wertheimer, Gregory Laughlin, Astronomical Journal 132, #5 (November 2006), pp. 1995–1997.
  44. Does triple star orbit directly affect orbit time, Jeremy Hien, Jon Shewarts, Astronomical News 132, No. 6 (November 2011)
  45. 4 Centauri, entry in the Multiple Star Catalog.
  46. The Binary Stars, R. G. Aitken, New York: Semi-Centennial Publications of the University of California, 1918.
  47. Vol. 1, part 1, p. 422, Almagestum Novum, Giovanni Battista Riccioli, Bononiae: Ex typographia haeredis Victorij Benatij, 1651.
  48. A New View of Mizar, Leos Ondra, accessed on line 26 May 2007.
  49. Planet Hunters
  50. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2015. Процитовано 22 квітня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  51. http://adsabs.harvard.edu/abs/2011A%26A...533A..54S
  52. "Mysterious star stirs controversy in astronomy world". The Express Tribune. Agence France-Presse. 20 October 2015.
  53. [[arxiv:1504.07065|http://arxiv.org/abs/1504.07065 [ 7 листопада 2015 у Wayback Machine.]]]
  54. . Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 квітня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  55. Castor A and Castor B resolved in a simultaneous Chandra and XMM-Newton observation, B. Stelzer and V. Burwitz, Astronomy and Astrophysics 402 (May 2003), pp. 719–728.
  56. ADS 9731: A new sextuple system, A. A. Tokovinin, N. I. Shatskii, and A. K. Magnitskii, Astronomy Letters, 24, No. 6 (November 1998), pp. 795–801.
  57. Nu Scorpii, entry in the Multiple S
  58. "Smoke ring for a halo". Retrieved 26 October 2015.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Kra tna zorya nevelika kilkist zir dvi abo bilshe sho z Zemli sposterigayutsya blizko odna do odnoyi Zoryana sistema ye nevelikoyu kilkistyu zir pov yazanih siloyu tyazhinnya Velika kilkist zir pov yazanih gravitaciyeyu yak pravilo nazivayut zoryanim skupchennyam abo galaktikoyu hocha vzagali kazhuchi voni tezh ye zoryanimi sistemami Zoryani sistemi ne slid plutati z planetnimi sistemami yaki mistyat planeti j analogichni tila ne zori Riznovidi kratnih zirIsnuyut taki tipi kratnih zoryanih sistem Optichno kratni zori yaki lishe proektuyutsya u vidnosno blizku oblast prostoru ale naspravdi roztashovani u prostori daleko odna vid odnoyi ta ne pov yazani gravitacijno Fizichno kratni zori yaki perebuvayut nepodalik odna vid odnoyi pov yazani gravitaciyeyu ta obertayutsya navkolo spilnogo centra mas po zamknutih orbitah U svoyu chergu fizichno kratni sistemi podilyayut na taki Zatemnyuvani zori kratnist mozhna viznachiti cherez periodichnu zminu sumarnogo blisku sistemi Spektroskopichno kratni abo spektralno kratni kratnist viznachayetsya pri spektroskopichnih doslidzhennyah Vizualno kratni komponenti sistemi mozhna pobachiti okremo u teleskop chi binokl Astrometrichno kratni kratnist sistemi mozhna viznachiti za zburennyam ruhu vidimoyi komponenti u prostori Bilshist fizichno kratnih zir potrijni zazvichaj ce para blizko roztashovanih zir j odna zorya dosit viddalena vid yih spilnogo centra mas Sistemi z bilshoyu kilkistyu komponent zagalom ye gravitacijno nestabilnimi j rozpadayutsya z chasom vikidayuchi odnu abo kilka zir za mezhi sistemi Tomu sistemi z chotirma abo bilshe komponentami traplyayutsya ridshe Ci sistemi mayut menshi rozmiri nizh zoryani skupchennya yaki mayut skladnishu dinamiku i mistyat yak pravilo vid 100 do 1000 zir Pri zbilshenni kratnosti sistemi kilkist vidomih sistem takoyi kratnosti zmenshuyetsya eksponencijno Napriklad u katalozi Tokovinin 1999 roku 551 sistema fizichnih kratnih zir z opisanih u nomu 728 buli potrijnimi Prote cherez efekt selekciyi znachennya cih statistichnih danih ye dosit nepovnim Traplyayutsya sistemi takoyi kratnosti Potrijni 3 komponenti Chotirikratni 4 komponenti P yatikratni 5 komponent Shestikratni 6 komponent Semikratni 7 komponent Sistemi kratnih zir mozhna rozdiliti na dva osnovni klasi Dinamichni iyerarhichni sistemi yaki stabilni j skladayutsya z vkladenih orbit u nih vidsutni silni zburennya ruhu komponent cherez gravitacijnij vpliv i tomu kozhen riven iyerarhiyi mozhna rozglyadati yak okremu zadachu dvoh til Tak zvani trapeciyi yaki mayut nestabilni orbiti nayavni silni zburennya ruhu komponent vnaslidok vzayemnogo tyazhinnya Yih modelyuvannya zvoditsya do tak zvanoyi zadachi n til Iyerarhichni sistemiModel iyerarhichnoyi sistemi Vona predstavlyaye soboyu dvi podvijni zoryani sistemi 1 2 ta 3 4 yaki obertayutsya navkolo spilnogo centra mas hrestik u centri malyunka Do togo zh v obidvoh sistemah zori vidpovidno 1 ta 2 3 ta 4 obretayutsya navkolo lokalnih centriv mas malenki sini zirochki na velikomu elipsi U bilshosti kratnih sistem zori organizovani u tak zvanu iyerarhichnu sistemu zori v sistemi mozhut buti rozdileni na dvi menshi grupi kozhna z yakih peretinaye veliku orbitu navkolo centra sistemi masi Kozhna z cih nevelikih grup takozh povinna buti iyerarhichnoyu Ce oznachaye sho voni povinni buti rozdileni na bilsh dribni pidgrupi yaki sami po sobi ye iyerarhichnimi i tak dali Kozhen riven iyerarhiyi mozhe rozglyadatisya yak problema dvoh til yaksho rozglyadati blizki pari yak odne tilo iz masoyu sho dorivnyuye masi ciyeyi pari U cih sistemah nayavna lishe neznachna v masshtabah sistem vzayemodiya mizh zoryami tomu yih orbita navkolo spilnogo centra mas bude nablizhena do tiyeyi yaka mozhe buti rozrahovana za yiyi keplerivskimi elementami na vidminu vid nestijkih sistem trapecij abo she skladnishoyi dinamiki velikoyi kilkosti zir u zoryanih skupchennyah i galaktikah Potrijni zoryani sistemiPotrijna zoryana sistema Dva tila 1 ta 2 obertayutsya navkolo spilnogo blakitna zirochka ta zagalnogo chornih hrestik centriv mas Tretye tilo 3 ta podvijna sistema 1 2 perebuvayut u diametralno protilezhnih tochkah orbiti Ekscentrisiteti orbit tretogo tila ta tisnoyi sistemi rivni spivvidnoshennya velikih pivosej cih orbit dorivnyuye spivvidnoshennyu yih mas U fizichnih potrijnih zoryanih sistemah kozhna zorya ruhayetsya po svoyij orbiti navkolo centra mas sistemi Yak pravilo dvi z zir utvoryuyut tisnu podvijnu sistemu a tretij komponent obertayetsya po orbiti znachno bilshogo radiusu navkolo ciyeyi sistemi Take komponuvannya nazivayetsya iyerarhichnim Prichina cogo polyagaye v tomu sho yakbi radiusi orbit tretogo komponentu ta pershih dvoh zir navkolo spilnogo centra mas vidriznyalisya b lishe u kilka raziv to sistema mogla stati dinamichno nestijkoyu sho prizvelo bi do vikidannya odniyeyi iz zirok iz sistemi Inodi potrijni na pershij poglyad zori mistyat dodatkovij fizichno isnuyuchij suputnik napriklad b Cefeya abo ye optichno potrijnimi tobto koli naspravdi zori mizh soboyu ne pov yazani a lishe proektuyutsya na blizku oblast prostoru napriklad Sistemi bilsh visokoyi kratnostiIyerarhichna sistema Mobilni diagrami Iyerarhichni zoryani sistemi z bilsh nizh troma komponentami mozhut stvoryuvati ryad skladnishih mehanizmiv yaki mozhna proilyustruvati tim sho Evans 1968 nazvav mobilnoyu diagramoyu Deyaki prikladi mozhna pobachiti na malyunku Kozhen riven diagrami ilyustruye rozpodil sistemi na dvi abo bilshe sistem iz menshim rozmirom Evans nazvav cyu diagramu multipleksom yaksho ye vuzol yakij skladayetsya z bilsh nizh dvoh ditej tobto yaksho rozkladannya deyakoyi pidsistemi vklyuchaye v sebe dvi abo bilshe orbiti z priblizno takogo samogo rozmiru Evans nazivaye chislo rivniv u diagrami rivnem yiyi iyerarhiyi U zv yazku z tim sho sistemi z bilsh nizh dvoma komponentami chasto poterpatimut vid zburen orbit ce oznachaye sho na kozhnomu rivni zadlya zbilshennya stijkosti sistemi zgidno z modellyu povinno buti rivno dvoye ditej Realnim prikladom iyerarhichnoyi sistemi z rivnem iyerarhiyi 3 ye Kastor a Bliznyat Vin skladayetsya iz zori yaka viglyadaye vizualno podvijnoyu ale pri detalnishomu rozglyadi mozhna pobachiti dvi podvijni sistemi Maksimalnij riven iyerarhiyi za katalogom Tokovin vidanim 1999 roku stanovit 4 Zorya takozh utvoryuye shozhu sistemu ale Glize 664 V yavlyaye soboyu vzhe navit ne podvijnu a potrijnu sistemu Takim chinom Glize 644 ce p yatikratna sistema tobto riven iyerarhiyi dorivnyuye 4 figuruye na diagrami f Mozhlivi takozh vishi rivni iyerarhiyi Sistemi vishogo rivnya iyerarhiyi abo stabilni abo strazhdayut vid vnutrishnih zburen Deyaki z nih rozpadayutsya na rannomu etapi formuvannya Rozpad dohodit do kilkoh podvijnih abo odinarnih zir TrapeciyiTrapeciyi yak pravilo duzhe molodi j nestijki sistemi Voni yak vvazhayut formuyutsya v zoryanih yaslah gazo pilovih tumanostyah i shvidko rozpadayutsya na stabilni kratni zori U procesi rozpadu zori yaki vilitayut iz trapeciyi mozhut mati dostatnyu shvidkist shob zalishiti galaktiku Voni nazvani na chest kratnoyi zori vidomoyi yak Trapeciya v serci tumannosti Oriona Taki sistemi ne ye ridkistyu i zazvichaj utvoryuyutsya poblizu abo v mezhah svitlih tumannostej Ci zori ne mayut standartnih iyerarhichnih mehanizmiv ale ruhayutsya po vidnosno stijkih orbitah navkolo spilnogo centra mas Pri comu centr mas ne fiksuyetsya vidnosno zir sistemi a ruhayetsya pri yih peremishenni Taki zori vreshti resht rozpadayutsya utvoryuyuchi tisnu podvijnu sistemu iz tretim komponentom na dalekij orbiti Inshi zori vikidayutsya iz sistemi vzayemnimi silami tyazhinnya na velikih shvidkostyah Taka vzayemodiya sprichinyaye poyavu tak zvanih letyuchih zir abo zir vtikachiv Prikladami takih zir ye ta sistema Ci zori ruhayutsya u prostori zi shvidkistyu u ponad 200 kilometriv na sekundu Za pripushennyami voni utvorilisya pri rozpadi trapeciyi klastera u Tumanosti Oriona blizko dvoh miljoniv rokiv tomu Poznachennya i nomenklaturaPoznachennya komponent kratnih zir Komponenti kratnih zir mozhut buti poznacheni shlyahom dodavannya sufiksiv A B C i t d yaki poznachayut podvijni sistemi abo odinochni zori na yaki mozhna rozbiti kratnu zoryu Sufiksi taki yak AB mozhut buti vikoristani dlya poznachennya pari sho skladayetsya z komponent abo pidsistem A i V Najblizhchij do centra mas komponent otrimuye sufiks A drugij za viddalenistyu V i t d Yaksho komponent yakij ranishe vvazhavsya odinarnim naspravdi viyavlyayetsya podvijnoyu sistemoyu ridshe sistemoyu z bilsh visokoyu kratnistyu do jogo sufiksu A V S dodayut inshij sufiks u viglyadi malenkoyi latinskoyi literi a b c Takim chinom i vinikayut nazvi komponetiv tipu Aa Ba i tak dali Nomenklatura v Multiple Star Catalogue Pidsistema poznachen u Katalogu kratnih zir Tokovin U katalozi kratnih zir A A Tokovinina vikoristovuyetsya sistema poznachen v yakij kozhna pidsistema kratnoyi zori poznachayetsya poslidovnistyu cifr U mobilnij diagrami d napriklad verhnya sistema otrimaye nomer 1 v toj chas yak pidsistema sho mistit yiyi osnovnij komponent matime nomer 11 i pidsistema sho mistit jogo vtorinnij komponent bude mati nomer 12 Sistemi e ta f matimut taku samu nomenklaturu ale numeraciya bude prodovzhuvatis do cifr 3 4 i tak dali Mozhna legko provesti analogiyu mizh ciyeyu sistemoyu nomenklatur ta standartnoyu v yakij zastosovani latinski literi Vizmemo napriklad sistemu z troh komponent A V ta S U sistemi najmenuvan kataloga Tokovin cifroyu 1 bude poznachena sistema sho skladayetsya z sistem AS ta AV Voni obidvi otrimayut nomer 1 Todi pidsistemu AV mozhna podiliti na komponenti A 11 ta V 12 a AS na A ta S 13 Takim chinom kozhen komponent sistemi mozhe buti vikoristanih bilshe odnogo razu Majbutnya sistema nomenklatur kratnih zir V danij chas nomenklatura dlya podvijnih i kratnih zir mozhe prizvesti do plutanini Sprava u tomu sho dlya podvijnih zir viyavlenih riznimi sposobami navedeni rizni poznachennya i sho she girshe literi sho poznachayut okremi zori sistemi mozhut buti rozstavleni po riznomu riznimi avtorami Napriklad u odnogo doslidnika komponenta mozhe poznachatisya A a u inshogo S Obgovorennya novoyi sistemi nomenklaturi yaka likviduvala b vishenavedeni nedoliki isnuyuchih pochalosya 1999 roku Bulo zaproponovano chotiri novi sistemi Koma iyerarhichna shema z vikoristannyam velikih ta malih liter arabskih ta rimskih cifr Metod poznachennya Korbina iyerarhichna cifrova shema analogichna za principom sistemi desyatkovoyi klasifikaciyi Dyuyi Metod poslidovnogo poznachennya neiyerarhichna shema u yakij komponentam i pidsistemam prisvoyuyutsya nomeri u poryadku yih vidkrittya WMC Vashingtonskij katalog kratnosti iyerarhichna shema v yakij sufiksi sho zastosovuyutsya v Vashingtonskomu katalozi podvijnih zir budut rozshireni za dopomogoyu dodavannya liter i cifr Perevagoyu iyerarhichnih shem ye prostishe viznachennya pidsistem ta obchislennya yih vlastivostej Prote ce viklikaye problemi sho koli vidkrivayutsya novi komponenti na vzhe isnuyuchih rivnyah iyerarhiyi ce prizvodit do zmishennya chastini stupeniv iyerarhiyi Yaksho vidkrittya yakogos komponentu ne pidtverdilosya abo jogo vidnesli do inshogo rivnya iyerarhiyi to takozh vinikayut analogichni problemi Pid chas 24 yi Generalnoyi asambleyi Mizhnarodnogo astronomichnogo soyuzu 2000 roku bula shvalena shema WMC Vona bula prijnyata shlyahom obgovorennya cogo pitannya komisiyami 5 8 26 42 i 45 Bulo virisheno sho vona povinna rozshiritisya ta stati yedinoyu zagalnoprinyatoyu shemoyu Piznishe buv pidgotovlenij probnij zrazok katalogu z vikoristannyam shemi WMC Vin ohoplyuvav lishe neveliku chastku kratnih zir usogo pivgodini za pryamim pidnesennyam Pitannya nomenklaturi obgovoroyuvalosya she raz na 25 j Generalnij Asambleyi 2003 roku Vikoristannya shemi WMC znovu bulo shvaleno komisiyami 5 8 26 42 i 45 a takozh Robochoyu grupoyu z pitan interferometriyi Takim chinom bulo virisheno sho shema WMC povinna buti rozshirena i otrimati podalshij rozvitok Sistema WMC organizovana iyerarhichno Iyerarhiya sho vikoristovuyetsya zasnovana na sposterezhenni orbitalnih periodiv Vona vikoristovuye veliki latinski literi dlya poznachennya pershogo rivnya iyerarhiyi malenki dlya drugogo i cifri dlya tretogo Potim cherguvannya povtoryuyetsya na nastupnih rivnyah iyerarhiyi PrikladiPodvijni Sirius a Velikogo Psa Skladayetsya z yaskravoyi biloyi zori komponent A ta bilogo karlika Procion a Malogo Psa Mira o omikron Kita Zminna zorya mirida d Cefeya zminna zorya cefeyida e Viznichogo zminna zorya Spika a Divi Sheliak b Liri Zminna zorya na chest neyi nazvano tip zminnosti b Liri Poznachennya u katalogah zminnih zir EB Potrijni HR 3617 potrijna zorya Skladayetsya z troh komponentiv HR 3617 A HR 3617 V ta HR 3617 S Komponenti A ta V utvoryuyut fizichno podvijnu sistemu a komponenta S pomitna vzhe pri vizualnih sposterezhennyah a Centavra potrijna zorya sho takozh skladayetsya z troh komponent a Centavra A a Centavra V ta a Centavra S Komponenti A ta V u komponenta A fizichni parametri blizki do sonyachnih komponent V trohi tmyanishij utvoryuyut tisnu sistemu Vidstan mizh komponentami kolivayetsya vid 11 do 36 astronomichnih odinic sho pov yazano z vityagnutistyu orbiti Na vidstani blizko 15 tisyach astronomichnih odinic vid sistemi AV perebuvaye komponent S chervonij karlik bilsh vidomij yak Proksima Centavra najblizhcha do nas zorya Period obertannya Proksimi navkolo sistemi AV za pidrahunkami stanovit blizko 500 tisyach rokiv Polyarna zorya a Maloyi Vedmedici Komponenti nastilki blizki odne do odnogo sho rozrizniti yih vdalosya lishe za dopomogoyu Kosmichnogo teleskopa Gabbl 2006 roku Do togo mozhna bulo sposterigati lishe zburennya ruhu komponentu A Glize 667 vidoma za nayavnistyu u sistemi planeti tipu nadzemlya HD 188753 potrijna zorya roztashovana priblizno za 149 svitlovih rokiv vid Soncya utochniti Sistema skladayetsya z HD 188753 A zhovtij karlik HD 188753 V pomaranchevij karlik ta HD 188753 S chervonij karlik Komponenti V ta S obertayutsya odna navkolo odnoyi z periodom blizko 156 dib Period zhe obertannya komponenti A navkolo nih znachno bilshij i stanovit 25 7 zemnogo roku 3 Telcya Ye spektroskopichno ta zatemnyuvano potrijnoyu Skladayetsya z troh bilo blakitnih zir spekrtalnogo klasu V Period obertannya dvoh iz nih stanovit 7 15 dobi tretya komponenta robit povnij obert za 145 dib Ye zminnoyu zoreyu Blisk zminyuyetsya v mezhah vid 3 70 do 3 79 zoryanoyi velichini Sistema viddalena na 222 svitlovih roki vid Zemli Fomalgaut a Pivdennoyi Ribi Potrijnist vidkrita 2013 roku koli buli provedeni sposterezhennya za ruhom zir TW Pivdennoyi ribi spektralnij klas K ta LP 876 10 chervonij karlik Golovna zorya maye masivnij gazo pilovij disk shozhij na toj sho buv u Soncya na pochatku formuvannya Sonyachnoyi sistemi Piznishe u zori LP 876 10 takozh buv vidkritij podibnij disk a takozh vidkrita planeta Fomalgaut b gazovij gigant Algol b Perseya Zminna zorya prototip klasu zatemnyuvanih zir EA Odna z pershih vidkritih zminnih zir Zdavna divuvala lyudej periodichnoyu zminoyu blisku za sho u svij chas distala nazvu Oko diyavola dzherelo Potrijnist sistemi bula vidkrita neshodavno 12 serpnya 2009 roku interferometrom CHARA dzherelo Chotirikratni Kapella a Viznichogo yaka skladayetsya z pari zir gigantiv ta pari chervonih karlikiv Roztashovana priblizno za 42 svitlovih roki vid Zemli Pri serednomu znachenni blisku u 0 47 zoryanoyi velichini Kapella ye odniyeyu z najyaskravishih zir pivnichnogo neba 4 Centavra Micar z Velikoyi Vedmedici Bilsh vidomij yak podvijna zorya sho bula vidkrita u 1650 roci Dzhovanni Batisto Richolli ale mozhlivo sposterigalasya i ranishe Benedetto Kastelli ta Galileyem Piznishe pislya spektroskopichnih sposterezhen bulo vidkrito sho komponenti Micar A ta Micar V yavlyayut soboyu podvijni sistemi HD 98800 Kepler 64 U ciyeyi sistemi ye planeta RN1 vidkrita u 2012 roci grupoyu Mislivciv za Planetami pidrozdilom Zooniverse yaka obertayetsya navkolo dvoh z chotiroh zir sho robit yiyi pershoyu vidomoyu planetoyu vidkritoyu u chotirikratnij sistemi KOI 2626 sistema z planetoyu potencijno pridatnoyu do zhittya P yatikratni 91 Orla d Oriona HD 155448 KIC 4110611 1SWASP J093010 78 533859 5 Shestikratni b Tukana Kastor HD 139691 Alkor ta Micar yaksho vvazhati yih odniyeyu sistemoyu vona mistitime 6 zir Semikratni Nyu Skorpiona AR KassiopeyiGalereyaZobrazhennya yaki ilyustruyut realni abo hudozhni zobrazhennya kratnih sistem Sistema HD 188753 v uyavleni hudozhnika Malyunok yakij demonstruye znyatu interferometrom CHARA poslidovnist znimkiv prohodzhennya komponenti V po disku komponenti A Potrijna sistema Algolya Zoryana sistema HD 98800 sho skladayetsya z chotiroh zir Roztashovana u skupchenni TW Gidri Sistema DI Drakona Mi bachimo lishe dvi zori ale naspravdi ce chetverna sistema Div takozhPodvijna zorya Zoryana sistema Zoryani skupchennya Spektroskopichni sposterezhennya Katalog Hipparcos Spektralnij klas zoriDzherelaA S Bhatia red 2005 Star system New Delhi Deep amp Deep Publications ISBN 81 7629 741 0 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Propushenij abo porozhnij title dovidka Proignorovano work dovidka John R Percy 2007 Understanding Variable Stars Cambridge Cambridge University Press s 16 ISBN 0 521 23253 8 Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2008 Procitovano 31 zhovtnya 2007 Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2011 Procitovano 26 travnya 2007 Binney James Tremaine Scott 1987 Galactic Dynamics Princeton University Press s 24 ISBN 0 691 08445 9 Statistics of multiple stars some clues to formation mechanisms A Tokovinin in the proceedings of IAU Symposium 200 The Formation of Binary Stars Potsdam Germany 10 15 April 2000 Bibcode 2001IAUS 200 84T MSC a catalogue of physical multiple stars A A Tokovinin Astronomy and Astrophysics Supplement Series 124 1997 75 84 online versions at VizieR and the Multiple Star Catalog Statistics of multiple stars A Tokovinin in The Environment and Evolution of Double and Multiple Stars Proceedings of IAU Colloquium 191 held 3 7 February 2002 in Merida Yucatan Mexico edited by Christine Allen and Colin Scarfe Revista Mexicana de Astronomia y Astrofisica Serie de Conferencias 21 August 2004 pp 7 14 section 2 Multiple Stellar Systems Types and Stability Peter J T Leonard in Encyclopedia of Astronomy and Astrophysics P Murdin ed online edition at the Institute of Physics orig ed published by Nature Publishing Group 2001 Stars of Higher Multiplicity David S Evans Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society 9 1968 388 400 MSC a catalogue of physical multiple stars A A Tokovinin Astronomy and Astrophysics Supplement Series 124 July 1997 pp 75 84 Heintz W D 1978 Double Stars D Reidel Publishing Company Dordrecht p 1 ISBN 90 277 0885 1 Dynamics of multiple stars observations A Tokovinin in Massive Stars in Interacting Binaries 16 20 August 2004 Quebec ASP Conf Ser in print Heintz W D 1978 Double Stars D Reidel Publishing Company Dordrecht pp 66 67 ISBN 90 277 0885 1 Evans David S 1968 Stars of Higher Multiplicity Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society 9 388 400 Bibcode 1968QJRAS 9 388E A Note on the Stability of Hierarchical Triple Stars with Initially Circular Orbits L G Kiseleva P P Eggleton and J P Anosova Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 267 1 March 1994 pp 161 166 Bibcode 1994MNRAS 267 161K pp 393 394 Evans David S 1968 Stars of Higher Multiplicity Quarterly Journal of the Royal Astronomical Society 9 388 400 Bibcode 1968QJRAS 9 388E Heintz W D 1978 Double Stars D Reidel Publishing Company Dordrecht p 72 ISBN 90 277 0885 1 MSC a catalogue of physical multiple stars A A Tokovinin 1997 1999 CDS ID J A AS 124 75 Mazeh Tzevi et al 2001 Studies of multiple stellar systems IV The triple lined spectroscopic system Gliese 644 Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 325 343 357 arXiv astro ph 0102451 Bibcode 2001MNRAS 325 343M doi 10 1046 j 1365 8711 2001 04419 x see 7 8 for a discussion of the quintuple system Heintz W D 1978 Double Stars D Reidel Publishing Company Dordrecht pp 65 66 ISBN 90 277 0885 1 Harrington R S 1970 Encounter Phenomena in Triple Stars Astronomical Journal 75 114 118 Bibcode 1970AJ 75 1140H doi 10 1086 111067 Fekel Francis C 1987 Multiple stars Anathemas or friends Vistas in Astronomy 30 69 76 Bibcode 1987VA 30 69F doi 10 1016 0083 6656 87 90021 3 Zhuchkov R Ya Orlov V V Rubinov A V 2006 Multiple stars with low hierarchy stable or unstable Publications of the Astronomical Observatory of Belgrade 80 155 160 Bibcode 2006POBeo 80 155Z Rubinov A V 2004 Dynamical Evolution of Multiple Stars Influence of the Initial Parameters of the System Astronomy Reports 48 155 160 Bibcode 2004ARep 48 45R doi 10 1134 1 1641122 Harrington R S 1977 Multiple Star Formation from N Body System Decay Rev Mex Astron Astrofis 3 209 Bibcode 1977RMxAA 3 209H Heintz W D 1978 Double Stars D Reidel Publishing Company Dordrecht pp 67 68 ISBN 90 277 0885 1 Runaway Stars Trapezia and Subtrapezia Christine Allen Arcadio Poveda and Alejandro Hernandez Alcantara Revista Mexicana de Astronomia y Astrofisica Serie de Conferencias 25 2006 pp 13 15 Bibcode 2006RMxAC 25 13A Heintz W D 1978 Double Stars D Reidel Publishing Company Dordrecht p 68 ISBN 90 277 0885 1 Blaauw A Morgan W W 1954 The Space Motions of AE Aurigae and mu Columbae with Respect to the Orion Nebula Astrophysical Journal 119 625 Bibcode 1954ApJ 119 625B doi 10 1086 145866 Hoogerwerf R de Bruijne J H J de Zeeuw P T 2000 The origin of runaway stars Astrophysical Journal 544 2 133 136 arXiv astro ph 0007436 Bibcode 2000ApJ 544L 133H doi 10 1086 317315 Heintz W D 1978 Double Stars Dordrecht D Reidel Publishing Company p 19 ISBN 90 277 0885 1 Format The Washington Double Star Catalog Brian D Mason Gary L Wycoff and William I Hartkopf Astrometry Department United States Naval Observatory Accessed on line August 20 2008 A A Tokovinin July 1997 MSC a catalogue of physical multiple stars Astronomy and Astrophysics Supplement Series 124 section 2 4 pp 75 84 William I Hartkopf amp Brian D Mason Addressing confusion in double star nomenclature The Washington Multiplicity Catalog United States Naval Observatory Retrieved 2008 09 12 Urban Corbin Designation Method United States Naval Observatory Retrieved 2008 09 12 Sequential Designation Method United States Naval Observatory Retrieved 2008 09 12 A Tokovinin April 18 2000 On the designation of multiple stars Retrieved 2008 09 12 A Tokovinin April 17 2000 Examples of multiple stellar systems discovery history to test new designation schemes Retrieved 2008 09 12 William I Hartkopf amp Brian D Mason Sample Washington Multiplicity Catalog United States Naval Observatory Retrieved 2008 09 12 A new classification scheme for double and multiple stars R W Argyle The Observatory 124 April 2004 pp 94 96 Bibcode 2004Obs 124 94A Mason B D Wycoff G L I Hartkopf W I 2008 Washington Visual Double Star Catalog 2006 5 WDS U S Naval Observatory Washington D C Are Proxima and a Centauri Gravitationally Bound Jeremy G Wertheimer Gregory Laughlin Astronomical Journal 132 5 November 2006 pp 1995 1997 Does triple star orbit directly affect orbit time Jeremy Hien Jon Shewarts Astronomical News 132 No 6 November 2011 4 Centauri entry in the Multiple Star Catalog The Binary Stars R G Aitken New York Semi Centennial Publications of the University of California 1918 Vol 1 part 1 p 422 Almagestum Novum Giovanni Battista Riccioli Bononiae Ex typographia haeredis Victorij Benatij 1651 A New View of Mizar Leos Ondra accessed on line 26 May 2007 Planet Hunters PDF Arhiv originalu PDF za 24 zhovtnya 2015 Procitovano 22 kvitnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya http adsabs harvard edu abs 2011A 26A 533A 54S Mysterious star stirs controversy in astronomy world The Express Tribune Agence France Presse 20 October 2015 arxiv 1504 07065 http arxiv org abs 1504 07065 7 listopada 2015 u Wayback Machine Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 22 kvitnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Castor A and Castor B resolved in a simultaneous Chandra and XMM Newton observation B Stelzer and V Burwitz Astronomy and Astrophysics 402 May 2003 pp 719 728 ADS 9731 A new sextuple system A A Tokovinin N I Shatskii and A K Magnitskii Astronomy Letters 24 No 6 November 1998 pp 795 801 Nu Scorpii entry in the Multiple S Smoke ring for a halo Retrieved 26 October 2015

Дата публікації:
Топ