Крабат (фольклорний персонаж)

Крабат (нім. Krabat) — персонаж серболужицького фольклору, герой легенди, головний герой казок на тему учня чаклуна. Єдиної версії щодо походження й авторства Крабата не існує.

Крабат
Медіафайли у Вікісховищі

Народні уявлення

Сербська версія

У тлумаченні ^[ru] (сорбів), які живуть між Ельбою, Одером і Найсе, він був вихідцем із селян, який потрапив до могутнього чаклуна на навчання. Однак, на відміну від свого вчителя, Крабат був хорошим персонажем і допомагав селянам за допомогою магії. За іншими відомостями, Крабат був реальною людиною, хорватом за походженням — Йоханном Шадовітце. Він був військовиком у званні полковника в армії курфюрста Саксонії Августа, який дарував йому маєток Грос-Серхен 1691 року за заслуги у війні з турками. Далі в сербській версії фольклору Шадовітце перетворюється на хлопчика-підпаска, який долає могутнього чаклуна за допомогою заклинань з чарівної книги. Після цього він використовував заклинання з вищезгаданої книги для допомоги селянам.

Німецька версія

В німецькому варіанті легенди про Фауста і Крабата тісно переплелися. Як і Фауст, Крабат використовує отримані знання і надприродні сили не тільки у власних потребах, але й для допомоги селянам. Завдяки магії він робить поля більш родючими, осушує болота і бореться з посухою. Не забуває Крабат і про персону курфюрста Августа, періодично жартуючи над ним.

Згадка

Популярність легенди про Крабата, як персонажа німецького фольклору, служила джерелом натхнення для багатьох письменників. Серед перших авторів у XX столітті, які присвятили свої сторінки цьому персонажу був лужицький письменник Мерчін Новак-Нехорнський з романом сорбською мовою — «Mišter Krabat» (1954).

Однак, найбільшу популярність Крабату принесла творчість німця Отфріда Пройслера, який 1971 року видав казкову повість «Крабат, або Легенди старого млина».

Існує чотири екранізації:

• ^[de]» — фільм виробництва НДР за повістю Юрія Брєзана про Крабата
• ^[cs]»
• Крабат. Учень чаклуна
• («Сьомий ворон») — мультфільм ^[de] 2011 року.

Примітки

1. Наталья Будур. Сказочная энциклопедия. — ОЛМА Медиа Групп, 2005. — 678 с. — .
2. Christoph Schmitt. Erzahlkulturen Im Medienwandel. — Waxmann Verlag. — 392 с. — .
3. Jack Zipes. The Sorcerer's Apprentice: An Anthology of Magical Tales. — Princeton University Press, 2017-03-27. — 431 с. — .

Література

• Marie-Luise Ehrhardt: Die Krabat-Sage. Quellenkundliche Untersuchung zu Überlieferung und Wirkung eines literarischen Stoffes aus der Lausitz, (= Kultur- und geistesgeschichtliche Ostmitteleuropa-Studien; Band 1), N. G. Elwert Verlag, Marburg 1982,
• Susanne Hose: Erzählen über Krabat. Märchen, Mythos und Magie. Lusatia-Verlag, Bautzen 2013,
• Kristin Luban (Hrsg.): Krabat: Analysen und Interpretationen [ 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.], Brandenburgische Technische Universität Cottbus, IKMZ-Universitätsbibliothek, Cottbus 2008. (PDF; 4,1 MB)
• Paul Nedo: Krabat. Zur Entstehung einer sorbischen Volkserzählung. in: Deutsches Jahrbuch für Volkskunde. Zweiter Band Jahrgang 1956, herausgegeben vom Institut für deutsche Volkskunde an der Deutschen Akademie der Wissenschaften zu Berlin durch Wilhelm Fraenger, Akademie-Verlag, Berlin, Digitalisat [ 15 серпня 2020 у Wayback Machine.] bei www.digi-hub.de (Universitätsbibliothek der Humboldt-Universität Berlin)
• Krabat — Aspekte einer sorbischen Sage [ 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.], Zentrum für Lehrerbildung der Universität Potsdam, Herausgeber Martin Neumann; Das Dokument enthält die Inhalte verschiedener Krabat-Sagen und historische Bezüge. (PDF; 10,9 MB; CC BY-NC-SA 2.0)

Посилання