Корисні копалини Росії Фізична карта РосіїЗагальна інформаціяНа території Російської Федерації відкрито понад 20 тис род

Корисні копалини Росії

Загальна інформація

На території Російської Федерації відкрито понад 20 тис. родовищ корисних копалин. У надрах РФ виявлені і розвідані численні родовища нафти, природного газу, кам'яного вугілля, руд чорних, кольорових, рідкісних і благородних металів, рідкісноземельних елементів, гірничохімічної нерудної технічної сировини, дорогоцінних і виробних каменів та мінеральних будівельних матеріалів. Однак реальна кількісна оцінка запасів корисних копалин (к. к.) Росії утруднена, оскільки різні джерела наводять різні дані, які в окремих випадках різняться в рази.

[Изв. Томск. политехн. университета. — 2001. — 304, № 1. 337–343; «Горный журнал», 1999–2003] — так оцінюють частку РФ у світових запасах: нафта — 10-12%, газ — 32%, вугілля — 11%, залізо — 25%, нікель — 33%; свинець — 10%, цинк — 15%, калійні солі — 31%. РФ займає провідне місце за розвіданими запасами нікелю, золота, срібла, платиноїдів, алмазів та деяких інш. к.к. Сукупні мінеральні запаси РФ оцінюються (2001) в 28000 млрд дол. США, з них на частку газу припадає 32,2%; вугілля та сланцю — 23,3%; нафти — 15,7%; нерудних корисних копалин — 14,7%. Дисконтна вартість мінеральної сировини в надрах Росії при оптимальному сценарії розвитку — 4214 млрд дол. (14,2% від світових), а при екстенсивному — 1253 млрд дол. (4,2%). Основну частку дисконтної вартості мінеральної сировини в надрах Російської Федерації складають природний газ і нафта, за ними з великим відривом кам'яне вугілля, сума будівельних матеріалів, алмази, нікель, залізняк і паладій. У світовому балансі дисконтованої вартості надр на першому місці знаходиться нафта, потім природний газ, кам'яне вугілля, сума будівельних матеріалів, золото, мідь і залізняк.

Подібні дані дає і : 12% запасів нафти світу, 32% — газ, 11% — вугілля, 31% — калійних солей, 21% — кобальту, 25% — заліза, 15% — цинку і 10% — свинцю.

Разом з тим, більшість родовища корисних копалин РФ — низької якості, вміст корисних компонентів у них на 35-50% нижче середньосвітових, крім того, в ряді випадків вони важкодоступні (віддаленість, відсутність транспорту, важкі кліматичні умови тощо). В результаті, незважаючи на наявність значних розвіданих запасів, ступінь їх промислового освоєння (частка запасів у експлуатації) досить низька: для бокситів — 32,6%; нефелінових руд — 55,4%; міді — 49%; цинку — 16,6%; олова — 42%; молібдену — 31,5%; свинцю — 8,8%; титану — 1,3%; ртуті — 5,9%.

Окремі різновиди корисних копалин

Нафта і природний газ

Див. також: Нафта і природний газ Росії.

За запасами нафти РФ займає 5-те, а газу — 1-ше місце у світі (1999). Сумарні прогнозні нафтові ресурси країни оцінюються в 62.7 млрд т. Велика частина цих ресурсів зосереджена в східних і північних районах країни, а також на шельфах арктичних і далекосхідних морів. На початку XXI ст. з 2152 відкритих в Росії нафтових родовищ в розробку залучено менше половини, а запаси родовищ, що експлуатуються вироблені в середньому на 45%. Однак початковий потенціал ресурсів нафти Росії реалізований приблизно на третину, а в східних районах і на російському шельфі — не більш ніж на 10%, так що можливе відкриття нових значних запасів рідких вуглеводнів, в тому числі в Західному Сибіру.

Поклади нафти і газу встановлені в осадових г.п. від венду до неогену, але найбільші ресурси вуглеводневої сировини зосереджені в палеозойському (девон, карбон, перм) і мезозойському (юра, крейда) відкладах. На тер. РФ виділяють такі нафтогазоносні провінції: Західно-Сибірську, Тимано-Печорську, Волго-Уральську, Прикаспійську, Північно-Кавказько-Мангишлацьку, Єнісейсько-Анабарську, Лено-Тунгуську, Лено-Вілюйську, Охотську та нафтогазоносні області: Балтійську, Анадирську, Сх.-Камчатську. Західно-Сибірська нафтогазоносна провінція приурочена до однойменної плити і охоплює Тюменську (Лянфорське родовище газу, Правдинське нафтове родовище), Томську, Новосибірську і Омську області, зах. околицю Красноярського краю. Пром. нафтогазоносність пов'язана з потужним чохлом мезозойсько-кайнозойських відкладів. Тут відкрито понад 300 родов. нафти і газу. Тимано-Печорська пров. розташована напівночі Європейської частини РФ. Нафтогазоносний майже весь розріз осадових г.п. (від ордовика до тріасу) але найбільше покладів і понад 90% запасів зосереджено в продуктивних горизонтах середньодевонсько-нижньофранського теригенного комплексу (Усинське, Возейське, Зах.-Тебукське та інші родов.). З карбон-нижньопермським комплексом порід пов'язані поклади Вуктильського, Лаявожського, Півд.-Шапкинського і ін. родовищ. Волго-Уральська пров. знаходиться на сході європейської частини РФ. бл. 40% від усіх нафт. ресурсів провінції тут зосереджено в девонських і понад 50% — в кам'яновугільних відкладах, а бл. 90% запасів газу пов'язано з пермськими г.п. Нафтові і газові родов. виявлені в Пермській, Кіровській, Ульяновській, Куйбишевській, Оренбурзькій, Саратовській і Волгоградській областях, Татарській, Башкирській і Удмуртській АР. Найбільші нафтові родавища: Ромашкінське, Арланське, Бавлінське, Муханівське, Ішимбайське та інші, а також Оренбурзьке газове родовище. На тер. РФ знаходиться півн.-західна частина Прикаспійської провінції, де осн. продуктивними горизонтами тут є палеозойські г.п., а підлегле значення мають пермсько-тріасові і юрські. Тут виділяється Астраханське газоконденсатне родовище. Нафтові родов. розвідані в пісковиках аптського ярусу в межах вала Карпінського і в прилеглих до нього зонах. Нафтогазоносність у Півн.-Кавказько-Мангишлацькій пров. (простягається вздовж Півн. Кавказу від Азовського до Каспійського моря) встановлена по всьому розрізу мезозойсько-кайнозойських осадових відкладів, але найбільше значення мають юрський, нижньо- і верхньокрейдовий, палеогеновий і неогеновий продуктивні комплекси. У межах цієї провінції розташовані найстаріші в країні Майкопський (Майкопське газоконденсатне родовище) і Грозненський (Ічкерія) нафтові промисли, а також родов. нафти і газу Краснодарського (Анастасієвсько-Троїцьке нафтогазове родовище) і Ставропольського країв, Дагестану і Калмикії. Єнісейсько-Анабарська провінція розташована на півночі Красноярського краю і Зах. Сахи (Якутії). Пром. скупчення газу встановлені в мезозойських г.п. Усть-Єнісейської западини. Лено-Тунгуська провінція охоплює півн. і центр. райони Красноярського краю, зах. і півн. райони Іркутської обл. і зах. частину Якутії (Сахи). Нафтогазоносність пов'язана з осадовими г.п. верх. протерозою (рифей-венд) і ниж. палеозою (кембрій). Перспективні також ордовицькі і силурійські відклади. Особливостями провінції є наявність трапового магматизму, що ускладнив формування нафтових і газових родовищ, та вічної мерзлоти, що утруднює їх розвідку і освоєння. Лено-Вілюйська провінція розташована в зах. частині Якутії. Продуктивними є теригенні пермські, тріасові і юрські г.п. Охотська нафтогазоносна провінція охоплює акваторію Охотського моря, Татарської затоки, о. Сахалін і зах. узбережжя п-ова Камчатка. Промислово нафтогазоносні г.п. неогену. На тер. РФ (в межах Калінінградської області) знаходиться півд. частина Балтійської нафтогазоносної області. Пром. нафтоносними є теригенні відклади середнього кембрію. Анадирська область розташована в південно-сх. частині Чукотського авт. округу. Тут найперспективніші відклади крейди, палеогену і неогену. Сх.-Камчатська нафтогазоносна область охоплює сх. частину п-ова Камчатка і прилеглі шельфи Берингова моря і Тихого о. Перспективними є палеогенові і неогенові відклади. Нафтоносна шельфова зона Арктики охоплює Берингове, Баренцеве (о. Колгуєв) і інші моря.

За оцінками British Petroleum на 2003 р у Росії запаси нафти 60 млрд бар., частка у світі — 6%, оцінений за рівнем споживання майбутній продуктивний період — 22 р. Запаси газу (трлн м³), частка у світі і роки видобутку, що залишилися: 48 (31%), 81 рік. Доведені запаси газу Росії розподіляються по економічних районах таким чином: на райони європейської частини країни припадає 4.9 трлн м³ (в тому числі на Поволзький — 5,9%, Уральський — 2,3%, Північний — 1,5%, Північно-Кавказький — 0,6%), Західного Сибіру — 36.8 трлн м³ (77.5%), Східного Сибіру — 1.0 трлн м³, Далекого Сходу — 1.1 трлн м³, шельфу — 3.7 трлн м³. Найбільшими газовими родовищами є Уренгойське і Ямбурзьке. На п-ові Ямал на 25 родовищах розвідано 10.4 трлн м³ запасів. У акваторії Баренцева моря запаси газу понад 3 трлн м³.

Вугілля

Докладніше: Вугілля Росії

В РФ є великі запаси вугілля (3-ті у світі після США і Китаю), встановлені в відкладах девону-пліоцену. Відоме вугілля всіх геол. типів і стадій метаморфізму — від чисто гумусового до богхедів і від ліптобіолітів і м'якого бурого вугілля (Нижньозейський буровугільний басейн) до антрацитів. Головні вугільні басейни — Кузнецький, Печорський, Південно-Якутський і російська частина Донецького. У сх. районах країни зосереджено бл. 63% всіх запасів. За геол.-структурним положенням вугільні басейни відносять до платформних (Підмосковний, Півд.-Уральський, Кансько-Ачинський, Іркутський, Таймирський, Ленський та ін.) і до геосинклінальних типів. Останні мають особливо важливе значення, містять високоякісне кам'яне вугілля, в тому числі коксівне — Донецький, Печорський, Кузнецький і інші басейни. Вугленакопичення в Підмосковному вуг. бас. відбувалося в палеозої, розвідані запаси 4 млрд т. Вугілля буре, щільне, потужність пластів 1,5-2,5 м, макс. зольність 45%. На тер. РФ знаходиться невелика сх. частина Донецького вуг. бас. Вугілля кам'яне, високоякісне, практично всіх марок. Печорський вуг. бас. сформувався у пермі, включає 30 вугільних родовищ. Теплота згоряння вугілля 16,8-32 МДж/кг. Осн. значення має вугілля марок Д, Ж і К. Вміст сірки в них не перевищує 1,5%. Вугілля Кизеловського вуг. бас. приурочене до осадових порід ниж. карбону. Виявлено 29 пластів простої будови, з них 4 мають пром. значення. Вугілля гумусове, кам'яне (від Д до Ж), високосірчисте, важкозбагачуване. Кузнецький вуг. бас. виділяється своїми великими запасами (понад 67 млрд т, прогнозні ресурси понад 430 млрд т). Сумарна потужність пластів 4-95 м. Вугілля кам'яне гумусове. Горлівський вугільний бас. є другим після Донбасу районом видобутку антрациту. Вугленосні відклади містять до 16 робочих пластів. У Мінусінському вуг. бас. вони належать до верх. палеозою, містять до 40 пластів вугілля марок Д і Г сумарною потужністю до 100 м. Вугілля гумусове, кам'яне, газові і інш. Розвідані і оцінені запаси 4,9 млрд т, в тому числі придатні для відкритих робіт 3,6 млрд т. Тунгуський вуг. бас. має прогнозні ресурси понад 2 трлн т. Вугілля кам'яне і буре. Осн. вугленосність пов'язана з відкладами пермі і карбону. К-ть пластів від 3 до 11, сумарна потужність від 11 до 74 м. У Таймирському вугільному басейні вугленосні пермські відклади, встановлено 26 пластів сумарною потужністю 48 м. Робочі пласти кам. вугілля мають потужність 1-3 м, рідше 6-7 м. Вугілля Ленського бас. (сх. частина Сибірської платформи) належить до мезозою. Усього в розрізі юри відомо 150 вугільних пластів, з яких 50 потужністю 1 м. Прогнозні ресурси басейну оцінюються в 1,6 трлн т. Найбільшим в РФ за підтвердженими запасами (80,197 млрд т) є Кансько-Ачинський вуг. бас. Понад 1/4 всіх запасів бурого вугілля басейну придатні для розробки відкритим способом. Найбільші родовища — Урюпське, Абанське, Барандатське, Назарівське, Березовське і інш. Вугілля низькозольне, низькосірчисте, з теплотою згоряння до 29,3 МДж/кг. Іркутський вуг. бас. розташований у сх. крайовій частині Сибірської платформи, тут розвідано 20 великих родовищ (Черемховське, Вознесенське, Мугунське, Каранцайське і інш.). Вугленосні відклади містять до 65 пластів; к-ть робочих пластів на окр. родов. від 1 до 25. Вугілля середньозольне з підвищеним виходом смол напівкоксування. Розвідані запаси 7,4 млрд т. Південно-Якутський вуг. бас. виділяється наявністю найбільшої кількості в РФ коксівного вугілля. Розвідані Нерюнгрінське, Чульмаканське, Денисівське і інш. родов. Вугілля марок Ж, КЖ, К і ОС, малосірчисте і малофосфористе, верх. горизонти вугілля окиснені. Розвідані запаси 5,6 млрд т, бл.60% вугілля розміщено на глиб. до 300 м. Великі ресурси має в своєму розпорядженні Улуг-Хемський басейн (Тува), прогнозні ресурси кам. вугілля тут оцінюються в 9 млрд т. Вугленосні відклади юри містять вугілля низько- і середньозольне, з невеликим вмістом сірки і фосфору. На сх. схилі Уралу відомі тріас-юрський Челябінський буровуг. бас., Півн.-Сосвінський, а також Сєровський, Буланаш-Йолкінський і Орський вугленосні райони. Численні роз'єднані родов. кам. і бурого вугілля юри встановлені в Забайкаллі (Гусиноозерське, Олонь-Шибірське, Харанорське і інш.), частина з них придатна для відкритої розробки. До доби крейди приурочене вугілля Зирянського вуг. бас., до нижньої крейди — вугілля Партизанського вугільного басейну, Раздольненського кам'яновуг. бас., Павловського, Реттіховського, Хасанського, Бікінського і ін. родовищ Приморського краю, а також Нижньозейського буровугільного басейну і Буреїнського вуг. бас. в Хабаровському краї, Аркагалінська, Ельгенська, Омолонська, Анадирська і Чаун-Чукотська вугленосні площі в Магаданській обл. До палеоген-неогенових відкладів приурочені родовища Південно-Уральського вугільного басейну (50 родов., потужність пластів до 12 м), Прибайкальського району (буре вугілля), Угловського буровуг. бас., Бікінського родовища в Приморському краї, а також коксівного вугілля о. Сахалін.

Горючі сланці

Осн. родов. сланців розташовані в Європейській частині РФ. Найважливішим в пром. відношенні є С.-Петербурзьке (колишнє Ленінградське) родовище, що входить до Балтійського сланцевого басейну. Поклади горючих сланців, приурочені до г.п. верхньої юри, виявлені також в Волжському, Тимано-Печорському і Вичегодському сланцевих бас. У Сибіру сланцеві формації раннього палеозою виявлені в бас. р. Оленьок і на Лено-Алданській площі.

Торф

РФ багата на поклади торфу. На її тер. виявлено, розвідано і враховано 46 тис. родов. із запасами 160 млрд т. З них на європейську частину припадає 24%, на азійську — 76%. Найбільші запаси торфу зосереджені в півн.-зах. районах європ. частини, на Півн. Уралі і в Зах. Сибіру. Площа ряду родов. перевищує 100 км². Найбільше родовище — Васюганське в Зах. Сибіру (запаси 18,8 млрд т, або бл. 12% запасів РФ).

Залізні руди

За російськими джерелами Росія стоїть на першому місці у світі за загальними і підтвердженими запасами, а також ресурсами (264 млрд т) залізняку. Залізні руди Росії відрізняються значною глибиною залягання, мають вміст заліза 16-32%, характеризуються великою міцністю та складним мінеральним складом. Практично всі вони підлягають збагаченню.

Поклади залізняка в осн. знаходяться в європейській частині країни. Найбільший басейн РФ і один з найбільших у світі — Курська магнітна аномалія (частково розташована на тер. Сх. Слобожанщини). З розвіданих в РФ запасів зал. руд тільки тут понад 16% може бути використано без збагачення. Родовища зал. руд представлені всіма генетичними типами. Магматичні родов. (титаномагнетитові та ільменіт-титаномагнетитові) відомі в Карелії (Пудожгорське), на Уралі (Качканарське, Гусевогірське, Першоуральське, Копанське і ін.), в Гірському Алтаї (Харловське), Сх. Саянах (Лисанське, Малотагульське), в Забайкаллі (Кручинінське). Рудні тіла цих родов. являють собою зони вкрапленості з шліровими і жило-, лінзоподібними відособленнями титаномагнетиту в інтрузивах габрової формації. Руди характеризуються пром. вмістом заліза, ванадію, титану, низьким вмістом сірки і фосфору.

Карбонатитові родов. — перовськіт-титаномагнетитові і апатит-магнетитові родов. Балтійського щита (Африканда, Ковдорське) та Сибірської платформи (Гулінський масив). Скарнові родов. розвинені на Уралі (Високогірське, Гороблагодатське, Півн.-Піщанське та ін.) і в Зах. Сибіру (Таштагольське, Абаканське і ін.). Магнетитові родов. магнезіально-скарнової формації знаходяться переважно в областях розвитку древніх щитів і докембрійської складчастості. Такі родов. відомі в Кузнецькому Алатау (Тейське), в Гірській Шорії (Шерегешевське) і Якутії (Тайожне). Широко розвинені вулканогенні гідротермальні родов., парагенетично пов'язані з трапами Сибірської платформи (Ангаро-Ілімський залізорудний басейн, Ангаро-Катський, Середньоангарський, Кансько-Тасеєвський, Тунгуський, Бахтінський та Ілімпейський залізорудні райони). Найбільші родов. цієї групи — Коршунівське, Рудногірське, Нерюндінське і Тагарське. Рудні тіла — зони вкрапленості, жили і пластоподібні поклади. До вулканогенно-осадових родов. належать Терсинська група (Кузнецький Алатау) і Холзунське родов. (Гірський Алтай). Вохристі оолітові руди родовищ кір вивітрювання представлені в родов. Півн. Уралу (Єлізаветинське, Сєровське), Південного Уралу (Аккерманівське, Новокиївське, Новопетропавлівське і ін.), на Півн. Кавказі (Малкінське).

Осадові родовища сидеритові (в зоні окиснення буро-залізнякові) пластові відомі на західному схилі Південного Уралу; найбільші з них зосереджені в Бакальській групі родовищ. Гематитові геосинклінальні морські родов. відомі в Ангаро-Пітському залізорудному басейні. Платформні морські родов. мезозою-кайнозою є в Зах. Сибіру. Гідроґетитові бобово-оолітові озерно-болотні континентальні родов. представлені великим числом дрібних утворень юри на Сх.-Європейській платформі (Тульський, Липецький і інш. райони); руди характеризуються низьким вмістом заліза (30-40%).

Метаморфогенні родовища залізистих кварцитів, що залягають в докембрійських складчастих областях, зосереджені на Кольському п-ові (див. Кольський рудний район) і в Карелії (Оленегірське, Кіровогірське, Костомукшське і ін.), в басейні КМА (Михайлівське, Лебединське і ін.), на Південному Уралі (Тараташське, Зизано-Комаровські залізорудні родовища), в Туві (Мугурське), в Південній Якутії (Південно-Алданський залізорудний район), в районі БАМу (Чаро-Токкінська група родов.), на Далекому Сході (Малохінганська і Уссурійська групи родов.). Найбільші родов. цього типу залягають в первинно осадових і частково вулканогенно-осадових метаморфізованих породах. Залізисті кварцити містять 32-37% заліза, бідні фосфором і сіркою; руди складені в основному магнетитом, присутній гематит. Формації залізистих кварцитів найбільше представлені в КМА, де багаті руди кори вивітрювання містять Fe до 70% при невеликій кількотсі S і P.

Марганець

Родов. марганцевих руд на тер. РФ численні, але невеликі, переважно карбонатного типу. Держбалансом враховано 14 родов., запаси яких складають розвідані запаси яких становлять бл. 150 млн т — 2,7% від світових (2002). Якість руд низька. Бл. 91% запасів належать до карбонатного типу з низьким вмістом Mn і важкою збагачуваністю. Найбільші родов. відомі на Уралі, в Сибіру і на Д. Сході. Найбільші з них на Уралі — Юркінське, Єкатеринінське, Березовське та інш. (карбонатні руди), Новоберезовське, Полуночне (оксидні руди). Руди Півн. Уральського бас. характеризуються сер. вмістом марганцю бл. 21%. На Півд. Уралі з вулканогенно-осадовою формацією Магнітогорського синклінорія пов'язані числ. дрібні родов. окиснених марганцевих руд. Найбільше в Сибіру — Усинське марганцеве родов. (Кемеровська обл.), яке містить 65% запасів марганцевих руд Р., руди в осн. карбонатні. Крім того є невеликі родов. марганцю на Єнісейському кряжі (Порожинське), Салаїрському кряжі, Ангарському хр., на зах. узбережжі оз. Байкал, в ряді районів Сибіру, Д. Сходу (група родов. Малого Хінгана), Ірнімійське родов. в Удсько-Шантарському районі, на Півн. Кавказі (Лабінське). У Росії переважає карбонатний тип руд з середнім вмістом марганцю 20% (понад 90% російських запасів). Оксидні руди (при вмісті Mn 21%) становлять 4,7%, окиснені (27% Mn) — 4,5%, змішані (16% Mn) — соті частки процента.

Крім Тиньїнського (Свердловська обл.) і Громовського (Читинська обл.) родовищ, при оцінці підтверджених запасів враховані родовища, що підготовлюються до освоєння: Парнокське (Республіка Комі); Марсятськ, Івдельське, Березовське, Ново-Березовське, Південно-Березовское (Свердловська обл.); Усинське (Кемеровська обл.); Миколаївське (Іркутська обл.). Велика частина підтверджених запасів Росії (більше за 80%) зосереджена в Усинському родовищі в Кемеровської області. Пласти і лінзи карбонатних марганцевих руд протяжністю в декілька сотень метрів і потужністю 20-65 м приурочені до товщі нижньокембрійських карбонатних і глинисто-кременистих порід. Рудна зона простежується на глибину понад 500 м і тягнеться в північно-західному напрямі на 4-6 км. Сумарна потужність рудної пачки перевищує 150 м. З поверхні руди окислені на глибину від 30 до 75 м. Підтверджені запаси родовища становлять 79.69 млн т руд зі середнім вмістом марганцю 19,4%. На окиснені руди (до 27% марганцю) припадає усього близько 6% запасів. Карбонатні руди різноманітні, частина з них збагачена фосфором і залізом, вміст марганцю — від 12-14% до 20%. Родовище підготовлюється до освоєння кар'єрною виїмкою.

На Тиньїнському родовищі (Свердловська обл.) запаси категорій В+С1+С2 становлять 579.3 тис. т. Руди карбонатні (77.6%), окиснені (9%) і змішані (13.4%). Вміст марганцю, відповідно, 20,2%, 23,0%, 15,6%. Відпрацьовується верхній пласт, окиснені руди становлять 71% обсягу видобутку. Розробка здійснюється відкритим способом.

У межах Міжнародного району морського дна (МРМД) Росії виділена площа в Західному секторі північної приекваторіальної зони Тихого о. для вивчення і освоєння скупчень кобальт-марганцевих кірок (КМК). Площа включає Магелланові гори, підняття Маркус-Уейк і Уэйк-Неккер, а також північну частину підводного продовження Маршаллових о-вів і островів Лайн. Загальна кількість прогнозних ресурсів в цій зоні становить 1842 млн т сухих руд, що містить близько 380 млн т марганцю і 10 млн т кобальту.

На рудному полі Кларіон-Кліппертон (Тихий океан) в межах МРМД Міжнародним органом по морському дну за Росією закріплена ділянка дна 75 км² для розвідки і видобутку залізо-марганцевих конкрецій (ЗМК). У межах цієї ділянки запаси і прогнозні ресурси ЗМК категорій С2, Р1 і Р2 (в співвідношенні 3.1 : 2.1 : 94.8) оцінюються в 448.0 млн т сухих руд при середньому вмісті марганцю в руді 29,4%. Крім того, Росія є учасником міжнародної організації «Інтерокеанметалл» (Болгарія, Польща, Росія, Чехія, Словаччина), якій в тому ж рудному полі Кларіон-Кліппертон виділена ділянка з родовищами ЗМК. З урахуванням цього, сумарні прогнозні ресурси марганцю Росії в Тихому океані оцінюються в 156.15 млн т металу.

Титанові руди

В РФ підрозділяють на дві групи — корінні і розсипні. Корінні родов. характеризуються невисоким вмістом діоксиду титану, значно менше, ніж на родов. Канади та Норвегії. Розсипи мають нижчі ніж їх світові аналоги концентрації ільменіту, рутилу, циркону, гірші геолого-економічні та гірничотехнічні (великий розкрив) умови. Добувають руди головним чином з древніх (похованих) прибережно-морських, а також алювіальних і алювіально-делювіальних розсипів ільменіту та інш. титановмісних мінералів неогену, палеогену, мезозою і палеозою. Вони поширені на Сх.-Європейській платформі, Уралі, в Зах. і Сх. Сибіру, в Забайкаллі. Перспективні метаморфогенні розсипи Башкирського антиклінорію, збагачені ільменітом і цирконом. Ярегське родов. (Комі) в нафтоносних пісковиках сер. девону містить гол. рудний мінерал лейкоксен. До магматичних належить Кусинська група родов. ільменіт-магнетитових та ільменіт-титаномагнетитових руд на Півд. Уралі (Копанське, Ведмедівське, Маткальське і інш.), приурочених до габрових масивів. До цього ж типу належать Пудожгірське (Карелія), Єлеть-Озеро (Кольський п-рів), Кручининське (Забайкалля), Лисанське і Малотагульське (Сх. Саяни) родовища. Метаморфічні родов. відомі в древніх кристалічних сланцях на Середньому (Кузнечихинське) і Південному (Шубінське) Уралі.

Основу мінерально-сировинної бази титану Росії складають розсипні родовища комплексних ільменіт-рутил-цирконових пісків (Центральне, Лукоянівське, Бешпагірське, Туганське, Тарське, Георгіївське), ільменітових пісків (Тулунське, Катенське, Миколаївське), лейкоксенових пісковиків (Ярезьке), ільменіт-титаномагнетитових пісків (розсипи басейну р. Ай на Уралі, Ручарзьке, Рейдовське, Халактирське, Озерновське), ільменіт-рутил-фосфатних пісків (Унечське). Корінними джерелами титанової сировини є родовища апатит-ільменітових руд (Гремяха-Вирмес, Великий Сеїм), титаномагнетит-ільменітових (Ведмедівське, Кручинінське, Харловське, Чинейське), титаномагнетитових (Пудожгірське, Підлисанське) і лопаритових руд (Ловозерське).

Хром

З родов. хромових руд пром. значення має Саранівське родов. (Сер. Урал), приурочене до габро-перидотитового масиву. Рудні концентрації у вигляді субпаралельних жилоподібних тіл прослідковуються на відстань до 1 км при потужності 3-10 м. Вміст Cr₂O₃ 34-39%; Al₂O₃ 15-18%; MgO 16-18%; FeO 12-14%. На Уралі відоме також Ключевське родов., пов'язане з дуніт-гарцбургітовою субформацією. Найбагатші руди містять 13-18% Cr2O3. З аналогічними формаціями пов'язані родов. масиву Рай-Із (Полярний Урал) і Верблюжогірське родов. (Челябінська обл.). На Уралі відомі також розсипні родов., до яких належать валунні руди Сарановського і елювіальні розсипи Алапаєвського і Варшавського родовищ. Руди, як правило, бідні, потребують збагачення. Виявлена мінер.-сировинна база хромових руд представлена в осн. прогнозними ресурсами. Частка розвіданих (С1) і попередньо оцінених (С2) запасів не більше 10%.

Ванадій

На Уралі широко розвинені г.п. габро-піроксеніт-дунітової формації, з якими пов'язані родов. ванадійвмісних титаномагнетитів (Качканарське і інш.). Є також невеликі родов. ванадію в зонах окиснення поліметалічних руд. На узбережжі Каспійського моря і Курильських островах виявлені прибережно-морські розсипи ванадійвмісних титаномагнетитових пісків. Підвищений вміст ванадію встановлений у вугільних і залізорудних родов., а також у високосірчистих нафтах у Волго-Уральській провінції.

Алюміній

РФ має ресурси алюмінієвих руд — бокситів, нефелінів і інших видів алюмінієвої сировини. Родов. бокситів геосинклінального типу розвідані на Північному Уралі (Північно-Уральський бокситоносний район), Півд. Уралі, в Зах. Сибіру. Родов. бокситів платформного типу розташовані в Європ. частині РФ — Тихвінський (вміст Al2O3 35-49%) і Північноонезький (49 53%) бокситоносні райони, а також родов., пов'язані з руйнуванням кір вивітрювання на Сибірській платформі (Чадобецька, Приангарська і Татарська групи родов.). Латеритні (залишкові) родов. бокситів в нижньопалеозойських корах вивітрювання виявлені в Бєлгородському районі КМА (Вісловське родов.; 49-51%) і на Сер. Тимані (Вежаю-Вориквінське та інші; 36-55%). Освоєне виробництво глинозему і отримання алюмінію з нефелінових концентратів апатит-нефелінових руд Хібінських родовищ (Кольський рудний район), з нефелінових сієнітів (уртитів) Кія-Шалтирського родов. (Кузнецький Алатау). Перспективна сировина — синниріти (калій-алюмосилікатні породи Синнирського масиву) в Забайкаллі, кіанітові сланці Кейвського плато на Кольському п-ові, силіманітові сланці Бурятії (Кяхтінське родов.), алуніти Д. Сходу (Аскумське родов.) і інш.

У Росії відчувається гострий дефіцит алюмінієвої сировини, зумовлений відсутністю великих родовищ високоякісних бокситів і обґрунтованих перспектив їх виявлення. Найбільш високу якість мають діаспорові боксити Північно-Уральського бокситоносного району. Найперспективнішим джерелом цієї сировини є Середньотиманська група родовищ на північному заході республіки Комі, за 150 км від м. Ухта; підтверджені запаси їх — 200 млн т. За іншим даними, запаси до глибини 200 м тут становлять 264 млн т. Розвідані запаси Середнього Тимана сконцентровані на Вежаю-Вориквінському (150 млн т), Верхньощугірському (66 млн т) і Східному (48 млн т) родовищах. Ці родовища знаходяться в необжитому районі, відкриті в кінці шістдесятих років і детально розвідані в 80-х роках. Якість руд — середня.

Вольфрам і молібден

За ресурсами вольфраму Росія разом з Казахстаном поділяє 2—3-тє місце у світі (після Китаю) — 18,2% (4 млн т). Вольфрамові і молібденові руди концентруються в осн. в скарнових контактово-метасоматичних, ґрейзенових, гідротермальних жильних і штокверкових родов. Бл. 60% розвіданих запасів припадає на скарнові родов. До них (2/3 запасів) належить Тирниаузьке родов. комплексних вольфрам-молібденових руд на Півн. Кавказі (Баксанська ущелина), приурочене до потужної зони розвитку скарнів і скарнованих мармурів. Вольфрамові родов. скарново-ґрейзеново-сульфідного типу відомі на Д. Сході (Восток-2, Лермонтовське). Ґрейзенові родов. — Орекитканське штокверкове молібденове і Спокойнінське вольфрамове (Забайкалля). Гідротермальні родов. молібдену і вольфраму відомі в Забайкаллі (молібденові Шахтамінське, Бугдаїнське, Жирекенське; вольфрамові Холтосонське, Інкурське), в Кузнецькому Алатау (Сорське молібденове), на Чукотці (Іультінське олов'яно-вольфрамове).

У Росії станом на 2000 р. розвідано понад 90 вольфрамових родовищ, причому на частку 50 корінних припадає понад 99% сумарних запасів промислових категорій, і лише менше 1% запасів укладено в розсипах. Понад 40% запасів вольфраму сконцентровано на Північному Кавказі, майже 30% — в Забайкаллі, 10% — в Приморському краї, 9% — в Якутії, інші — на Чукотці, Алтаї, Уралі. Близько 55% всіх розвіданих запасів укладено в родовищах скарнового геолого-промислового типу, 25% — в штокверкових), 14% — в жильних, 5% — в стратиформних родовищах. Незважаючи на досить високий ресурсний потенціал, в освоєнні мінерально-сировинної бази країни залишається ряд серйозних і поки не вирішених проблем. Це, насамперед, висока концентрація розвіданих запасів в родовищах, що розробляються, а також загалом нижчий, ніж за рубежем, вміст триоксиду вольфраму в рудах.

Росія володіє істотною частиною світових підтверджених запасів молібдену. Дані про запаси молібдену в РФ офіційно не оголошені. За даними західних джерел, економічні запаси Росії, відповідні частині підтверджених запасів, становлять 240 тис. т, а база запасів, або сума загальних запасів і частини умовно економічних ресурсів, — 360 тис. т. Російські спеціалісти вважають цю оцінку істотно заниженою.

На 1997 р. в країні було враховано 9 родовищ з балансовими запасами молібдену. З них сім, розташованих переважно в Східному Сибіру, належать до розряду середніх і великих. До 40% підтверджених запасів знаходиться в республіці Бурятія, переважно в штокверкових молібденових родовищах. У Читинській області — 28% запасів, основна їх частина сконцентрована в молібденпорфірових родовищах. Якість руд основних родовищ Росії низька. Середній вміст молібдену в рудах в 1.5-2.5 рази нижче середніх вмістів у основних зарубіжних молібденових родовищах. Більшість російських родовищ розташована в східних регіонах країни з недостатньо розвиненою інфраструктурою, на значному віддаленні від основних промислових центрів переробки молібденових концентратів, що різко збільшує собівартість кінцевих продуктів і істотно знижує їх конкурентоспроможність на світовому ринку. Однак на території країни, в Карелії, Мурманської, Свердловської, Челябінської областей і особливо на Далекому Сході, відома ще велика кількість недостатньо вивчених молібденоворудних об'єктів різного типу зі значними прогнозними і умовно економічними ресурсами.

Мідь

За західними джерелами підтверджені запаси міді в РФ становлять 20 млн т, загальні — 30 млн т, значна частина розвіданих запасів нерентабельна для сучасної розробки. Водночас, сировинні ресурси Р. по міді не поступаються за своєю якістю закордонним. Осн. ресурси мідних руд на тер. РФ зосереджені в сульфідних мідно-нікелевих (65-70% видобутку), мідно-колчеданнових (30-35% видобутку) родов. і в родов. мідистих пісковиків. Великі родов. сульфідних мідно-нікелевих руд, пов'язані з трапами ниж. мезозою, розташовані в Норильському рудному районі (Норильське-1, Талнахське, Октябрьське і інш.). Родов. таких руд відомі також на Кольському п-ові, де вони асоціюють з інтрузіями докембрійського віку (Жданівське, Каула, Аллареченське, Ніттіс-Кумужья-Трав'яна і інш.). Родов. мідно-колчеданнових руд поширені на Уралі, вздовж його східного схилу (Красноуральська, Кіровоградська, Карабашська групи родов., Дегтярське, Учалінське, Сибайське, Гайське, Аралчинське та інш.). Вміст міді в рудах від часток процента до 20%. Колчеданні родов. Півн. Кавказу залягають в середньо-палеозойських осадово-вулканогенних утвореннях (Урупське, Худеське і інш.). Осадові родов. типу мідистих пісковиків залягають в товщі метаморфізованих теригенних г.п. ниж. протерозою (Удоканське в Читинській обл.). Вміст міді в рудах 0,2-4%. Значні запаси міді зосереджені в комплексних поліметалічних родовищ.

Нікель і кобальт

За запасами нікелю РФ займає 1-ше місце у світі (33%). Росія має 6600 тис. т підтверджених запасів нікелю, частка у світі — 13,2%, загальні запаси — 7300 тис. т. Гол. джерелом нікелевих і кобальтових руд є магматичні родов., розташовані в Норильському рудному районі Красноярського краю і на Кольському п-ові. Вони укладені головним чином в разшарованих інтрузивах габро-долеритової формації мезозойського віку. Рудні тіла мають пластоподібну, лінзовидну або жильну форму при потужності до 50 м і протяжність до декількох кілометрів. Сульфідні руди цих родов. є комплексними: вони містять мідь, кобальт, нікель, платину. Екзогенні родов. силікатних нікель-кобальтових руд відомі на Уралі (Сєровське, Черемшанське, Синарське, Ліповське, Буруктальське і інш.). У Туві розвідане комплексне Хову-Аксинське родов. арсен-нікель-кобальтових руд. Загалом в Р. 85% запасів нікелю пов'язано з сульфідними мідно-нікелевими родов. (Норильськ, Печенга), і 15% — з силікатними (Урал).

Олово

За розвіданими запасами олова РФ. займає одне з провідних місць у світі. За ресурсами олова Росія займає 6-те місце серед країн світу (після Бразилії, Китаю, Індонезії, Малайзії і Таїланду) — 7,6% світових ресурсів (3,6 млн т). Основу мінерально-сировинної бази олова в Росії складають мезозойські корінні родовища жильних і штокверкових руд (понад 86% розвіданих запасів металу); запаси розсипних родовищ складають менше 14%. Майже 95% всіх російських запасів розвіданих родовищ зосереджено в Далекосхідному регіоні, в тому числі 41% — в Якутії, по 20% — в Хабаровському краї і Магаданській області, 13% — в Приморському краї. Провідне промислове значення мають корінні родовища каситерит-силікатного (турмалінового і хлоритового) геолого-промислового типу, розташовані в Якутії. Таким чином, основні оловорудні родовища пов'язані з Тихоокеанським рудним поясом та зонами мезозойської активізації в Сх. Забайкаллі. Родов. представлені в осн. каситерит-сульфідними і каситерит-кварцовими рудами. Найбільші родов. олова відомі в Якутії (Депутатське, Еге-Хайське, Алис-Хайське, Ілін-Таське, Бургочанське, Кестерське), на Чукотці (Іультинське, Валькумейське, Пиркакайський оловорудний вузол), в Хабаровському краї (Сонячне, Фестивальне, Перевальне і інш. родов. Комсомольського рудного району), в Приморському краї (Хрустальне, Верхнє, Арсеньєвське, Левіцьке, Дубровське), в Забайкаллі (Хапчерангінське, Шерловогорське, Етикінське і інш.), в Карелії (Кітельське). Оловоносні розсипи є в Якутії та в Магаданській обл. Руди олова в Росії малоякісні — вміст металу в російських рудах низький — головним чином 0,4-0,6%, тоді як в рудах Бразилії, Болівії, Китаю — (1-1,5)%.

Поліметали

У Росії загальні запаси цинку становлять 22,7 млн т, підтверджені 17,2 млн т (1999). Приблизно 82% запасів знаходиться в родовищах Східно-Сибірського і Уральського регіонів, інших 18% — в межах Західно-Сибірського, Далекосхідного і Північно-Кавказького регіонів. Найбільш великі родовища цинку в Росії: Холоднинське, Озерне, Корбаліхінське, Гайське, Узельгинське, Учалинське та Миколаївське.

Свинцево-цинкові руди Р. зосереджені головним чином в родов. колчеданного і стратиформного типів, значно менше — в метасоматичних, скарнових і жильних. Числ. полеозойські поліметалічні родов. Рудного Алтаю належать до колчеданного типу (Корбаліхінське, Степове, Середнє, Золотушинське і інш.). Свинцево-цинково-мідне зруденіння цих родов. приурочене в осн. до середньо-девонських метаморфічних вулканогенно-осадових порід. Руди містять цинку більше, ніж свинцю, а свинцю більше, ніж міді. Палеозойські колчеданні поліметалічні родов. є в Півн. Забайкаллі (Озерне, Холоднінське). Невеликі колчеданні родов. є в Алтає-Саянській складчастій області (Салаїрська і Урська групи родов., Кизил-Таштигське родов.). До стратиформних родов. відносять Горевське метасоматичне (Єнісейський кряж, Pb: Zn = 1:0,2). До цього ж типу належить родов. Сардана на р. Алдан, що залягає в доломіті верх. венду (Pb: Zn = 1:4). До метасоматичних відносять родов. ниж. кембію в карбонатних породах Сх. Забайкалля (Благодатське і інш.). Родов. скарнового типу відомі в Сіхоте-Алінській складчастій області і в Півд. Примор'ї. Мезозойськими є жильні поліметалічні родов. на Півн. Кавказі (Садонське, Згідське, Архонське, Ельбруське і інш.), у Сх. Забайкаллі (родов. Нерчинської групи). Жильні родов. післямезозойського віку виявлені в Півд. і Зах. Верхояньї, в Яно-Чукотському районі і на п-ові Камчатка. Більшість свинцево-цинкових родов. характеризується комплексним складом руд: поряд зі свинцем і цинком містять мідь, олово, благородні метали, рідкісні метали і елементи, а також сірчаний колчедан, іноді барит і флюорит. За вмістом цинку та свинцю руди Р. поступаються закордонним (крім Горевського родов., вміст цинку 6%). Вміст свинцю і цинку в рудах Р. відповідно 1-1,3 та 3,9-4,7%, тоді як у рудах Австралії, США, Бразилії вміст свинцю в рудах 5-7,8%, Канади — 3,6-4,5%, а вміст цинку від 3,6 до 15,3%.

Уран

РФ займає 7-ме місце у світі за загальними розвіданими запасами уранової сировини (на 2000 р запаси урану 177 тис. т, частка у світі 5,3%). Держбалансом РФ на 2002 р. враховані запаси 54 уранових родовищ. З них тільки 16 віднесені до балансових з загальною оцінкою 180 тис. т. Основна частина цих запасів зосереджена в 15 родов. Стрельцовського рудного району в Забайкаллі і придатна для підземного видобутку. Запасів цих родовищ при досягнутому рівні видобутку вистачить на 15-20 років. На ще одному врахованому держбалансом РФ Далматівському родовищі урану, придатному для розробки методом свердловинного вилуговування, балансові запаси дуже обмежені і дозволяють протягом 20 р. виробляти 500 тис. т урану на рік.

Золото

На початок XXI ст. за запасами золота РФ поділяє разом з Канадою 4-те (після ПАР, США і Австралії) місце у світі. Гірничим бюро і Геологічною службою США запаси золота оцінені: в ПАР — в 38 тис. т, США — в 6 тис. т, Австралії — в 4.7 тис. т, Канаді і Росії — по 3.5 тис. т. Прогнозні ресурси Росії — понад 25 тис. т золота — другі у світі за величиною (після ПАР, 60 тис. т, у світі — 110–180 тис. т).

Росія має в своєму розпорядженні п'ять великих (>300 т) родовищ Au. В РФ розвідано понад 200 корінних і 114 комплексних родов. золота (2000). Основна частина балансових запасів золота в РФ (73,6%) зосереджена у Східно-Сибірському (Бодайбінське родовище золота) та Далекосхідному регіонах (зокрема, Бамське золоторудне родовище). Бл. 80% загальних запасів металу знаходиться в рудних родовищах, а 20% — в розсипних. У РФ є родов. руд золота різних генетичних типів. Скарнові відомі в Сибіру (Ольховське). Рудні тіла представлені лінзами і жилами, ускладненими апофізами. Найпоширеніші гідротермальні родов., серед яких виділяються різні золото-кварцові формації. До золото-кварц-сульфідної формації належать родов.: Березовське (Урал), Дарасунське (Забайкалля). Перспективні вулканогенні гідротермальні родов. в архейських офіолітових породах в межах платформ і в молодих геосинклінальних андезит-ліпаритових комплексах (область Тихоокеанського рудного пояса). Родов. золото-кварц-халцедон-сульфідної формації (Балейське, Тасеєвське в Забайкаллі) представлені штокверками, лінійними жильними зонами і окр. жилами з ореолами вкраплень руди. Тут золоті руди утворюють рудні стовпи. До золото-срібло-кварц-адулярової формації належить Карамкенське родов. (Охотсько-Чукотський вулканічний пояс). У Сибіру широко розвинені метаморфічні чорні вуглецеві сланці докембрію з пром. родов. золотих руд. У Магаданській обл., Респ. Саха, Сх. Сибіру, Забайкаллі виявлені і розвідані золоті розсипи, серед яких найбільше значення мають алювіальні.

Срібло

За російськими джерелами Росія займає 1-ше місце у світі за запасами срібла. Основні з них (73%) зосереджені в комплексних рудах родовищ кольорових металів і золота. Власне срібні родовища укладають 27% запасів. Серед комплексних родовищ найбільшою кількістю срібла (23.2% всіх його запасів) відрізняються мідноколчеданні (Гайське, Узельське, Подольське на Уралі, в рудах яких вміст срібла коливаються від 4-5 до 10-30 г/т. У свинцево-цинкових родовищах Горевське, Озерне, Холоднинське у Східно-Сибірському економічному районі, Миколаївське, Смирновське та ін. Примор'ї укладено 15,8% запасів срібла з середнім вмістом його в рудах 43 г/т. По 9.0-9.5% запасів укладено в родовищах поліметалічних руд Новоширокинське, Покровське, Воздвиженське в Читинській області, Рубцовське, Корбаліхинське в Алтайському краї і інш., сульфідних мідно-нікелевих родовищах Октябрьське, Талнахське і родовищах мідистих пісковиків Удоканське. Вміст срібла в цій групі родовищ коливається від 4.5 до 20 г/т. До власне срібних належать16 родовищ, в рудах яких середній вміст срібла перевищує 400 г/т. Основні запаси власне срібних руд (близько 98%) знаходяться в Охотсько-Чукотському і Східно-Сіхоте-Алінському вулканічних поясах. Усі пром. родов. срібних руд є постмагматичними і належать до вулканогенно-гідротермальних утворень. Родов. срібно-золотої формації — Хаканджинськ в Охотсько-Чукотському вулканіч. поясі, срібно-свинцевої формації — Мангазейська група срібно-поліметалічних родов. Якутії.

Платиноїди

На Росію, виходячи з оцінки Геологічної Служби США, припадає 10,7% світових запасів МПГ і 8,1% платини. За прогнозними ресурсами МПГ Росії займає 3-тє місце у світі — 6-10 тис. т (після ПАР — 15-25 тис. т, і США — 9-10 тис. т; у світі разом — 40-60 тис. т). Родов. металів платинової групи (МПГ) представлені пізньомагматичними корінними і розсипними типами. В платиновий пояс Уралу входить пізньомагматичне Нижньотагільське родовище. Відомі елювіальні, делювіальні і алювіальні розсипи платиноїдів. Серед них гол. пром. значення мають пізньочетвертинні алювіальні розсипи Уралу (в осн. відпрацьовані). Платину і метали платинової групи вилучають попутно також з сульфідних мідно-нікелевих руд магматичних родовищ. У 2002 р. відкриті нові перспективні рудопрояви МПГ в Мурманській обл.

Стибій

За ресурсами стибію (8% світових) Росія займає 3-тє місце серед країн світу (після Китаю і Таджикистану). За запасами стибію РФ випереджає всі країни СНД. Вміст стибію у золото-стибієвих рудах високий — до 18-20% (в інших країнах від 1-1,5 до 5-10%). Стибій локалізується головним чином в гідротермальних родов. жильного типу на Єнісейському кряжі (Раздольнинське і Удерейське), в Якутії (Сарилах, Сентачанське).

Ртуть

Гідротермальні родов. ртутних руд поширені на Півн. Кавказі (Перевальне, Сахалінське, Білокам'яне і інш.), в Кузнецькому Алатау (Білоосипівське), в Гірському Алтаї (Чаган-Узунське, Акташське), в Туві (Чазадирське, Терліг-Хаїнське), на Чукотці (Зах.-Палянське і Пламенноє), на Корякському нагір'ї (Тамватнейське, Олюторське, Ляпганайське і інш.), на п-ові Камчатка (Чемпурінське і інш.), на о. Сахалін (Свєтловське).

Руди рідкісних металів і елементів

В РФ є на Кольському п-ові, в передгір'ях Кавказу, на Уралі, в Сибіру і на Д. Сході, відомі родов., рудопрояви і зони мінералізації різних генетич. типів. Високі вмісти танталу відмічені в танталоносних пегматитах Сх. Сибіру. Берилій є в рідкіснометалічних пегматитах і полевошпатових метасоматитах, скарнах і інш. мінер. формаціях. За даними різних джерел, прогнозні ресурси берилію в Росії складають біля третини світових (тобто бл. 650 тис. т), більша їх частина сконцентрована у Сх. Сибіру (Бурятія, Хабаровський край). Підвищені концентрації ґерманію зустрічаються в зал. рудах і вугіллі. Росія займає серед країн світу 2-ге місце за прогнозними ресурсами ніобію (після Бразилії). Росія має унікальне Томторське родовище на яке припадає бл. 58% загальних запасів пентоксиду ніобію у світі.

Гірничохімічна сировина

РФ представлена родов. бариту, фосфатними рудами, калійними, калій-магнієвими і кам'яними солями, сульфатом натрію і природною содою, самородною сіркою, борними рудами і інш. Стратиформні баритові та баритвмісні поліметалічні родов. є на Полярному Уралі, в Зах. Сибіру, в Хакасії. Пром. родов. борної сировини представлені ендогенними та екзогенними типами — наприклад, родов. в Примор'ї. Найбільше в Росії власне баритове родовище — Хойлінське на Полярному Уралі, за 95 км на південь від м. Воркута. Загальні запаси родовища на 2000 р досягають 9.2 млн т. Вміст BaSO₄ в руді — 85,44%. Баритові рудні тіла родовища являють собою пластові поклади і лінзи, локалізовані в середньо- і верхньодевонських флішоїдних теригенно-карбонатно-кременистих товщах. Основні запаси Хойлінського родовища сконцентровані в трьох рудних тілах: Західному (середньою потужністю 3.5 м), Центральному (6.4 м) і Східному (15 м). Руди легкозбагачувані. Родовище може розроблятися відкритим способом практично без розкриву.

РФ багата на калійні солі. Основні родов. безсульфатного (хлоридного) типу. Приблизно 95% підтверджених запасів калійних солей припадає на одне родовище — Верхньокамський соленосний басейн в Пермському краї. Головні калійні мінерали — сильвін і карналіт. Калійні солі відпрацьовуються на глибинах 250–350 м шахтним способом. Середній вміст K2O в рудах істотно нижче, ніж в канадських родовищах, близько 17%. Відомі також родов., приурочені до соляно-купольних структур (наприклад, Ельтонське). Перспективним є Непсько-Гаженський калієносний бас. в Іркутській обл.

Осадові родов. кам'яної солі пластові і лінзові (Усольське, Зімінське у Сх. Сибіру). З озерних родов. найбільші — Ельтонське, Баскунчак в Прикаспії, Кучукське озеро, Кулундінське, Ебейти і інш. озера в Зах. Сибіру. Джерелами сірки є корінні родов. самородної сірки (Середньоволзький сірконосний бас.), сірководневі гази (Оренбурзьке і Астраханське родов.), сірчисті нафти, сірчаний колчедан (пірити) і поліметалічні руди. Крім того, сірка присутня у вулканогенних родов. Д. Сходу: на Камчатці (Малетойваямське) і Курилах (Нове).

РФ багата на флюорити. Росія займає 5-те місце у світі (після Китаю, Мексики, ПАР і Монголії) за загальними запасами флюориту (5,6%) і 4-те місце за підтвердженими запасами. У Росії близько 40% запасів плавикового шпату зосереджено в родовищах рідкіснометалічно-флюоритового типу Вознесенське і Прикордонне в Приморському краї, які забезпечують близько 80% виробництва флюоритового концентрату. Руди містять 20-70% флюориту, але відрізняються складним мінеральним складом. Важливе промислове значення мають жильні кварц-кальцит-флюоритові родовища Забайкалля: Калангуйське, Солонечне, Усуглінське, Абагатуйське, Наранське та інш. Практично всі пром. родов. гідротермального типу. Великі флюоритові родов. часто пов'язані з карбонатними г.п. (Вознесенський район Примор'я). У Зах. Сибіру виявлені Каягінське, Бусичанське і інш. родов. флюориту.

Фосфатні руди РФ представлені апатитами і фосфоритами. Запаси P2O5 в Росії — 4,6% від світових. В країні знаходиться майже дві третини світових ресурсів апатитових руд. Найзначніші ресурси високоякісних апатитів розвідані в Мурманській обл. (Хібінська група родов. комплексних апатит-нефелінових руд). Вміст P2O5 в рудах 7,5-19%. На Кольському п-ові розробляється Ковдорське родов. апатитвмісного залізняка. Родов. апатитових і апатитвмісних комплексних руд є також на Уралі (Волковське), в Красноярському краї (Маймеча-Котуйська апатитоносна провінція), в Іркутській обл. (Білозімінське), в Бурятії (Ошурковське), в Читинській обл. (Кручининське), Якутії (Селігдарське). Одне з найбільших в РФ — В'ятсько-Камське родов. фосфоритів платформного типу. Суттєві запаси мають Кінгісеппське родов. ракушнякових фосфоритів (Ленінградська обл.), Єгор'євське (Московська обл.) і Полпінське (Брянська обл.) родов.

Нерудна індустріальна сировина

Надра РФ багаті різноманітними видами цієї сировини (азбест, графіт, слюда і інш.). Родов. азбесту представлені різними генетичними і мінералогічними типами, але найбільше пром. значення мають родов. хризотил-азбесту. До числа найбільш значить. родов. належать Баженовське і Красноуральске на Сер. Уралі, Кіємбайське на Півд. Уралі, Актовракське, Саянське та Ільчирське в Саянах і Молодіжне в Забайкаллі.

Родов. графіту відомі на Уралі, у Сх. Сибіру і на Д. Сході. Переважаюча частина родов. належить до метаморфічного і метаморфогенного типу (Тайгінське і інш. на Уралі, Ногінське, Курейське, Союзне і інш. в Сх. Сибіру і на Д. Сході). Ботогольське родовище в Східних Саянах, приурочене до масиву нефелінових сієнітів і є магматичним. Найбільшими родов. з кристалічними рудами є Тайгінське на Уралі, Безіменне в Іркутській обл., а з аморфними — Курейське і Ногінське в Красноярському краї.

З великого числа різновидів слюди в РФ осн. пром. значення мають мусковіт, флогопіт і вермікуліт. Всі пром. родов. мусковіту генетично пов'язані з гранітними пегматитами. Родов. флогопіту постмагматичні або гідротермальні. Родов. вермікуліту є залишковими, що утворилися в корі вивітрювання магматичних порід, багатих залізомагнезіальними слюдами. Пром. значення мають родов. Мамсько-Чуйського і Кольсько-Карельського слюдоносного району, представлені мусковітоносними пегматитовими жилами. Найбільші родов. флогопіту і вермікуліту розташовані на Кольському п-ові (Ковдорське родов.), в Якутії (Алданська група родов.), Іркутській обл. (родов. Слюдянське) і на півночі Красноярського краю (Гулінське). Крім того, родов. вермікуліту є на Уралі (Потанінське) і в Якутії (Інаглінське).

Запаси магнезиту в РФ зосереджені на Уралі і у Сх. Сибіру. Найбільше пром. значення мають апокарбонатні родов. кристалічного магнезиту, пов'язані з протерозойськими відкладами Уралу (Саткінська гр. родов.), Єнісейського кряжу (Удерейська гр., Верхотурівське родов.) і Присаянья (Савинське родов., Онотська група). Гол. пром. значення має Саткінська група родов. з високим вмістом магнію (до 46%). Родов. тальку в РФ є на Уралі, в Зах. і Сх. Сибіру: талькіти (вміст тальку бл. 70%) і талькові камені (35-70%). Серед них виділяються родов. гіпербазитового і карбонатного типів. Родов. першого типу характеризуються відносно невисокою якістю сировини через великі домішки заліза (Урал, родов. талькового каменя Шабровське і Сиростанське, родов. тальку Ведмедевське). Родов., пов'язані з метасоматозом карбонатних порід і якісною сировиною — родов. тальку Алгуйське і Світлий Ключ в Зах. Сибіру, Кіргітейське і Онотське в Сх. Сибіру.

Родов. каоліну — Киштимське і Єлєнінське на Півд. Уралі, Гусевське в Приморському краї, Чалганське в Амурській обл. Крім того, є родов. порцелянового каменя, вогнетривких глин, кварцових пісків, карбонатних порід (крейди, вапняків, доломіту і інш.), гіпсу і ангідриту, перліту, бішофіту і інш.

Дорогоцінні і виробні камені

У РФ виявлені і розвідані родов. дорогоцінних і виробних каменів, в осн. ендогенного походження. Велика група родов. пов'язана з гранітними (берил, топаз, турмалін, моріон і інш.) і десиліцизованими пегматитами (смарагд, александрит, фенакіт, сапфір і рубін), а також з ґрейзенами (топаз, берил) і гідротермальними жилами (гірський кришталь, аметист, цитрин і інш.), з древніми корами вивітрювання (благородні опал, хризопраз, бірюза, малахіт). Родовища яшми є на Уралі (г. Полковник) і на Алтаї, лазуриту в Забайкаллі, нефриту в Сх. Саянах, чароїту в Читинській обл., родоніту і малахіту на Уралі, ювелірно-виробного агату (Півн. Тиман), багаті розсипи сердоліку і інш. різновидів кольорового халцедону (Бурятія, Приамур'я), аметистових щіток (район Білого моря). Розвідані числ. родов. мармуру і мармурових брекчій на Уралі, Алтаї, Кібік-Кордонське родовище в Хакасії та в інших районах РФ, офікальциту, зеленого лиственіту, серпентиніту на Уралі і в Башкирії, виробного гіпсу, селеніту і ангідриту на Уралі і в Архангельській обл., родоніту на Уралі.

Алмази

В Росії перший алмаз було знайдено в 1829 році в Пермській губернії (копальня Хрестовоздвиженська). В Сибіру перший алмаз було знайдено в 1897 році (Єнісейськ). Розмір його становив 2/З карата. Наступний алмаз було виявлено в Сибіру в 1948 році. Родов. алмазів представлені ендогенними (корінними) і екзогенними (розсипними) типами. Найбільше пром. значення мають ендогенні родов. (в осн. в Якутській алмазоносній пров. і Уральському алмазоносному районі). Ендогенні родов. Сибірської платформи представлені вкрапленими рудами — кімберлітами. Широко поширені алювіальні розсипи (головні джерела видобутку алмазів в розсипах), відомі на Уралі і в Якутії. Одне з найбільших у світі родовище технічних алмазів — ударно-метаморфічне Попігайське.

У 2016 р. повідомлено про нові розвідані родовища алмазів у Республіці Саха (Якутія).

Нерудні будівельні матеріали

Нерудні будівельні матеріали представлені родов. піщано-гравійних м-лів (буд. піски, гравій, піщано-гравійна суміш), буд. каменями, облицювальними матеріалами — загалом бл. 100 найменувань мінеральної сировини (2000 р). Промислові родов. пов'язані з відкладами алювіального, морського, льодовикового, еолового (піски) генезису. Держбалансом враховано бл. 8500 родов., 80% з яких припадає на родов. цегельно-черепичної, керамзитової сировини, сировини для вапна, буд. сировини. Найбільші родовища — Сичевське, що експлуатується в Московській (запаси 162,9 млн м³), Кірсінське в Кіровській (124,8 млн м³) і Вяземське в Смоленській (104,5 млн м³) областях. Більшість родов. піщано-гравійного м-лу приурочена до алювіальних відкладів. Родов. будівельних каменів розташовані на Сх.-Європейській платформі (Балтійський щит), Сибірській платформі (Алданський щит), а також в осадових і вулканогенних породах чохла платформ (карбонатні породи і трапи). Як облицювальні матеріали використовуються граніти, ґранодіорити, сієніти, лабрадорити, ґнейсо-граніти, базальти, андезити, вулканічні туфи і інш.). Надра РФ містять великі запаси цементної сировини.

Геотермальні ресурси

Родовища термальних вод приурочені до ряду пластових і тріщинних водонапірних систем. Найбільше практичне значення з них мають пластові водонапірні родовища в мезозойсько-кайнозойських теригенно-карбонатних відкладах (Скіфська, Зах.-Сибірська платформні області і артезіанські басейни о. Сахалін) і тріщинні системи (Байкальський рифт, райони сучасного вулканізму). Термальні води цих районів розкриті свердловинами на глиб. 1000-3500 м. Температура цих вод 35-120 оС, а в районах вулканізму 150–250 °C і більше. Мінералізація вод від 1 до 35 г/л, на окр. площах до 100 г/л і більше. Прогнозні ресурси тепла в пластових водонапірних системах в умовах самовиливу бл.44 млн. ГДж/рік, при насосній експлуатації бл.963 млн. ГДж/рік, в умовах підтримки пластового тиску (шляхом закачування використаних термальних вод) бл. 3.4 млрд. ГДж/рік. Запаси тепла тріщинних водонапірних систем (при т-рі до 100 °C) 54,5 ГДж/рік.

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — .
Білецький В. С., Гайко Г. І. Хронологія гірництва в країнах світу. — Донецьк : Донецьке відділення НТШ : Редакція гірничої енциклопедії : УКЦентр, 2006. — 224 с.
Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
U.S. Geological Survey, 2021, Mineral commodity summaries 2021: U.S. Geological Survey, 200 p. [ 7 серпня 2020 у Wayback Machine.], https://doi.org/10.3133/mcs2020.

[1] . Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()