Констанція Антонівна Колечиць, псевдонім: Констанція Буйло (біл. Канстанцыя Антонаўна Буйло, Канстанцыя Буйло, нар.14 січня 1893 року, м. Вільнюс — пом.4 червня 1986, м. Москва) — білоруська поетеса.
Констанція Буйло | ||||
---|---|---|---|---|
![]() Констанція Буйло та її чоловік Віталій Калечиць у день весілля 7 червня 1916 | ||||
Народилася | 14 січня 1893 Вільнюс, Російська імперія | |||
Померла | 5 листопада 1986 (93 роки) Москва, СРСР | |||
Поховання | (Вішнево) | |||
Країна | ![]() | |||
Діяльність | драматург, поетеса, письменниця | |||
Сфера роботи | поезія[1] | |||
Мова творів | білоруська | |||
Нагороди | ||||
| ||||
|
Життєпис
Народилася в сім'ї графа Тишкевича. Хрещена 17 січня 1893 у Вільнюській церкві Святого Якова. Початкову освіту здобула вдома з домашніми вчителями. Закінчила короткотермінові курси для вчителя у Вільнюсі (1914).
Тут Канстанція познайомилася з (Максимом Горецьким). Дружила з Владиславом Луцевичем. Викладала в селі Горне Скробово (1912–1913), де навчала сина пана Девчапольського. А. Шоцький зазначає, що К. Буйло кілька разів навідувалася до (Крошина), Завосся, (Тугановичів), Колдичівського озера і бувала в місцях, пов'язаних із життям філоматів та філаретів.
Завідувала білоруською книгарнею в Полоцьку (1915–1916), але у зв'язку з її закриттям переїхала працювати до Земського союзу.
7 червня 1916 вона вийшла заміж за Віталія Калечиця, сина придворного радника, який походив зі шляхти Мінського повіту (заарештований у 1933).
Після Жовтневої революції працювала статисткою у Волоколамському райвиконкомі робітничих і солдатських депутатів, бухгалтером радгоспу «Данилкове». У 1923 переїхала до Москви, до чоловіка, де прожила до самої смерті на Ціхвінському завулку, № 11.
Працювала на заводі «Агроном» (1929–1934), начальником відділу збуту Політехнічного союзу (1934–1940), у 1940–1951 — начальником оперативного відділу, потім в.о. Заступника директора Центрального управління ветеринарної підтримки тресту «Союзветзабпром».
Померла в Москві 4 червня 1986. У 1989 році урну з її прахом було передано у (Вішнево) (Воложинський район) .
Творчість
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODVMemt6TDB0MWNtZGhibTVoZVdGZmEzWmxkR3RoTG1wd1p5OHlOVEJ3ZUMxTGRYSm5ZVzV1WVhsaFgydDJaWFJyWVM1cWNHYz0uanBn.jpg)
Друкуватися почала у 1909, публікуючи свої перші вірші в «Нашій Ниві» під ім'ям свого брата Едуарда — «Хвоя», надіслані з Адравонжів Ошмянського району («Наша Нива», № 9) та «Скоро Зима» («Наша Нива»., № 46). За іншими джерелами, це була надрукована поема «Лес» (1903). Видавалася під своїм ім'ям з 1910. У 1914 Білоруське видавниче товариство видало дебютну збірку віршів К. Буйло — «Курганна квітка» (1914, Вільнюс, друкарня Мартіна Кухти; факсимільне видання в 1989), під редакцією Я. Купали та за проєктом (Язепа Дроздовича).
До середини 1940-х майже 20 років не друкувалася.
Авторка збірок віршів"Світанне" (1950), «На адноўленай зямлі» (1961), «Май» (1965), «Роднаму краю» (1973). Вийшли вибрані твори (1954), «Выбранае» (1968, 1976), вибрані твори у 2-х томах (1981). Написала книги віршів для дітей «Юрачка» (1957), «У бляску зор» (1968), «Вясной» (1984). Багато віршів поетеси покладено на музику. Особливо добре відома пісня «Люблю», яка стала народною.
(Максим Горецький) у своїй «Історії білоруської літератури» вважав її «найвидатнішою після Алоїзи Пашкевич жіночою силою в нашій поезії».
Авторка п'єс «Кветка папараці» (1914) та «Сягонняшнія і даўнейшыя» (1914, постановка в 1921).
Нагороди
Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями.
На честь Канстанції Буйло названа вулиця в Мінську, меморіальна дошка на (Вишневській) середній школі Воложинського району, яка присвячена її імені.
Примітки
- Czech National Authority Database
- Буйло Констанция Антоновна // Биографический справочник. — Мн. : «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. — Т. 5. — С. 87.
- Ляшук В. Я., Снітко Г. М. Літаратурная Берасцейшчына: краязнаўчыя нарысы, партрэты, артыкулы / В. Я. Ляшук, Г. М. Снітко. — Мінск : Литература и Искусство, 2008. — С. 190. — .
- .
- Канстанцыя Буйло // Першацвет адраджэння: Вучэб. дапам. па беларус. літ. для ст. кл. сярэд. шк. / Склад. М. А. Федасеенка, Т. П. Прохарава, Г. М. Разанава і інш. — Мн.: Нар. асвета, 1995. — С. 318—319. — 511 с. — .
- .
- Буйло, Канстанцыя // Гісторыя беларускае літэратуры. — Выданьне другое (папраўленае). — Вільня : , 1921. — С. 198—199.
- Канстанцыя Буйло (рос.). Отдел образования Барановичского районного исполнительного комитета. 6 снежня 2011.[недоступне посилання]
Література
- Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл.
- Буйло Канстанцыя // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. — Мн.: БелЭн, 1992—1995.
- І. У. Саламевіч. Буйло Канстанцыя Антонаўна // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш.. — Мн.: БелЭн, 1996. — Т. 3: Беларусы — Варанец. — С. 320—321. — 511 с. — (т. 3), .
- Буйло К. …Коціцца рэха: Вершы, паэмы, лісты // Уклад. і прадм. Д. Чаркасавай. — Мн.: Маст. літ., 1993. — 287 с. — .
Посилання
- Творы Канстанцыі Буйло на сайце «Беларуская Палічка» [ 17 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Творы Канстанцыі Буйло на сайце «Родныя вобразы» [ 16 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Кароткая біяграфія на сайце «Адраджэнцы Беларусі» [ 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет