Михайло Петрович Константинов (4 листопада 1900, місто Усмань — 30 травня 1990, місто Ленінград) — радянський воєначальник, генерал-полковник (1958), Герой Радянського Союзу (1945). Депутат Верховної Ради СРСР 4-го скликання.
Михайло Петрович Константинов | |
---|---|
рос. Михаил Петрович Константинов | |
Народження | 4 листопада 1900 Усмань |
Смерть | 30 травня 1990 (89 років) Ленінград |
Поховання | Богословське кладовище |
Країна | Російська імперія СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | кавалерія |
Роки служби | 1919—1964 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-полковник |
Командування | 7-й гв. кав. корпус Північна група військ |
Війни / битви | Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Життєпис
Народився 4 листопада 1900 року у місті Усмань, нині Липецької області, у родині службовця. Росіянин. Член КПРС з 1929 року.
У Червоної Армії з травня 1919 року. Закінчив Борисоглібські кавалерійські курси (1920), 3-ю Оренбурзьку кавалерійську школу (1922), кавалерійські курси удосконалення командного складу у Новочеркаську (1926 та 1935), прискорений курс Вищої військової академії імені К. Е. Ворошилова (1943), вищі академічні курси при цій академії.
Учасник громадянської війни — червоноармієць, курсант Борисоглібських кавалерійських курсів на Південному фронті, командир взводу. Воював на Південному і Туркестанському фронтах.
У міжвоєнний період з листопада 1921 — помічник командира, командир ескадрону, начальник штабу полку. З листопада 1930 — начальник полкової школи 80-го Туркестанського кавалерійського полку, у квітні-травні 1931 у його складі брав участь в боях із басмачами. З лютого 1932 — начальник штабу 79-го кавалерійського полку, з вересня 1933 — командир 41-го гірськокавалерійского полку. З липня 1937 — помічник командира і командир 20-ї гірськокавалерійской дивізії, з вересня 1938 — командир 18-ї гірськокавалерійской дивізії.
4 червня 1940 року комбригу Константинову М. П. присвоєно військове звання «генерал-майор».
У березні 1941 року був призначений командиром імені С. М. Будьонного 6-го козачого кавалерійського корпусу імені І. В. Сталіна Західного Особливого військового округу. На цій посаді генерал Константинов зустрів початок Німецько-радянської війни. У ході бойових дій у районі Мінська він був важко поранений, після чого до вересня 1942 командував партизанськими загонами у Білорусі. Потім перебував у розпорядженні Центрального штабу партизанського руху. З грудня 1942 — слухач Вищої військової академії імені К. Е. Ворошилова, після її закінченні з лютого 1943 був командиром 19-го кавалерійського корпусу, що брав участь у Курській битві, з липня — заступником командувача військами Степового фронту по кавалерії. У жовтні 1943 М. П. Константинов був призначений командиром 7-го гвардійського кавалерійського корпусу, який у складі 1-го Білоруського фронту брав участь у Битві за Дніпро, Гомельсько-Речицькій, Поліській, Білоруській, Вісло-Одерської, Східно-Померанській, Берлінській наступальних операціях. За відзнаку при вторгненні у межі Бранденбурзької провінції корпусу було присвоєно почесне найменування «Бранденбурзький».
26 липня 1944 р. Константинову М. П. присвоєне військове звання генерал-лейтенант.
За звільнення міста Лодзь і участь в розгромі радомсько-томашувсько-лодзинського угруповання супротивника Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року генерал-лейтенанту Константинову Михайлу Павловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» .
Після війни продовжував командувати корпусом, з грудня 1945 знаходився у розпорядженні командувача кавалерією Червоної армії С. М. Будьонного, з травня 1946 — на навчанні на Вищих академічних курсах при Вищій військовій академії імені К. Е. Ворошилова. Після їх закінчення у травні 1947 він був призначений начальником 2-го відділу Управління планування бойової підготовки сухопутних військ. З липня 1948 — начальник 2-го курсу основного факультету Військової академії імені М. В. Фрунзе.
З липня 1951 — помічник командувача, а з липня 1952 — командувач військ Північної групи військ. З квітня 1955 — 1-й заступник командувача військ Ленінградського військового округу.
18 лютого 1958 р. генерал-лейтенанту Константинову М. П. присвоєно військове звання «генерал-полковник».
З липня 1964 — у запасі. Жив у Ленінграді, був обраний першим головою міської організації ветеранів війни.
Нагороди
- 3 ордена Леніна
- 4 ордена Червоного Прапора
- Орден Суворова 2-го ступеня
- Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1985)
- 3 ордена Червоної Зірки
- Медалі
Джерела
- Герої Радянського Союзу: Короткий біографічний словник. Т.1. М.: Военіз.1987;
- Комкор т2, с. 63-64;
- Гринько А. І., Улаев Г. Ф. Богатирі землі воронезької. Воронеж, 1965;
- Дорогий слави і безсмертя. Воронеж, 1966.
Посилання
- Константинов Михайло Петрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Konstantinov Mihajlo Petrovich Konstantinov 4 listopada 1900 19001104 misto Usman 30 travnya 1990 misto Leningrad radyanskij voyenachalnik general polkovnik 1958 Geroj Radyanskogo Soyuzu 1945 Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 4 go sklikannya Mihajlo Petrovich Konstantinovros Mihail Petrovich KonstantinovNarodzhennya4 listopada 1900 1900 11 04 UsmanSmert30 travnya 1990 1990 05 30 89 rokiv LeningradPohovannyaBogoslovske kladovisheKrayinaRosijska imperiya SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih silsuhoputni vijskaRid vijsk kavaleriyaRoki sluzhbi1919 1964PartiyaKPRSZvannya General polkovnikKomanduvannya7 j gv kav korpus Pivnichna grupa vijskVijni bitviGromadyanska vijna v Rosiyi Nimecko radyanska vijnaNagorodiZhittyepisNarodivsya 4 listopada 1900 roku u misti Usman nini Lipeckoyi oblasti u rodini sluzhbovcya Rosiyanin Chlen KPRS z 1929 roku U Chervonoyi Armiyi z travnya 1919 roku Zakinchiv Borisoglibski kavalerijski kursi 1920 3 yu Orenburzku kavalerijsku shkolu 1922 kavalerijski kursi udoskonalennya komandnogo skladu u Novocherkasku 1926 ta 1935 priskorenij kurs Vishoyi vijskovoyi akademiyi imeni K E Voroshilova 1943 vishi akademichni kursi pri cij akademiyi Uchasnik gromadyanskoyi vijni chervonoarmiyec kursant Borisoglibskih kavalerijskih kursiv na Pivdennomu fronti komandir vzvodu Voyuvav na Pivdennomu i Turkestanskomu frontah U mizhvoyennij period z listopada 1921 pomichnik komandira komandir eskadronu nachalnik shtabu polku Z listopada 1930 nachalnik polkovoyi shkoli 80 go Turkestanskogo kavalerijskogo polku u kvitni travni 1931 u jogo skladi brav uchast v boyah iz basmachami Z lyutogo 1932 nachalnik shtabu 79 go kavalerijskogo polku z veresnya 1933 komandir 41 go girskokavalerijskogo polku Z lipnya 1937 pomichnik komandira i komandir 20 yi girskokavalerijskoj diviziyi z veresnya 1938 komandir 18 yi girskokavalerijskoj diviziyi 4 chervnya 1940 roku kombrigu Konstantinovu M P prisvoyeno vijskove zvannya general major U berezni 1941 roku buv priznachenij komandirom imeni S M Budonnogo 6 go kozachogo kavalerijskogo korpusu imeni I V Stalina Zahidnogo Osoblivogo vijskovogo okrugu Na cij posadi general Konstantinov zustriv pochatok Nimecko radyanskoyi vijni U hodi bojovih dij u rajoni Minska vin buv vazhko poranenij pislya chogo do veresnya 1942 komanduvav partizanskimi zagonami u Bilorusi Potim perebuvav u rozporyadzhenni Centralnogo shtabu partizanskogo ruhu Z grudnya 1942 sluhach Vishoyi vijskovoyi akademiyi imeni K E Voroshilova pislya yiyi zakinchenni z lyutogo 1943 buv komandirom 19 go kavalerijskogo korpusu sho brav uchast u Kurskij bitvi z lipnya zastupnikom komanduvacha vijskami Stepovogo frontu po kavaleriyi U zhovtni 1943 M P Konstantinov buv priznachenij komandirom 7 go gvardijskogo kavalerijskogo korpusu yakij u skladi 1 go Biloruskogo frontu brav uchast u Bitvi za Dnipro Gomelsko Rechickij Poliskij Biloruskij Vislo Oderskoyi Shidno Pomeranskij Berlinskij nastupalnih operaciyah Za vidznaku pri vtorgnenni u mezhi Brandenburzkoyi provinciyi korpusu bulo prisvoyeno pochesne najmenuvannya Brandenburzkij 26 lipnya 1944 r Konstantinovu M P prisvoyene vijskove zvannya general lejtenant Za zvilnennya mista Lodz i uchast v rozgromi radomsko tomashuvsko lodzinskogo ugrupovannya suprotivnika Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 6 kvitnya 1945 roku general lejtenantu Konstantinovu Mihajlu Pavlovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka Pislya vijni prodovzhuvav komanduvati korpusom z grudnya 1945 znahodivsya u rozporyadzhenni komanduvacha kavaleriyeyu Chervonoyi armiyi S M Budonnogo z travnya 1946 na navchanni na Vishih akademichnih kursah pri Vishij vijskovij akademiyi imeni K E Voroshilova Pislya yih zakinchennya u travni 1947 vin buv priznachenij nachalnikom 2 go viddilu Upravlinnya planuvannya bojovoyi pidgotovki suhoputnih vijsk Z lipnya 1948 nachalnik 2 go kursu osnovnogo fakultetu Vijskovoyi akademiyi imeni M V Frunze Z lipnya 1951 pomichnik komanduvacha a z lipnya 1952 komanduvach vijsk Pivnichnoyi grupi vijsk Z kvitnya 1955 1 j zastupnik komanduvacha vijsk Leningradskogo vijskovogo okrugu 18 lyutogo 1958 r general lejtenantu Konstantinovu M P prisvoyeno vijskove zvannya general polkovnik Z lipnya 1964 u zapasi Zhiv u Leningradi buv obranij pershim golovoyu miskoyi organizaciyi veteraniv vijni Nagorodi3 ordena Lenina 4 ordena Chervonogo Prapora Orden Suvorova 2 go stupenya Orden Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 1985 3 ordena Chervonoyi Zirki MedaliDzherelaGeroyi Radyanskogo Soyuzu Korotkij biografichnij slovnik T 1 M Voeniz 1987 Komkor t2 s 63 64 Grinko A I Ulaev G F Bogatiri zemli voronezkoyi Voronezh 1965 Dorogij slavi i bezsmertya Voronezh 1966 PosilannyaKonstantinov Mihajlo Petrovich Sajt Geroi strany ros