Володи мир Миха йлович Колтун 24 липня 1978 с Полоничі Буський район Львівська область 11 липня 2014 с Зеленопілля Довжа

Володи́мир Миха́йлович Колтун (24 липня 1978, с. Полоничі, Буський район, Львівська область — 11 липня 2014, с. Зеленопілля, Довжанський район, Луганська область) — український військовик, молодший сержант, радіотелефоніст гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, 2-ї артилерійської батареї, 24-ї Залізної імені князя Данила Галицького окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України.

Володимир Михайлович Колтун

Молодший сержант

Загальна інформація

Народження

24 липня 1978
Полоничі

Смерть

11 липня 2014 (35 років)
Зеленопілля

Військова служба

Приналежність

Формування

Війни / битви

Війна на сході України

Атака біля Зеленопілля

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колтун.

Життєпис

Володимир Колтун народився 24 липня 1978 року в селі Полоничі Буського району (нині Золочівського району) Львівської області. Здобув фах токаря.

У травні 2014 року Володимир Колтун мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 24-ій Залізній імені князя Данила Галицького окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0998; місто Яворів Львівської області).

З літа 2014 року Володимир Колтун брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Без Володимира лишились мама Надія Колтун, дружина Оксана і двоє дітей — з них донька Соломія.

Обставини загибелі

11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Луганської області близько 4:30 ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блок-пост українських військ, внаслідок обстрілу загинуло 19 військовослужбовців, серед них і Володимир Колтун. Понад 100 днів вважався зниклим безвісти. Станом на серпень 2014 року перебував у списку полонених.

З допомогою експертизи ДНК було встановлено — Володимир Колтун похований на Кушугумському кладовищі Запоріжжя, як невідомий боєць під номером 2572.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (14.03.2015; посмертно).

Примітки

. newsru.ua. 11 липня 2014. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.
Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015. president.gov.ua. Офіс Президента України. 4 червня 2015. оригіналу за 15 липня 2023. Процитовано 22 жовтня 2023.

Посилання

Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Колтун Володимир Михайлович [ 30 липня 2015 у Wayback Machine.]
Книга пам'яті. Колтун Володимир Михайлович. ukraine-memorial.org. Меморіал Героям України. оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2023.
«Глибока шана і безмежна вдячність Захисникам, які віддали життя за Україну». В Міністерстві оборони вшанували загиблих Героїв [ 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Сьогодні у Буську родині загиблого воїна АТО Володимира Колтуна вручили його посмертну нагороду — орден «За мужність» ІІІ-го ступеня [ 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
Зниклий безвісти Володимир Колтун. Найстрашніше жити в невідомості [ 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
В Яворові вшановують пам'ять загиблих під Зеленопіллям бійців АТО [ 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . newsru.ua. 11 липня 2014. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.

[2] Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015. president.gov.ua. Офіс Президента України. 4 червня 2015. оригіналу за 15 липня 2023. Процитовано 22 жовтня 2023.