Колегія закордонних справ

Колегія закордонних справ, або Колегія іноземних справ (рос. Коллегия иностранных дел) — у 1717—1802 роках колегія (міністерство) Російської імперії, що займалася питаннями зовнішньої політики. Історичний попередник Міністерства закордонних справ Росії. Створена замість посольского приказу. У 1720 році отримала особливий . Згодом перетворена на .

Історія

У 1718–1719 роках відбувалася ліквідація попередніх державних органів, заміна їх новими, більш придатних для держави Петра Великого.

Утворення (Сенату) в 1711 році послужило сигналом до формування органів галузевого управління — колегій. За задумкою Петра I вони мали замінити неповоротну систему приказів і привнести до управління два нових начала:

1. Систематичний розділ відомств (прикази часто підміняли один одного, виконуючи одну й ту саму функцію, що вносило хаос в управлення; були й такі функції, що зовсім не охоплювалися яким-небудь приказним провадженням).
2. Дорадчий порядок розв'язування справ.

Форма нових центральних органів управління була запозичена у Швеції та в Німеччині. Основою для регламенту колегій стало шведське законодавство.

У 1802 році Колегія іноземних справ була підпорядкована створеному Міністерству іноземних справ, а в 1832 році ліквідована, ввійшовши до складу міністерства.

Структура

На чолі колегії стояв президент колегії, який іменувався канцлером, його заступником був віце-президент, який іменувався віце-канцлером. У випадках особливої важливості, коли складалися грамоти до іноземних держав, рескрипти міністрам, резолюції, декларації тощо, до Присутності колегії запрошувалися для наради всі (або тільки деякі, спеціально для цього призначені) дійсні таємні радники, а інколи був присутній і сам монарх; у цих випадках у засіданні зазвичай брав участь один лише радник колегії; інші же радники та асесори не запрошувалися; подавалися голоси в більшості письмово, рідко словесно.

В останні роки існування Колегії іноземних справ її президентам титул канцлера не давався.

Президенти Колегії

№	Ім'я	Повноваження		Правлячий монарх
		Початок	Закінчення
Колегія іноземних справ
16	Гаврило Головкін	1717	1734	Петро I, Катерина I, Петро II, Анна Іванівна
17	Андрій Остерман	1734	1740	Анна Іванівна
18	Олексій Черкаський	1740	1742	Іван VI
19	Олексій Бестужев-Рюмін	1742	1758	Єлизавета Петрівна
20		1758	1763	Єлизавета Петрівна, Петро III, Катерина ІІ
21	Микита Панін	1763	1781	Катерина II
22		1781	1797	Катерина II
23	Олександр Безбородько	1797	1799	Павло I
24	Федір Ростопчин	1799	1801	Павло I
25	Микита Панін	1801	1801	Павло I
26	Віктор Кочубей	1801	1802	Олександр I

Примітки

1. Один із двох підрозділів Колегії. Присутність (рос. Присутствие) вважалася вищим органом. Іншим органом була Канцелярія (рос. Канцелярия)

Література

• Л. В. Губерський. Іноземних справ колегія // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
• Самойленко В. В. Дипломатическая служба: учеб. пособие / В. В. Самойленко. — М. : Норма: Инфра-М, 2010. — С. 32-33
• Стегний П. В. Коллегия иностранных дел в период правления Екатерины II // Вестн. Рос. ун-та дружбы народов. Сер. Междунар. отношения. — М., 2002. — № 1(2). — С. 5-28.
• Турилова С. Л. Государственная коллегия иностранных дел: от Петра I к Екатерине II // Российская дипломатия: история и современность: материалы науч.-практ. конф., посвященной 450-летию создания Посольского приказа. — М., 2001. — С. 155—168.
• Министерство иностранных дел России. 200 лет служения отечеству. Министерство иностранных дел Российской Федерации. ЗАО ИНФОСТУДИЯ ЭКОН М., 2002.

Посилання

• Колегія іноземних справ [ 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .