Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Колегіальний фарний костел Пресвятої Діви Марії — найдавніша споруда міста Івано-Франківська (нині Україна).
| Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії | |
|---|---|
| Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії | |
 | |
| 48°55′25″ пн. ш. 24°42′33″ сх. д. / 48.92372777780577309° пн. ш. 24.70918888891677767° сх. д.Координати: 48°55′25″ пн. ш. 24°42′33″ сх. д. / 48.92372777780577309° пн. ш. 24.70918888891677767° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Івано-Франківськ |
| Стиль | бароко |
| Належність | католицтво |
| Епонім | Діва Марія |
  Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії (Україна) | |
 Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії у Вікісховищі | |
З історії храму
Дерев'яний костел
Точна дата зведення костелу невідома. Засновник міста Андрій Потоцький розпочав зводити фортечні мури довкола міста, одночасно взявся за спорудження римо-католицького парафіяльного костелу. Йому допомагав старий приятель — пастор і капелан Войцех Бялачевський. Дерев'яна святиня постала досить швидко. Мабуть, на час надання місту Магдебурзького права уже існував зародок парафії, адже з 1662 року збереглася метрика хрещення сина галицького віце-старости Єжи (Юрія) Потоцького. Новозбудований костел носив ім'я Пресвятої Діви Марії, святого Андрія і святого Станіслава (єпископа краківського і мученика, патрона Станіслава «Ревери», батька Анджея), а також святої Анни (патронеси дружини Анни з роду Рисінських).
14 червня 1669 р. Анджей Потоцький добився піднесення дерев'яного костелу до рангу колегіати. Церемонію провів львівський архієпископ Римо-католицької церкви Ян Тарновський. Капітул колегіати складався з прелатів, каноніків і вікаріїв.
При колегіаті фундатор відкрив публічну школу — колегіум, або так звану «Колонію університету Ягеллонського»,— філію Ягеллонського університету (Краків). Тут діяла навчальна програма зразка західноєвропейських шкіл такого типу.
Фундаторами єзуїтського колегіуму, зокрема, були Юзеф та Вікторія Потоцькі, Гелена з Куропатвів Белжецька — дружина Адама Белжецького.
Зведення мурованого костелу
У 1672 році розпочалося спорудження мурованого костелу за проектом і керівництвом французьких архітекторів Франсуа Корассіні та Кароля Бенуа. 14 січня 1677 року сейм прийняв ухвалу стосовно фундації колегіального костелу Станиславова.
В основному будову колегіати завершено у 1703 році. Постала барокова споруда у формі тринавної базиліки з трансептом у стилі бароко з елементами ренесансу. Фасад був прикрашений дорійськими і коринфськими колонами, вивершений бордовим фронтоном, увінчаний трьома вежами. Головний вівтар і два бічні св. Йосипа і св. Вінцента були різьблені з мармуру. В останньому зберігали мощі («реліквії») цього святого, які Станіслав Потоцький у 1680 р. отримав у Римі від Папи Інокентія XI. На бічних внутрішніх стінах знаходився герб Потоцьких. Освячення колегіати здійснив латинський архієпископ львівський Константій Зелінський (А. Потоцький, його старший син Станіслав не дожили до цього дня).
Сейм у Галичі 1718 року ухвалив податок на оздоблення храму. Цього року школа перейшла від капітули під опіку єзуїтів, а через 4 роки отримала статус колегії, в якій протягом півроку навчались 400 учнів.
Розширення та оздоблення костелу
Будівництво костелу закінчили у 1729 р. У 1737 р. Юзеф Потоцький наказав розпочати роботи з розширення костелу, збільшив фундуш для храму. Було встановлено бокові барокові вівтарі (їх кількість була доведена до 12), виконано декоративну ліпнину. У другій половині XVIII століття колегіату прикрасили барокові скульптури Матвія Полейовського. У XIX столітті будівля отримала контрфорси. На висоті другого поверху, перед контрфорсами, можна побачити герб Потоцьких.
У 1751 році в костелі відбувся помпезний похорон Юзефа Потоцького (молодшого сина засновника міста Анджея Потоцького), який керував містом після смерті батька. Так, колегіата була не лише сакральною спорудою, а й сімейною усипальницею Потоцьких. Вхід у крипту із захороненнями розташовувався перед вівтарною частиною. Як було досліджено, у підземеллях костелу є три крипти — центральна, західна та східна. Потоцьких ховали у центральній.
Протягом 1782–1799 років австрійська влада поступово понизила статус станіславівської святині до рівня парафіяльного костелу, проте її і далі називали колегіатою.
12 вересня 1863 р. до 200-річчя облоги Відня турками і загибелі Станіслава Потоцького з обох боків вхідних дверей колегіати встановили дві пам'ятні таблиці— польською та українською мовами (у 1933 р. відновили лише польську таблицю, а українську — знищили).
У другій половині XIX століття внутрішнє оздоблення храму понищилось із плином часу і потребувало відновлення. На прохання тодішнього пастора Красовського у 1877 р. виконав новий розпис костелу Еразм-Рудольф Фабіянський. Проте вже у 1882 році через пожежу згорів дах костелу, головна вежа і свіжо розписане склепіння. У 1892 році відбувся ґрунтовний ремонт храму і усе було відреставровано.
З тих часів при костелі працювала музична школа, де вчили церковному співу. Колись на хорах над головним входом колись був орган, який вперше зазвучав у 1900 році. Але орган був втрачений у післявоєнний час.
Післявоєнний час
Вся історія храму від його утворення тісно пов'язана з польською громадою міста. Після закінчення Другої світової війни поляки почали поступово покидати місто. Вони таємно вивозили з костелу різні коштовності та клейноди. Парафіяни доклали немалих зусиль, щоб урятувати бодай якусь частину цінного внутрішнього оздоблення костелу. Але в часи радянської влади багато що було втрачено й понищено у зв'язку з використанням костелу в господарських цілях. Храм охоронявся як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 230).
Дзвіниця поруч із костелом була зведена у 1744 році, на ній встановили дзвін вагою більше 2 тонн. У 1963 році дзвіницю зруйнувала радянська влада. Лише у 2000 році дзвіницю відбудували за старими фотографіями і кресленнями.
Парафіяльне життя храму
Спочатку парафія Станиславова належала до Устенського (Галицького) деканату, а 1787 року стала осередком однойменного деканату. У 10—20-х роках XIX ст. її чисельність становила лише 2 тисячі вірних, а 1885 року за пароха о. Йоана Красовського вона налічувала майже десять тисяч парафіян, котрі проживали у місті і кількох передмістях, а також у селах Крихівці (згадка у 1441 р.), Майдан (відоме з XVIII ст.), Павелче (з 1946 р. — Павлівка, XVIII ст.), Пациків (нині — Підлісся), Рибне, Угринів Верхній і Нижній, які нині утворюють відомий з 1440 р. Угринів, Хом'яків (нині — Березівка), Хриплин (1438 р.), Черніїв (1404 р.), Ямниця (1444 р.). Принаймні з 1903 року три десятиліття від 15 до 20 тисяч парафіян обслуговував парох о. Йосип Пяскевич, після смерті якого два роки працював парохом майбутній архієпископ Євгеній Базяк. З 1935 року колегіатою опікувався о. Станіслав Колихановський, котрого у 1937 р. замінив о. Казимир Більчевський — племінник св. архієпископа Більчевського. Парафія мала також інші святині, зокрема цвинтарні у селах Угринів (XIX ст.) і Павелче (XX ст.), у передмісті Княгинин та костел Христа Царя.
Дерев'яну каплицю у Княгинині у 1911–1913 рр. замінив мурований храм св. Йосипа, який 1926 року став святинею новоствореної парафії, що виділилась із станіславівської, приєднавши до себе як колишні «колегіатські» села Опришівці, Хриплин, Черніїв, так і нові — Микитинці, Підлужжя і Угорники (згадка у 1458 р.). Парафію, яка налічувала 4 тисячі вірних, обслуговували отці-салетини. До речі, ще з XVIII ст. відомо про інший костел св. Йосипа — дерев'яну святиню, споруджену Йосипом Потоцьким на тисменецькому передмісті Станиславова.
У грудні 1939 року планувалось створення Станиславівської дієцезії, і колегіата мала стати кафедральним собором. Після Другої світової війни парафіяни та священики (оо. Більчевський, Бохенек і Ференсович), змушені були виїхати до Польщі, храм закрили. У 1965 р. будівлю колегіати передали під музей Інституту нафти і газу, а 18 травня 1980 р. після ремонту у костелі відкрили Художній музей. У 80–90-і роки громада вірних домагалася повернення цього костелу, проте отримала інший. У Польщі досі зберігається значна частина вивезеного у сорокові роки майна колегіати, зокрема у вроцлавському костелі св. Маврикія перебуває ікона Матері Божої Неустанної Допомоги з бічного вівтаря колегіати.
Івано-Франківський обласний художній музей
Нині колегіальний костел Пресвятої Діви Марії — єдина культова споруда в місті, яка використовується не за призначенням. У 1965 році тут розмістили геологічний музей. Проведене у зв'язку з цим переоблаштування приміщення не сприяло збереженню унікальної пам'ятки. Повторна реставрація відбулася у 1980 році, відколи в костелі розміщується Івано-Франківський художній музей. У ньому експонуються унікальні зразки образотворчого, народного та сакрального мистецтва краю.
Світлини
Див. також
Примітки
- Petrus J. T. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Nadwórnej // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — Cz. 1 : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — 402 il. — S. 106. — . (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 9 грудня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 748—749. (пол.)
- Barącz S. Pamiątki miasta Stanisławowa [ 21 січня 2015 у Wayback Machine.]… — S. 30.
- Link-Lenczowski A. Potocki Józef h. Pilawa (1673—1751) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1, zeszyt 116. — S. 70. (пол.)
- . zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
Джерела
- Костел Пресвятої Діви Марії [ 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] та Художній музей на stanislaw.in.ua [ 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- Храми Івано-Франківська на history.iv-fr.net [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Музейне коло Прикарпаття на museum.if.ua [ 20 червня 2022 у Wayback Machine.]
- Barącz S. Pamiątki miasta Stanisławowa [ 21 січня 2015 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1858. — 192 s. (пол.)
- Stanisławów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 193. (пол.) — S. 193—194. (пол.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Kolegialnij farnij kostel Presvyatoyi Divi Mariyi najdavnisha sporuda mista Ivano Frankivska nini Ukrayina Kolegialnij kostel Presvyatoyi Divi MariyiKostel Neporochnogo Zachattya Presvyatoyi Divi Mariyi48 55 25 pn sh 24 42 33 sh d 48 92372777780577309 pn sh 24 70918888891677767 sh d 48 92372777780577309 24 70918888891677767 Koordinati 48 55 25 pn sh 24 42 33 sh d 48 92372777780577309 pn sh 24 70918888891677767 sh d 48 92372777780577309 24 70918888891677767Tip sporudi cerkvaRoztashuvannya Ukrayina Ivano FrankivskStil barokoNalezhnist katolictvoEponim Diva MariyaKolegialnij kostel Presvyatoyi Divi Mariyi Ukrayina Kolegialnij kostel Presvyatoyi Divi Mariyi u VikishovishiKostel Neporochnogo Zachattya Presvyatoyi Divi Mariyi 2010 r Z istoriyi hramuDerev yanij kostel Tochna data zvedennya kostelu nevidoma Zasnovnik mista Andrij Potockij rozpochav zvoditi fortechni muri dovkola mista odnochasno vzyavsya za sporudzhennya rimo katolickogo parafiyalnogo kostelu Jomu dopomagav starij priyatel pastor i kapelan Vojceh Byalachevskij Derev yana svyatinya postala dosit shvidko Mabut na chas nadannya mistu Magdeburzkogo prava uzhe isnuvav zarodok parafiyi adzhe z 1662 roku zbereglasya metrika hreshennya sina galickogo vice starosti Yezhi Yuriya Potockogo Novozbudovanij kostel nosiv im ya Presvyatoyi Divi Mariyi svyatogo Andriya i svyatogo Stanislava yepiskopa krakivskogo i muchenika patrona Stanislava Reveri batka Andzheya a takozh svyatoyi Anni patronesi druzhini Anni z rodu Risinskih 14 chervnya 1669 r Andzhej Potockij dobivsya pidnesennya derev yanogo kostelu do rangu kolegiati Ceremoniyu proviv lvivskij arhiyepiskop Rimo katolickoyi cerkvi Yan Tarnovskij Kapitul kolegiati skladavsya z prelativ kanonikiv i vikariyiv Pri kolegiati fundator vidkriv publichnu shkolu kolegium abo tak zvanu Koloniyu universitetu Yagellonskogo filiyu Yagellonskogo universitetu Krakiv Tut diyala navchalna programa zrazka zahidnoyevropejskih shkil takogo tipu Fundatorami yezuyitskogo kolegiumu zokrema buli Yuzef ta Viktoriya Potocki Gelena z Kuropatviv Belzhecka druzhina Adama Belzheckogo Zvedennya murovanogo kostelu Kontroforsi kolegiati Frankivska U 1672 roci rozpochalosya sporudzhennya murovanogo kostelu za proektom i kerivnictvom francuzkih arhitektoriv Fransua Korassini ta Karolya Benua 14 sichnya 1677 roku sejm prijnyav uhvalu stosovno fundaciyi kolegialnogo kostelu Stanislavova V osnovnomu budovu kolegiati zaversheno u 1703 roci Postala barokova sporuda u formi trinavnoyi baziliki z transeptom u stili baroko z elementami renesansu Fasad buv prikrashenij dorijskimi i korinfskimi kolonami vivershenij bordovim frontonom uvinchanij troma vezhami Golovnij vivtar i dva bichni sv Josipa i sv Vincenta buli rizbleni z marmuru V ostannomu zberigali moshi relikviyi cogo svyatogo yaki Stanislav Potockij u 1680 r otrimav u Rimi vid Papi Inokentiya XI Na bichnih vnutrishnih stinah znahodivsya gerb Potockih Osvyachennya kolegiati zdijsniv latinskij arhiyepiskop lvivskij Konstantij Zelinskij A Potockij jogo starshij sin Stanislav ne dozhili do cogo dnya Sejm u Galichi 1718 roku uhvaliv podatok na ozdoblennya hramu Cogo roku shkola perejshla vid kapituli pid opiku yezuyitiv a cherez 4 roki otrimala status kolegiyi v yakij protyagom pivroku navchalis 400 uchniv Rozshirennya ta ozdoblennya kostelu Budivnictvo kostelu zakinchili u 1729 r U 1737 r Yuzef Potockij nakazav rozpochati roboti z rozshirennya kostelu zbilshiv fundush dlya hramu Bulo vstanovleno bokovi barokovi vivtari yih kilkist bula dovedena do 12 vikonano dekorativnu lipninu U drugij polovini XVIII stolittya kolegiatu prikrasili barokovi skulpturi Matviya Polejovskogo U XIX stolitti budivlya otrimala kontrforsi Na visoti drugogo poverhu pered kontrforsami mozhna pobachiti gerb Potockih U 1751 roci v kosteli vidbuvsya pompeznij pohoron Yuzefa Potockogo molodshogo sina zasnovnika mista Andzheya Potockogo yakij keruvav mistom pislya smerti batka Tak kolegiata bula ne lishe sakralnoyu sporudoyu a j simejnoyu usipalniceyu Potockih Vhid u kriptu iz zahoronennyami roztashovuvavsya pered vivtarnoyu chastinoyu Yak bulo doslidzheno u pidzemellyah kostelu ye tri kripti centralna zahidna ta shidna Potockih hovali u centralnij Protyagom 1782 1799 rokiv avstrijska vlada postupovo ponizila status stanislavivskoyi svyatini do rivnya parafiyalnogo kostelu prote yiyi i dali nazivali kolegiatoyu 12 veresnya 1863 r do 200 richchya oblogi Vidnya turkami i zagibeli Stanislava Potockogo z oboh bokiv vhidnih dverej kolegiati vstanovili dvi pam yatni tablici polskoyu ta ukrayinskoyu movami u 1933 r vidnovili lishe polsku tablicyu a ukrayinsku znishili U drugij polovini XIX stolittya vnutrishnye ozdoblennya hramu ponishilos iz plinom chasu i potrebuvalo vidnovlennya Na prohannya todishnogo pastora Krasovskogo u 1877 r vikonav novij rozpis kostelu Erazm Rudolf Fabiyanskij Prote vzhe u 1882 roci cherez pozhezhu zgoriv dah kostelu golovna vezha i svizho rozpisane sklepinnya U 1892 roci vidbuvsya gruntovnij remont hramu i use bulo vidrestavrovano Z tih chasiv pri kosteli pracyuvala muzichna shkola de vchili cerkovnomu spivu Kolis na horah nad golovnim vhodom kolis buv organ yakij vpershe zazvuchav u 1900 roci Ale organ buv vtrachenij u pislyavoyennij chas Pislyavoyennij chas Vsya istoriya hramu vid jogo utvorennya tisno pov yazana z polskoyu gromadoyu mista Pislya zakinchennya Drugoyi svitovoyi vijni polyaki pochali postupovo pokidati misto Voni tayemno vivozili z kostelu rizni koshtovnosti ta klejnodi Parafiyani doklali nemalih zusil shob uryatuvati bodaj yakus chastinu cinnogo vnutrishnogo ozdoblennya kostelu Ale v chasi radyanskoyi vladi bagato sho bulo vtracheno j ponisheno u zv yazku z vikoristannyam kostelu v gospodarskih cilyah Hram ohoronyavsya yak pam yatka arhitekturi Ukrayinskoyi RSR 230 Dzvinicya poruch iz kostelom bula zvedena u 1744 roci na nij vstanovili dzvin vagoyu bilshe 2 tonn U 1963 roci dzvinicyu zrujnuvala radyanska vlada Lishe u 2000 roci dzvinicyu vidbuduvali za starimi fotografiyami i kreslennyami Parafiyalne zhittya hramu Spochatku parafiya Stanislavova nalezhala do Ustenskogo Galickogo dekanatu a 1787 roku stala oseredkom odnojmennogo dekanatu U 10 20 h rokah XIX st yiyi chiselnist stanovila lishe 2 tisyachi virnih a 1885 roku za paroha o Joana Krasovskogo vona nalichuvala majzhe desyat tisyach parafiyan kotri prozhivali u misti i kilkoh peredmistyah a takozh u selah Krihivci zgadka u 1441 r Majdan vidome z XVIII st Pavelche z 1946 r Pavlivka XVIII st Pacikiv nini Pidlissya Ribne Ugriniv Verhnij i Nizhnij yaki nini utvoryuyut vidomij z 1440 r Ugriniv Hom yakiv nini Berezivka Hriplin 1438 r Cherniyiv 1404 r Yamnicya 1444 r Prinajmni z 1903 roku tri desyatilittya vid 15 do 20 tisyach parafiyan obslugovuvav paroh o Josip Pyaskevich pislya smerti yakogo dva roki pracyuvav parohom majbutnij arhiyepiskop Yevgenij Bazyak Z 1935 roku kolegiatoyu opikuvavsya o Stanislav Kolihanovskij kotrogo u 1937 r zaminiv o Kazimir Bilchevskij pleminnik sv arhiyepiskopa Bilchevskogo Parafiya mala takozh inshi svyatini zokrema cvintarni u selah Ugriniv XIX st i Pavelche XX st u peredmisti Knyaginin ta kostel Hrista Carya Derev yanu kaplicyu u Knyaginini u 1911 1913 rr zaminiv murovanij hram sv Josipa yakij 1926 roku stav svyatineyu novostvorenoyi parafiyi sho vidililas iz stanislavivskoyi priyednavshi do sebe yak kolishni kolegiatski sela Oprishivci Hriplin Cherniyiv tak i novi Mikitinci Pidluzhzhya i Ugorniki zgadka u 1458 r Parafiyu yaka nalichuvala 4 tisyachi virnih obslugovuvali otci saletini Do rechi she z XVIII st vidomo pro inshij kostel sv Josipa derev yanu svyatinyu sporudzhenu Josipom Potockim na tismeneckomu peredmisti Stanislavova U grudni 1939 roku planuvalos stvorennya Stanislavivskoyi diyeceziyi i kolegiata mala stati kafedralnim soborom Pislya Drugoyi svitovoyi vijni parafiyani ta svyasheniki oo Bilchevskij Bohenek i Ferensovich zmusheni buli viyihati do Polshi hram zakrili U 1965 r budivlyu kolegiati peredali pid muzej Institutu nafti i gazu a 18 travnya 1980 r pislya remontu u kosteli vidkrili Hudozhnij muzej U 80 90 i roki gromada virnih domagalasya povernennya cogo kostelu prote otrimala inshij U Polshi dosi zberigayetsya znachna chastina vivezenogo u sorokovi roki majna kolegiati zokrema u vroclavskomu kosteli sv Mavrikiya perebuvaye ikona Materi Bozhoyi Neustannoyi Dopomogi z bichnogo vivtarya kolegiati Ivano Frankivskij oblasnij hudozhnij muzejDokladnishe Ivano Frankivskij oblasnij hudozhnij muzej Nini kolegialnij kostel Presvyatoyi Divi Mariyi yedina kultova sporuda v misti yaka vikoristovuyetsya ne za priznachennyam U 1965 roci tut rozmistili geologichnij muzej Provedene u zv yazku z cim pereoblashtuvannya primishennya ne spriyalo zberezhennyu unikalnoyi pam yatki Povtorna restavraciya vidbulasya u 1980 roci vidkoli v kosteli rozmishuyetsya Ivano Frankivskij hudozhnij muzej U nomu eksponuyutsya unikalni zrazki obrazotvorchogo narodnogo ta sakralnogo mistectva krayu SvitliniAndzhej Potockij Stanislav Potockij Yuzef PotockijDiv takozhIvano Frankivskij oblasnij hudozhnij muzej Kolegiata Pam yatki arhitekturi nacionalnogo znachennya Ivano Frankivskoyi oblasti Hrami Ivano Frankivska Majdan SheptickogoPrimitkiPetrus J T Kosciol parafialny p w Wniebowziecia Najswietszej Panny Marii w Nadwornej Materialy do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej Krakow Miedzynarodowe Centrum Kultury Drukarnia narodowa 1996 Cz 1 Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego T 4 402 il S 106 ISBN 83 85739 34 3 pol Niesiecki K Korona Polska przy Zlotey Wolnosci Starozytnemi Wszystkich Kathedr Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Mestwem y odwaga Naywyzszemi Honorami a naypierwey Cnota Poboznoscia y Swiatobliwoscia Ozdobiona 9 grudnya 2014 u Wayback Machine Lwow w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu 1738 T 2 S 748 749 pol Baracz S Pamiatki miasta Stanislawowa 21 sichnya 2015 u Wayback Machine S 30 Link Lenczowski A Potocki Jozef h Pilawa 1673 1751 Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Lodz Zaklad Narodowy imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1983 T XXVIII 1 zeszyt 116 S 70 pol zakon rada gov ua Arhiv originalu za 5 travnya 2021 Procitovano 21 lyutogo 2021 DzherelaKostel Presvyatoyi Divi Mariyi 3 veresnya 2014 u Wayback Machine ta Hudozhnij muzej na stanislaw in ua 3 veresnya 2014 u Wayback Machine Hrami Ivano Frankivska na history iv fr net 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Muzejne kolo Prikarpattya na museum if ua 20 chervnya 2022 u Wayback Machine Baracz S Pamiatki miasta Stanislawowa 21 sichnya 2015 u Wayback Machine Lwow 1858 192 s pol Stanislawow Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego Warszawa Druk Wieku 1890 T XI S 193 pol S 193 194 pol