У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Кокс значення Кокс кам яновугільний англ coal coke нім Steinkohlenk

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кокс (значення).

Кокс кам'яновугільний (англ. coal coke, нім. Steinkohlenkoks m) — різновид коксу, твердий шпаристий (шпаристість 49-53 %) грудкоподібний продукт коксування вугілля. Має сірий колір. Вміст вуглецю у вугіллі становить від 78-89 до 90-95 %, вміст вуглецю в кам'яновугільному коксі — 96-98 %. Зольність до 9-11 %. Вологість 0,5-4,0 %. Теплота згоряння 29-33 МДж/кг. Вихід кам'яновугільного коксу при коксуванні становить 75-78 %. Є бездимним паливом у металургії, при виплавці чавуну слугує також відновником залізної руди й розпушувачем шихти.

Кам'яновугільний кокс

Доменний кам'яновугільний кокс повинен мати розмір грудок не менше 10 мм, ливарний кокс використовується для ливарного виробництва, вміст сірки у ньому не повинен перевищувати 1,2-1,3 %. Кокс для газогенераторних установок повинен мати тугоплавку золу (температура плавлення не нижче за 1250 °C).

В Україні перший якісний кам'яновугільний кокс вперше було вироблено 1799 р., набагато раніше, ніж в багатьох інших країнах Європи. Його виготовили на вугільній копальні в Лисичому Байраку для потреб Луганського чавуноливарного заводу. Обсяг першої партії коксу склав 19 тис. пудів. Роботи проводились під керівництвом шотландських інженерів К. Гаскойна та А. Сміта.

Історія

Коксові печі початку ХХ ст. Тринідад (Колорадо).

Є непевні твердження про те, що начебто першими виготовляти і використовувати кокс почали китайські металурги у долині річки Хуанхе ще у перших десятиріччах ХІ століття, вирішивши таким чином проблему нестачі деревини у своєму регіоні для виготовлення деревного вугілля.

У Європі кокс винайшли не раніше XVII або XVIII століть. Хто саме винайшов кокс і коли достеменно не відомо. Щодо цього існують різні теорії.

Англійська історіографія приписує першість у винаходжені коксу зокрема англійським броварам з Дербіширу. Бровари для сушки солоду використовували зокрема деревне вугілля. Згодом у їхньому середовищі виникла ідея використання кам'яного вугілля для цієї роботи. Але гази і дим, які витворювало вугілля, всмоктувалися солодом і таким чином псували смак пива, яке було виготовлено з нього. Разом з тим, броварі зауважили, що небажані гази можна усунути, якщо попередньо нагрівати вугілля у повітронепроникній печі. Так вони винайшли процес виробництва коксу. Броварі почали використовувати кокс 1642 року.

Разом з тим є дані про те, що ще 1621 року Е. і М. Шейнлебенам (Фрайберг, Німеччина) був виданий патент на випал коксу з торфу, а 1638 року процес коксування кам'яного вугілля описав І. І. Бехер (Німеччина). Одним із тих, хто першим використав кокс у доменній плавці у першій половині XVII століття, називається також Дод Додлей, однак його патенти втрачені і вочевидь у них йшлося про використання не коксу, а лише вугілля.

Хоча не має точних даних про те, хто і коли винайшов і вперше застосував кокс, дослідники стверджують, що у комерційних (промислових) масштабах першим впровадив коксування вугілля і доменну плавку з домішкою коксу у 1709 році Абрахам Дербі І. Першим доменне плавлення на коксі, без будь-якої домішки деревного вугілля чи кам'яного вугілля, здійснив 1735 року Абрахам Дербі ІІ.

Отож, вдалі досліди з отримання і використання кам'яновугільного коксу були здійснені лише у XVIII столітті.

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Основи хімії і фізики горючих копалин. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — с. 600.
Луазон Р., Фош П., Буайе А., Кокс, перевод с франц., М., 1975.
Скляр М. Г., Интенсификация коксования и качество кокса, М., 1976.
Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. —

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кам'яновугільний кокс

. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.
McNeil, William H. The Pursuit of Power. University of Chicago Press, 1982, pp. 26, 33, and 45.
The World Book Encyclopedia. Vol. 4, 1993. Page 732.
British Bitter [ 3 лютого 2010 у Wayback Machine.] A beer style or a way of life?, RateBeer (January 2006). Retrieved 30 September 2008.
Martyn Cornell, Beer: The Story of the Pint, Headline (2004),
Encyclopedia Britannica. Volum 3. the University of Chicago. Page 701.

[1] . Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 26 лютого 2016.

[2] McNeil, William H. The Pursuit of Power. University of Chicago Press, 1982, pp. 26, 33, and 45.

[3] The World Book Encyclopedia. Vol. 4, 1993. Page 732.

[4] British Bitter [ 3 лютого 2010 у Wayback Machine.] A beer style or a way of life?, RateBeer (January 2006). Retrieved 30 September 2008.

[5] Martyn Cornell, Beer: The Story of the Pint, Headline (2004),

[6] Encyclopedia Britannica. Volum 3. the University of Chicago. Page 701.