Кенсінгтонська система

Кенсінгтонська система була суворим і детально розробленим набором правил, розроблених Вікторією, герцогинею Кентською, разом із її помічником, сером Джоном Конроєм, щодо виховання доньки герцогині, майбутньої королеви Вікторії. Він названий на честь Кенсінгтонського палацу в Лондоні, де вони проживали до вступу на престол королеви Вікторії.

Принцеса Вікторія в чотири роки

Застосування

Система була спрямована на те, щоб зробити молоду принцесу Вікторію слабкою та залежною, а отже, малоймовірно, щоб вона приєдналася до інших своїх родичів у Ганноверському домі проти її матері та Конроя. Юній Вікторії ніколи не дозволялося бути окремо від матері, вихователя чи гувернанток ( і ). Її тримали ізольовано від інших дітей, а її мати та Конрой суворо стежили та записували кожну її дію та повністю контролювали, з ким їй дозволяли зустрічатися.

У підлітковому віці у Вікторії було лише двоє товаришів по грі: її зведена сестра, принцеса Феодора Лейнінгенська, і дочка Конроя, . Лише випадкові поїздки здійснювалися за межі території палацу; два візити до , щоб побачитися з її дядьком Леопольдом I Бельгійським, значно вплинули на думку Вікторії про Систему. Коли стало зрозуміло, що Вікторія успадкує трон, її сторожі спробували схилити Вікторію призначити Конроя своїм і скарбником за допомогою довгої серії погроз і знущань, але безуспішно.

Навчання Вікторія почала з п'яти років. Її перший учитель, , , навчав її Писанню. Після кожного уроку герцогиня Кентська особисто тренувала доньку. У вісім років Вікторія почала вчитися пристойності, читати й писати у баронеси Лецен. Вивчала грецьку, латинську, італійську, французьку та німецьку мови. Герцогиня Кентська запровадила строгий розпорядок дня для навчання Вікторії. Ранкові уроки починалися рівно о 9:30 з перервою об 11:30. Уроки відновлюються після обіду о 3:00 і триватимуть до 5:00.

Система була схвалена зведеним братом королеви Вікторії, , який підтримував амбіції своєї матері щодо регентства. У 1841 році, після того, як Вікторія стала королевою і заявила про своє невдоволення системою, Карл спробував виправдати це у своїй книзі «Повна історія політики, яку дотримувалися в Кенсінгтоні під керівництвом сера Джона Конроя».

Наслідки

Система виявилася цілковитою невдачею і дала вражаючий ефект. Вікторія зненавиділа свою матір Конроя та фрейліну своєї матері () через систему. Її перші два прохання, після її вступу на престол через чотири тижні після її 18-річчя (вона прийняла делегацію, яка сама повідомила їй про смерть короля), полягали в тому, щоб їй дали годину на самоті, чого система ніколи не дозволяла, і що її ліжко слід було прибрати з кімнати її матері, що передвіщало припинення впливу матері, а через матір і Конроя. Серед перших дій Вікторії після її вступу на престол у віці 18 років було назавжди заборонити Конрою відвідувати її квартири.

Після коротких заручин Вікторія вийшла заміж за принца Альберта в 1840 році, і тому їй більше не потрібно було жити з матір'ю. Наприкінці весільної церемонії вона потиснула руку лише герцогині і незабаром вигнала матір із палацу. Вона рідко відвідувала матір і залишалася холодною та віддаленою до неї аж до народження первістка.

Примітки

1. Lacey, Robert (2006). Great Tales from English History, Volume 3. London: . с. 133–136. ISBN .
2. , Williams, Kate. Becoming Queen Victoria: The Tragic Death of Princess Charlotte and the Unexpected Rise of Britain's Greatest Monarch. New York: Ballantine, 2010. Print.
3. Rappaport, Helen (2003). Queen Victoria: A Biographical Companion. ABC-CLIO. ISBN .
4. (2003). Queen Victoria: A Biographical Companion. ABC-CLIO. с. 218–220. ISBN .
5. Professor Kate Williams (12 April 2015). Queen Victoria: The woman who redefined Britain’s monarchy. BBC i-Wonder. Процитовано 4 December 2015.

Посилання

• «Королева Вікторія: первісна народна принцеса» (14 вересня 2008) The Daily Telegraph