Севі́льський собо́р (ісп. Catedral de Sevilla), або Катедральний собор святої Марії — католицький катедральний собор в Іспанії, в місті Севілья. Головний храм Севільської архідіоцезії. Один із найбільших у Західній Європі.
Севільський собор | |
---|---|
![]() | |
37°23′08″ пн. ш. 5°59′35″ зх. д. / 37.38574215965907399° пн. ш. 5.9930955623246778° зх. д.Координати: 37°23′08″ пн. ш. 5°59′35″ зх. д. / 37.38574215965907399° пн. ш. 5.9930955623246778° зх. д. | |
Країна | ![]() |
Розташування | Севілья[1][2] |
Тип | d |
Площа | 2,4 га і 68,34 га |
Стиль | готика |
Дата заснування | 1402 і 1410[4] |
![]() ![]() Севільський собор Севільський собор (Іспанія) | |
|
Історія
У XV столітті Севілья залишалася багатим і великим містом Іспанії, до того ж — єдиним значним річковим портом. Католицька церква вирішує побудувати в місті новий собор, надзвичайний за розмірами та такий, щоби перевищував велетенську міську мечеть, збудовану ще арабами. Декан церкви наголосив: «Ми будуємо такий велетенський храм, що наступні покоління казатимуть, що ми були божевільні».
Мечеть зруйнували, а на її місці розпочали будівництво.
Проект та будівництво
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODBMelEzTDFCc1lXNXZZMkYwYzJWMmFXeHNZUzVxY0djdk1qQXdjSGd0VUd4aGJtOWpZWFJ6WlhacGJHeGhMbXB3Wnc9PS5qcGc=.jpg)
Проектування та перший етап будівництва припали на перехідну добу від пізньої іспанської готики до місцевого варіанту ренесансу. Але ідеї та форми європейського Відродження доходили до Іспанії з запізненням. Тому звернулися не до зразків ренесансної архітектури Італії, а до звичних для Іспанії зразків готичних соборів. Уява про величне та значуще в архітектурі ще цілком пов'язувалась з готикою.
Автор первісного проекту собору невідомий. За проектом собор цілком покривав площу колишньої мечеті. І мав не три нави, як це звично в іспанських готичних соборах, а п'ять. Мусульманський дворик для омовінь перетворили на відкритий двір нового собору (тепер Помаранчевий дворик). Міхраб колишньої мечеті перебудували в каплицю Антигуа, а величний мінарет Хіральду зробили дзвіницею. Дотримувались стилістики готики в її кастильському варіанті, тому використали готичну вікно-троянду, готичні склепіння, вітражі, скульптури на порталах. Але почалися відступи та розбіжності, що перетворювали споруду на унікальну і незвичну навіть для Іспанії.
- Інтер'єр собору
- Вікно-троянда
- Помаранчевий дворик
- Двері Пробачення.
Черговий довгобуд
Іспанія залишалась конгломератом досить відокремлених одна від одної областей в час значної феодальної кризи, нестачі майстрів, кризи духовної та матеріальної. Ніщо не сприяло грандіозному будівництву собору. Він ставав черговим іспанським . Тільки головні частини собору змогли вивести під дахи за 180 років.
Будівництво тривало з 1401 до 1519 року, а потім продовжилося. У 1511 році обвалився купол над середхрестям собору. Ренесансну деталь собору не відновили, а перебудували в пласке , збережене дотепер (архітектор ).
Головний фасад собору — наче б то західний. Він має звичні три портали, але скульптурні оздоби у XV столітті отримали тільки бокові портали. Центральний (Пуерта Майор) був недобудованим 300 років, завершили його тільки наприкінці XIX століття. Кожний з фасадів собору мав свій головний вхід і жоден з них не виконував ролі образного центру готичної споруди, як у зразків з Франції. Залишені на місці і фрагменти муру колишньої мечеті по вулиці Алеманес з оригінальною брамою маврів. Іспанці надбудували мавританську браму та прикрасили її скульптурою у XVI столітті . Ця суміш різних архітектурних стилів брами отримала назву Двері Пробачення.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHhMekZsTDFCMVpYSjBZVjlrWlY5d1lXeHZjMTh3TURFdWFuQm5Mekl3TUhCNExWQjFaWEowWVY5a1pWOXdZV3h2YzE4d01ERXVhbkJuLmpwZw==.jpg)
До будівництва у 15-16 століттях залучили цілу армію місцевих та іноземних (німецьких, нідерландських, французьких) архітекторів, скульпторів та будівничих, серед яких —
- .
До цього переліку слід додати навмисне забуті імена арабських архітекторів та митців XIX століття, аби перелік творців собору був досить повним.
Собор
За поземним планом — видовжений прямокутник 140 на 76 метрів без прибудов. Трансепт не виходить за межі плану і на фасадах підкреслений порталами. За межі плану виходить Королівська каплиця, побудована у 16 столітті. Центральна нава в соборі найширша (16 м), а її висота сягає 36 метрів, бічні нави нижчі на 10 метрів. Склепіння собору підтримують 40 могутніх кам'яних стовпів. За бічними нефами вздовж північної та південної сторін іде низка глибоких каплиць.
Добудови і дари
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOWxMMlU0TDBaaGJHVmZMVjlUY0dGcGJsOHRYMU5sZG1sc2JHRmZMVjh5TlM1cWNHY3ZNekF3Y0hndFJtRnNaVjh0WDFOd1lXbHVYeTFmVTJWMmFXeHNZVjh0WHpJMUxtcHdadz09LmpwZw==.jpg)
У 16 столітті почалися добудови собору без втручання у простір його інтер'єра: овальний зал капітули, головна сакристія, Королівська каплиця у 1551—1575 рр. Усі добудови вже витримані у формах іспанського Відродження, прихильниками якого були архітектори нових поколінь — *
- .
У 16 столітті місто Севілья отримало монополію на колоніальну торгівлю з захопленими землями в Америці. Через Севілью потекли ріки коштовних товарів та золота. Це відбилося багатими дарами та внесками на будівництво катедрального собору, який почав наповнюватися церковним сріблом, скульптурами, свічниками та релікваріями, картинами, металевими огорожами з багатим візерунком і т. д. Собору дарували навіть зброю. Є тут і велика за розмірами фреска «Св. Христофор» (10 метрів), хоча фрески не мали значного поширення в Іспанії. Їх замінником став олійний живопис. Собор за століття прикрасили картинами митців, серед яких майже всі значні імена іспанського живопису — *
- Майстерня делла Роббіа. Мадонна з немовлям
- Кустодія, срібло, 16 ст.
- Бартоломео Естебан Мурільйо, , 1655
- . Зняття з хреста
Меморіали в соборі
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpOHpMek5qTDFSdmJXSXRiMll0WTI5c2RXMWlkWE11YW5Cbkx6TXdNSEI0TFZSdmJXSXRiMll0WTI5c2RXMWlkWE11YW5Cbi5qcGc=.jpg)
Собор у Севільї швидко став усипальницею королів та князів церкви. Саме тут були поховані кастильські королі — , Альфонс Х Мудрий, .
Серед багатих донаторів собору син Колумба — . Він передав храму значні коштовності та книги батька, для яких побудували окреме приміщення — . Поховання — в головній наві собору.
У 1899 р. з Гавани в Севілью вивезли прах самого Христофора Колумба. Пишне поховання у вигляді скульптур поховальної ходи створив 19 ст. в стилі історизму.
- Королева Беатріс, мати Фернандо ІІІ
-
-
- .
Центр міського життя
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly93d3cud2lraWRhdGEudWstdWEubmluYS5hei9pbWFnZS9hSFIwY0hNNkx5OTFjR3h2WVdRdWQybHJhVzFsWkdsaExtOXlaeTkzYVd0cGNHVmthV0V2WTI5dGJXOXVjeTkwYUhWdFlpODNMemN6TDBOaGRHaGxaSEpoYkY5aGJtUmZRWEpqYUdsMmIxOWtaVjlKYm1ScFlYTmZMVjlUWlhacGJHeGxMbXB3Wnk4ME5UQndlQzFEWVhSb1pXUnlZV3hmWVc1a1gwRnlZMmhwZG05ZlpHVmZTVzVrYVdGelh5MWZVMlYyYVd4c1pTNXFjR2M9LmpwZw==.jpg)
Севільський катедральний собор швидко став центором міського життя, часто далекого від життя церковного та релігійного. Адже портова Севілья швидко стала кримінальним центром з і повіями, ігорними будинками, злочинними угрупованнями, власною армією жебраків та бідноти. За словами письменника Матео Алемана, Севілья була містом — матір'ю усіх сиріт, де мало правди, мало сорому, мало Божого страху і втричі за це менше чесності. Королівська тюрма Севільї була перевантажена злочинцями усіх рангів. Драматична реальність Севільї неодноразово знайшла сатиричне відтворення в іспанській літературі та відгуках сучасників.
Стара каплиця Антигуа в соборі отримала відомість в суспільстві Севільї як місце побачень кабальєро з дамами легкої поведінки. На зовнішній огороженій галереї собору утворили місце найму слуг та служниць, місце побачень та прогулянок, тут шукали новин та нових пліток. Збирались тут і купці та місцеві бізнесмени, шукали ділових партнерів. Якщо негода псувала спілкування, його переносили в сам собор, де гомін нахабного товариства перекривав Божу службу. Роздратований галасом,архієпископ Севільї звернувся до короля з клопотанням вибудувати для ділків окреме приміщення. Так біля собору у 1582 р.. побудували біржу. Потім поряд постала Ратуша. А в 18 столітті частину приміщень біржі віддали під архівний заклад американських колоній — Архів Індій.
У 1981 р. Севільський катедральний собор отримав статус Всесвітнього надбання ЮНЕСКО.
Див. також
Примітки
- archINFORM — 1994.
- Digital Guide to the Cultural Heritage of Andalusia
- Deutsche Nationalbibliothek Record #4416448-8 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- David José Caramazana Malia Los antecedentes constructivos de la catedral de Sevilla desde la promoción arzobispal (1369-1432) — 2023. — ISSN 2340-1362 — doi:10.5944/ETFIII.36.2023.35992
Джерела
- Рафаель Альтамира и Кревеа, «История Испании», М, 1951
- «Литература 17 века», автор-составитель Пуришев Б. И., М, 1949
- Сервантес, «Назидательные новеллы», М, 1955
- Матео Алеман, « Жизнеописание Гусмана де Альфараче», М, 1963
- Матеріали періодичних видань.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Севільський собор