Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Михайло Кіндратович Карпюк (8 червня 1925 р. с. Лебедянка — 17 серпня 2014) — учасник збройних формувань ОУН-УПА (псевдо — «Сокіл», «Невмерущий», «Зелений»), член Дубнянського районового управління СБ ОУН, учасник Воркутинського повстання у ГУЛАГу. Також бандурист, письменник.
| Михайло Кіндратович Карпюк | |
|---|---|
 | |
| Прізвисько | «Сокіл», "Невмерущий", "Зелений". |
| Народження | 8 червня 1925 Лебедянка, Дубенський район, Рівненська область |
| Смерть | 17 серпня 2014 (89 років) Суми |
| Країна | Україна |
| Приналежність |  Україна, УПА  |
| Рід військ | СБ ОУН (б) |
| Роки служби | 1942 - 1945 |
| Війни / битви | Бій під Гурбами |
Життєпис
Народився в багатодітній сім'ї. Батько — Карпюк Кіндрат Павлович (1887 — 1970). Мати — Карпюк (Сорока) Софія Вікентіївна. (1888 — 1954). Сестра Карпюк Варвара (1912 — 1944), померла від тифу; брати Карпюк Володимир (1919 — 2000), був у Червоній армії, мобілізований у 1941-му, прихильник ОУН та Карпюк Іван (1921 — 1944) — воював в УПА, псевдо — «Клен».
1932 — 1938 — польська загально-початкова школа.
Я закінчив навчання 1938-му році. Кортіло вчитися. 1938-39 навчальний рік я пропустив. Тато сказав «досить», аби ставав до праці, 39–40-й також. А 40-го я все ж таки вирішив піти до школи, та згідно закону мав повернутися до 4-го класу. Треба було здавати іспит. Ціле літо, пасучи корів, я студіював програму п’ятого класу вже нашої української школи, а восени успішно склав екзамен і поступив в шостий клас Іванівської Неповносередньої школи. Радості не було меж… Своя мова, нові друзі, нові учителі… Не так, як колись на Лебедянці — одна вчителька і все. До наших польських вчителів прислали ще два зі східної України, і одного росіянина — Севальнева Василя Флоровича. От з цим Василем у мене чомусь не було контакту. Через нього мене чуть не вигнали зі школи. Під час роботи в садку, я на нього замахнувся лопатою, але обійшлося доганою. Карпюк М.К. «Мої веселі та сумні дороги»
1941 — Дубнянська українська гімназія ім. Симона Петлюри. Навчався півроку. Перед Різдвом німці вирішили схопити всіх студентів і вивезти на роботи до Німеччини. Та молодь була попереджена директором гімназії професором Ревуцьким і примусова мобілізація не вдалася. Ревуцького за це німці розстріляли.
У лавах ОУН (б)
У 1942-му у березні місяці в своєму селі зорганізував шевченківський вечір, серед запрошених гостей був член ОУН, референт Дубнівського району Олександр Паньчук («Спритний», «Мамай»), який запросив Михайла до ОУН, а згодом призначив керівником юнацької сітки.
1943 — кущовий в сотні «Ясеня».
1944 — Брав участь в бою під Гурбами, служив у курені Довбенка «Пімсти» в сотні «Медвідя».
1945 — 27 березня в хуторі Іванів потрапляє в полон до комуністів.
Весною, а саме 27 березня наша група днювала в лісі біля міста Сатиєва. Увечорі нам трьом — "Чмеликові", мені і ще одній дівчині "Калині" "Мамай" дає наказ: виїхати в село Івання і зустріти там групу дівчат, що повертають з мед. вишколу і доставити їх до нашої групи. Увечорі ми вирушили в дорогу. Старшим був "Чмелик". Добравшись до Іванського хутора, "Чмелик" заїхав до нашої зв'язкової квартири, розвідати як обсавини в селі. Зустріли тих дівчат, організували дві підводи і поїхали тією ж самою дорогою назад. Чмелик розставив нас так: він їде першим, я з дистанцією 30-ть за ним, а за мною так же наша "Калина". Їдемо помаленьку. Але, не доїзджаючи біля кілометра до нашої зв'язкової квартири, у мене з носа пішла кров. Одною рукою тримаюсь за свого носа — ніяк не можу зупинити кров, другою рукою керую конем, а мій автомат десь там далеко теліпається за спиною. Надворі місячно — все видно як удень. Бачу — проти нашої зв'язкової квартири стоїть група людей. "Чмелик" проїзджає мимо них і навіть не зупиняється, а навпаки — тільки їх минув одразу пустив коня галопом. Чого б це? але я не придав цьому ніякого значення і спокійно під'їзджаю до тієї групи. Мене окликують запитом: — Хто їде?
— Свої.
— Кличка?
— Сокіл.
Вони мене не зупинили і я в'їзджаю в цей натовп, хочу їх обминути, але вони мене оточують і повернувши на мене зброю командують "Руки вверх!". Схопили мене, стягнули з коня, забрали зброю, і перше запитання: "Хто їде ззаді за мною?"
— Сотня, — відповідаю.
І зразу заклекотіло. Тут їх виявилось залягло чоловік біля тридцяти, а почувши слово "сотня", мабуть здрейфили і, щоб не допустити тієї сотні до себе, відкрили вогонь з усієї зброї по тих підводах. А дівчата, видно почувши ще зразу нашу розмову, повскакували з возів і побігли поміж хати. І так врятувалися, бо бачу нікого не ведуть. Убито лишень одоного коня. А я лежу зв'язаний на снігу біля живоплота. Коло мене ходить вартовий з десятизарядною, напівавтоматичною гвинтівкою. Всі решту бігають шукають — де ж та сотня ділась. І ось прибігає самий головний їх офіцер, підбігає до мене і вдаривши мене носком чобота в груди, прошипів: "Попался бандіт". І вже відвернувся, щоб іти, але тут від мого вартового пролунала автоматна черга. Він випустив цілу обойму в ту ногу, яка тількищо вдарила мене в груди. Офіцер покотився на землю. Карпюк М.К. «Мої веселі та сумні дороги»
Каторга
Після тривалого слідства, чекісти не знайшли проти Михайла доказів тяжкої провини «проти народу», справу скомпонували самі:
Слідчий ще разів два викликав мене на допит. Тепер вже він сам і ставив запитання, і відповідав на них, заносячи все до протоколу. Коли я щось намагався заперечити, то він питав: «Хочешь чтобы повторилась вчерашняя ночь?» Йому потрібно було навигадувати стільки, щоб вистачило на максимум. М. К. Карпюк «Мої веселі і сумні дороги».
Учасник воркутинського повстання в'язнів 1954 року.
Присуд — смертна кара, згодом замінена на 25 років каторги за ст.. 54, п. 11. Відбував у Воркуті. У 1956-му переведений на вільне поселення. Одружився з поселенкою Нюсею, яка народила сина Тараса і через 5 місяців померла від туберкульозу.
На каторзі навчився грати на бандурі, майстерність перейняв у іншого каторжанина Закори Федора Семеновича.
Після звільнення заборонено прописуватися у себе вдома в Західній Україні, через неможливість знайти роботу, поїхав до Кривого Рогу де влаштувався на роботу шахтарем.
Згодя одружується вдруге, бере дружину Ліду у якої теж є син Володя.
Реабілітація
У 1991-му Михайло Кіндратович перебуваючи в Рівному подав заяву на реабілітацію.
Цікава історія трапилась у мене вже у нашій незалежній державі. Вже на другому році незалежності, я вирішив все ж таки добитися своєї реабілітації. Бо мене до цих пір вважають ворогом, так як набрехав мій сумнозвісний слідчий, т о воно так і висить на моїх плечах. А незалежна Україна, за яку я віддав всі свої молоді літа, відвернулась від мене, як зла мачуха. Я тут не маю ніяких прав. Чому? Бо скрізь панують комуністи. Приїхав я разом з Тарасом в Рівне, подавати заяву, щоб мене визнали невинним, бо ж ніяких злочинів я для народу та нашої Держави не вчинив. Зайшли до прокурора, написали заяву і подали вищому раднику Юстиції пану Мельнішину, але ж Мельнішин прокурор — комуніст. Він не став глибоко влазити в мою справу, а прочитавши її, побачив, що я навіть ненависного йому тризуба там намалював, одразу ж і дав відповідь. Розуміється московською своєю мовою: «Ваша вина материалами дела доказана и реабилитации не подлежит». Отак. Не більше і не менше. Терпи козаче, бо незалежною Україною правлять і дальше московські перевертні. 
![image]()
Михайло Кіндратович Карпюк, 2013 рік Капрюк М.К. "Мої веселі та сумні дороги"
За поради інших репресованих і реабілітованих Михайло Карпович подає повторну заяву на реабілітацію, яка була схвалена.
Написав книжку спогадів «Мої веселі та сумні дороги».
Джерела
- Кобзарськими стежинами [ 31 липня 2020 у Wayback Machine.]
Посилання
- Карпюк Михайло Кіндратович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 337.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mihajlo Kindratovich Karpyuk 8 chervnya 1925 r s Lebedyanka 17 serpnya 2014 uchasnik zbrojnih formuvan OUN UPA psevdo Sokil Nevmerushij Zelenij chlen Dubnyanskogo rajonovogo upravlinnya SB OUN uchasnik Vorkutinskogo povstannya u GULAGu Takozh bandurist pismennik Mihajlo Kindratovich KarpyukPrizvisko Sokil Nevmerushij Zelenij Narodzhennya8 chervnya 1925 1925 06 08 Lebedyanka Dubenskij rajon Rivnenska oblastSmert17 serpnya 2014 2014 08 17 89 rokiv SumiKrayinaUkrayinaPrinalezhnistUkrayina UPARid vijskSB OUN b Roki sluzhbi1942 1945Vijni bitviBij pid Gurbami U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Karpyuk ZhittyepisNarodivsya v bagatoditnij sim yi Batko Karpyuk Kindrat Pavlovich 1887 1970 Mati Karpyuk Soroka Sofiya Vikentiyivna 1888 1954 Sestra Karpyuk Varvara 1912 1944 pomerla vid tifu brati Karpyuk Volodimir 1919 2000 buv u Chervonij armiyi mobilizovanij u 1941 mu prihilnik OUN ta Karpyuk Ivan 1921 1944 voyuvav v UPA psevdo Klen 1932 1938 polska zagalno pochatkova shkola Ya zakinchiv navchannya 1938 mu roci Kortilo vchitisya 1938 39 navchalnij rik ya propustiv Tato skazav dosit abi stavav do praci 39 40 j takozh A 40 go ya vse zh taki virishiv piti do shkoli ta zgidno zakonu mav povernutisya do 4 go klasu Treba bulo zdavati ispit Cile lito pasuchi koriv ya studiyuvav programu p yatogo klasu vzhe nashoyi ukrayinskoyi shkoli a voseni uspishno sklav ekzamen i postupiv v shostij klas Ivanivskoyi Nepovnoserednoyi shkoli Radosti ne bulo mezh Svoya mova novi druzi novi uchiteli Ne tak yak kolis na Lebedyanci odna vchitelka i vse Do nashih polskih vchiteliv prislali she dva zi shidnoyi Ukrayini i odnogo rosiyanina Sevalneva Vasilya Florovicha Ot z cim Vasilem u mene chomus ne bulo kontaktu Cherez nogo mene chut ne vignali zi shkoli Pid chas roboti v sadku ya na nogo zamahnuvsya lopatoyu ale obijshlosya doganoyu Karpyuk M K Moyi veseli ta sumni dorogi 1941 Dubnyanska ukrayinska gimnaziya im Simona Petlyuri Navchavsya pivroku Pered Rizdvom nimci virishili shopiti vsih studentiv i vivezti na roboti do Nimechchini Ta molod bula poperedzhena direktorom gimnaziyi profesorom Revuckim i primusova mobilizaciya ne vdalasya Revuckogo za ce nimci rozstrilyali U lavah OUN b U 1942 mu u berezni misyaci v svoyemu seli zorganizuvav shevchenkivskij vechir sered zaproshenih gostej buv chlen OUN referent Dubnivskogo rajonu Oleksandr Panchuk Spritnij Mamaj yakij zaprosiv Mihajla do OUN a zgodom priznachiv kerivnikom yunackoyi sitki 1943 kushovij v sotni Yasenya 1944 Brav uchast v boyu pid Gurbami sluzhiv u kureni Dovbenka Pimsti v sotni Medvidya 1945 27 bereznya v hutori Ivaniv potraplyaye v polon do komunistiv Vesnoyu a same 27 bereznya nasha grupa dnyuvala v lisi bilya mista Satiyeva Uvechori nam trom Chmelikovi meni i she odnij divchini Kalini Mamaj daye nakaz viyihati v selo Ivannya i zustriti tam grupu divchat sho povertayut z med vishkolu i dostaviti yih do nashoyi grupi Uvechori mi virushili v dorogu Starshim buv Chmelik Dobravshis do Ivanskogo hutora Chmelik zayihav do nashoyi zv yazkovoyi kvartiri rozvidati yak obsavini v seli Zustrili tih divchat organizuvali dvi pidvodi i poyihali tiyeyu zh samoyu dorogoyu nazad Chmelik rozstaviv nas tak vin yide pershim ya z distanciyeyu 30 t za nim a za mnoyu tak zhe nasha Kalina Yidemo pomalenku Ale ne doyizdzhayuchi bilya kilometra do nashoyi zv yazkovoyi kvartiri u mene z nosa pishla krov Odnoyu rukoyu trimayus za svogo nosa niyak ne mozhu zupiniti krov drugoyu rukoyu keruyu konem a mij avtomat des tam daleko telipayetsya za spinoyu Nadvori misyachno vse vidno yak uden Bachu proti nashoyi zv yazkovoyi kvartiri stoyit grupa lyudej Chmelik proyizdzhaye mimo nih i navit ne zupinyayetsya a navpaki tilki yih minuv odrazu pustiv konya galopom Chogo b ce ale ya ne pridav comu niyakogo znachennya i spokijno pid yizdzhayu do tiyeyi grupi Mene oklikuyut zapitom Hto yide Svoyi Klichka Sokil Voni mene ne zupinili i ya v yizdzhayu v cej natovp hochu yih obminuti ale voni mene otochuyut i povernuvshi na mene zbroyu komanduyut Ruki vverh Shopili mene styagnuli z konya zabrali zbroyu i pershe zapitannya Hto yide zzadi za mnoyu Sotnya vidpovidayu I zrazu zaklekotilo Tut yih viyavilos zalyaglo cholovik bilya tridcyati a pochuvshi slovo sotnya mabut zdrejfili i shob ne dopustiti tiyeyi sotni do sebe vidkrili vogon z usiyeyi zbroyi po tih pidvodah A divchata vidno pochuvshi she zrazu nashu rozmovu povskakuvali z voziv i pobigli pomizh hati I tak vryatuvalisya bo bachu nikogo ne vedut Ubito lishen odonogo konya A ya lezhu zv yazanij na snigu bilya zhivoplota Kolo mene hodit vartovij z desyatizaryadnoyu napivavtomatichnoyu gvintivkoyu Vsi reshtu bigayut shukayut de zh ta sotnya dilas I os pribigaye samij golovnij yih oficer pidbigaye do mene i vdarivshi mene noskom chobota v grudi proshipiv Popalsya bandit I vzhe vidvernuvsya shob iti ale tut vid mogo vartovogo prolunala avtomatna cherga Vin vipustiv cilu obojmu v tu nogu yaka tilkisho vdarila mene v grudi Oficer pokotivsya na zemlyu Karpyuk M K Moyi veseli ta sumni dorogi Katorga Pislya trivalogo slidstva chekisti ne znajshli proti Mihajla dokaziv tyazhkoyi provini proti narodu spravu skomponuvali sami Slidchij she raziv dva viklikav mene na dopit Teper vzhe vin sam i staviv zapitannya i vidpovidav na nih zanosyachi vse do protokolu Koli ya shos namagavsya zaperechiti to vin pitav Hochesh chtoby povtorilas vcherashnyaya noch Jomu potribno bulo navigaduvati stilki shob vistachilo na maksimum M K Karpyuk Moyi veseli i sumni dorogi Uchasnik vorkutinskogo povstannya v yazniv 1954 roku Prisud smertna kara zgodom zaminena na 25 rokiv katorgi za st 54 p 11 Vidbuvav u Vorkuti U 1956 mu perevedenij na vilne poselennya Odruzhivsya z poselenkoyu Nyuseyu yaka narodila sina Tarasa i cherez 5 misyaciv pomerla vid tuberkulozu Na katorzi navchivsya grati na banduri majsternist perejnyav u inshogo katorzhanina Zakori Fedora Semenovicha Mihajlo Karpyuk ta Igor Miroshichenko na vshanuvanni komandira Romenskoyi sotni UPA Mikoli Cupi selo Vovkivci 12 zhovtnya 2013 r Pislya zvilnennya zaboroneno propisuvatisya u sebe vdoma v Zahidnij Ukrayini cherez nemozhlivist znajti robotu poyihav do Krivogo Rogu de vlashtuvavsya na robotu shahtarem Zgodya odruzhuyetsya vdruge bere druzhinu Lidu u yakoyi tezh ye sin Volodya Reabilitaciya U 1991 mu Mihajlo Kindratovich perebuvayuchi v Rivnomu podav zayavu na reabilitaciyu Dovidka pro zvilnennya Karpyuka M K 1959 rik Cikava istoriya trapilas u mene vzhe u nashij nezalezhnij derzhavi Vzhe na drugomu roci nezalezhnosti ya virishiv vse zh taki dobitisya svoyeyi reabilitaciyi Bo mene do cih pir vvazhayut vorogom tak yak nabrehav mij sumnozvisnij slidchij t o vono tak i visit na moyih plechah A nezalezhna Ukrayina za yaku ya viddav vsi svoyi molodi lita vidvernulas vid mene yak zla machuha Ya tut ne mayu niyakih prav Chomu Bo skriz panuyut komunisti Priyihav ya razom z Tarasom v Rivne podavati zayavu shob mene viznali nevinnim bo zh niyakih zlochiniv ya dlya narodu ta nashoyi Derzhavi ne vchiniv Zajshli do prokurora napisali zayavu i podali vishomu radniku Yusticiyi panu Melnishinu ale zh Melnishin prokuror komunist Vin ne stav gliboko vlaziti v moyu spravu a prochitavshi yiyi pobachiv sho ya navit nenavisnogo jomu trizuba tam namalyuvav odrazu zh i dav vidpovid Rozumiyetsya moskovskoyu svoyeyu movoyu Vasha vina materialami dela dokazana i reabilitacii ne podlezhit Otak Ne bilshe i ne menshe Terpi kozache bo nezalezhnoyu Ukrayinoyu pravlyat i dalshe moskovski perevertni Mihajlo Kindratovich Karpyuk 2013 rik Kapryuk M K Moyi veseli ta sumni dorogi Za poradi inshih represovanih i reabilitovanih Mihajlo Karpovich podaye povtornu zayavu na reabilitaciyu yaka bula shvalena Napisav knizhku spogadiv Moyi veseli ta sumni dorogi DzherelaKobzarskimi stezhinami 31 lipnya 2020 u Wayback Machine PosilannyaKarpyuk Mihajlo Kindratovich Ukrayinska muzichna enciklopediya U 2 t T 2 E K gol redkol G Skripnik Kiyiv Vidavnictvo Institutu mistectvoznavstva folkloristiki ta etnologiyi NAN Ukrayini 2008 S 337