Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Еліпти чна гала ктика один з чотирьох основних типів галактик за класифікацією Габбла на ряду з неправильними спіральним

Карликові еліптичні галактики

Карликові еліптичні галактики

Еліпти́чна гала́ктика — один з чотирьох основних типів галактик за класифікацією Габбла на ряду з неправильними, спіральними та лінзоподібними. Контури галактик цього типу мають еліпсоподібну форму, а поверхнева яскравість плавно зменшується від центра до периферії. Сам термін «еліптична галактика» почав використовуватися з 1940-х років, раніше такі об'єкти називали «еліптична туманість». Значний внесок в дослідження еліптичних галактик та розуміння їх природи зробили Едвін Габбл, Гарлоу Шеплі, Ян Оорт та Лайман Спітцер.

image
Велетенська еліптична галактика [en], розміром приблизно 308 500 на 246 800 світлових років.

В класифікації Габбла еліптичні галактики позначають латинською літерою E, після чого ставлять число від 0 до 7, яке характеризує міру видимої витягнутості галактики. Сферичні галактики відносяться до типу E0. Реальна верхня межа витягнутості еліптичних галактик відповідає типу E3-E4, всі більш витягнуті галактики, до E7 включно, виявилися помилково класифікованими лінзоподібними галактиками. Стиснення еліптичних галактик свідчить про те, що вони обертаються.

Основне населення — переважно старі зорі пізніх спектральних класів, або подібні до Сонця, або ще менш масивні, внаслідок чого ці галактики часто мають жовтий або помаранчевий колір. Більшість еліптичних галактик практично не мають у своєму складі міжзоряного газу, тому зореутворення в них майже не відбувається, хоча в деяких з них виявили ознаки нещодавнього сплеску зореутворення. У центрах усіх великих еліптичних галактик є надмасивна чорна діра.

Частка еліптичних галактик у загальній кількості становить ~12 %. За розмірами ці галактики дуже різноманітні — серед них трапляються як велетенські з масою 1013мас Сонця, так і карликові — 105 мас Сонця. Існує окремий підтип — блактині еліптичні галактики, які мають форму та розміри еліптичних галактик, однак при цьому складаються переважно з молодих та яскравих зір. Цей підтип станом на 2024 рік є малочисельним і недостатньо вивченим[].

Історія назви

image
Зображення еліптичних та неправильних галактик зі статті Едвіна Габбла 1926 року, в якій він запропонував свою систему класифікації.

Історія активного дослідження еліптичних галактик починається з 1920-х років. Одну з перших наукових статей на цю тему опублікував Едвін Габбл в 1923 році. Однак сам Габбл тоді термін «галактика» ще не використовував. У той час такі об'єкти називали «еліптична туманність», оскільки лише за 3 роки до цього дослідження, в квітні 1920 відбувася Великий диспут між Гарлоу Шеплі та Гебером Кертісом і той факт, що вони є окремими галактиками, ще не був загальноприйнятим у науковій спільноті. Сам термін «галактика» існував щонайменше з 1837 року, однак використовувався лише для позначення Чумацького шляху (англ. the Galaxy).

Одним з перших термін «еліптична галактика» вжив Лайман Спітцер в 1942 році, коли досліджував NGC 3115. Щоправда, за результатами подальших досліджень, ця галактика виявилася не еліптичною, а лінзоподібною. Починаючи з 1940-х років, термін «еліптична туманість» для позначення еліптичних галактик поступово вийшов з ужитку, хоча деякий час обидва терміни вважали синонімами. У 21 столітті астрономи вживають термін «еліптична туманність» для позначення планетарних туманностей, що мають еліптичну форму.

Історія досліджень

XVII — початок XX століття

image
Оригінальна залежність період-світність для цефеїд зі статті Генрієтти Свон Лівітт, 1912 року.

До 1920-х років знання астрономів про галактики загалом, і про еліптичні зокрема були вкрай обмежені. На той момент вже існували Каталог туманних об'єктів та зоряних скупчень (фр. Catalogue des nébuleuses et des amas d'étoiles), створений Шарлем Мессьє в 1774 році та Новий загальний каталог (англ. New General Catalogue, NGC) 1888 року авторства Джона Людвіга Еміля Дреєра. Водночас, ще в 1899 році була спроба виміряти відстань до Галактики Андромеди шляхом вимірювання її паралаксу, а в 1912—1913 — радіальної швидкості, виявивши, що вона наближається до Чумацького шляху зі швидкістю майже 300 км/с, що було найбільшою виміряною на той час радіальною швидкістю. Інша відмінність — відмінності спектрів газопилових туманностей та галактик, — була виявлена ще раніше, в 1864 році Вільямом Гаґґінсом.

Вже на початку 20 століття частина астрономів висловлювала гіпотези, що деякі туманності, зокрема еліптичні, насправді є іншими галактиками, відповідно розташовані значно далі і є значно більшими, ніж вважалося. Одним з найважливіших кроків для остаточного підтвердження цієї гіпотези стало відкриття залежність період-світність для цефеїд в 1908—1912 роках, що дозволило в подальшому значно точніше вимірювати відстані та значно збільшило максимальну відстань, яка може бути виміряна.

Перші системні дослідження еліптичних галактик (1920—1930 роки) були присвячені спробам зрозуміти їх природу, зокрема визначити відстані до них та розміри цих об'єктів. В 1923 році Едвін Габбл виявив, що розподіл поверхневої яскравості в різних еліптичних галактик є схожим і запропонував формулу для опису розподілу поверхневої яскравості:

image

Також в цій статті Габбл зазначив, що ядра еліптичних галактик є червонішими (містять більше зір пізніх спектральних класів) порівняно з віддаленими від центру частинами цих галактик.

1926 рік

image
Карликова еліптична галактика Мессьє 32 (NGC 221)

1926 року було проведено одразу три дослідження. У двох із них Гарлоу Шеплі проводив спостереження, вимірюючи відносні діаметри та співвідношення кількості спіральних та еліптичних галактик. Шеплі першим висловив припущення, що малий відсоток спіральних галактик і великий — еліптичних зумовлений недосконалістю тодішньої астрономічної техніки, яка просто не давала можливості розгледіти спіральну структуру. Він також припустив, що навпаки — спіральні галактики мають бути домінуючим типом. Його гіпотеза була підтверджена подальшими спостереженнями: наприклад, серед об'єктів каталогу , складеному в 1996 році, кількість спіральних галактик становила 56 %, а еліптичних — лише близько 12 %.

Третя ж була монографією Едвіна Габбла, присвяченою статистичному аналізу відомих галактик. У ній Габбл першим запропонував морфологічну систему класифікації галактик. У тому ж дослідженні Габбл розділив туманності за відстанню на «галактичні» та «позагалактичні», (англ. extra-galactic nebulae). Його розрахунки показали невідповідність абсолютної зоряної величини відомих галактичних та позагалактичних туманностей, оскільки за сукупністю фактів, відстань до найвіддаленіших туманностей мала бути значно більшою, ніж вважалося до того.

1929 рік

image
Оригінальний графік залежності радіальної швидкості галактик від відстані до них, опубліковний Едвіном Габблом в його статті 1929 року.

Наступний прорив відбувся в 1929 році, коли Едвін Габбл відкрив залежність між радіальною швидкістю «позагалактичних туманностей» та відстанню до них, зараз відому як закон Габбла — Леметра. У статті було виміряно відстані до кількох десятків об'єктів, а також визначено їхні радіальні швидкості. Виявиши чітку кореляцію між цими двома величинами, Габбл провів лінійну апроксимацію кількома різними методами, які дали схожий результат (суцільна та пунктирна лінія на рисунку). Швидкість віддалення галактик, розташованих на відстані 1,4 мегапарсек склала 745 км/с. Розділивши швидкість на відстань, можна отримати коефіцієнт, який Габбл позначив літерою K та який пізніше був названий сталою Габбла на його честь.

Втім, двома роками раніше, в 1927 році, аналогічне дослідження провів бельгійський священик та астроном Жорж Леметр. Однак, воно спочатку було опубліковано в маловідомому науковому журналі французькою мовою і лише в 1931 перекладено англійською та повторно опубліковано. Тому, починаючи з 2018 року, в назві закону фігурують прізвища обох вчених, які незалежно один від одного його відкрили.

За найпершою оцінкою Габбла значення сталої склало 530 км/(с·Мпк), а за розрахунками Леметра - 625 км/(с·Мпк) що в декілька разів перевищує сучасне значення 67,77±1,30 км/(с·Мпк). Причиною такої різниці стало неточне визначення відстаней до галактик. Метод визначення відстані шляхом використання залежності період-світність на той час вже був відомим, однак тоді астрономи ще не знали про різницю між залежністю період-світність для різних типів змінних зір. Лише в 1950-х було виявлено, що існують дві окремі залежності період-світність для цефеїд 1 та 2 типу. Також варто зазначити, що тодішні спостереження були здебільшого або , а прилади для вимірювання яскравості були недосконалими. Відповідно, була невисока точність визначення видимої зоряної величини і, як наслідок, додаткова похибка у визначенні відстані. Перші напівпровідникові прилади, зокрема ПЗЗ-камери, які широко використовуються в сучасній астрономії та дозволяють значно точніше вимірювати потік світла, з'явилися вже завовго після смерті Едвіна Габбла: перший прототип був представлений в 1970 році, а перша серійна напівпровідникова відеокамера — в 1983; серійні ПЗЗ-камери для астрономічних спостережень з'явилися ще пізніше.

1930—1950

Більшість досліджень в 1930-х роках була присвячена вивченню розподілу яскравості та структури еліптичних галактик. Дослідження розподілу поверхевої яскравості частково підтвердили більш ранні спостереження Габбла та виявили серед іншого залежність видимого розміру еліптичних галактик від погодніх умов та параметрів інструменту. Також було зазначено, що дуже складно вимірювати розміри таких об'єктів, де яскравість стрімко спадає з наближенням до краю. Решта досліджень, в яких основним об'єктом була структура еліптичних галактик, використовували різні моделі будови цих об'єктів і виявили, що найбільша відповідність між спостереженнями та теорією буде, коли припустити, що ці «еліптичні туманності» складаються майже виключно з зір, подібно до кулястого зоряного скупчення.

В 1940-х кількість досліджень різко знизилася (прямий наслідок Другої світової війни). Тим не менш, була переглянута теорія, в якій спіральні галактики утворювалися з еліптичних шляхом викидання речовини у вигляді спіральних рукавів. Натомість, Ян Оорт та Лайман Спітцер виявили, що еліптичні галактики насправді містять значно більше речовини, ніж можна побачити у видимому діапазоні. Подібний ефект був відомий раніше для інших типів галактик, його відкрив Якобус Корнеліус Каптейн в 1922 році, а ще раніше, в 19 столітті, інші вчені вистували аналогічні гіпотези для пояснення різних інших спостережень. Ці дослідження лягли в теорію існування темної матерії.

1950—2000

В 1950-х вперше почали з'являтися фотометричні спостереження еліптичних галактик, які астрономи проводили з використанням . Вони активно застосовувалися для уточнення попередніх розрахунків. У той час астрономи активно дискутували стосовно еволюційного взаємозв'язку неправильних, спіральних та еліптичних галактик. У 1951 році була запропонована гіпотеза щодо еволюційного розвитку галактик, у межах якої галактики неправильної форми були молодими, спіральні — середнього віку, а еліптичні — старими та припускалося, що ці типи є різними стадіями галактичної еволюції. Пізніше, дослідження 1953 року виявило, що певні показники еліптичних галактик, такі як колір, відповідають моделі, в якій переважна більшість зір таких галактик — це зорі пізніх спектральних класів. Ще через 4 роки було виявлено, що еліптичні галактики містять лише близько 0,5 % нейтрального водню. На той час вже було відомо, що чим більша кількість водню в молекулярних хмарах, тим інтенсивніше формуються нові зорі, а також що більш масивні блактині й білі зорі мають значно коротшу тривалість «життя», ніж менші за масою жовті та червоні карлики.

image
Перший в історії знімок горизонту подій надмасивної чорної діри, зроблений за допомогою Event Horizon Telescope в 2019 році. Еліптична галактика M87.

Склавши в єдину теорію перелічені вище факти, в 1960-х вчені дійшли висновку, що червоніший колір еліптичних галактик спричинений майже повним вичерпанням запасів водню, низьким темпом зореутворення та, як наслідок, повним «вимиранням» масивних зір, які мають коротший час перебування на Головній послідовності. Інші дослідження 1960-х фокусувалися переважно на дослідженні різних складових еліптичних галактик (розподілу яскравості, розміру та маси, інтенсивності їх радіовипромінювання) та галактичній еволюції, зокрема — на ролі турбулентних потоків та магнітного поля. У той час ставали більш розповсюдженими комп'ютери, завдяки чому в 1967 році було вперше проведено чисельне моделювання формування галактик. Були проведені спостереження в різних діапазонах електромагнітного спектру та в різних видимого світла.

В 1976 гіпотеза про те, що неправильні, спіральні та еліптичні галактики є стадіями еволюції, була поставлена під сумнів. Кількома роками раніше була запропонована альтернативна гіпотеза, де тип галактики визначається вже на етапі формування кількома початковими фізичними характеристиками, перш за все — загальним моментом імпульсу. Загалом, починаючи з 1970-х, кількість досліджень еліптичних галактик різко збільшилася, хоча певний час перелік тем цих досліджень майже не змінився порівняно з 1960-ми: радіовипромінювання, рентгенівське випромінювання, спектроскопічні спостереження, спроба уточнити закон Габбла-Леметра, вимірювання мас, математичне моделювання еволюції тощо. В квітні 1977 році була вперше висунута гіпотеза, що в центрах еліптичних галактик знаходиться надмасивна чорна діра. У тій статті основним об'єктом була еліптична галактика M87. Досліджуючи M87 за допомогою Телескопа горизонту подій, рівно через 42 роки (теж в квітні, але вже 2019) астрономи зробили перший в історії знімок чорної діри — тієї самої, з якої почалося існування цієї гіпотези.

Сучасні дослідження (2000—2024)

image
NGC 7252

Сучасні дослідження еліптичних галактик застосовують різноманітні інструменти та фізичні явища (зокрема, гравітаційне лінзування) для дослідження еліптичних галактик. Одним з найбільших телескопів, який застосовується для вивчення галактик, є «Джеймс Вебб», який спеціально проєктувався для того, щоб спостерігати дуже віддалені галактики (серед них — еліптичні).

В 2023 році галактику NGC 7252 було віднесено до рідкісної і малодослідженої групи об'єктів — блакитних еліптичних галактик. Цей підтип еліптичних галактик, на відміну від звичайних еліптичних, відрізняється блакитним кольором у видимому спектрі і великою кількістю молодих зір, зокрема ранніх спектральних класів. Ймовірною причиною їх утворення є злиття спіральної галактики з великою кількістю міжзоряного газу та звичайної еліптичної галактики. До цього ж підтипу еліптичних галактик раніше віднесли NGC 3928 в 1990 році (однак, пізніші дослідження виявили, що вона не еліптична, а спіральна) та дві взаємодіючи галактики з віддаленого скупчення Cl0939+472 в 1995.

Загальні характеристики

Еліптичні галактики відрізняються від інших типів кількома особливостями будови.

  1. Форма таких галактик близька до сферичної або еліптичної (звідки й походить назва).
  2. Кількість газу та пилу, з яких можуть формуватися зорі, невелика порівняно з іншими типами галактик.
  3. Кількість міжзоряної речовини (окрім пилу та газу) також є малою.

Як наслідок малої кількості речовини, з якої можуть формуватися зорі, темп зореутворення дуже низький порівняно зі спіральними і тим паче — неправильними галактиками. Тому кількість молодих зір в них невелика, а більшість зір таких галактик є старими, тобто, здебільшого червоними та помаранчевими зорями спектральних класів M та K. Навколо еліптичних галактик зазвичай розташовується велика система кулястих зоряних скупчень, які є її супутниками. Часто ці скупчення поділяються на дві різні категорії: частина з них складається переважно з більш червоних та багатих на метали зорі, а інша частина — з більш блакитних, гарячих і в той же час — бідних на метали зорі.

Динамічні властивості еліптичних галактик та галактичних балджів схожі, тому вчені висувають гіпотези про однакові фізичні процеси, що призводять до їх формування, хоча такі твердження є дискусійними. Розподіл поверхневої яскравості як балджів, так і еліптичних галактик з доволі високою точністю апроксимується профілем Серсіка.

Кожна масивна еліптична галактика має надмасивну чорну діру в центрі. Дослідження 2013 року, в якому проводилося спостереження 46 еліптичних галактик, 20 галактичних балджів спіральних галактик та 22 так званих псевдо-балджів виявило, що кожна з досліджених галактик містить надмасивну чорну діру. Маса цієї чорної діри корелює з масою самої галактики.

Розміри та форма

image
Еліптична галактика IC 2006

Розміри

Розміри еліптичних галактик варіюються в дуже широкому діапазоні: від 3000 світлових років до понад 700 000 світлових років. Діапазон можливих значень мас ще більший: від 100 000 до 10 трильйонів мас Сонця. Для цього типу галактик діапазон можливих значень розмірів та мас значно більший, ніж для інших типів. Найменші карликові еліптичні галактики мають розміри та форму, зіставні з великими кулястими зоряними скупченнями, однак містять значно більше темної матерії, якої немає в зоряних скупченнях[].

Форма та класифікація за формою

За системою класифікації Габбла, еліптичні галактики позначаються літерою E (від англ. Elliptical galaxy), після якої йде цифра від 0 (галактика з майже ідеальною сферичною симетрією) до 7 (найбільш «витягнуті» з відомих «еліптичних» галактик). Сама ця цифра, позначена як N, обчислюється за формулою:

image

де a та b — велика і мала піввісі еліпса, яким апрокисмують форму галактики по її ізолюксі.

Насправді, ще в дослідженні 1966 року зазначалося, що еліптичні галактики з формою E4-E7 — це неправильно класифіковані лінзоподібні галактики, які розташовані під різними кутами до променя зору. Тому реальна межа ступеня витягнутості еліптичних галактик становить близько E3-E4. В подальшому результати цього дослідження були підтверджені шляхом спектроскопічних спостережень за обертанням дисків цих галактик. Варто зазначити, що класифікація Габбла описує лише видиму форму галактики. Тобто, насправді галактика може мати еліпсоїдальну форму, однак при цьому бути повернутою до нас під таким кутом, що виглядатиме майже сферичною. Іншими словами, деякі галактики, які класифіковані як E0, з іншої віддаленої точки Всесвіту можуть виглядати, як, наприклад, E1, E2 або навіть E7.

Зореутворення

Формування нових зір в еліптичних галактиках майже не відбувається, оскільки в газо-пилових хмарах цих галактик фактично відсутній нейтральний водень, який є ключовим компонентом для утворення нових зір. Початкова оцінка кількості нейтрального водню в еліптичних галактиках становила близько 0,5 %, для деяких галактик пізніші дослідження виявили, що він становить ще меншу частку (наприклад, всього 0.14 % для NGC 4278). Зореутворення може відбуватися за рахунок одного з трьох основних механізмів:

  1. «Хвиля підвищеної густини» при обертанні спіральних рукавів галактики (англ. galactic spiral density wave).
  2. Ударна хвиля від вибуху наднової зорі.
  3. Утворення великої області однократно іонізованого водню.

У спіральних галактиках діють одночасно всі три механізми, у той час як в еліптичних можливий тільки третій. Перший механізм в еліптичних галактиках не реалізовується через їх симетричну структуру та відсутність спіральних рукавів (або будь-яких інших аналогічних неоднорідностей). А другий механізм не запускається через відсутність масивних зір, які могли б стати надновими, оскільки для цього потрібна маса щонайменше 8 мас Сонця, у той час як більшість зоряного населення еліптичних галактик — це зорі, менші за Сонце за масою. Еліптичні галактики могли мати активне зореутворення в далекому минулому, ще на етапі свого формування.

Карликові еліптичні галактики

Еліптичні галактики, світність яких не перевищує 108L☉ (що відповідає абсолютній зоряній величині -16), вважають карликовими. Їх позначають dE (скорочення від англ. dwarf Elliptical galaxy — карликова еліптична галактика). Однією з перших відкритих карликових еліптичних галактик є Leo II, яка має радіус усього 800 парсек (~2500 світлових років).

Загалом, властивості карликових еліптичних галактики (окрім розміру, маси та світності) майже не відрізняються від «звичайних» еліптичних галактик. Зоряне населення так само складається переважно з червоних гігантів, зір асимптотичної гілки гігантів та невеликої кількості зір головної послідовності. Деякі карликові еліптичні галактики могли взаємодіяти зі своїми галактиками-сусідами, за рахунок чого в них збільшувалася кількість міжзоряного газу, що в свою чергу ставало причиною інтенсифікації зореутворення. Результати моделювання показують, що в них в минулому був спалах зореутворення. Карликові еліптичні галактики містять менше темної матерії, ніж «звичайні».

Приклади

Докладніше: Список еліптичних галактик

Найбільшою відомою галактикою є [en], розміром в понад 520 кілопарсек, що в 20 разів перевищує розміри Чумацького Шляху та має масу в 2.15×1012 мас Сонця. Найближчою до Землі великою еліптичною галактикою є Маффей 1, розташована на відстані 8,2-16,3 мільйонів світлових років. Серед об'єктів каталогу Мессьє є 10 великих еліптичних галактик (порядкові номери: 32, 49, 59, 60, 84, 86, 87, 89, 105, 110) та декілька карликових.

Див. також

Джерела

  1. Your NED Search Results. ned.ipac.caltech.edu. Процитовано 17 квітня 2024.
  2. Климишин, І.А.; Корсунь, А.О. (2003). Еліптичні галактики (PDF). Астрономічний енциклопедичний словник. Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України.
  3. Hubble, E. P. (1926-12). Extragalactic nebulae. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 64. с. 321. doi:10.1086/143018. ISSN 0004-637X. Процитовано 17 квітня 2024.
  4. Hubble, Edwin (1923). Density distribution in the photographic images of elliptical nebulae (англійською) . Т. 31. Popular Astronomy. с. 644.
  5. The Great Debate | Bentley Historical Library (англ.). Процитовано 31 березня 2024.
  6. Bradford, Duncan (1837). The wonders of the heavens, being a popular view of astronomy, including a full illustration of the mechanism of the heavens; embracing the sun, moon, and stars, with descriptions of the planets, comets, fixed stars, double stars, the constellations, the galaxy, or milky-way, the zodiacal light, aurora borealis, or norhtern lights, meteors, clouds, falling stars, aerolites (англійською) . Бостон: American stationers company.
  7. Spitzer, Lyman, Jr. (1942-05). The Dynamics of the Interstellar Medium. III. Galactic Distribution. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 95. с. 329. doi:10.1086/144407. ISSN 0004-637X. Процитовано 31 березня 2024.
  8. NGC 3115 | NASA/IPAC Extragalactic Database. ned.ipac.caltech.edu. Процитовано 31 березня 2024.
  9. NASA/ADS. ui.adsabs.harvard.edu. Процитовано 31 березня 2024.
  10. de Vaucouleurs, G. (1 квітня 1953). On the Distribution of Mass and Luminosity in Elliptical Galaxies. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 113, № 2. с. 134—161. doi:10.1093/mnras/113.2.134. ISSN 0035-8711. Процитовано 31 березня 2024.
  11. Pottasch, S. R.; Beintema, D. A.; Feibelman, W. A. (2005-06). Abundances of planetary nebulae NGC 2022, NGC 6818 and IC 4191. Astronomy & Astrophysics. Т. 436, № 3. с. 953—965. doi:10.1051/0004-6361:20042627. ISSN 0004-6361. Процитовано 31 березня 2024.
  12. Rechy-García, J. S.; Velázquez, P. F.; Peña, M.; Raga, A. C. (11 січня 2017). Observations and 3D hydrodynamical models of planetary nebulae with Wolf–Rayet type central stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 464, № 2. с. 2318—2325. doi:10.1093/mnras/stw2524. ISSN 0035-8711. Процитовано 31 березня 2024.
  13. Steffen, M.; Hubrig, S.; Todt, H.; Schöller, M.; Hamann, W.-R.; Sandin, C.; Schönberner, D. (2014-10). Weak magnetic fields in central stars of planetary nebulae?. Astronomy & Astrophysics. Т. 570. с. A88. doi:10.1051/0004-6361/201423842. ISSN 0004-6361. Процитовано 31 березня 2024.
  14. Charles Messier's Personal Catalog of 1781. www.messier.seds.org. Процитовано 31 березня 2024.
  15. Bradt, Hale (2004). Astronomy methods: a physical approach to astronomical observations. Cambridge, UK ; New York: Cambridge University Press. ISBN . OCLC 51303977.
  16. Hale, George Ellery (1899). Parallax of the Andromeda nebula ; and, The spectrum of Saturn's rings (англійською) . Т. 6. Чікаго: Yerkes Observatory of the University of Chicago.
  17. Slipher, V. M. (1913). The radial velocity of the Andromeda Nebula (англійською) . Т. 2 (8). Флегстафф, Арізона, США: Lowell Observatory Bulletin. с. 56—57.
  18. Huggins, William; Miller, W. A. (1864). On the Spectra of Some of the Nebulae. By William Huggins, F.R.A.S. A Supplement to the Paper "On the Spectra of Some of the Fixed Stars William Huggins F.R.A.S., and W. A. Miller, M.D., LL.D., Treas. and V.P.P.S." (англійською) . Лондон: Philosophical Transactions of the Royal Society of London. с. 437—444.
  19. A century of cepheids: Two astronomers, a hundred years apart, use stars to measure the Universe | SDSS | Press Releases. press.sdss.org. Процитовано 31 березня 2024.
  20. Shapley, Harlow (1926). On the Relative Diameters of Spiral and Elliptical Nebulae (англійською) . Т. 838. Гарвард: Harvard College Observatory Bulletin. с. 1—2. Bibcode:1926BHarO.838....1S.
  21. Shapley, Harlow (1926). Note on the Relative Number of Spiral and Elliptical Nebulae (англійською) . Т. 838. Гарвард: Harvard College Observatory Bulletin. с. 3—7.
  22. Loveday, Jon (1996-02). The APM Bright Galaxy Catalogue. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 278, № 4. с. 1025—1048. doi:10.1093/mnras/278.4.1025. ISSN 0035-8711. Процитовано 3 квітня 2024.
  23. Hubble, E. P. (1926-12). Extragalactic nebulae. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 64. с. 321. doi:10.1086/143018. ISSN 0004-637X. Процитовано 3 квітня 2024.
  24. Hubble, Edwin (15 березня 1929). A relation between distance and radial velocity among extra-galactic nebulae. Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 15, № 3. с. 168—173. doi:10.1073/pnas.15.3.168. ISSN 0027-8424. Процитовано 3 квітня 2024.
  25. Livio, Mario (2011-11). Mystery of the missing text solved. Nature (англ.). Т. 479, № 7372. с. 171—173. doi:10.1038/479171a. ISSN 0028-0836. Процитовано 12 червня 2024.
  26. Bergh, Sidney van den (2011). The Curious Case of Lemaitre's Equation No. 24. doi:10.48550/ARXIV.1106.1195. Процитовано 12 червня 2024.
  27. International Astronomical Union | IAU. www.iau.org. Процитовано 12 червня 2024.
  28. Macaulay, E; Nichol, R C; Bacon, D; Brout, D; Davis, T M; Zhang, B; Bassett, B A; Scolnic, D; Möller, A (21 червня 2019). First cosmological results using Type Ia supernovae from the Dark Energy Survey: measurement of the Hubble constant. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 486, № 2. с. 2184—2196. doi:10.1093/mnras/stz978. ISSN 0035-8711. Процитовано 3 квітня 2024.
  29. Baade, W. (1956-02). The Period-Luminosity Relation of the Cepheids. Publications of the Astronomical Society of the Pacific (англ.). Т. 68. с. 5. doi:10.1086/126870. ISSN 0004-6280. Процитовано 3 квітня 2024.
  30. Tompsett, M. F.; Amelio, G. F.; Smith, G. E. (1 серпня 1970). CHARGE COUPLED 8-BIT SHIFT REGISTER. Applied Physics Letters (англ.). Т. 17, № 3. с. 111—115. doi:10.1063/1.1653327. ISSN 0003-6951. Процитовано 3 квітня 2024.
  31. Oklobdzija, Vojin G., ред. (2002). The computer engineering handbook. Electrical engineering handbook series. Boca Raton: CRC Press. ISBN .
  32. Hubble, E. P. (1930-05). Distribution of luminosity in elliptical nebulae. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 71. с. 231. doi:10.1086/143250. ISSN 0004-637X. Процитовано 3 квітня 2024.
  33. Keenan, Philip C. (1933-05). Note on the Surface Brightnesses of Elliptical Nebulae. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 77. с. 283. doi:10.1086/143469. ISSN 0004-637X. Процитовано 3 квітня 2024.
  34. Redman, R. O. (1 квітня 1936). Photometry, Photographic, of the Elliptical Nebulae. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 96, № 6. с. 588—603. doi:10.1093/mnras/96.6.588. ISSN 0035-8711. Процитовано 3 квітня 2024.
  35. Smith, Sinclair (1935-09). Some Notes on the Structure of Elliptical Nebulae. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 82. с. 192. doi:10.1086/143665. ISSN 0004-637X. Процитовано 3 квітня 2024.
  36. Randers, Gunnar (1940-09). A Note on the Evolution of Extragalactic Nebulae. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 92. с. 235. doi:10.1086/144213. ISSN 0004-637X. Процитовано 3 квітня 2024.
  37. Oort, J. H. (1940-04). Some Problems Concerning the Structure and Dynamics of the Galactic System and the Elliptical Nebulae NGC 3115 and 4494. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 91. с. 273. doi:10.1086/144167. ISSN 0004-637X. Процитовано 3 квітня 2024.
  38. Spitzer, Lyman, Jr. (1942-05). The Dynamics of the Interstellar Medium. III. Galactic Distribution. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 95. с. 329. doi:10.1086/144407. ISSN 0004-637X. Процитовано 3 квітня 2024.
  39. Kapteyn, J. C. (1922-05). First Attempt at a Theory of the Arrangement and Motion of the Sidereal System. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 55. с. 302. doi:10.1086/142670. ISSN 0004-637X. Процитовано 3 квітня 2024.
  40. A History of Dark Matter- Gianfranco Bertone & Dan Hooper. ned.ipac.caltech.edu. Процитовано 3 квітня 2024.
  41. Dennison, Edwin W. (1954-10). Isophotometry of extragalactic nebulae. The Astronomical Journal. Т. 59. с. 320. doi:10.1086/107025. Процитовано 10 квітня 2024.
  42. Evans, David S. (1951). Surface photometry of southern elliptical nebulae (англійською) . Т. 111. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. с. 526. Bibcode:1951MNRAS.111..526E. doi:10.1093/mnras/111.5.526.
  43. von Weizsäcker, C. F. (1951-09). The Evolution of Galaxies and Stars. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 114. с. 165. doi:10.1086/145462. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 квітня 2024.
  44. de Vaucouleurs, G. (1 квітня 1953). On the Distribution of Mass and Luminosity in Elliptical Galaxies. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 113, № 2. с. 134—161. doi:10.1093/mnras/113.2.134. ISSN 0035-8711. Процитовано 13 квітня 2024.
  45. Heeschen, D. S. (00/1957). A 21-cm line study of extra-galactic nebulae. The Astronomical Journal. Т. 62. с. 18. doi:10.1086/107613. Процитовано 13 квітня 2024.
  46. Henyey, L. G.; Lelevier, Robert; Levée, R. D. (1955-06). The Early Phases of Stellar Evolution. Publications of the Astronomical Society of the Pacific (англ.). Т. 67. с. 154. doi:10.1086/126791. ISSN 0004-6280. Процитовано 13 квітня 2024.
  47. Gamow, G. (1951-07). Hydrogen Exhaustion and Explosions of Stars. Nature (англ.). Т. 168, № 4263. с. 72—73. doi:10.1038/168072a0. ISSN 0028-0836. Процитовано 13 квітня 2024.
  48. Adams, Fred C.; Laughlin, Gregory (1 квітня 1997). A dying universe: the long-term fate and evolutionof astrophysical objects. Reviews of Modern Physics (англ.). Т. 69, № 2. с. 337—372. doi:10.1103/RevModPhys.69.337. ISSN 0034-6861. Процитовано 13 квітня 2024.
  49. Cameron, A. G. W. (1962-03). Star Formation in Elliptical Galaxies and Intense Radio Sources. The Astronomical Journal. Т. 67. с. 269. doi:10.1086/108815. Процитовано 13 квітня 2024.
  50. Burbidge, E. M.; Burbidge, G. R.; Crampin, D. J. (1964-11). The Light Distribution in the Pair of Elliptical Galaxies NGC 4782-83. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 140. с. 1462. doi:10.1086/148050. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 квітня 2024.
  51. Rood, Herbert J. (00/1965). The Brightness Distribution and Mass-toLight Ratio of the Compact Galaxy NGC 4486-B: A Preliminary Study. The Astronomical Journal. Т. 70. с. 689. doi:10.1086/109670. Процитовано 13 квітня 2024.
  52. Rood, Herbert J.; Sastry, Gummuluru N. (1967-03). On the relation between diameters and ellipticities of elliptical galaxies. The Astronomical Journal. Т. 72. с. 223. doi:10.1086/110222. Процитовано 13 квітня 2024.
  53. Rogstad, D. H.; Ekers, R. D. (1968). Radio Sources and Elliptical Galaxies. Т. 73. Astronomical Journal. с. 199.
  54. Rogstad, D. H.; Ekers, R. D. (1969-08). Radio Sources and Elliptical Galaxies. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 157. с. 481. doi:10.1086/150089. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 квітня 2024.
  55. Seaquist, E. R.; Bell, M. B. (1968-09). Search for Radio Emission from Haro's Blue Galaxies at 9.26 cm. Nature (англ.). Т. 219, № 5158. с. 1032—1033. doi:10.1038/2191032a0. ISSN 0028-0836. Процитовано 13 квітня 2024.
  56. Cameron, A. G. W. (1962-12). Role of Turbulence in Star Formation in Elliptical Galaxies. Nature (англ.). Т. 196, № 4857. с. 881—881. doi:10.1038/196881a0. ISSN 0028-0836. Процитовано 13 квітня 2024.
  57. Stone, Noel; White, Marvin L. (1963-09). Intergalactic Magnetic Field and Galaxy Formation. The Astronomical Journal. Т. 68. с. 294. doi:10.1086/109108. Процитовано 13 квітня 2024.
  58. Hockney, R. W. (1967-12). Gravitational Experiments with a Cylindrical Galaxy. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 150. с. 797. doi:10.1086/149383. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 квітня 2024.
  59. Walker, Merle F. (1968-01). Studies of Extragalactic Nebulae. V. Motions in the Seyfert Galaxy NGC 1068. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 151. с. 71. doi:10.1086/149420. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 квітня 2024.
  60. McClure, Robert Douglas (1968). Seven Colour Intermediate Band Photometry (англійською) . Торонто, Онтаріо, Канада: University of Toronto. с. 2724. Bibcode:1968PhDT.........5M.
  61. Gott, J. R., Iii; Thuan, T. X. (1976-03). On the formation of spiral and elliptical galaxies. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 204. с. 649. doi:10.1086/154214. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 квітня 2024.
  62. Brosche, P. (1970). A Model for the Early Evolution of Galaxies. Astronomy and Astphysics. Bibcode:1970A&A.....6..240B.
  63. Mackay, C. D. (1 березня 1971). The Orientation of Radio Sources and Elliptical Galaxies. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 151, № 4. с. 421—425. doi:10.1093/mnras/151.4.421. ISSN 0035-8711. Процитовано 13 квітня 2024.
  64. Riley, J. M. (1 травня 1972). Observations of 3C 272.1 at 2{middle dot}7 and 5{middle dot}0 GHz. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 157, № 4. с. 349—357. doi:10.1093/mnras/157.4.349. ISSN 0035-8711. Процитовано 13 квітня 2024.
  65. Janes, A. F.; Pounds, K. A.; Ricketts, M. J.; Rees, M. J. (1971-04). Variability in the X-ray Flux from M87. Nature Physical Science (англ.). Т. 230, № 17. с. 188—191. doi:10.1038/physci230188a0. ISSN 0300-8746. Процитовано 13 квітня 2024.
  66. Silk, Joseph; Smith, Harding E.; Spinrad, Hyron; Field, George B. (1973-04). The Spectrum of the Extranuclear Regions of Ton 256. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 181. с. L25. doi:10.1086/181177. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 квітня 2024.
  67. Sandage, A. (1973-08). The redshift-distance relation. V. Galaxy colors as functions of galactic latitude and redshift : observed colors compared with predicted distributions for various world models. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 183. с. 711. doi:10.1086/152261. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 квітня 2024.
  68. Karachentsev, I. D.; Shcherbanovskii, A. L. (1974). On the Mass Estimations of Elliptical Galaxies (англійською) . Т. 24. Acta Astronomica. с. 337.
  69. Larson, R. B. (1 березня 1974). Dynamical Models for the Formation and Evolution of Spherical Galaxies. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 166, № 3. с. 585—616. doi:10.1093/mnras/166.3.585. ISSN 0035-8711. Процитовано 13 квітня 2024.
  70. Saito, T. (1977). Massive Compact Objects in Elliptical Galaxy and Their Dynamical Relation to the Halo Formation (англійською) . Т. 29. Publications of the Astronomical Society of Japan. с. 421—428.
  71. This Is the First Picture of a Black Hole. TIME (англ.). 9 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2024.
  72. The Event Horizon Telescope Collaboration; Akiyama, Kazunori; Alberdi, Antxon; Alef, Walter; Asada, Keiichi; Azulay, Rebecca; Baczko, Anne-Kathrin; Ball, David; Baloković, Mislav (10 квітня 2019). First M87 Event Horizon Telescope Results. V. Physical Origin of the Asymmetric Ring. The Astrophysical Journal Letters. Т. 875, № 1. с. L5. doi:10.3847/2041-8213/ab0f43. ISSN 2041-8205. Процитовано 13 квітня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  73. The Event Horizon Telescope Collaboration; Akiyama, Kazunori; Alberdi, Antxon; Alef, Walter; Asada, Keiichi; Azulay, Rebecca; Baczko, Anne-Kathrin; Ball, David; Baloković, Mislav (10 квітня 2019). First M87 Event Horizon Telescope Results. I. The Shadow of the Supermassive Black Hole. The Astrophysical Journal Letters. Т. 875, № 1. с. L1. doi:10.3847/2041-8213/ab0ec7. ISSN 2041-8205. Процитовано 13 квітня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  74. Tan, Chin Yi; Shajib, Anowar (2022-12). Joint lensing–dynamics constraint on the elliptical galaxy mass profile from the largest galaxy–galaxy lens sample. Proceedings of the International Astronomical Union (англ.). Т. 18, № S381. с. 23—27. doi:10.1017/S174392132300412X. ISSN 1743-9213. Процитовано 13 квітня 2024.
  75. NASA. JWST Quick Facts (англійською) . NASA. Процитовано 13 квітня 2024.
  76. George, Koshy (2023-03). Decoding NGC 7252 as a blue elliptical galaxy. Astronomy & Astrophysics. Т. 671. с. A166. doi:10.1051/0004-6361/202345837. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 квітня 2024.
  77. Gordon, M. A. (1990-02). Detection of CO in the E0 galaxy NGC 3928. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 350. с. L29. doi:10.1086/185660. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 квітня 2024.
  78. New General Catalog Objects: NGC 3900 - 3949. cseligman.com. Процитовано 17 квітня 2024.
  79. Belloni, P.; Bruzual, A. G.; Thimm, G. J.; Roser, H. -J. (1995). Detectability and incidence of E+A galaxies in the distant cluster Cl0939+472 (z=0.41) (англійською) . Т. 297. Astronomy and Astrophysics. с. 61—76.
  80. Hixenbaugh, Kyle; Chandar, Rupali; Mok, Angus (1 червня 2022). The Ancient Globular Clusters of NGC 1291. The Astronomical Journal. Т. 163, № 6. с. 271. doi:10.3847/1538-3881/ac680d. ISSN 0004-6256. Процитовано 28 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  81. Graham, Alister W. (2013). Oswalt, Terry D.; Keel, William C. (ред.). Elliptical and Disk Galaxy Structure and Modern Scaling Laws. Planets, Stars and Stellar Systems (англ.). Dordrecht: Springer Netherlands. с. 91—139. doi:10.1007/978-94-007-5609-0_2. ISBN .
  82. Kormendy, John; Ho, Luis C. (18 серпня 2013). Coevolution (Or Not) of Supermassive Black Holes and Host Galaxies. Annual Review of Astronomy and Astrophysics (англ.). Т. 51, № 1. с. 511—653. doi:10.1146/annurev-astro-082708-101811. ISSN 0066-4146. Процитовано 28 березня 2024.
  83. Graham, Alister W. (2016). Laurikainen, Eija; Peletier, Reynier; Gadotti, Dimitri (ред.). Galaxy Bulges and Their Massive Black Holes: A Review. Galactic Bulges (англ.). Т. 418. Cham: Springer International Publishing. с. 263—313. doi:10.1007/978-3-319-19378-6_11. ISBN .
  84. Fraknoi, Andrew; Morrison, David; Wolff, Sidney C. (13 жовтня 2016). 26.3 Properties of Galaxies - Astronomy | OpenStax. openstax.org (English) . Процитовано 28 березня 2024.
  85. Liller, Martha H. (1966-10). The Distribution of Intensity in Elliptical Galaxies of the Virgo Cluster. II. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 146. с. 28. doi:10.1086/148857. ISSN 0004-637X. Процитовано 28 березня 2024.
  86. Pedraz, S.; Gorgas, J.; Cardiel, N.; Sanchez-Blazquez, P.; Guzman, R. (21 травня 2002). Evidence of fast rotation in dwarf elliptical galaxies. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 332, № 3. с. L59—L63. doi:10.1046/j.1365-8711.2002.05565.x. ISSN 0035-8711. Процитовано 28 березня 2024.
  87. Toloba, E.; Guhathakurta, P.; Boselli, A.; Peletier, R. F.; Emsellem, E.; Lisker, T.; van de Ven, G.; Simon, J. D.; Falcón-Barroso, J. (28 січня 2015). STELLAR KINEMATICS AND STRUCTURAL PROPERTIES OF VIRGO CLUSTER DWARF EARLY-TYPE GALAXIES FROM THE SMAKCED PROJECT. III. ANGULAR MOMENTUM AND CONSTRAINTS ON FORMATION SCENARIOS. The Astrophysical Journal. Т. 799, № 2. с. 172. doi:10.1088/0004-637X/799/2/172. ISSN 1538-4357. Процитовано 28 березня 2024.
  88. published, Elizabeth Howell (9 січня 2019). What Are Elliptical Galaxies?. Space.com (англ.). Процитовано 15 квітня 2024.
  89. elliptical galaxy. Oxford Reference (англ.). doi:10.1093/oi/authority.20110803095748341. Процитовано 15 квітня 2024.
  90. information@eso.org. Elliptical Galaxy. esahubble.org (англ.). Процитовано 15 квітня 2024.
  91. Bottinelli, L.; Gouguenheim, L. (1977). The H I content of the elliptical galaxy NGC 4278 (англійською) . Т. 54. Astronomy and Astrophysics. с. 641—643. Bibcode:1977A&A....54..641B.
  92. Kaufman, M. (1979). Star formation and galactic evolution. I. General expressions and applications to our Galaxy (англійською) . Т. 232 (1). Astrophysical Journal. с. 707—716. Bibcode:1979ApJ...232..707K.
  93. Gilmore, Gerry (25 червня 2004). The Short Spectacular Life of a Superstar. Science (англ.). Т. 304, № 5679. с. 1915—1916. doi:10.1126/science.1100370. ISSN 0036-8075. Процитовано 13 квітня 2024.
  94. Ferguson, Henry C.; Binggeli, Bruno (1994-03). Dwarf elliptical galaxies. The Astronomy and Astrophysics Review (англ.). Т. 6, № 1-2. с. 67—122. doi:10.1007/BF01208252. ISSN 0935-4956. Процитовано 13 квітня 2024.
  95. Климишин, І.А.; Корсунь, А.О. (2003). Карликові еліптичні галактики (PDF). Астрономічний енциклопедичний словник. Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України.
  96. Hodge, Paul W. (1962-03). Distribution of stars in the Leo II Dwarf Galaxy. The Astronomical Journal. Т. 67. с. 125. doi:10.1086/108680. Процитовано 13 квітня 2024.
  97. Lee, Myung G.; Freedman, Wendy L.; Madore, Barry F. (1993-09). Stellar populations in the dwarf elliptical galaxy NGC 185. The Astronomical Journal. Т. 106. с. 964. doi:10.1086/116697. Процитовано 13 квітня 2024.
  98. Welch, Gary A.; Sage, Leslie J.; Mitchell, George F. (20 травня 1998). The Puzzling Features of the Interstellar Medium in NGC 205. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 499, № 1. с. 209—220. doi:10.1086/305609. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 квітня 2024.
  99. Toloba, E.; Boselli, A.; Cenarro, A. J.; Peletier, R. F.; Gorgas, J.; Gil de Paz, A.; Muñoz-Mateos, J. C. (2011-02). Formation and evolution of dwarf early-type galaxies in the Virgo cluster: I. Internal kinematics. Astronomy & Astrophysics. Т. 526. с. A114. doi:10.1051/0004-6361/201015344. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 квітня 2024.
  100. Planck Collaboration; Ade, P. A. R.; Aghanim, N.; Arnaud, M.; Ashdown, M.; Aumont, J.; Baccigalupi, C.; Banday, A. J.; Barreiro, R. B. (2016-10). Planck 2015 results: XIII. Cosmological parameters. Astronomy & Astrophysics. Т. 594. с. A13. doi:10.1051/0004-6361/201525830. ISSN 0004-6361. Процитовано 26 квітня 2024.
  101. S. P., Goodwin; J., Gribbin; M. A., Hendry (08/1998). The relative size of the Milky Way (англ.). Т. 118. The Observatory. с. 201—208. Bibcode:1998Obs...118..201G.
  102. Kemp, S. N.; Meaburn, J. (1991-07). The 0.6 Mpc halo of the cD galaxy (MCG 05–33–002) in the cluster Abell 3571 revealed by the co-addition of eight Schmidt plates. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). Т. 251, № 1. с. 10P—13P. doi:10.1093/mnras/251.1.10P. ISSN 0035-8711. Процитовано 26 квітня 2024.
  103. Fingerhut, Robin L.; Lee, Henry; McCall, Marshall L.; Richer, Michael G. (2007-02). The Extinction and Distance of Maffei 2 and a New View of the IC 342/Maffei Group. The Astrophysical Journal (англ.). Т. 655, № 2. с. 814—830. doi:10.1086/509862. ISSN 0004-637X. Процитовано 26 квітня 2024.
  104. Davidge, T. J.; van den Bergh, Sidney (1 червня 2001). The Detection of Bright Asymptotic Giant Branch Stars in the Nearby Elliptical Galaxy Maffei 1. The Astrophysical Journal. Т. 553, № 2. с. L133—L136. doi:10.1086/320692. Процитовано 26 квітня 2024.
  105. The Messier Catalog (PDF). Indiana Astronomical Society (англійською) . Процитовано 26 квітня 2024.
  106. Messier Catalogue. Messier Objects (амер.). Процитовано 26 квітня 2024.

Література

  • Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — 548 с. : іл. — .


Ця стаття належить до української Вікіпедії.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Elipti chna gala ktika odin z chotiroh osnovnih tipiv galaktik za klasifikaciyeyu Gabbla na ryadu z nepravilnimi spiralnimi ta linzopodibnimi Konturi galaktik cogo tipu mayut elipsopodibnu formu a poverhneva yaskravist plavno zmenshuyetsya vid centra do periferiyi Sam termin eliptichna galaktika pochav vikoristovuvatisya z 1940 h rokiv ranishe taki ob yekti nazivali eliptichna tumanist Znachnij vnesok v doslidzhennya eliptichnih galaktik ta rozuminnya yih prirodi zrobili Edvin Gabbl Garlou Shepli Yan Oort ta Lajman Spitcer Veletenska eliptichna galaktika en rozmirom priblizno 308 500 na 246 800 svitlovih rokiv V klasifikaciyi Gabbla eliptichni galaktiki poznachayut latinskoyu literoyu E pislya chogo stavlyat chislo vid 0 do 7 yake harakterizuye miru vidimoyi vityagnutosti galaktiki Sferichni galaktiki vidnosyatsya do tipu E0 Realna verhnya mezha vityagnutosti eliptichnih galaktik vidpovidaye tipu E3 E4 vsi bilsh vityagnuti galaktiki do E7 vklyuchno viyavilisya pomilkovo klasifikovanimi linzopodibnimi galaktikami Stisnennya eliptichnih galaktik svidchit pro te sho voni obertayutsya Osnovne naselennya perevazhno stari zori piznih spektralnih klasiv abo podibni do Soncya abo she mensh masivni vnaslidok chogo ci galaktiki chasto mayut zhovtij abo pomaranchevij kolir Bilshist eliptichnih galaktik praktichno ne mayut u svoyemu skladi mizhzoryanogo gazu tomu zoreutvorennya v nih majzhe ne vidbuvayetsya hocha v deyakih z nih viyavili oznaki neshodavnogo splesku zoreutvorennya U centrah usih velikih eliptichnih galaktik ye nadmasivna chorna dira Chastka eliptichnih galaktik u zagalnij kilkosti stanovit 12 Za rozmirami ci galaktiki duzhe riznomanitni sered nih traplyayutsya yak veletenski z masoyu 1013mas Soncya tak i karlikovi 105 mas Soncya Isnuye okremij pidtip blaktini eliptichni galaktiki yaki mayut formu ta rozmiri eliptichnih galaktik odnak pri comu skladayutsya perevazhno z molodih ta yaskravih zir Cej pidtip stanom na 2024 rik ye malochiselnim i nedostatno vivchenim dzherelo Istoriya nazviZobrazhennya eliptichnih ta nepravilnih galaktik zi statti Edvina Gabbla 1926 roku v yakij vin zaproponuvav svoyu sistemu klasifikaciyi Istoriya aktivnogo doslidzhennya eliptichnih galaktik pochinayetsya z 1920 h rokiv Odnu z pershih naukovih statej na cyu temu opublikuvav Edvin Gabbl v 1923 roci Odnak sam Gabbl todi termin galaktika she ne vikoristovuvav U toj chas taki ob yekti nazivali eliptichna tumannist oskilki lishe za 3 roki do cogo doslidzhennya v kvitni 1920 vidbuvasya Velikij disput mizh Garlou Shepli ta Geberom Kertisom i toj fakt sho voni ye okremimi galaktikami she ne buv zagalnoprijnyatim u naukovij spilnoti Sam termin galaktika isnuvav shonajmenshe z 1837 roku odnak vikoristovuvavsya lishe dlya poznachennya Chumackogo shlyahu angl the Galaxy Odnim z pershih termin eliptichna galaktika vzhiv Lajman Spitcer v 1942 roci koli doslidzhuvav NGC 3115 Shopravda za rezultatami podalshih doslidzhen cya galaktika viyavilasya ne eliptichnoyu a linzopodibnoyu Pochinayuchi z 1940 h rokiv termin eliptichna tumanist dlya poznachennya eliptichnih galaktik postupovo vijshov z uzhitku hocha deyakij chas obidva termini vvazhali sinonimami U 21 stolitti astronomi vzhivayut termin eliptichna tumannist dlya poznachennya planetarnih tumannostej sho mayut eliptichnu formu Istoriya doslidzhenXVII pochatok XX stolittya Originalna zalezhnist period svitnist dlya cefeyid zi statti Genriyetti Svon Livitt 1912 roku Do 1920 h rokiv znannya astronomiv pro galaktiki zagalom i pro eliptichni zokrema buli vkraj obmezheni Na toj moment vzhe isnuvali Katalog tumannih ob yektiv ta zoryanih skupchen fr Catalogue des nebuleuses et des amas d etoiles stvorenij Sharlem Messye v 1774 roci ta Novij zagalnij katalog angl New General Catalogue NGC 1888 roku avtorstva Dzhona Lyudviga Emilya Dreyera Vodnochas she v 1899 roci bula sproba vimiryati vidstan do Galaktiki Andromedi shlyahom vimiryuvannya yiyi paralaksu a v 1912 1913 radialnoyi shvidkosti viyavivshi sho vona nablizhayetsya do Chumackogo shlyahu zi shvidkistyu majzhe 300 km s sho bulo najbilshoyu vimiryanoyu na toj chas radialnoyu shvidkistyu Insha vidminnist vidminnosti spektriv gazopilovih tumannostej ta galaktik bula viyavlena she ranishe v 1864 roci Vilyamom Gagginsom Vzhe na pochatku 20 stolittya chastina astronomiv vislovlyuvala gipotezi sho deyaki tumannosti zokrema eliptichni naspravdi ye inshimi galaktikami vidpovidno roztashovani znachno dali i ye znachno bilshimi nizh vvazhalosya Odnim z najvazhlivishih krokiv dlya ostatochnogo pidtverdzhennya ciyeyi gipotezi stalo vidkrittya zalezhnist period svitnist dlya cefeyid v 1908 1912 rokah sho dozvolilo v podalshomu znachno tochnishe vimiryuvati vidstani ta znachno zbilshilo maksimalnu vidstan yaka mozhe buti vimiryana Pershi sistemni doslidzhennya eliptichnih galaktik 1920 1930 roki buli prisvyacheni sprobam zrozumiti yih prirodu zokrema viznachiti vidstani do nih ta rozmiri cih ob yektiv V 1923 roci Edvin Gabbl viyaviv sho rozpodil poverhnevoyi yaskravosti v riznih eliptichnih galaktik ye shozhim i zaproponuvav formulu dlya opisu rozpodilu poverhnevoyi yaskravosti L L0 r a 1 2 displaystyle L frac L 0 r a 1 2 Takozh v cij statti Gabbl zaznachiv sho yadra eliptichnih galaktik ye chervonishimi mistyat bilshe zir piznih spektralnih klasiv porivnyano z viddalenimi vid centru chastinami cih galaktik 1926 rik Karlikova eliptichna galaktika Messye 32 NGC 221 1926 roku bulo provedeno odrazu tri doslidzhennya U dvoh iz nih Garlou Shepli provodiv sposterezhennya vimiryuyuchi vidnosni diametri ta spivvidnoshennya kilkosti spiralnih ta eliptichnih galaktik Shepli pershim visloviv pripushennya sho malij vidsotok spiralnih galaktik i velikij eliptichnih zumovlenij nedoskonalistyu todishnoyi astronomichnoyi tehniki yaka prosto ne davala mozhlivosti rozglediti spiralnu strukturu Vin takozh pripustiv sho navpaki spiralni galaktiki mayut buti dominuyuchim tipom Jogo gipoteza bula pidtverdzhena podalshimi sposterezhennyami napriklad sered ob yektiv katalogu skladenomu v 1996 roci kilkist spiralnih galaktik stanovila 56 a eliptichnih lishe blizko 12 Tretya zh bula monografiyeyu Edvina Gabbla prisvyachenoyu statistichnomu analizu vidomih galaktik U nij Gabbl pershim zaproponuvav morfologichnu sistemu klasifikaciyi galaktik U tomu zh doslidzhenni Gabbl rozdiliv tumannosti za vidstannyu na galaktichni ta pozagalaktichni angl extra galactic nebulae Jogo rozrahunki pokazali nevidpovidnist absolyutnoyi zoryanoyi velichini vidomih galaktichnih ta pozagalaktichnih tumannostej oskilki za sukupnistyu faktiv vidstan do najviddalenishih tumannostej mala buti znachno bilshoyu nizh vvazhalosya do togo 1929 rik Originalnij grafik zalezhnosti radialnoyi shvidkosti galaktik vid vidstani do nih opublikovnij Edvinom Gabblom v jogo statti 1929 roku Nastupnij proriv vidbuvsya v 1929 roci koli Edvin Gabbl vidkriv zalezhnist mizh radialnoyu shvidkistyu pozagalaktichnih tumannostej ta vidstannyu do nih zaraz vidomu yak zakon Gabbla Lemetra U statti bulo vimiryano vidstani do kilkoh desyatkiv ob yektiv a takozh viznacheno yihni radialni shvidkosti Viyavishi chitku korelyaciyu mizh cimi dvoma velichinami Gabbl proviv linijnu aproksimaciyu kilkoma riznimi metodami yaki dali shozhij rezultat sucilna ta punktirna liniya na risunku Shvidkist viddalennya galaktik roztashovanih na vidstani 1 4 megaparsek sklala 745 km s Rozdilivshi shvidkist na vidstan mozhna otrimati koeficiyent yakij Gabbl poznachiv literoyu K ta yakij piznishe buv nazvanij staloyu Gabbla na jogo chest Vtim dvoma rokami ranishe v 1927 roci analogichne doslidzhennya proviv belgijskij svyashenik ta astronom Zhorzh Lemetr Odnak vono spochatku bulo opublikovano v malovidomomu naukovomu zhurnali francuzkoyu movoyu i lishe v 1931 perekladeno anglijskoyu ta povtorno opublikovano Tomu pochinayuchi z 2018 roku v nazvi zakonu figuruyut prizvisha oboh vchenih yaki nezalezhno odin vid odnogo jogo vidkrili Za najpershoyu ocinkoyu Gabbla znachennya staloyi sklalo 530 km s Mpk a za rozrahunkami Lemetra 625 km s Mpk sho v dekilka raziv perevishuye suchasne znachennya 67 77 1 30 km s Mpk Prichinoyu takoyi riznici stalo netochne viznachennya vidstanej do galaktik Metod viznachennya vidstani shlyahom vikoristannya zalezhnosti period svitnist na toj chas vzhe buv vidomim odnak todi astronomi she ne znali pro riznicyu mizh zalezhnistyu period svitnist dlya riznih tipiv zminnih zir Lishe v 1950 h bulo viyavleno sho isnuyut dvi okremi zalezhnosti period svitnist dlya cefeyid 1 ta 2 tipu Takozh varto zaznachiti sho todishni sposterezhennya buli zdebilshogo abo a priladi dlya vimiryuvannya yaskravosti buli nedoskonalimi Vidpovidno bula nevisoka tochnist viznachennya vidimoyi zoryanoyi velichini i yak naslidok dodatkova pohibka u viznachenni vidstani Pershi napivprovidnikovi priladi zokrema PZZ kameri yaki shiroko vikoristovuyutsya v suchasnij astronomiyi ta dozvolyayut znachno tochnishe vimiryuvati potik svitla z yavilisya vzhe zavovgo pislya smerti Edvina Gabbla pershij prototip buv predstavlenij v 1970 roci a persha serijna napivprovidnikova videokamera v 1983 serijni PZZ kameri dlya astronomichnih sposterezhen z yavilisya she piznishe 1930 1950 Bilshist doslidzhen v 1930 h rokah bula prisvyachena vivchennyu rozpodilu yaskravosti ta strukturi eliptichnih galaktik Doslidzhennya rozpodilu poverhevoyi yaskravosti chastkovo pidtverdili bilsh ranni sposterezhennya Gabbla ta viyavili sered inshogo zalezhnist vidimogo rozmiru eliptichnih galaktik vid pogodnih umov ta parametriv instrumentu Takozh bulo zaznacheno sho duzhe skladno vimiryuvati rozmiri takih ob yektiv de yaskravist strimko spadaye z nablizhennyam do krayu Reshta doslidzhen v yakih osnovnim ob yektom bula struktura eliptichnih galaktik vikoristovuvali rizni modeli budovi cih ob yektiv i viyavili sho najbilsha vidpovidnist mizh sposterezhennyami ta teoriyeyu bude koli pripustiti sho ci eliptichni tumannosti skladayutsya majzhe viklyuchno z zir podibno do kulyastogo zoryanogo skupchennya V 1940 h kilkist doslidzhen rizko znizilasya pryamij naslidok Drugoyi svitovoyi vijni Tim ne mensh bula pereglyanuta teoriya v yakij spiralni galaktiki utvoryuvalisya z eliptichnih shlyahom vikidannya rechovini u viglyadi spiralnih rukaviv Natomist Yan Oort ta Lajman Spitcer viyavili sho eliptichni galaktiki naspravdi mistyat znachno bilshe rechovini nizh mozhna pobachiti u vidimomu diapazoni Podibnij efekt buv vidomij ranishe dlya inshih tipiv galaktik jogo vidkriv Yakobus Kornelius Kaptejn v 1922 roci a she ranishe v 19 stolitti inshi vcheni vistuvali analogichni gipotezi dlya poyasnennya riznih inshih sposterezhen Ci doslidzhennya lyagli v teoriyu isnuvannya temnoyi materiyi 1950 2000 V 1950 h vpershe pochali z yavlyatisya fotometrichni sposterezhennya eliptichnih galaktik yaki astronomi provodili z vikoristannyam Voni aktivno zastosovuvalisya dlya utochnennya poperednih rozrahunkiv U toj chas astronomi aktivno diskutuvali stosovno evolyucijnogo vzayemozv yazku nepravilnih spiralnih ta eliptichnih galaktik U 1951 roci bula zaproponovana gipoteza shodo evolyucijnogo rozvitku galaktik u mezhah yakoyi galaktiki nepravilnoyi formi buli molodimi spiralni serednogo viku a eliptichni starimi ta pripuskalosya sho ci tipi ye riznimi stadiyami galaktichnoyi evolyuciyi Piznishe doslidzhennya 1953 roku viyavilo sho pevni pokazniki eliptichnih galaktik taki yak kolir vidpovidayut modeli v yakij perevazhna bilshist zir takih galaktik ce zori piznih spektralnih klasiv She cherez 4 roki bulo viyavleno sho eliptichni galaktiki mistyat lishe blizko 0 5 nejtralnogo vodnyu Na toj chas vzhe bulo vidomo sho chim bilsha kilkist vodnyu v molekulyarnih hmarah tim intensivnishe formuyutsya novi zori a takozh sho bilsh masivni blaktini j bili zori mayut znachno korotshu trivalist zhittya nizh menshi za masoyu zhovti ta chervoni karliki Pershij v istoriyi znimok gorizontu podij nadmasivnoyi chornoyi diri zroblenij za dopomogoyu Event Horizon Telescope v 2019 roci Eliptichna galaktika M87 Sklavshi v yedinu teoriyu perelicheni vishe fakti v 1960 h vcheni dijshli visnovku sho chervonishij kolir eliptichnih galaktik sprichinenij majzhe povnim vicherpannyam zapasiv vodnyu nizkim tempom zoreutvorennya ta yak naslidok povnim vimirannyam masivnih zir yaki mayut korotshij chas perebuvannya na Golovnij poslidovnosti Inshi doslidzhennya 1960 h fokusuvalisya perevazhno na doslidzhenni riznih skladovih eliptichnih galaktik rozpodilu yaskravosti rozmiru ta masi intensivnosti yih radioviprominyuvannya ta galaktichnij evolyuciyi zokrema na roli turbulentnih potokiv ta magnitnogo polya U toj chas stavali bilsh rozpovsyudzhenimi komp yuteri zavdyaki chomu v 1967 roci bulo vpershe provedeno chiselne modelyuvannya formuvannya galaktik Buli provedeni sposterezhennya v riznih diapazonah elektromagnitnogo spektru ta v riznih vidimogo svitla V 1976 gipoteza pro te sho nepravilni spiralni ta eliptichni galaktiki ye stadiyami evolyuciyi bula postavlena pid sumniv Kilkoma rokami ranishe bula zaproponovana alternativna gipoteza de tip galaktiki viznachayetsya vzhe na etapi formuvannya kilkoma pochatkovimi fizichnimi harakteristikami persh za vse zagalnim momentom impulsu Zagalom pochinayuchi z 1970 h kilkist doslidzhen eliptichnih galaktik rizko zbilshilasya hocha pevnij chas perelik tem cih doslidzhen majzhe ne zminivsya porivnyano z 1960 mi radioviprominyuvannya rentgenivske viprominyuvannya spektroskopichni sposterezhennya sproba utochniti zakon Gabbla Lemetra vimiryuvannya mas matematichne modelyuvannya evolyuciyi tosho V kvitni 1977 roci bula vpershe visunuta gipoteza sho v centrah eliptichnih galaktik znahoditsya nadmasivna chorna dira U tij statti osnovnim ob yektom bula eliptichna galaktika M87 Doslidzhuyuchi M87 za dopomogoyu Teleskopa gorizontu podij rivno cherez 42 roki tezh v kvitni ale vzhe 2019 astronomi zrobili pershij v istoriyi znimok chornoyi diri tiyeyi samoyi z yakoyi pochalosya isnuvannya ciyeyi gipotezi Suchasni doslidzhennya 2000 2024 NGC 7252 Suchasni doslidzhennya eliptichnih galaktik zastosovuyut riznomanitni instrumenti ta fizichni yavisha zokrema gravitacijne linzuvannya dlya doslidzhennya eliptichnih galaktik Odnim z najbilshih teleskopiv yakij zastosovuyetsya dlya vivchennya galaktik ye Dzhejms Vebb yakij specialno proyektuvavsya dlya togo shob sposterigati duzhe viddaleni galaktiki sered nih eliptichni V 2023 roci galaktiku NGC 7252 bulo vidneseno do ridkisnoyi i malodoslidzhenoyi grupi ob yektiv blakitnih eliptichnih galaktik Cej pidtip eliptichnih galaktik na vidminu vid zvichajnih eliptichnih vidriznyayetsya blakitnim kolorom u vidimomu spektri i velikoyu kilkistyu molodih zir zokrema rannih spektralnih klasiv Jmovirnoyu prichinoyu yih utvorennya ye zlittya spiralnoyi galaktiki z velikoyu kilkistyu mizhzoryanogo gazu ta zvichajnoyi eliptichnoyi galaktiki Do cogo zh pidtipu eliptichnih galaktik ranishe vidnesli NGC 3928 v 1990 roci odnak piznishi doslidzhennya viyavili sho vona ne eliptichna a spiralna ta dvi vzayemodiyuchi galaktiki z viddalenogo skupchennya Cl0939 472 v 1995 Zagalni harakteristikiEliptichni galaktiki vidriznyayutsya vid inshih tipiv kilkoma osoblivostyami budovi Forma takih galaktik blizka do sferichnoyi abo eliptichnoyi zvidki j pohodit nazva Kilkist gazu ta pilu z yakih mozhut formuvatisya zori nevelika porivnyano z inshimi tipami galaktik Kilkist mizhzoryanoyi rechovini okrim pilu ta gazu takozh ye maloyu Yak naslidok maloyi kilkosti rechovini z yakoyi mozhut formuvatisya zori temp zoreutvorennya duzhe nizkij porivnyano zi spiralnimi i tim pache nepravilnimi galaktikami Tomu kilkist molodih zir v nih nevelika a bilshist zir takih galaktik ye starimi tobto zdebilshogo chervonimi ta pomaranchevimi zoryami spektralnih klasiv M ta K Navkolo eliptichnih galaktik zazvichaj roztashovuyetsya velika sistema kulyastih zoryanih skupchen yaki ye yiyi suputnikami Chasto ci skupchennya podilyayutsya na dvi rizni kategoriyi chastina z nih skladayetsya perevazhno z bilsh chervonih ta bagatih na metali zori a insha chastina z bilsh blakitnih garyachih i v toj zhe chas bidnih na metali zori Dinamichni vlastivosti eliptichnih galaktik ta galaktichnih baldzhiv shozhi tomu vcheni visuvayut gipotezi pro odnakovi fizichni procesi sho prizvodyat do yih formuvannya hocha taki tverdzhennya ye diskusijnimi Rozpodil poverhnevoyi yaskravosti yak baldzhiv tak i eliptichnih galaktik z dovoli visokoyu tochnistyu aproksimuyetsya profilem Sersika Kozhna masivna eliptichna galaktika maye nadmasivnu chornu diru v centri Doslidzhennya 2013 roku v yakomu provodilosya sposterezhennya 46 eliptichnih galaktik 20 galaktichnih baldzhiv spiralnih galaktik ta 22 tak zvanih psevdo baldzhiv viyavilo sho kozhna z doslidzhenih galaktik mistit nadmasivnu chornu diru Masa ciyeyi chornoyi diri korelyuye z masoyu samoyi galaktiki Rozmiri ta formaEliptichna galaktika IC 2006Rozmiri Rozmiri eliptichnih galaktik variyuyutsya v duzhe shirokomu diapazoni vid 3000 svitlovih rokiv do ponad 700 000 svitlovih rokiv Diapazon mozhlivih znachen mas she bilshij vid 100 000 do 10 triljoniv mas Soncya Dlya cogo tipu galaktik diapazon mozhlivih znachen rozmiriv ta mas znachno bilshij nizh dlya inshih tipiv Najmenshi karlikovi eliptichni galaktiki mayut rozmiri ta formu zistavni z velikimi kulyastimi zoryanimi skupchennyami odnak mistyat znachno bilshe temnoyi materiyi yakoyi nemaye v zoryanih skupchennyah dzherelo Forma ta klasifikaciya za formoyu Za sistemoyu klasifikaciyi Gabbla eliptichni galaktiki poznachayutsya literoyu E vid angl Elliptical galaxy pislya yakoyi jde cifra vid 0 galaktika z majzhe idealnoyu sferichnoyu simetriyeyu do 7 najbilsh vityagnuti z vidomih eliptichnih galaktik Sama cya cifra poznachena yak N obchislyuyetsya za formuloyu N 10 1 ba displaystyle N 10 cdot left 1 frac b a right de a ta b velika i mala pivvisi elipsa yakim aprokismuyut formu galaktiki po yiyi izolyuksi Naspravdi she v doslidzhenni 1966 roku zaznachalosya sho eliptichni galaktiki z formoyu E4 E7 ce nepravilno klasifikovani linzopodibni galaktiki yaki roztashovani pid riznimi kutami do promenya zoru Tomu realna mezha stupenya vityagnutosti eliptichnih galaktik stanovit blizko E3 E4 V podalshomu rezultati cogo doslidzhennya buli pidtverdzheni shlyahom spektroskopichnih sposterezhen za obertannyam diskiv cih galaktik Varto zaznachiti sho klasifikaciya Gabbla opisuye lishe vidimu formu galaktiki Tobto naspravdi galaktika mozhe mati elipsoyidalnu formu odnak pri comu buti povernutoyu do nas pid takim kutom sho viglyadatime majzhe sferichnoyu Inshimi slovami deyaki galaktiki yaki klasifikovani yak E0 z inshoyi viddalenoyi tochki Vsesvitu mozhut viglyadati yak napriklad E1 E2 abo navit E7 ZoreutvorennyaFormuvannya novih zir v eliptichnih galaktikah majzhe ne vidbuvayetsya oskilki v gazo pilovih hmarah cih galaktik faktichno vidsutnij nejtralnij voden yakij ye klyuchovim komponentom dlya utvorennya novih zir Pochatkova ocinka kilkosti nejtralnogo vodnyu v eliptichnih galaktikah stanovila blizko 0 5 dlya deyakih galaktik piznishi doslidzhennya viyavili sho vin stanovit she menshu chastku napriklad vsogo 0 14 dlya NGC 4278 Zoreutvorennya mozhe vidbuvatisya za rahunok odnogo z troh osnovnih mehanizmiv Hvilya pidvishenoyi gustini pri obertanni spiralnih rukaviv galaktiki angl galactic spiral density wave Udarna hvilya vid vibuhu nadnovoyi zori Utvorennya velikoyi oblasti odnokratno ionizovanogo vodnyu U spiralnih galaktikah diyut odnochasno vsi tri mehanizmi u toj chas yak v eliptichnih mozhlivij tilki tretij Pershij mehanizm v eliptichnih galaktikah ne realizovuyetsya cherez yih simetrichnu strukturu ta vidsutnist spiralnih rukaviv abo bud yakih inshih analogichnih neodnoridnostej A drugij mehanizm ne zapuskayetsya cherez vidsutnist masivnih zir yaki mogli b stati nadnovimi oskilki dlya cogo potribna masa shonajmenshe 8 mas Soncya u toj chas yak bilshist zoryanogo naselennya eliptichnih galaktik ce zori menshi za Sonce za masoyu Eliptichni galaktiki mogli mati aktivne zoreutvorennya v dalekomu minulomu she na etapi svogo formuvannya Karlikovi eliptichni galaktikiEliptichni galaktiki svitnist yakih ne perevishuye 108L sho vidpovidaye absolyutnij zoryanij velichini 16 vvazhayut karlikovimi Yih poznachayut dE skorochennya vid angl dwarf Elliptical galaxy karlikova eliptichna galaktika Odniyeyu z pershih vidkritih karlikovih eliptichnih galaktik ye Leo II yaka maye radius usogo 800 parsek 2500 svitlovih rokiv Zagalom vlastivosti karlikovih eliptichnih galaktiki okrim rozmiru masi ta svitnosti majzhe ne vidriznyayutsya vid zvichajnih eliptichnih galaktik Zoryane naselennya tak samo skladayetsya perevazhno z chervonih gigantiv zir asimptotichnoyi gilki gigantiv ta nevelikoyi kilkosti zir golovnoyi poslidovnosti Deyaki karlikovi eliptichni galaktiki mogli vzayemodiyati zi svoyimi galaktikami susidami za rahunok chogo v nih zbilshuvalasya kilkist mizhzoryanogo gazu sho v svoyu chergu stavalo prichinoyu intensifikaciyi zoreutvorennya Rezultati modelyuvannya pokazuyut sho v nih v minulomu buv spalah zoreutvorennya Karlikovi eliptichni galaktiki mistyat menshe temnoyi materiyi nizh zvichajni PrikladiDokladnishe Spisok eliptichnih galaktik Najbilshoyu vidomoyu galaktikoyu ye en rozmirom v ponad 520 kiloparsek sho v 20 raziv perevishuye rozmiri Chumackogo Shlyahu ta maye masu v 2 15 1012 mas Soncya Najblizhchoyu do Zemli velikoyu eliptichnoyu galaktikoyu ye Maffej 1 roztashovana na vidstani 8 2 16 3 miljoniv svitlovih rokiv Sered ob yektiv katalogu Messye ye 10 velikih eliptichnih galaktik poryadkovi nomeri 32 49 59 60 84 86 87 89 105 110 ta dekilka karlikovih Div takozhVelikij disput Klasifikaciya Gabbla Karlikovi sferoyidalni galaktikiDzherelaYour NED Search Results ned ipac caltech edu Procitovano 17 kvitnya 2024 Klimishin I A Korsun A O 2003 Eliptichni galaktiki PDF Astronomichnij enciklopedichnij slovnik Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Hubble E P 1926 12 Extragalactic nebulae The Astrophysical Journal angl T 64 s 321 doi 10 1086 143018 ISSN 0004 637X Procitovano 17 kvitnya 2024 Hubble Edwin 1923 Density distribution in the photographic images of elliptical nebulae anglijskoyu T 31 Popular Astronomy s 644 The Great Debate Bentley Historical Library angl Procitovano 31 bereznya 2024 Bradford Duncan 1837 The wonders of the heavens being a popular view of astronomy including a full illustration of the mechanism of the heavens embracing the sun moon and stars with descriptions of the planets comets fixed stars double stars the constellations the galaxy or milky way the zodiacal light aurora borealis or norhtern lights meteors clouds falling stars aerolites anglijskoyu Boston American stationers company Spitzer Lyman Jr 1942 05 The Dynamics of the Interstellar Medium III Galactic Distribution The Astrophysical Journal angl T 95 s 329 doi 10 1086 144407 ISSN 0004 637X Procitovano 31 bereznya 2024 NGC 3115 NASA IPAC Extragalactic Database ned ipac caltech edu Procitovano 31 bereznya 2024 NASA ADS ui adsabs harvard edu Procitovano 31 bereznya 2024 de Vaucouleurs G 1 kvitnya 1953 On the Distribution of Mass and Luminosity in Elliptical Galaxies Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 113 2 s 134 161 doi 10 1093 mnras 113 2 134 ISSN 0035 8711 Procitovano 31 bereznya 2024 Pottasch S R Beintema D A Feibelman W A 2005 06 Abundances of planetary nebulae NGC 2022 NGC 6818 and IC 4191 Astronomy amp Astrophysics T 436 3 s 953 965 doi 10 1051 0004 6361 20042627 ISSN 0004 6361 Procitovano 31 bereznya 2024 Rechy Garcia J S Velazquez P F Pena M Raga A C 11 sichnya 2017 Observations and 3D hydrodynamical models of planetary nebulae with Wolf Rayet type central stars Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 464 2 s 2318 2325 doi 10 1093 mnras stw2524 ISSN 0035 8711 Procitovano 31 bereznya 2024 Steffen M Hubrig S Todt H Scholler M Hamann W R Sandin C Schonberner D 2014 10 Weak magnetic fields in central stars of planetary nebulae Astronomy amp Astrophysics T 570 s A88 doi 10 1051 0004 6361 201423842 ISSN 0004 6361 Procitovano 31 bereznya 2024 Charles Messier s Personal Catalog of 1781 www messier seds org Procitovano 31 bereznya 2024 Bradt Hale 2004 Astronomy methods a physical approach to astronomical observations Cambridge UK New York Cambridge University Press ISBN 978 0 521 36440 9 OCLC 51303977 Hale George Ellery 1899 Parallax of the Andromeda nebula and The spectrum of Saturn s rings anglijskoyu T 6 Chikago Yerkes Observatory of the University of Chicago Slipher V M 1913 The radial velocity of the Andromeda Nebula anglijskoyu T 2 8 Flegstaff Arizona SShA Lowell Observatory Bulletin s 56 57 Huggins William Miller W A 1864 On the Spectra of Some of the Nebulae By William Huggins F R A S A Supplement to the Paper On the Spectra of Some of the Fixed Stars William Huggins F R A S and W A Miller M D LL D Treas and V P P S anglijskoyu London Philosophical Transactions of the Royal Society of London s 437 444 A century of cepheids Two astronomers a hundred years apart use stars to measure the Universe SDSS Press Releases press sdss org Procitovano 31 bereznya 2024 Shapley Harlow 1926 On the Relative Diameters of Spiral and Elliptical Nebulae anglijskoyu T 838 Garvard Harvard College Observatory Bulletin s 1 2 Bibcode 1926BHarO 838 1S Shapley Harlow 1926 Note on the Relative Number of Spiral and Elliptical Nebulae anglijskoyu T 838 Garvard Harvard College Observatory Bulletin s 3 7 Loveday Jon 1996 02 The APM Bright Galaxy Catalogue Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 278 4 s 1025 1048 doi 10 1093 mnras 278 4 1025 ISSN 0035 8711 Procitovano 3 kvitnya 2024 Hubble E P 1926 12 Extragalactic nebulae The Astrophysical Journal angl T 64 s 321 doi 10 1086 143018 ISSN 0004 637X Procitovano 3 kvitnya 2024 Hubble Edwin 15 bereznya 1929 A relation between distance and radial velocity among extra galactic nebulae Proceedings of the National Academy of Sciences angl T 15 3 s 168 173 doi 10 1073 pnas 15 3 168 ISSN 0027 8424 Procitovano 3 kvitnya 2024 Livio Mario 2011 11 Mystery of the missing text solved Nature angl T 479 7372 s 171 173 doi 10 1038 479171a ISSN 0028 0836 Procitovano 12 chervnya 2024 Bergh Sidney van den 2011 The Curious Case of Lemaitre s Equation No 24 doi 10 48550 ARXIV 1106 1195 Procitovano 12 chervnya 2024 International Astronomical Union IAU www iau org Procitovano 12 chervnya 2024 Macaulay E Nichol R C Bacon D Brout D Davis T M Zhang B Bassett B A Scolnic D Moller A 21 chervnya 2019 First cosmological results using Type Ia supernovae from the Dark Energy Survey measurement of the Hubble constant Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 486 2 s 2184 2196 doi 10 1093 mnras stz978 ISSN 0035 8711 Procitovano 3 kvitnya 2024 Baade W 1956 02 The Period Luminosity Relation of the Cepheids Publications of the Astronomical Society of the Pacific angl T 68 s 5 doi 10 1086 126870 ISSN 0004 6280 Procitovano 3 kvitnya 2024 Tompsett M F Amelio G F Smith G E 1 serpnya 1970 CHARGE COUPLED 8 BIT SHIFT REGISTER Applied Physics Letters angl T 17 3 s 111 115 doi 10 1063 1 1653327 ISSN 0003 6951 Procitovano 3 kvitnya 2024 Oklobdzija Vojin G red 2002 The computer engineering handbook Electrical engineering handbook series Boca Raton CRC Press ISBN 978 0 8493 0885 7 Hubble E P 1930 05 Distribution of luminosity in elliptical nebulae The Astrophysical Journal angl T 71 s 231 doi 10 1086 143250 ISSN 0004 637X Procitovano 3 kvitnya 2024 Keenan Philip C 1933 05 Note on the Surface Brightnesses of Elliptical Nebulae The Astrophysical Journal angl T 77 s 283 doi 10 1086 143469 ISSN 0004 637X Procitovano 3 kvitnya 2024 Redman R O 1 kvitnya 1936 Photometry Photographic of the Elliptical Nebulae Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 96 6 s 588 603 doi 10 1093 mnras 96 6 588 ISSN 0035 8711 Procitovano 3 kvitnya 2024 Smith Sinclair 1935 09 Some Notes on the Structure of Elliptical Nebulae The Astrophysical Journal angl T 82 s 192 doi 10 1086 143665 ISSN 0004 637X Procitovano 3 kvitnya 2024 Randers Gunnar 1940 09 A Note on the Evolution of Extragalactic Nebulae The Astrophysical Journal angl T 92 s 235 doi 10 1086 144213 ISSN 0004 637X Procitovano 3 kvitnya 2024 Oort J H 1940 04 Some Problems Concerning the Structure and Dynamics of the Galactic System and the Elliptical Nebulae NGC 3115 and 4494 The Astrophysical Journal angl T 91 s 273 doi 10 1086 144167 ISSN 0004 637X Procitovano 3 kvitnya 2024 Spitzer Lyman Jr 1942 05 The Dynamics of the Interstellar Medium III Galactic Distribution The Astrophysical Journal angl T 95 s 329 doi 10 1086 144407 ISSN 0004 637X Procitovano 3 kvitnya 2024 Kapteyn J C 1922 05 First Attempt at a Theory of the Arrangement and Motion of the Sidereal System The Astrophysical Journal angl T 55 s 302 doi 10 1086 142670 ISSN 0004 637X Procitovano 3 kvitnya 2024 A History of Dark Matter Gianfranco Bertone amp Dan Hooper ned ipac caltech edu Procitovano 3 kvitnya 2024 Dennison Edwin W 1954 10 Isophotometry of extragalactic nebulae The Astronomical Journal T 59 s 320 doi 10 1086 107025 Procitovano 10 kvitnya 2024 Evans David S 1951 Surface photometry of southern elliptical nebulae anglijskoyu T 111 Monthly Notices of the Royal Astronomical Society s 526 Bibcode 1951MNRAS 111 526E doi 10 1093 mnras 111 5 526 von Weizsacker C F 1951 09 The Evolution of Galaxies and Stars The Astrophysical Journal angl T 114 s 165 doi 10 1086 145462 ISSN 0004 637X Procitovano 13 kvitnya 2024 de Vaucouleurs G 1 kvitnya 1953 On the Distribution of Mass and Luminosity in Elliptical Galaxies Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 113 2 s 134 161 doi 10 1093 mnras 113 2 134 ISSN 0035 8711 Procitovano 13 kvitnya 2024 Heeschen D S 00 1957 A 21 cm line study of extra galactic nebulae The Astronomical Journal T 62 s 18 doi 10 1086 107613 Procitovano 13 kvitnya 2024 Henyey L G Lelevier Robert Levee R D 1955 06 The Early Phases of Stellar Evolution Publications of the Astronomical Society of the Pacific angl T 67 s 154 doi 10 1086 126791 ISSN 0004 6280 Procitovano 13 kvitnya 2024 Gamow G 1951 07 Hydrogen Exhaustion and Explosions of Stars Nature angl T 168 4263 s 72 73 doi 10 1038 168072a0 ISSN 0028 0836 Procitovano 13 kvitnya 2024 Adams Fred C Laughlin Gregory 1 kvitnya 1997 A dying universe the long term fate and evolutionof astrophysical objects Reviews of Modern Physics angl T 69 2 s 337 372 doi 10 1103 RevModPhys 69 337 ISSN 0034 6861 Procitovano 13 kvitnya 2024 Cameron A G W 1962 03 Star Formation in Elliptical Galaxies and Intense Radio Sources The Astronomical Journal T 67 s 269 doi 10 1086 108815 Procitovano 13 kvitnya 2024 Burbidge E M Burbidge G R Crampin D J 1964 11 The Light Distribution in the Pair of Elliptical Galaxies NGC 4782 83 The Astrophysical Journal angl T 140 s 1462 doi 10 1086 148050 ISSN 0004 637X Procitovano 13 kvitnya 2024 Rood Herbert J 00 1965 The Brightness Distribution and Mass toLight Ratio of the Compact Galaxy NGC 4486 B A Preliminary Study The Astronomical Journal T 70 s 689 doi 10 1086 109670 Procitovano 13 kvitnya 2024 Rood Herbert J Sastry Gummuluru N 1967 03 On the relation between diameters and ellipticities of elliptical galaxies The Astronomical Journal T 72 s 223 doi 10 1086 110222 Procitovano 13 kvitnya 2024 Rogstad D H Ekers R D 1968 Radio Sources and Elliptical Galaxies T 73 Astronomical Journal s 199 Rogstad D H Ekers R D 1969 08 Radio Sources and Elliptical Galaxies The Astrophysical Journal angl T 157 s 481 doi 10 1086 150089 ISSN 0004 637X Procitovano 13 kvitnya 2024 Seaquist E R Bell M B 1968 09 Search for Radio Emission from Haro s Blue Galaxies at 9 26 cm Nature angl T 219 5158 s 1032 1033 doi 10 1038 2191032a0 ISSN 0028 0836 Procitovano 13 kvitnya 2024 Cameron A G W 1962 12 Role of Turbulence in Star Formation in Elliptical Galaxies Nature angl T 196 4857 s 881 881 doi 10 1038 196881a0 ISSN 0028 0836 Procitovano 13 kvitnya 2024 Stone Noel White Marvin L 1963 09 Intergalactic Magnetic Field and Galaxy Formation The Astronomical Journal T 68 s 294 doi 10 1086 109108 Procitovano 13 kvitnya 2024 Hockney R W 1967 12 Gravitational Experiments with a Cylindrical Galaxy The Astrophysical Journal angl T 150 s 797 doi 10 1086 149383 ISSN 0004 637X Procitovano 13 kvitnya 2024 Walker Merle F 1968 01 Studies of Extragalactic Nebulae V Motions in the Seyfert Galaxy NGC 1068 The Astrophysical Journal angl T 151 s 71 doi 10 1086 149420 ISSN 0004 637X Procitovano 13 kvitnya 2024 McClure Robert Douglas 1968 Seven Colour Intermediate Band Photometry anglijskoyu Toronto Ontario Kanada University of Toronto s 2724 Bibcode 1968PhDT 5M Gott J R Iii Thuan T X 1976 03 On the formation of spiral and elliptical galaxies The Astrophysical Journal angl T 204 s 649 doi 10 1086 154214 ISSN 0004 637X Procitovano 13 kvitnya 2024 Brosche P 1970 A Model for the Early Evolution of Galaxies Astronomy and Astphysics Bibcode 1970A amp A 6 240B Mackay C D 1 bereznya 1971 The Orientation of Radio Sources and Elliptical Galaxies Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 151 4 s 421 425 doi 10 1093 mnras 151 4 421 ISSN 0035 8711 Procitovano 13 kvitnya 2024 Riley J M 1 travnya 1972 Observations of 3C 272 1 at 2 middle dot 7 and 5 middle dot 0 GHz Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 157 4 s 349 357 doi 10 1093 mnras 157 4 349 ISSN 0035 8711 Procitovano 13 kvitnya 2024 Janes A F Pounds K A Ricketts M J Rees M J 1971 04 Variability in the X ray Flux from M87 Nature Physical Science angl T 230 17 s 188 191 doi 10 1038 physci230188a0 ISSN 0300 8746 Procitovano 13 kvitnya 2024 Silk Joseph Smith Harding E Spinrad Hyron Field George B 1973 04 The Spectrum of the Extranuclear Regions of Ton 256 The Astrophysical Journal angl T 181 s L25 doi 10 1086 181177 ISSN 0004 637X Procitovano 13 kvitnya 2024 Sandage A 1973 08 The redshift distance relation V Galaxy colors as functions of galactic latitude and redshift observed colors compared with predicted distributions for various world models The Astrophysical Journal angl T 183 s 711 doi 10 1086 152261 ISSN 0004 637X Procitovano 13 kvitnya 2024 Karachentsev I D Shcherbanovskii A L 1974 On the Mass Estimations of Elliptical Galaxies anglijskoyu T 24 Acta Astronomica s 337 Larson R B 1 bereznya 1974 Dynamical Models for the Formation and Evolution of Spherical Galaxies Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 166 3 s 585 616 doi 10 1093 mnras 166 3 585 ISSN 0035 8711 Procitovano 13 kvitnya 2024 Saito T 1977 Massive Compact Objects in Elliptical Galaxy and Their Dynamical Relation to the Halo Formation anglijskoyu T 29 Publications of the Astronomical Society of Japan s 421 428 This Is the First Picture of a Black Hole TIME angl 9 kvitnya 2019 Procitovano 13 kvitnya 2024 The Event Horizon Telescope Collaboration Akiyama Kazunori Alberdi Antxon Alef Walter Asada Keiichi Azulay Rebecca Baczko Anne Kathrin Ball David Balokovic Mislav 10 kvitnya 2019 First M87 Event Horizon Telescope Results V Physical Origin of the Asymmetric Ring The Astrophysical Journal Letters T 875 1 s L5 doi 10 3847 2041 8213 ab0f43 ISSN 2041 8205 Procitovano 13 kvitnya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya The Event Horizon Telescope Collaboration Akiyama Kazunori Alberdi Antxon Alef Walter Asada Keiichi Azulay Rebecca Baczko Anne Kathrin Ball David Balokovic Mislav 10 kvitnya 2019 First M87 Event Horizon Telescope Results I The Shadow of the Supermassive Black Hole The Astrophysical Journal Letters T 875 1 s L1 doi 10 3847 2041 8213 ab0ec7 ISSN 2041 8205 Procitovano 13 kvitnya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Tan Chin Yi Shajib Anowar 2022 12 Joint lensing dynamics constraint on the elliptical galaxy mass profile from the largest galaxy galaxy lens sample Proceedings of the International Astronomical Union angl T 18 S381 s 23 27 doi 10 1017 S174392132300412X ISSN 1743 9213 Procitovano 13 kvitnya 2024 NASA JWST Quick Facts anglijskoyu NASA Procitovano 13 kvitnya 2024 George Koshy 2023 03 Decoding NGC 7252 as a blue elliptical galaxy Astronomy amp Astrophysics T 671 s A166 doi 10 1051 0004 6361 202345837 ISSN 0004 6361 Procitovano 13 kvitnya 2024 Gordon M A 1990 02 Detection of CO in the E0 galaxy NGC 3928 The Astrophysical Journal angl T 350 s L29 doi 10 1086 185660 ISSN 0004 637X Procitovano 13 kvitnya 2024 New General Catalog Objects NGC 3900 3949 cseligman com Procitovano 17 kvitnya 2024 Belloni P Bruzual A G Thimm G J Roser H J 1995 Detectability and incidence of E A galaxies in the distant cluster Cl0939 472 z 0 41 anglijskoyu T 297 Astronomy and Astrophysics s 61 76 Hixenbaugh Kyle Chandar Rupali Mok Angus 1 chervnya 2022 The Ancient Globular Clusters of NGC 1291 The Astronomical Journal T 163 6 s 271 doi 10 3847 1538 3881 ac680d ISSN 0004 6256 Procitovano 28 bereznya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Graham Alister W 2013 Oswalt Terry D Keel William C red Elliptical and Disk Galaxy Structure and Modern Scaling Laws Planets Stars and Stellar Systems angl Dordrecht Springer Netherlands s 91 139 doi 10 1007 978 94 007 5609 0 2 ISBN 978 94 007 5608 3 Kormendy John Ho Luis C 18 serpnya 2013 Coevolution Or Not of Supermassive Black Holes and Host Galaxies Annual Review of Astronomy and Astrophysics angl T 51 1 s 511 653 doi 10 1146 annurev astro 082708 101811 ISSN 0066 4146 Procitovano 28 bereznya 2024 Graham Alister W 2016 Laurikainen Eija Peletier Reynier Gadotti Dimitri red Galaxy Bulges and Their Massive Black Holes A Review Galactic Bulges angl T 418 Cham Springer International Publishing s 263 313 doi 10 1007 978 3 319 19378 6 11 ISBN 978 3 319 19377 9 Fraknoi Andrew Morrison David Wolff Sidney C 13 zhovtnya 2016 26 3 Properties of Galaxies Astronomy OpenStax openstax org English Procitovano 28 bereznya 2024 Liller Martha H 1966 10 The Distribution of Intensity in Elliptical Galaxies of the Virgo Cluster II The Astrophysical Journal angl T 146 s 28 doi 10 1086 148857 ISSN 0004 637X Procitovano 28 bereznya 2024 Pedraz S Gorgas J Cardiel N Sanchez Blazquez P Guzman R 21 travnya 2002 Evidence of fast rotation in dwarf elliptical galaxies Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 332 3 s L59 L63 doi 10 1046 j 1365 8711 2002 05565 x ISSN 0035 8711 Procitovano 28 bereznya 2024 Toloba E Guhathakurta P Boselli A Peletier R F Emsellem E Lisker T van de Ven G Simon J D Falcon Barroso J 28 sichnya 2015 STELLAR KINEMATICS AND STRUCTURAL PROPERTIES OF VIRGO CLUSTER DWARF EARLY TYPE GALAXIES FROM THE SMAKCED PROJECT III ANGULAR MOMENTUM AND CONSTRAINTS ON FORMATION SCENARIOS The Astrophysical Journal T 799 2 s 172 doi 10 1088 0004 637X 799 2 172 ISSN 1538 4357 Procitovano 28 bereznya 2024 published Elizabeth Howell 9 sichnya 2019 What Are Elliptical Galaxies Space com angl Procitovano 15 kvitnya 2024 elliptical galaxy Oxford Reference angl doi 10 1093 oi authority 20110803095748341 Procitovano 15 kvitnya 2024 information eso org Elliptical Galaxy esahubble org angl Procitovano 15 kvitnya 2024 Bottinelli L Gouguenheim L 1977 The H I content of the elliptical galaxy NGC 4278 anglijskoyu T 54 Astronomy and Astrophysics s 641 643 Bibcode 1977A amp A 54 641B Kaufman M 1979 Star formation and galactic evolution I General expressions and applications to our Galaxy anglijskoyu T 232 1 Astrophysical Journal s 707 716 Bibcode 1979ApJ 232 707K Gilmore Gerry 25 chervnya 2004 The Short Spectacular Life of a Superstar Science angl T 304 5679 s 1915 1916 doi 10 1126 science 1100370 ISSN 0036 8075 Procitovano 13 kvitnya 2024 Ferguson Henry C Binggeli Bruno 1994 03 Dwarf elliptical galaxies The Astronomy and Astrophysics Review angl T 6 1 2 s 67 122 doi 10 1007 BF01208252 ISSN 0935 4956 Procitovano 13 kvitnya 2024 Klimishin I A Korsun A O 2003 Karlikovi eliptichni galaktiki PDF Astronomichnij enciklopedichnij slovnik Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Hodge Paul W 1962 03 Distribution of stars in the Leo II Dwarf Galaxy The Astronomical Journal T 67 s 125 doi 10 1086 108680 Procitovano 13 kvitnya 2024 Lee Myung G Freedman Wendy L Madore Barry F 1993 09 Stellar populations in the dwarf elliptical galaxy NGC 185 The Astronomical Journal T 106 s 964 doi 10 1086 116697 Procitovano 13 kvitnya 2024 Welch Gary A Sage Leslie J Mitchell George F 20 travnya 1998 The Puzzling Features of the Interstellar Medium in NGC 205 The Astrophysical Journal angl T 499 1 s 209 220 doi 10 1086 305609 ISSN 0004 637X Procitovano 13 kvitnya 2024 Toloba E Boselli A Cenarro A J Peletier R F Gorgas J Gil de Paz A Munoz Mateos J C 2011 02 Formation and evolution of dwarf early type galaxies in the Virgo cluster I Internal kinematics Astronomy amp Astrophysics T 526 s A114 doi 10 1051 0004 6361 201015344 ISSN 0004 6361 Procitovano 13 kvitnya 2024 Planck Collaboration Ade P A R Aghanim N Arnaud M Ashdown M Aumont J Baccigalupi C Banday A J Barreiro R B 2016 10 Planck 2015 results XIII Cosmological parameters Astronomy amp Astrophysics T 594 s A13 doi 10 1051 0004 6361 201525830 ISSN 0004 6361 Procitovano 26 kvitnya 2024 S P Goodwin J Gribbin M A Hendry 08 1998 The relative size of the Milky Way angl T 118 The Observatory s 201 208 Bibcode 1998Obs 118 201G Kemp S N Meaburn J 1991 07 The 0 6 Mpc halo of the cD galaxy MCG 05 33 002 in the cluster Abell 3571 revealed by the co addition of eight Schmidt plates Monthly Notices of the Royal Astronomical Society angl T 251 1 s 10P 13P doi 10 1093 mnras 251 1 10P ISSN 0035 8711 Procitovano 26 kvitnya 2024 Fingerhut Robin L Lee Henry McCall Marshall L Richer Michael G 2007 02 The Extinction and Distance of Maffei 2 and a New View of the IC 342 Maffei Group The Astrophysical Journal angl T 655 2 s 814 830 doi 10 1086 509862 ISSN 0004 637X Procitovano 26 kvitnya 2024 Davidge T J van den Bergh Sidney 1 chervnya 2001 The Detection of Bright Asymptotic Giant Branch Stars in the Nearby Elliptical Galaxy Maffei 1 The Astrophysical Journal T 553 2 s L133 L136 doi 10 1086 320692 Procitovano 26 kvitnya 2024 The Messier Catalog PDF Indiana Astronomical Society anglijskoyu Procitovano 26 kvitnya 2024 Messier Catalogue Messier Objects amer Procitovano 26 kvitnya 2024 LiteraturaAstronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 548 s il ISBN 966 613 263 X Cya stattya nalezhit do dobrih statej ukrayinskoyi Vikipediyi

Дата публікації:
Топ