Каржанта у каз Қаржантау жотасы узб Qorjontov Қоржонтов гірський хребет в Південно Казахстанськый області Казахстану і Т

Каржанта́у (каз. Қаржантау жотасы, узб. Qorjontov/Қоржонтов) — гірський хребет в Південно-Казахстанськый області Казахстану і Ташкентській області Узбекистану, входить в гірську систему Західного Тянь-Шаню.

Каржантау

41°42′57″ пн. ш. 69°49′44″ сх. д. / 41.71585400002777533° пн. ш. 69.82904100002778591° сх. д.Координати: 41°42′57″ пн. ш. 69°49′44″ сх. д. / 41.71585400002777533° пн. ш. 69.82904100002778591° сх. д.
Країна	Узбекистан і Казахстан
Розташування
Система	Тянь-Шань
Тип	гірський хребет
Висота	2823 м (макс.).
Каржантау Каржантау (Узбекистан)

Каржантау у Вікісховищі

Розташування

Каржантау є гірським хребтом у складі гірської системи Західного Тянь-Шаню. Велика частина хребта розташовується на території Казахстану, лише на заході він заходить на територію Ташкентської області Узбекистану. Гірське пасмо витягнуто в напрямку з південного заходу на північний схід.

Геоморфологія

Середні висоти в центральній частині складають 2000 м, в південно-західній — 700—800 м. Окремі вершини досягають 2500—2800 м. Найвища точка Каржантау — гора (2823 м). Знижуючи на північний захід, хребет переходить у височину . Тут по хребту проведено державний кордон між Казахстаном і Узбекистаном (протягом 30-40 км), що прямує в північно-східному напрямку, впираючись в середню частину . На півночі Каржантау прямує практично в широтному напрямку. Загальна довжина хребта становить 90 км.

Хребет Каржантау утворений, головним чином, палеозойськими магматичними породами, піщаником, глинистими сланцями, конгломератами . Місцями гори складені кам'яновугільними і девонськими вапняками і доломітами, які створюють умови для карстового рельєфу. Є карри, карстові лійки, ^[en] і карстові печери . Каржантауське підняття є антиклінальною структурою. Як орографічна одиниця, Каржантау з'явився в після олігоценового періоду.

Хребет має асиметричну будову. З південного сходу Каржантау утворює дуже круті, урвисті бічні схили, які глибоко порізані саями. Каржантау обмежує на заході долину річки . Північно-західні схили пологі. Вони прорізані лівими притоками річки .

Гідрографія

Каржантау виступає вододілом між сточищами Угам і Чирчика з одного боку, і басейном Келеса — з іншого.

Серед річок сточища Келеса з північно-західного схилу хребта стікають Кизилатасай, ^[kk], Уясай, ^[kk], Кокпарсай, Мугалисай, а також річка Бадам (притока ). У південному і південно-східному напрямку стікають річки сточища Чирчика: Оркутсай, , , , .

Господарське значення

У Каржантау виявлені вторинні кварцити. Поблизу південно-західній частині хребта, за 3-4 км на північ від населеного пункту Сайлик, розташоване комплексне (корундо-діаспоро-алуніто-агальматолітове).

Флора

Рослинність на схилах представлена різнотравно-пирійними степами, вище яких лежать високогірні луки. У глибоких долинах, що прорізають бічні схили, зустрічаються ялинники, а до висоти 1400—2000 м — сади і ліси волоського горіха.

Примітки

Коржонтов // Национальная энциклопедия Узбекистана. — Ташкент, 2000—2005.
Семёнова, 1959, с. 12.
Краткая географическая энциклопедия, 1964, с. 238.
Коротка географічна енциклопедія, 1964, с. 238.
Когай Н. А., Зайнутдинов А. О морфоструктурах Чаткало-Кураминской системы // Проблемы географии республик Средней Азии / Бабушкин Л. Н.. — Ташкент : Ташкентский государственный университет, 1975. — С. 15.
Угом // Национальная энциклопедия Узбекистана. — Ташкент, 2000—2005.
Аркуш карти K-42-XXII. Масштаб: 1 : 200 000. (рос.) .
Наковник Н. И. Вторичные кварциты СССР и связанные с ними месторождения полезных ископаемых.
Геологическая изученность СССР. — Т. 35. Узбекская ССР.
Бутков А. Я. Высокогорная растительность Западного Тянь-Шаня и её хозяйственное значение // Очерки по географии растительного покрова Узбекской ССР. — Ташкент : Издательство «Фан» УзССР, 1969. — С. 31.

Джерела

Світлина — хребет Каржантау [ 18 грудня 2013 у Wayback Machine.]

[НЕУ-1] Коржонтов // Национальная энциклопедия Узбекистана. — Ташкент, 2000—2005.

[FOOTNOTEСемёнова195912-2] Семёнова, 1959, с. 12.

[FOOTNOTEКраткая_географическая_энциклопедия1964238-3] Краткая географическая энциклопедия, 1964, с. 238.

[FOOTNOTEКоротка_географічна_енциклопедія1964238-4] Коротка географічна енциклопедія, 1964, с. 238.

[5] Когай Н. А., Зайнутдинов А. О морфоструктурах Чаткало-Кураминской системы // Проблемы географии республик Средней Азии / Бабушкин Л. Н.. — Ташкент : Ташкентский государственный университет, 1975. — С. 15.

[НЭУ1-6] Угом // Национальная энциклопедия Узбекистана. — Ташкент, 2000—2005.

[7] Аркуш карти K-42-XXII. Масштаб: 1 : 200 000. (рос.) .

[8] Наковник Н. И. Вторичные кварциты СССР и связанные с ними месторождения полезных ископаемых.

[9] Геологическая изученность СССР. — Т. 35. Узбекская ССР.

[Бутков-10] Бутков А. Я. Высокогорная растительность Западного Тянь-Шаня и её хозяйственное значение // Очерки по географии растительного покрова Узбекской ССР. — Ташкент : Издательство «Фан» УзССР, 1969. — С. 31.