Караффа-Корбут Софія Петрівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корбут.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Караффа.

Софі́я-Романа-Роксоляна Петрі́вна Кара́ффа-Ко́рбут (23 серпня 1924, Львів — 29 листопада 1996) — українська художниця-графікеса. Ілюстраторка близько 60 творів українських письменників, які вийшли тиражем понад 6 мільйонів примірників (ілюструвала кожну четверту дитячу книжку, яка виходила в Україні).

Софія Караффа-Корбут
Народження	23 серпня 1924(1924-08-23) Львів, Польська республіка
Смерть	29 листопада 1996(1996-11-29) (72 роки)
	Україна
Національність	українка
Жанр	художниця, графік
Навчання	Перша українська приватна дівоча гімназія Сестер Василіанок; відділ малярства Державної технічної фахової школи у Львові; Львівське художньо-промислове училище; Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва
Діяльність	художниця-граверка, графікеса, ілюстратор
Напрямок	майстриня станкової та книжкової графіки (близько 60 творів українських письменників)
Вчитель	Гуторов Іван Федорович

Біографія

Батько, Петро Караффа-Корбут, білорус за національністю, належав до давнього шляхетського роду. Його далекий предок, Павло Караффа з роду венеційських князів, у XIV столітті перейшов до Польщі на службу до короля Владислава Ягайла, а нащадки Павла оселились у Білорусі. Сам батько народився 1887 року і невдовзі, як це було заведено, був зарахований до дворянства рішенням Мінських дворянських зборів, затвердженим потім указом російського Сенату. 1910 року білоруський шляхтич емігрував за кордон, а його родину в Білорусі згодом репресувала радянська влада, націоналізувавши маєтки.

З боку діда Петра Берези краєзнавці виводять родовід із козацьких поселенців, що нібито оселилися в селі Куткір (нині Буський район на Львівщині) після ліквідації Запорізької Січі. В усякому разі, в сільських метричних книгах згадки про Берез є з кінця XVIII століття.

Мати, Марія Петрівна Береза, через родину своєї матері (Анни з Кучинських) була споріднена зі Свєнціцькими (Іларіон Свєнціцький був її двоюрідним братом). Можливо, саме він познайомив батьків Софії Караффи-Корбут.

Мати Софії, Марія Береза, як і її старші сестри Михайлина та Євгенія, закінчила , але не змогла знайти місця в школі і виїхала до Франції. За версією Марії Іларіонівни Свєнціцької, дівчина спершу листувалася з Петром Караффою-Корбутом, а потім поїхала до нього. Містечко Сен-Кантен, де мешкало молоде подружжя, відоме ткацькими фабриками: на одній із них, напевно, працював «бюровим урядовцем» (як згодом писала Марія) її чоловік.

Важко сказати, чому Марія повернулась у Галичину, порвавши всі стосунки з чоловіком, а він емігрував до США.

Софія-Романа-Роксоляна Караффа-Корбут народилася у Львові й була охрещена у львівській церкві Петра і Павла. Її хрещеним батьком став земляк матері — видавець Іван Тиктор, а хрещеною мамою — соратниця Івана Франка Стефанія Мазур (мати , згодом художника, який жив у Франції).

Дитинство Софія провела в селі Куткір та у Львові.

Закінчивши 1936 року початкову школу, Софія продовжила навчання в жіночій гімназії сестер Василіянок. Проте 1939 року гімназію закрили і вона поїхала до районного міста Стрия, щоб навчатися в середній школі. Проте навчання закінчити не вдалося через початок Другої світової війни. Софія повернулася до Львова і у 1942 році вступила до Державної мистецько-промислової школи. У 1944 році закінчила перший клас Державної технічної фахової школи для будівництва. Навчання було перерване. Продовжилось воно у щойно відкритому Львівському художньо-промисловому училищі (нині коледж ім. Івана Труша). Після його закінчення мистецьку освіту Софія Караффа-Корбут продовжила в Інституті прикладного й декоративного мистецтва на відділі прикладної графіки факультету монументального живопису.

У 1953 році закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де вчилася у Івана Гуторова, Вітольда Манастирського та Романа Сельського.

Працювала в галузі станкової та книжкової графіки (переважно в техніці ліногравюри), декоративного мистецтва. Однією з найважливіших її робіт є ілюстрований «Кобзар», який вийшов у світ 1967 році. Там вміщені 34 ілюстрації художниці.

Померла 29 листопада 1996 року. Похована на цвинтарі села Куткір. У 2000 на могилі поставили пам'ятник роботи скульптора Івана Микитюка. На чорному мармурі надмогильного пам'ятника зображено Мавку, що тягне руки до неба. З протилежної сторони викарбувано слова художниці: «Я цінності ті марні давно перецінила і знаю: головне в житті є тільки віра, праця, честь та добра пам'ять по тобі, що теж живе недовго…».

Творчість

Станкова графіка

• «Верховинська весна» (1962),
• «Казка» (за мотивами драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки, 1963),
• серія «За мотивами творів Т. Г. Шевченка» (1963—1964),
• серія «Із іскри полум'я займеться. І» (1969),
• серія «Рідні Карпати» (1970);

Книжкова графіка

• Васильченко С. В. Чарівна книжка: легенда, новели, оповід., урив. з повістей
• Вишенський І. Вибрані твори
• Вишня О. Якби моя бабуся встали: вибр. твори
• Андрій Волощак Довбушеві скарби. [ 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Глібов Л. І. Цяцькований осел: вибр. твори
• Грабовський П. А. Не раз ми ходили в дорогу…: вибр. твори
• День, як маків цвіт: укр. нар. приспівки
• Дніпрова Чайка. Дівчина Чайка: казка
• Іваненко О. Д. Кисличка: казка
• Микола Лисич Дрібушечки. Вірші. — К.: Веселка, 1966. [ 8 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Микола Лисич Казка про білочку. — К.: Веселка, 1969. [ 8 лютого 2015 у Wayback Machine.]
• Лучук В. І. Чарівний глобус: вірші для дітей
• Малик В. К. Червона троянда [ 28 грудня 2014 у Wayback Machine.]: поеми
• Малишко А. Прометей. — К., 1967
• Петренко М. Є. Про Марічку невеличку
• Пригара М. А. Вірші та казки. Т. 1
• Пригара М. А. Повісті та оповідання. Т. 2
• Пригара М. А. Михайлик-джура козацький: історичні повість
• Пригара М. А. Байбак-мандрівник. [ 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Старицький М. П. Останні орли: іст. повість із часів Гайдамаччини [ 24 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Топеліус З. Казки
• Леся Українка Ясні самоцвіти. [ 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Леся Українка Пісенька весняної води
• Леся Українка Літо краснеє минуло [ 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Леся Українка Досвітні вогні: вірші, поеми
• Леся Українка Лісова пісня: драма-феєрія в 3-х діях
• Франко І. Я. Борислав сміється
• Франко І. Я. Іван Вишенський. — Львів: Каменяр, 2001 р., друге видання — 2006 р. [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.]
• Франко І. Я. Лис Микита [ 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.]: казка.
• Франко І. Я. Малий Мирон

Авторка численних екслібрисів.

Декоративне мистецтво

• Керамічна тарілка «Данило Галицький» (1957).
• Тематичні вітражі «Урожай», «Дари землі», «Відпочинок», «Оздоровлення» для санаторію «Трускавець». Співавтор М. Тарнавський. Виконані на Львівській кераміко-скульптурній фабриці.
• Вітражі на тему пір року в трускавецькому санаторії «Південний». Співавтор М. Тарнавський, виконував колектив працівників Львівської кераміко-скульптурної фабрики.

Пам'ять

На будинку школи с. Куткір 2000 року відкрито меморіальну таблицю.

На її честь названо 40-й курінь УПЮ.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 вересня 2022 року вулицю Айвазовського у Львові перейменовано на вул. Софії Караффи-Корбут.

Примітки

1. Віталій Батіг. Графиня із Куткора (відео)
2. Юлія Овсяник (23 серпня 2015). Мавка, що тягнеться до сонця. zbruc.eu. Zbruč. Процитовано 29 вересня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()
3. Оксана Думанська // Львівська газета. — № 228 (794). — 2005. — 13 грудня.
4. Феномен львівської ілюстраторки-шістдесятниці Софії Караффи-Корбут - leopolis.one (укр.). 21 грудня 2022. Процитовано 22 грудня 2022.
5. Тетяна Костенко // Високий Замок. — 2014. — 9 листопада.
6. Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 97, 102—103.
7. Пресслужба ЛМР (29 вересня 2022). Союзу Українок, Софії Караффи-Корбут, Патріарха Димитрія Яреми: у Львові перейменували ще 8 вулиць. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Процитовано 29 вересня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()

Джерела

• Горинь Б. Любов і творчість Софії Караффи-Корбут: документальний роман-колаж у 2 кн. Кн. 1 / Б. М. Горинь. — Львів : Апріорі, 2013. — 576 с. — (Особистості) — .
• Думанська О. Вона народилася не в Парижі // Дзеркало тижня. — № 25 (246). — 1999.
• Думанська О. Графиня з Куткора: біографічна оповідь з голосів самовидців / О. І. Думанська. — Львів : Каменяр, 2004. — 127 с. — (Особистості) — .
• Думанська О. Графиня з Куткора: біографічна оповідь з голосів самовидців / О. І. Думанська. — Львів : УАД, 2007. — 128 с. — .
• Матешук О. А. Незабутня Софія Караффа-Корбут: Кілька пропам'ятних слів про видатну мисткиню / О. А. Матешук. — Львів : Каменяр, 2004. — 62 с. — (Особистості) — .
• Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с., іл.
• Повернення Софії Караффи-Корбут [ 5 серпня 2013 у Wayback Machine.]. Рецензія на книгу Богдана Гориня
• Софія Караффа-Корбут. Альбом репродукцій. — Київ : Мистецтво, 1973. — 37 с.

Посилання

• Оксана Панчишин (17 вересня 2013). На Львівщині хочуть відзначити ювілей художниці Софії Караффи-Корбут. zaxid.net. Zaxid.net. оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2022.
• Юлія Овсяник (23 серпня 2015). Мавка, що тягнеться до сонця. zbruc.eu. Zbruč. Процитовано 29 вересня 2022.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()