Каплунівський провулок провулок у центрі міста Харкова розташований у Київському адміністративному районі Починається ві

Каплунівський провулок — провулок у центрі міста Харкова, розташований у Київському адміністративному районі. Починається від вулиці Манізера і йде на північний схід, перетинає вулицю Мистецтв і заходить у вигляді проїзду в наступний квартал. Довжина — 0,220 км.

Каплунівський провулок Харків
Місцевість	Нагірний район
Район	Київський
Назва на честь	Каплунівське кладовище
Колишні назви
Червонопрапорний провулок
Загальні відомості
Дата початку забудови	30-ті роки 19 ст.
Протяжність	220 м
Координати початку	49°59′54″ пн. ш. 36°14′42″ сх. д. / 49.998444° пн. ш. 36.245139° сх. д. / 49.998444; 36.245139
Координати кінця	49°59′59″ пн. ш. 36°14′48″ сх. д. / 49.999917° пн. ш. 36.24667° сх. д. / 49.999917; 36.24667
поштові індекси	61002
Транспорт
Найближчі станції метро	«Архітектора Бекетова», 430 м «Пушкінська», 730 м
Рух	одно- та двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 2 до № 18
Архітектурні пам'ятки	№ 4
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2450327
Мапа

Каплунівський провулок у Вікісховищі

Історія і назва

Каплунівський провулок виник у 30-х рр. 19 ст. на місці колишнього Каплунівського міського кладовища, яке було закрите для поховання в 1822 році, а в 1844 році остаточно ліквідоване. Спочатку ці землі зайняли державні селяни, а в 1860-ті роки міська влада розпочала планування майбутніх вулиць і провулків. Першою офіційною адресою стала Каплунівська площа, потім з'явились Каплунівська вулиця і провулок.

Каплунівський провулок у 1928 р. перейменували на Червонопрапорний на честь 10-річчя РСЧА. У роки німецької окупації (1942—1943 рр.) провулку поверталася історична назва. 20 листопада 2015 року при виконанні закону про декомунізацію провулку повернули історичне ім'я.

Будинки

Будинок № 2 — У 1897 році земельну ділянку на цьому місці придбала дружина статського радника і професора Імператорського Харківського університету В. П. Даневського Варвара Павлівна. В тому ж році вона почала будівництво кам'яного двоповерхового житлового будинку з мезоніном. Професор Даневський з дружиною мали четверо дітей і займали квартиру на 2-му поверсі.
Будинок № 4 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 263. Житловий будинок, 1912 рік, архітектор О. М. Гінзбург.
Будинок № 18 — В одній з комунальних квартир цього будинку мешкав Олег Мітасов, колишній заступник директора магазину, який став своєрідною міською легендою Харкова. Олег Мітасов мав розлади психіки, можливо, хворів на шизофренію. У 1980-х роках Мітасов почав наносити на стіни будинків у районі його проживання численні написи незрозумілого характеру, іноді ставив своє прізвище.

Див. також

Вулиця Мистецтв

Примітки

2011, с. 154.
Андрей Парамонов (14 травня 2021). . Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
. 03 серпня 2018. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.

Джерела

Єдиний адресний реєстр міста Харкова [ 26 січня 2022 у Wayback Machine.]
. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 11 листопада 2021.
Дмитриева Е.Н., Дьякова Е.В., Харченко Н.М; под общ. ред. Куделко С.М. Харьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов... — Харьков : «Издательство САГА», 2011. — 432 с. — 500 прим. — .

[FOOTNOTE2011154-1] 2011, с. 154.

[:0-2] Андрей Парамонов (14 травня 2021). . Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 12 листопада 2021.

[3] . Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.

[4] . 03 серпня 2018. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.