Каплунівський провулок (Харків)

Каплунівський провулок — провулок у центрі міста Харкова, розташований у Київському адміністративному районі. Починається від (вулиці Манізера) і йде на північний схід, перетинає (вулицю Мистецтв) і заходить у вигляді проїзду в наступний квартал. Довжина — 0,220 км.

Каплунівський провулок Харків
Місцевість	Нагірний район
Район	Київський
Назва на честь	Каплунівське кладовище
Колишні назви
Червонопрапорний провулок
Загальні відомості
Дата початку забудови	30-ті роки 19 ст.
Протяжність	220 м
Координати початку	49°59′54″ пн. ш. 36°14′42″ сх. д. / 49.998444° пн. ш. 36.245139° сх. д. / 49.998444; 36.245139
Координати кінця	49°59′59″ пн. ш. 36°14′48″ сх. д. / 49.999917° пн. ш. 36.24667° сх. д. / 49.999917; 36.24667
поштові індекси	61002
Транспорт
Найближчі станції метро	(«Архітектора Бекетова»), 430 м «Пушкінська», 730 м
Рух	одно- та двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 2 до № 18
Архітектурні пам'ятки	№ 4
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2450327
Мапа
Каплунівський провулок у Вікісховищі

Історія і назва

Каплунівський провулок виник у 30-х рр. 19 ст. на місці колишнього Каплунівського міського кладовища, яке було закрите для поховання в 1822 році, а в 1844 році остаточно ліквідоване. Спочатку ці землі зайняли державні селяни, а в 1860-ті роки міська влада розпочала планування майбутніх вулиць і провулків. Першою офіційною адресою стала Каплунівська площа, потім з'явились Каплунівська вулиця і провулок.

Каплунівський провулок у 1928 р. перейменували на Червонопрапорний на честь 10-річчя РСЧА. У роки німецької окупації (1942—1943 рр.) провулку поверталася історична назва. 20 листопада 2015 року при виконанні закону про декомунізацію провулку повернули історичне ім'я.

Будинки

Будинок № 4

• Будинок № 2 — У 1897 році земельну ділянку на цьому місці придбала дружина статського радника і професора Імператорського Харківського університету (В. П. Даневського) Варвара Павлівна. В тому ж році вона почала будівництво кам'яного двоповерхового житлового будинку з мезоніном. Професор Даневський з дружиною мали четверо дітей і займали квартиру на 2-му поверсі.
• Будинок № 4 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 263. Житловий будинок, 1912 рік, архітектор О. М. Гінзбург.
• Будинок № 18 — В одній з комунальних квартир цього будинку мешкав (Олег Мітасов), колишній заступник директора магазину, який став своєрідною міською легендою Харкова. Олег Мітасов мав розлади психіки, можливо, хворів на шизофренію. У 1980-х роках Мітасов почав наносити на стіни будинків у районі його проживання численні написи незрозумілого характеру, іноді ставив своє прізвище.

Див. також

(Вулиця Мистецтв)

Примітки

1. 2011, с. 154.
2. Андрей Парамонов (14 травня 2021). . Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
3. . Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
4. . 03 серпня 2018. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.

Джерела

• Єдиний адресний реєстр міста Харкова [ 26 січня 2022 у Wayback Machine.]
• . Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
• . Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 11 листопада 2021.
• Дмитриева Е.Н., Дьякова Е.В., Харченко Н.М; под общ. ред. Куделко С.М. Харьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов... — Харьков : «Издательство САГА», 2011. — 432 с. — 500 прим. — .