У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Кантабрія значення Герцогство Кантабрійське ісп Ducado de Cantabria

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кантабрія (значення).

Герцогство Кантабрійське (ісп. Ducado de Cantabria, на кантабрійському діалекті Ducáu de Cantabria) — марка, створена вестготами в північній Іберії для охорони кордону з кантабрами та басками. Точні його межі невідомі, але, мабуть, воно включало Кантабрію, частини Північної Кастилії, Ла-Ріоху та, можливо, західні райони Біскайї та Алави.

Кантабрійське герцогство
Ducáu de Cantabria

прикордонна марка

683 — 739

Приблизні кордони Кантабрійського герцогства

Столиця

Кантвбрія

Державний устрій

прикордонна марка

Історія

- Засновано

683

- Ліквідовано

739

Історія

Пенья Амая, місце, де знаходилось стародавнє кантабрійське місто Амая. Розташована на півдні герцогства, та виглядає як сторожова вежа в кастильському напрямку

Двома основними містами Кантабрії до її завоювання вестготами були (на півночі Бургоса) та місто , яке, як вважається, розташовувалось недалеко від сучасного Логроньо. Обидва міста були зруйновані в 574 році Леовігільдом, що убив багатьох їх жителів. Легенда про це знищення надовго залишилася в пам'яті постраждалих народів. Єпископ (631-651) писав у своєму «Житті святого Еміліана», як той пророкував знищення Кантабрії через їхні можливі гріхи. Поширена думка, що навернені біженці з міста Кантабрія заснували монастир Богоматері в Наваррі.

Сенат Кантабрії, згаданий у роботі святого Еміліана, свідчить про місцеву знать та правлячу , які могли бути останніми незалежними іспано-римськими провінційними властями. Також подаються деякі імена, такі як автохтонні Сікорій або Туентій, без чіткої етнічної приналежності, та латинські імена Гонорій та Непотіан.

У 581 році, безпосередньо перед великими франкськими походами проти басків та заснуванням Васконського герцогства під сюзеренітетом франків, граф Бордо Галакторій згадується поетом Венанцієм Фортунатом як воюючий як з басками, так і з кантабрами, в той час як описує тіньового герцога Кантабрії , який правив протягом тривалого періоду за деякий час до успішних походів вестготів Сісебута проти басків і кантабрів. Археологічні відкриття останніх десятиліть виявили, що культурні та економічні впливи, і навіть невеликі групи людей на прилеглих до басків територіях, що колись були частиною герцогства або частково обмежувались ним, походили далеко з-за меж Піренеїв протягом часового проміжку з вакуумом влади або, в кращому випадку, політичної невизначеності.

У пізньому вестготському періоді, на другому етапі після поразки кантабрів в VI столітті, Кантабрійське герцогство описується як буферна зона, про що свідчать постійні бої між вестготами та басками. У 670 році король вестготів Вамба проводив там кампанію проти басків, почувши про повстання в Септиманії.

Приблизно в середині 720-х років Кантабрійський герцог Альфонсо став зятем першого короля Астурії Пелайо і після його смерті та загибелі його сина Фавіли, у 739 році був обраний королем Астуріїйського королівства і включив Кантабрійське герцогство до його складу.

Див. також

Примітки

Collins, Roger (1983). Early Medieval Spain. New York: St. Martin's Press. с. 106. ISBN .
Douglass, William A. Bilbao, Jon (2005). Amerikanuak. Basques in the New World. Reno: University of Nevada Press. с. 29. ISBN .
Alzualde, A.; Izagirre, N.; Alonso, S.; Rivera, N.; Alonso, A.; Azkarate, A.; de la Rúa, C. (1 січня 2007). Influences of the European Kingdoms of Late Antiquity on the Basque Country: An Ancient‐-NA Study. Current Anthropology. 48 (1): 155—162. doi:10.1086/510464. JSTOR 510464.

[1] Collins, Roger (1983). Early Medieval Spain. New York: St. Martin's Press. с. 106. ISBN .

[2] Douglass, William A. Bilbao, Jon (2005). Amerikanuak. Basques in the New World. Reno: University of Nevada Press. с. 29. ISBN .

[3] Alzualde, A.; Izagirre, N.; Alonso, S.; Rivera, N.; Alonso, A.; Azkarate, A.; de la Rúa, C. (1 січня 2007). Influences of the European Kingdoms of Late Antiquity on the Basque Country: An Ancient‐-NA Study. Current Anthropology. 48 (1): 155—162. doi:10.1086/510464. JSTOR 510464.